Міністерство оборони україни

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра військової підготовки

 

 

ЗАВДАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

ЗА ПРОГРАМОЮ ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 3.3.
«АРТИЛЕРІЙСЬКА РОЗВІДКА»

ВОС 030400, 030500

Суми

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри військової підготовки

полковник М.М. Ляпа

“__” _______ 2015 р.

ЗАВДАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

ЗА ПРОГРАМОЮ ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 3.3.
«АРТИЛЕРІЙСЬКА РОЗВІДКА»

ВОС 030400, 030500

 

Питання для самостійного опрацювання

ТЕМА 3 «Організація і ведення розвідки в батареї».

Заняття 2 «Ведення розвідки зі спостережного пункту».

Час: 3 години (180 хвил.).

Навчальні питання і розподіл часу:

1.	Вибір місця, розгортання командно-спостережного пункту та підготовка його до роботи	90 хвил.
2.	Постановка задачі на розвідку. Ведення розвідки. Цілевказівка. Засічка цілей. Обробка результатів засічок.	90 хвил.

Навчальна література:

- Організація та ведення розвідки із спостережних пунктів. Навчальний посібник. Видавництво Сум. ДУ 2006. С.15-92, 120-127.

Доцент кафедри, кандидат військових наук, старший науковий співробітник, полковник запасу __________ А.М. КРИВОШЕЄВ

 

Завдання для самостійної та індивідуальної роботи студентів за програмою змістовного модулю 3.3. «АРТИЛЕРІЙСЬКА РОЗВІДКА» обговорено і схвалено на засіданні кафедри "10" 09. 2014 р. Протокол № 1.

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра військової підготовки

 

 

ПЛАН

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ЗА ПРОГРАМОЮ ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 3.3. «АРТИЛЕРІЙСЬКА РОЗВІДКА»

ВОС 030400, 030500

Суми

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри військової підготовки

полковник М.М. Ляпа

“__” _______ 2015 р.

 

ПЛАН

практичного заняття за програмою змістовного модулю 3.3.
«АРТИЛЕРІЙСЬКА РОЗВІДКА»

ТЕМА 3 «Організація і ведення розвідки в батареї».

Заняття 2 «Ведення розвідки зі спостережного пункту».

Навчальний потік: 1 курс, група з ВОС 030400, 030500.

Час: 6 години (360 хвил.).

Місце: поле, навчальний клас.

Навчальна та виховна мета: вивчити порядок вибору, розгортання командно-спостережного пункту та підготовки його до роботи; постановку завдання на розвідку, ведення розвідки, цілевказівку, засічку цілей, обробку результатів засічок; виховувати почуття відповідальності за вивчення воєнної спеціальності.

Навчальні питання і розподіл часу:

	Вступ.	20 хвил.
1.	Вибір місця, розгортання командно-спостережного пункту та підготовка його до роботи	120 хвил.
2.	Постановка задачі на розвідку. Ведення розвідки. Цілевказівка. Засічка цілей. Обробка результатів засічок.	200 хвил.
	Підведення підсумків занять	20 хвил.

Навчально-матеріальне забезпечення:

Ø Бусоль ПАБ-2АМ в комплекті – 6 комплектів;

Ø Далекомір 1Д11 в комплекті – 3 комплектів;

Ø Планшети для роботи – 6 шт.;

Ø Циркуль-вимірювач та хордокутомір – по 6 шт.

Ø АК-3 з МПЛ-50 – по 6 шт.;

Ø Міліметровий папір формату А1 – 6 шт.;

Ø Олівці.

Навчальна література:

- Організація та ведення розвідки із спостережних пунктів. Навчальний посібник. Видавництво Сум. ДУ 2006. С.15-92, 120-127.

 

 

Розробив: доцент кафедри, кандидат військових наук, старший науковий співробітник, полковник запасу __________ А.М. КРИВОШЕЄВ

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри військової підготовки

полковник М.М. Ляпа

“__” _______ 2015 р.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Для проведення практичного заняття за програмою змістовного модулю 3.3. «АРТИЛЕРІЙСЬКА РОЗВІДКА»

ТЕМА 3 «Організація і ведення розвідки в батареї».

Заняття 2 «Ведення розвідки зі спостережного пункту».

Навчальний потік: 1 курс, група з ВОС 030400, 030500.

Час: 6 години (360 хвил.).

Місце: поле, навчальний клас.

Навчальна та виховна мета: вивчити порядок вибору, розгортання командно-спостережного пункту та підготовки його до роботи; постановку завдання на розвідку, ведення розвідки, цілевказівку, засічку цілей, обробку результатів засічок; виховувати почуття відповідальності за вивчення воєнної спеціальності.

Навчальні питання і розподіл часу:

	Вступ.	20 хвил.
1.	Вибір місця, розгортання командно-спостережного пункту та підготовка його до роботи	120 хвил.
2.	Постановка задачі на розвідку. Ведення розвідки. Цілевказівка. Засічка цілей. Обробка результатів засічок.	200 хвил.
	Підведення підсумків занять	20 хвил.

Навчально-матеріальне забезпечення:

Ø Бусоль ПАБ-2АМ в комплекті – 6 комплектів;

Ø Далекомір 1Д11 в комплекті – 3 комплектів;

Ø Планшети для роботи – 6 шт.;

Ø Циркуль-вимірювач та хордокутомір – по 6 шт.

Ø АК-3 з МПЛ-50 – по 6 шт.;

Ø Міліметровий папір формату А1 – 6 шт.;

Ø Олівці.

Навчальна література:

- Організація та ведення розвідки із спостережних пунктів. Навчальний посібник. Видавництво Сум. ДУ 2006. С.15-92, 120-127.

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ

 

 

Практичні заняття з даної теми проводить науково-педагогічний працівник кафедри з підрозділами студентів. Заняття проводяться в у польових умовах та у навчальному класі.

В години самопідготовки на передодні заняття або раніше студенти повинні ознайомитися з матеріалами заняття.

Заняття починається з шикування особового складу біля навчального класу, де керівник проводить огляд та перевірку наявності особового складу студентів, які прибули на заняття, та оголошує порядок відпрацювання питань, час відпрацювання кожного питання. Особовий склад отримує матеріальне забезпечення для проведення заняття

В заключній частині заняття підведення підсумків проводиться у навчальному класі. Особовий склад здає матеріальне забезпечення для проведення заняття начальнику лабораторії.

 

Вступ - 20 хвил.

Під час перевірки студентів до заняття звернути увагу на наявність і зовнішній вигляд студентів, наявність матеріального забезпечення. Інструктую студентів щодо дотримання заходів безпеки при пересуванні на навчальне місце та використанні матеріального забезпечення. Підрозділ студентів висувається на навчальне місце за КПП-2 (у м.Херсон, м.Чернігів - відповідно).

 

 

Перше навчальне питання – 120 хвил.

Вибір місця, розгортання командно-спостережного пункту
та підготовка його до роботи

Методичні рекомендації: ретельно пояснюю студентам порядок вибору місця для командно-спостережного пункту з урахуванням умов місцевості, порядок і способи прихованого заняття командно-спостережного пункту з дотриманням вимог щодо маскування, порядок підготовки приладів до роботи, вибору орієнтирів на місцевості, вихідних точок для топогеодезичної прив’язки, польових вимірювань, обробки даних під час визначення визначення своїх координат.

 

Для виконання задач розвідки і обслуговування стрільби артилерії підрозділи оптичної розвідки розгортаються в бойовий порядок.

Бойовий порядок повинен забезпечувати швидке й надійне виконання поставлених задач, безперервну взаємодію з артилерійськими підрозділами, можливість швидкого маневру в ході бою, а також найкраще використання захисних і маскувальних властивостей місцевості.

Бойовий порядок підрозділів оптичної розвідки складається з командно-спостережного пункту (КСП), передового і бокового спостережних пунктів, які розгортаються при наявності сил і засобів артилерійської розвідки та пункту обробки даних (рис.1,2).

Взвод може розгортатися на фронті 200 - 500 м і вести розвідку в смузі шириною 3-4 км.

Відділення розвідки (обслуга командирської машини) розгортає спостережний пункт на місцевості і веде розвідку в секторі до 3-00 (в смузі 1-2 км).

Командно-спостережний пункт взводу розвідки призначений для ведення розвідки противника та місцевості, управління підлеглими силами і засобами розвідки, обслуговування стрільби артилерії і для спостереження за діями загальновійськових підрозділів.

Передовий спостережний пункт призначений для ведення розвідки противника і місцевості безпосередньо перед фронтом передових загальновійськових підрозділів, підтримки більш тісного зв'язку з ними, і обслуговування стрільби по цілях, що не спостерігаються з командно-спостережного пункту.

Боковий спостережний пункт призначений для ведення розвідки противника і місцевості в районах, що не спостерігається з командно-спостережного пункту збоку, для засічки цілей (спряжене спостереження) і обслуговування стрільби по цілям

 

 

Рисунок 1 - Бойовий порядок взводу управління батареї

 

Рисунок 2 - Бойовий порядок взводу управління мінометної батареї мсб РФ

 

 

Рисунок 8 - Визначення координат полярним способом

 

Якщо при обробці даних засічок по дирекційних кутах і по виміряних відстанях графічним методом отримують трикутник похибок, то за положення спостережного пункту приймають центр трикутника при умові, що більша з сторін не перевищує З мм.

Для виконання зворотної задачі засічки по дирекційних кутах (рис.9) потрібно:

- встановити бусоль (теодоліт) на спостережному пункті і зорієнтувати по дирекційних кутах;

- визначають дирекційні кути не менш як на три контурні точки та, змінивши кожний дирекційний кут на 30-00, отримують зворотні дирекційні кути.

Обробку даних проводять графічним методом по карті (аерознімку, ПУВ) або аналітичним методом за допомогою обчислювача 1В520.

При графічному методі обробки з вихідних (контурних) точок прокреслюють напрямок на спостережний пункт по дирекційних кутах і на перехресті цих напрямків отримують точку спостережного пункту.

Під час обробки вимірювань за допомогою обчислювача 1В520 в нього вводять прямокутні координати початкових точок і відповідні напрямки.

Зворотну засічку по виміряних кутах (рис.10) виконують по трьох-чотирьох точках (четверту точку використовують для контролю), які вибирають так, щоб спостережний пункт знаходився в середині трикутника, отриманого вихідними точками, або поза трикутником, але проти однієї із його вершин.

 

Рисунок 9 - Визначення координат засічкою за зворотними дирекційними кутами

На місцевості вимірюють кути між напрямками на початкові точки.

 

 

Рисунок 10 - Визначення координат з використанням зворотної засічки по трьох точках або виміряних кутах (спосіб Болотова)

 

Для рішення засічок використовують спосіб Болотова. Для цього на аркуші кальки наколюють точку Р, довільно прокреслюють з неї пряму лінію і послідовно будують кути , та . Прокреслені напрямки позначають назвою місцевих предметів або зліва направо літерами А, В, С і Д. Після цього кальку накладають на карту та повертаючи її, суміщають напрямок на кальці з відповідними точками карти (аерознімку). Після суміщення усіх напрямків переколюють основну точку Р з кальки на карту (аерознімок).

Координати спостережного пункту засічкою по виміряних відстанях (рис.11) визначають у такому порядку:

- зі спостережного пункту вимірюють відстань до трьох точок, положення яких на карті (аерознімку) або їх координати відомі;

- на карті (планшеті, аерознімку) з вихідних точок прокреслюють за допомогою циркуля-вимірювача дуги радіусами, відповідними до виміряних відстаней (в масштабі карти, планшета, аерознімку); пересічення дуг дасть місцезнаходження спостережного пункту.

 

 

Рисунок 11 - Визначення координат по виміряних відстанях

Під час зворотної засічки по виміряних куту і відстанях на спостережному пункті (рис.12) вимірюють кут між напрямками на дві вихідні точки і відстані до них. Відстані вимірюють за допомогою квантового далекоміру.

Обробку результатів проводять на обчислювачі 1В520 або графічним методом. При графічному методі обробки на аркуші кальки наколюють точку спостережного пункту, з неї довільно проводять напрямок і будують кут . На відповідних напрямках від точки спостережного пункту відкладають відстані до вихідних точок на кальці. Визначивши місцеположення спостережного пункту прийомами окомірної зйомки, накладають кальку на карту і суміщають вихідні точки на кальці з вихідними точками на карті (аерознімку). Переколюють положення СП з кальки на карту.

 

Визначення координат спостережного пункту ходом (рис.13) проводиться в тих випадках, коли по умовах місцевості зі спостережного пункту не видно ні одної контурної точки. Як правило, прокладають висячий хід орієнтованим приладом (бусоллю, теодолітом). При прокладанні ходу потрібно досягти, щоб довжина ходу і число сторін було найменшим.

Висячий хід орієнтованим приладом прокладають у такому порядку:

- прилад (бусоль, теодоліт) встановлюють на вихідній точці і орієнтують його по дирекційному куту;

- наводять прилади на першу точку ходу, знімають значення дирекційного кута напрямку і вимірюють відстань до першої точки ходу;

- переносять прилад на першу точку ходу і орієнтують його в напрямку на вихідну точку по дирекційному куту зменшеному на 30-00, після чого наводять прилад на другу точку ходу, знімають дирекційний кут і вимірюють відстань до другої точки ходу;

- переносять прилад на іншу точку ходу і зорієнтувавши його в напрямку на першу точку по дирекційному, зменшеному на 30-00, наводять на спостережний пункт, знімають дирекційний кут і вимірюють відстань до пункту;

- послідовним рішенням прямих геодезичних задач обчислюють координати точок ходу, а потім координати спостережного пункту.

В тому випадку, якщо вихідна точка для встановлення приладу не доступна, а також при обмеженому часі на проведення топогеодезичної прив'язки роботи з прокладання ходу починають з першої точки. Встановивши прилад на першій точці і зорієнтувавши його, вимірюють дирекційний кут і відстань до вихідної точки і змінюють значення дирекційного кута на 30-00. В подальшому прокладку ходу виконують в встановленому порядку.

Під час визначення координат спостережного пункту за допомогою апаратури топоприв'язки апаратура повинна бути завчасно вивірена і підготовлена до роботи.

Робота з апаратурою топоприв'язки включає підготовчі заходи, підготовку апаратури і безпосередньо визначення координат спостережного пункту. До підготовчих заходів відносяться: вибір початкової точки і маршруту руху, визначення дирекційного кута повздовжньої осі командирської машини і координати точки її стояння.

Початкову точку вибирають з таким розрахунком, щоб довжина маршруту до спостережного пункту не перевищувала 3 км, а час руху - 20 хв. В тому випадку, якщо довжина маршруту перевищує З км, то на маршруті руху вибирають контрольні контурні точки і визначають їх координати. При під'їзді до цих точок контролюють точність роботи апаратури топоприв'язки і при необхідності вводять коректури осі.

Дирекційний кут повздовжньої осі командирської машини (пересувного розвідувального пункту) визначають за допомогою гірокомпаса, бусолі або раніше відомих дирекційних кутів орієнтирних напрямків.

 

Рисунок 12 - Визначення координат засічкою по виміряних відстанях і куту

Під час визначення дирекційного кута повздовжньої осі за допомогою гірокомпасу встановленого в командирській машині (ПРП) необхідно:

- підготувати гірокомпас до роботи і визначити дійсний азимут повздовжньої осі машин);

- визначити зближення меридіанів ( ) розрахунковим способом, за графіком або по карті;

- розрахувати дирекційний кут повздовжньої осі машини за формулою:

. (3)

 

Рисунок 13 - Визначення координат висячим ходом

 

Визначення дирекційного кута повздовжньої осі машини за допомогою бусолі або гірокомпаса, що виноситься (рис.14) виконують в такому порядку:

- встановлюють прилад за 30-50 м від командирської машини (ПРП) і визначають дирекційний кут по візиру (далекоміру) командирських машини (ПРП);

- з командирської машини (ПРП) визначають кут - по приладу;

- розраховують дирекційний кут повздовжньої осі машини за формулою:

, (4)

де: - дирекційний кут з бусолі (гірокомпаса) по візиру (далекоміру) командирської машини (ПРП);

- кут між повздовжньою віссю машини і напрямком на бусоль (гірокомпас), відрахований по ходу годинникової стрілки.

 

 

Рисунок 14 - Визначення дирекційного кута повздовжньої осі машини
за допомогою бусолі

 

Визначення дирекційного куту повздовжньої осі машини по раніше відомому дирекційному куту орієнтирного напрямку (рис.15) проводять у такому порядку:

- завчасно визначають дирекційний кут з початкової точки на віддалений (не ближче 1000 м) орієнтир;

- встановлюють командирську машину (ПРП) над точкою, з якої визначений дирекційний кут (зміщення центру машини від точки не повинно перевищувати 0,001 відстані до орієнтира) і визначають кут р по орієнтиру;

- розраховують дирекційний кут повздовжньої осі машини за формулою:

; (5)

де: - дирекційний кут з точки стояння командирської машини (ПРП) на орієнтир;

- кут між повздовжньою віссю машини і напрямком на орієнтир, відраховуємий по ходу годинникової стрілки.

Для підготовки апаратури топоприв'язки до роботи командирську машину (ПРП) встановлюють на вихідній (контурній) точці або в безпосередній близькості від неї (не далі 10 м). В цьому випадку за координати машини приймають координати контурної точки, визначивши їх по карті (аерознімку) за допомогою циркуля-вимірювача і поперечного масштабу.

При неможливості встановлення командирської машини на вихідній точці для. визначення її координат потрібно:

- виміряти дирекційний кут і відстань до контурної точки;

- встановити на лічильниках курсопрокладчика (координатора) координати початкової точки, а на шкалі КУРС дирекційний кут напрямку з контурної точки на командирську машину (ПРП);

- ввести в курсопрокладчик (координатор) виміряну відстань при цьому на лічильниках X і Y встановляться координати точки стояння.

 

 

Рисунок 15 - Визначення дирекційного куту повздовжньої осімашини за раніше відомим дирекційним кутом

 

Для забезпечення потрібної точності та надійності визначення координат за допомогою апаратури топоприв'язки потрібно:

- визначити дирекційний кут повздовжньої осі машини на початковій точці за допомогою інших приладів, для орієнтування яких дирекційний кут визначався астрономічним або геодезичним способами;

- потрібно контролювати правильність роботи апаратури топоприв'язки під час руху по маршруту;

- вибирати початкову точку так, щоб забезпечувалась мінімальна довжина маршруту при максимальному використанні мережі доріг;

- координати контурних точок, що використовуються у якості вихідних, визначають за допомогою циркуля-вимірювача і поперечного масштабу або знімаються зі спеціальної карти з надрукованими координатами контурних точок.

- під час руху своєчасно змінювати коректуру шляху залежно від вибраного датчика шляху та дорожник умов;

- рухаючись за маршрутом з максимальною в даних умовах швидкістю, не допускати різких поворотів і гальмування;

- виключати відхід осі гіроскопа за час стоянки на маршруті.

 

Цілевказівка

Швидкість і правильність виявлення цілей залежать від чіткості цілевказівки.

Цілевказівки повинні бути короткими і зрозумілими. Спосіб цілевказівки повинен забезпечуватись приймаючому цілевказівку можливість швидко знайти ціль. Для цього необхідно:

- вивчити місцевість у смузі (секторі, напрямку) розвідки, знати умовні назви окремих ділянок місцевості і орієнтири;

- вивчити розташування противника і вести безперервне спостереження за його діями;

- знати місця розміщення (координати) спостережних пунктів, куди передається або звідки приймається цілевказівка;

- підготувати завчасно для цілевказівок прилади, графіки та таблиці;

- знати способи цілевказівок та правильно їх застосовувати у відповідності з обстановкою.

Всі розрахунки для цілевказівок проводить той, хто дає цілевказівку. Приймаючому цілевказівки він вказує:

- кому адресовано цілевказівку;

- положення цілі на місцевості;

- найменування цілі та її ознаки;

- характерні ознаки місцевості та місцевих предметів в районі цілі;

- задачу: "спостерігати", "засікти", "доповісти відлік" і т.п.

При цілевказівці для засічки цілі необхідно вказувати точку, в яку повинен наводитися прилад, наприклад: "Наводити в середину", "Наводити в правий край" і т.д.

Приймаючий цілевказівку повинен вжити заходи для швидкого знаходження цілі на місцевості. З'ясувавши місцезнаходженні цілі, він знаходить її по характерних ознаках і доповідає:

- "Ціль бачу", якщо він знайшов ціль на місцевості;

- "Ціль не видно", якщо він з'ясував місцезнаходження і характер цілі, але її не видно;

- "Ціль не зрозумів", якщо він не зрозумів місця розташування цілі.

В цьому випадку той, хто дає, повинен уточнити цілевказівку або повторити її іншим способом, який забезпечив би з'ясування і знаходження цілі приймаючим цілевказівку.

Передаючий цілевказівку повинен впевнитися в тому, що приймаючий цілевказівку вірно зрозумів місце розташування і характер цілі.

Цілевказівки здійснюють наступними способами:

- наведенням приладу в ціль;

- по відліку приладу;

- по зміненому відліку;

- від орієнтиру (місцевого предмету);

- в полярних координатах;

- в прямокутних координатах.

Крім цих способів цілевказівку може бути проведено вибухами снарядів (мін), сигнальними або трасуючими кулями (снарядами).

Цілевказівка наведенням приладу в ціль є найнадійнішим способом, коли той хто дає і той, хто приймає цілевказівку, знаходяться на одному спостережному пункті. При цьому способі передаючий цілевказівку наводить прилад у ціль і вказує приймаючому її характеристики. Наприклад: «У верхньому правому куті перехрестя з'єднання ходів сполучення. Спостерігати».

Цілевказівка по відліку приладу застосовується, коли той, хто дає і той хто приймає цілевказівку, знаходяться на одному спостережному пункті і використовують для спостереження однаково орієнтовані прилади (далекомір, теодоліт, бусоль).

Передаючий цілевказівку наводить перехрестя (марку) свого приладу в ціль, знімає та передає відлік (дирекційний кут) і кут місця цілі та вказує характерні ознаки цілі.

Наприклад: «Дирекційний 34-80, кут місця плюс 5, танк в окопі, видно ствол, доповісти далину».

Приймаючий цілевказівку встановлює на своєму приладі указаний відлік (дирекційний кут) і кут місця цілі та знаходить ціль на місцевості по її характерних властивостях.

Цілевказівка по зміненому відліку є основним способом цілевказівки з одного пункту спряженого спостереження на інший.

При цьому способі передаючий цілевказівку повинен:

- навести перехрестя приладу в ціль, зняти відлік по цілі і кут місця цілі;

- визначити далину до цілі;

- визначити приблизне значення куту засічки по графіку (рис.32) або розрахувати кут засічки за формулою:

С = Б/(0,001×Д),

де Б - величина бази (відстань між пунктами), м;

Д - відстань до цілі, м;

- змінити відлік по цілі на величину куту засічки С, виходячи з такого правила: при роботі з приладами, що мають оцифровку шкал по ходу годинної стрілки (розвідувальні теодоліти, шкали дирекційних кутів далекомірів та бусолі) при цілевказівці з лівого спостережного пункту на правий відлік зменшується, а з правого на лівий - збільшується; при роботі з приладами по кутомірним шкалам (оцифрування проти ходу годинної стрілки) при цілевказівці з лівого на правий спостережний пункт відлік збільшується, а з правого на лівий зменшується;

- передати приймаючому цілевказівку.

 

 

Рисунок 32 - Графік для визначення наближеного значення величини куту засічки С

Приклад. Цілевказівка передається на боковий спостережний пункт, розміщений праворуч від командно-спостережного пункту. З командно-спостережного пункту визначили відлік по цілі А = 15-64, кут місця = +0-09, відстань Д = 2500 м. Відстань між пунктами Б = 320 м.

Рішення: Розраховують кут засічки С

С = 320/2,5 = 1-28

Визначають відлік В для бокового СП

В = А - С = 15-64 - 1-28=14-36

Передають цілевказівку на боковий спостережний пункт: «Правому 14-36, кут місця плюс 9, кулемет веде вогонь, засікти».

Приклад. Цілевказівка передається з правого спостережного пункту на лівий (умови прикладу 1)

З правого пункту визначили по цілі відлік В = 17-74, кут місця цілі
= -0-03, відстань до цілі 1900 м.

Рішення: Визначають кут засічки за графіком (рис.31) С = 1-60

Розраховують відлік А по цілі для командно-спостережного пункту

А = В + С = 14-74 + 1-60 = 16-34

Цілевказівка на командно-спостережний пункт:

«Лівому 16-34, кут місця мінус 3, скупчення піхоти на узліссі, спостерігати».

Приймаючий цілевказівку повинен:

- встановити на приладі прийнятий відлік (дирекційний кут) і кут місця цілі;

- спостерігаючи в прилад, знайти ціль по демаскуючим ознакам.

Цілевказівку від орієнтира (місцевого предмету) застосовують без перерахунку для приймаючого у наступних випадках:

- коли передаючий та приймаючий цілевказівку знаходяться на одному спостережному пункті або віддалені один від одного не більше чим на 100 м;

- коли ціль знаходиться поблизу орієнтиру.

В цих випадках передаючий цілевказівку визначає та передає приймаючому:

- горизонтальний кут між ціллю та найближчим до неї орієнтиром;

- різницю відстаней до цілі і орієнтира в метрах або кутове перевищення цілі над орієнтиром в поділках кутоміра.

Приклад. «Орієнтир третій, праворуч ЗО, ближче 200, спостережний пункт біля узлісся гаю, засікти».

Приклад. « Орієнтир другий, праворуч 40, вище 5, піхота в окопі на полі жовтому, доповісти відстань».

Приймаючий цілевказівку наводить прилад в указаний орієнтир, вимірює переданий кут і знаходить ціль за характерними ознаками, враховуючи віддалення її від орієнтиру або кутову величину перевищення.

Якщо відстань спостереження передаючого й приймаючого цілевказівку значно відрізняються одна від одної, величину куту з пункту, передаючого між напрямком на ціль і на орієнтир помножують на коефіцієнт віддалення (Кв). Коефіцієнт віддалення розраховують за формулою:

Кв = Дд / Дп,

де: Дд - відстань до орієнтиру від передаючого цілевказівку;

Дп - відстань до орієнтиру від приймаючого цілевказівку.

Величина коефіцієнтів віддалення по кожному орієнтиру може бути розрахована завчасно з округленням до 0,1.

Різницю відстаней до цілі і орієнтиру передають без змін.

Якщо поблизу цілі нема орієнтиру, але є місцевий предмет, який добре спостерігається з пунктів передаючого і приймаючого цілевказівку, то цілевказівка може бути передана переходом від орієнтиру до місцевого предмету, а потім від цього до цілі.

Приклад. «Орієнтир четвертий, праворуч 70, ближче 200, курган, від нього праворуч 25, вище. 3 ПТРК в окопі, засікти».

Цілевказівка в полярних координатах може даватися відносно спостережного пункту, передаючого цілевказівку або відносно спостережного пункту, приймаючого цілевказівку.

Цілевказівку відносно спостережного пункту передаючого цілевказівку, виконують в такій послідовності:

Передаючий цілевказівку:

- визначає: дирекційний кут (відлік) приладу по цілі і відстань до цілі в метрах;

- передає цілевказівку, вказуючи найменування свого спостережного пункту, місце розташування цілі у полярних координатах, найменування цілі та її характерні ознаки.

При передачі цілевказівки слова «дирекційний кут» та «далина» можуть не вказуватися.

Приклад. «Груповий,42-60, 3450, скупчення піхоти у чагарнику на полі «Яскравому», спостерігати».

Приймаючий цілевказівку:

- наносить ціль на карту (ПУВ) відносно пункту, передаючого цілевказівку;

- визначають зі свого спостережного пункту дирекційний кут (відлік) по цілі і далину до неї в метрах.

Встановлює на приладі дирекційний кут (відлік) по цілі і на відповідній відстані знаходять ціль за її ознаками.

Цілевказівку у полярних координатах відносно пункту приймаючого цілевказівку виконують в такій послідовності.

Передаючий цілевказівку:

- визначає положення цілі на місцевості і наносить її на карту (ПУВ);

- визначає по карті (ПУВ) для спостережного пункту, приймаючого цілевказівку, дирекційний кут (відлік) та відстань до цілі в метрах;

- передає цілевказівку, визнаючи при цьому найменування цілі, її місцеположення в полярних координатах відносно пункту, приймаючого цілевказівку, і характерні ознаки цілі,

Приклад. «29-40, 4800, БТР на узліссі лісу «Темний» спостерігати».

Приймаючий цілевказівку встановлює на приладі дирекційний кут (відлік) і на вказаній відстані знаходить ціль по її ознаках.

Для цілевказівки в прямокутних координатах, даючий цілевказівку визначає по карті (ПУВ) прямокутні координати цілі та передає приймаючому цілевказівку,

Приклад. «Ікс 49620, ігрек 16840, скупчення автомобілів у гаю, спостерігати».

Приймаючий цілевказівку:

- по отриманих координатах наносить ціль на карту (ПУВ) і визначає дирекційний кут (відлік) і далину до цілі зі свого пункту;

- встановлює на приладі отриманий дирекційний кут (відлік) і на виміряній відстані, знаходить ціль по її ознаках.

 

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ