Ведення розвідки. Засічка цілей.

 

Розвідка на спостережних пунктах ведеться черговими розвідниками позмінно.

У випадку необхідності за розпорядженням командира частини (підрозділу) для ведення розвідки зі спостережних пунктів залучається весь особовий склад взводу (відділення) розвідки.

Розвідник, який змінюється, повідомляє розвіднику, який заступає на чергування, про все що він помітив в розташуванні противника, кому і коли про це доповідалось, передає прилади спостереження, журнал розвідки і обслуговування стрільби.

Починаючи чергування на спостережному пункті, розвідник повинен з'ясувати умовне найменування місцевих предметів, поставлену задачу, вивчити місцевість у заданій смузі (секторі, напрямку) розвідки, перевірити орієнтування приладів, а також з'ясувати на місцевості положення раніше розвіданих цілей.

Під час чергування розвідник повинен:

- вести спостереження за противником;

- знати положення своїх військ і спостерігати за їх діями;

- визначати місцеположення розвіданої цілі найбільш точним в даних умовах способом;

- записувати в журнал розвідки і обслуговування стрільби про розвідані цілі і про все помічене в розташуванні противника;

- засікам вибухи снарядів (мін) при обслуговуванні стрільби своєї артилерії;

- до наступу темного часу підготуватися до ведення розвідки вночі.

Для виявлення цілі розвідник ретельно вивчає місцевість у розташуванні противника, проводячи спостереження по рубежах і ділянках в даному секторі розвідки.

За тими ділянками місцевості, на яких виявлено ознаки цілі розвідник спостерігає особливо уважно.

Після того, як ціль буде виявлено або помічено її ознаки, розвідник повинен вивчити характер її діяльності.

Розвідник доповідає командиру про розвідану ціль, вказує: положення цілі на місцевості, її найменування, характерні ознаки цілі і місцевості біля неї, а також діяльність цілі.

Наприклад:

1. «Орієнтир третій, ліворуч 15, вище 4, кулемет на узліссі гаю "Клин", веде вогонь».

2. «Орієнтир перший, праворуч 30, нижче 5, танк в окопі».

3. «Дирекційний 34-80, відстань 1850, ПТРК в окопі, виконав 2 пуски».

Для безперервного спостереження за ділянкою очікуваного розміщення важливої цілі може бути спеціально призначений розвідник з задачею виявлення і вивчення даної цілі. Він повинен слідкувати за очікуваною ціллю і докладно записувати в журнал розвідки і обслуговування стрільби все помічене в районі цілі (людей, блиск скла, дим, пил, зміна кольору та виду рослинності і т.д.).

Таке безперервне спостереження дозволяє розвідати по непрямих ознаках навіть добре замасковану ціль.

Розвідник повинен завжди знати положення своїх передових підрозділів, значення сигналів, які вони подають.

Свої спостереження розвідник доповідає командиру, наприклад;

«Орієнтир другий праворуч 30, далі 200, наші танки вишли на поле «Зелене».

Засічка цілей (орієнтирів, реперів) зі спостережних пунктів проводиться за допомогою орієнтованих оптичних приладів. В ході засічки визначають полярні або біполярні координати цілі (орієнтира, репера), а потім розраховують їх прямокутні координати. Засічка цілі може проводитися;

- з одного спостережного пункту за допомогою далекоміру або кутовимірювального приладу і секундоміру;

- з пунктів спряженого спостереження.

У випадку неможливості засічки цілі за допомогою приладів її місце розташування може бути визначене прийомами окомірної зйомки по карті або відносно орієнтирів. Координати таких цілей вважаються визначеними "приблизно" і уточнюються засічкою за допомогою приладів.

Цілі, що засікаються, можуть спостерігатися довгий час або виявляти себе короткочасно.

До цілей, що спостерігаються довгий час, відносяться цілі, у яких проглядаються елементи самої цілі (щит, ствол гармати, башта і т.д.).

До ще групи відносяться орієнтири, дійсні репери.

До цілей, що виявляють себе короткочасно, відносяться цілі, що не спостерігаються зі спостережного пункту, засічка яких проводиться за спалахом пострілу, димом, пилом і т.д.

Під час засічки нерухомої цілі за допомогою квантового далекоміра далекомірнику дається цілевказівка, наприклад: «Далекомірнику, орієнтир сорок третій, вправо 40, вище 3, танк в окопі, засікти».

Далекомірник наводить перехрестя сітки далекоміра в указаному напрямку, знаходить ціль і доповідає: «Ціль бачу».

Для засічки цілей необхідно:

- навести перехрестя сітки (марку) далекоміра в ціль натиснути кнопку «ПУСК»;

- по готовності далекоміра для виміру відстані, (загорання лампочки) натиснути кнопку «ИЗМЕРЕНИЕ»";

- зняти величину відстані до цілі з індикатора «ДАЛЬНОСТЬ»;

- зняти дирекційний кут напрямку на ціль.

Під час засічки рухомої цілі за допомогою квантового далекоміра далекомірнику дається цілевказівка, наприклад: «Далекомірнику, орієнтир тридцять другий, група бойових машин піхоти, по головному, приготуватися до засічки, темп 30 секунд».

Далекомірник наводить перехрестя (марку) далекоміра в ціль, натискує кнопку «ПУСК», доповідає: «Далекомір готовий і, супроводжується». По команді «Увага» і послідуючий за ній (через 3-5 с) команді «Стоп» далекомірник натискує кнопку «ИЗМЕРЕНИЕ», знімає далину, дирекційний кут і доповідає їх командиру. Потім далекомірник продовжує супроводжувати і засікати ціль по командах командира.

Засічка цілей стереоскопічним далекоміром проводиться у наступній послідовності:

- обертаючи маховик вертикальної і горизонтальної наводки, встановлюють вимірювальну марку так, щоб вона розміщалась над ціллю з просвітом наближено рівним 1/3 - 1/4 висоти марки;

- обертанням вимірювального валика суміщають по глибині ціль і марку так, щоб вони спостерігалися на одній далині, при цьому ближні допоміжні марки повинні спостерігатися ближче цілі, а дальні – далі за ціллю;

- знімають відлік по шкалі відстані, а потім збивають установку марки по відстані поворотом вимірювального валика і повторно вимірюють відстань; за відстань до цілі приймають середнє арифметичне з двох-трьох вимірювань;

- знімають по шкалах лімба і відлікового барабана дирекційний кут на ціль.

Під час засічки з пунктів спряженого спостереження цілі, що спостерігаються довгий час, а також орієнтирів і реперів необхідно, щоб перехрестя сіток оптичних приладів наводились в одну й ту саму точку цілі (орієнтиру, реперу).

Для засічки цілі після цілевказівки її спостережним пунктам і отримання доповіді «Ціль бачу» командир взводу (відділення) розвідки вказує точку наведення й подає команду: «Доповісти відліки». По цій команді працюючі на приладах, суміщають вертикальний штрих сітки зі вказаною на цілі, яка засікається, точкою наведення і доповідають відліки, наприклад: «Правий по бліндажу 14-42, лівий по бліндажу 16-03,5».

Отримані відліки записують в журнал розвідки і обслуговуванні стрільби.

Засічка цілей, які виявляють себе короткочасно, повинна проводитися одночасно з обох пунктів спряженого спостереження. Якщо ціль виявляє себе неодноразово, то її засічка виконується у наступній послідовності:

- розвідник, який виявив спалах пострілу (дим, пил), доповідає про це командиру взводу (відділення) розвідки і визначає по цілі дирекційний кут, кут місця цілі і відстань;

- командир взводу (відділення) розвідки готує дані для цілевказівки і передає їх на другий спостережний пункт;

- приймаючий цілевказівку, встановлює на приладі спостереження отриманий відлік та кут місця цілі і доповідає: " Лівий (правий) готовий ";

- в моменти послідуючого прояву цілі командир взводу командує: «Ціль» - і тим самим вказує розвідникам, що вони в даний момент бачать ознаку саме тієї цілі, яка підлягає засічці;

- розвідник, помітивши в полі зору приладу ознаку цілі одночасно з отриманням команди «Ціль», доповідає «Лівий (правий) ціль бачу»;

- знімають дирекційні кути (відліки) по цілі і доповідають на командно-спостережний пункт.

Для висновків щодо точності засічки цілі, які виявляють себе короткочасно, разом з відліком доповідають і записують в журнал розвідки і обслуговування стрільби характер демаскуючої ознаки, по якій виконано засічку, наприклад: «Правий (лівий), 34-20, за блиском пострілу».

Цілі, що виявляють себе короткочасно, засікають по можливості по кількох пострілах (запусках). Отримані відліки округляють і по середньому відліку визначають координати цілі.

При засічці розвідувальним теодолітом цілей, що виявляють себе короткочасно, відлік по цілі може визначитися за допомогою кутомірної стрілки лівого окуляра.

Положення центральної вертикальної нитки кутомірної сітки відповідає відліку на лімбі, яке знімають через мікроскоп, Для отримання відліку по цілі необхідно:

- навести прилад в район, де ціль проявила свою діяльність;

- при появі блиску (диму, пилу) визначити по сітці його відхилення в поділках кутоміру від центральної вертикальної нитки зі своїм знаком (праворуч - плюс, ліворуч - мінус);

- зняти відлік по мікроскопу і прибавити до нього відхилення зі своїм знаком. Отриманий результат буде відліком по цілі.

Приклад. Відхилення по сітці приладу вліво 12, відлік по мікроскопу
14-62, відлік по цілі 14-62 + (-0-12) = 14-50.

Приклад. Відхилення по сітці приладу вправо 8, по мікроскопу 16-46, відлік по цілі 16-46 + (+0-08 = 16-54.

Засічка рухомих цілей з пунктів спряженого спостереження виконується в слідуючий послідовності:

- перед початком засічки командир взводу (відділення) розвідки подає команду «Приготуватись до засічки»;

- розвідники перевіряють орієнтування приладів і доповідають: «Лівий (правий) готовий»;

- командир взводу (відділення) розвідки дає цілевказівку;

- розвідники наводять прилади в ціль і доповідають: «Ціль бачу»;

- командир взводу (відділення) розвідки подає команду: «Супроводжувати»;

- розвідники спостерігають за рухом цілі, утримуючи перехрестя сітки приладу на вказаній точці цілі;

- за 5 с до моменту засічки командир взводу (відділення) розвідки подає команду «Увага», а в момент засічки «Стій»;

- по команді «Стій» розвідники припиняють супровід, знімають та доповідають відліки, наприклад: «Правий (лівий) 24-46»;

- командир взводу (відділення) розвідки подає команду «Супроводжувати»;

- розвідники суміщають перехрестя приладів з указаною точкою цілі і повторюють засічку в тій же послідовності.

Засічка цілей, що демаскують себе спалахом або димом та звуком пострілу, може проводитись шляхом визначення напрямку на ціль орієнтованим кутовимірювальним приладом, а далина до неї визначається за допомогою секундоміру.

Для визначення відстані до звукової цілі вимірюють час з моменту спостереження спалаху (диму) пострілу (пуск секундоміра) до моменту приходу звуку пострілу до розвідника (зупинка секундоміра).

Як правило, беруть 3-4 виміри секундоміру і вираховують середній відлік.

Швидкість звуку визначать за формулою:

С = 331+0,6tv

де: tv - віртуальна температура повітря, град, або визначається по таблиці швидкості звуку в залежності від температури повітря, табл.4.

Для одержання відстані до цілі в метрах середній відлік секундоміру помножують на швидкість звуку, взяту з табл.4.

Приклад. Температура повітря +8°С. Розвідник визначив час з моменту спостереження блиску пострілу до моменту приходу звука: 1-й вимір - 10,6 с,
2-й. – 10,9 с, 3-й - 10,4 с, 4-й-10,5 с.

Рішення. Розраховують середній відлік

(10,6 +10,9 +10,4 + 10,5):4 = 42,4:4 = 10,6 с.

2. Розраховують швидкість звуку

С = 331+0,6×8 = 335,8» 336 м/с

3. Розраховують далину до цілі

336×10,9 = 3562 м.

 

Таблиця 4 – Величини швидкості звуку в м/с

( - наземна температура повітря в °С)

 

t	C	t	C	t	C	t	C	t	C	t	C	t	C	t	C
-40		-29		-19		-9		+1		+11		+21		+31
-39		-28		-18		-8		+2		+12		+22		+32
-38		-27		-17		-7		+3		+13		+23		+33
-37		-26		-16		-6		+4		+14		+24		+34
-36		-25		-15		-5		+5		+15		+25		+35
-35		-24		-14		-4		+6		+16		+26		+36
-34		-23		-13		-3		+7		+17		+27		+37
-33		-22		-12		-2		+8		+18		+28		+38
-32		-21		-11		-1		+9		+19		+29		+39
-31		-20		-10				+10		+20		+30		+40
-30

 

 

Напрямок на ціль визначають за допомогою приладу, наведеного в ціль у момент появи її демаскуючого признаку.

Середнє значення дирекційного куту (відліку) приладу і далину до цілі записують в журнал розвідки і обслуговування стрільби.

Під час визначення розташування цілі чи далини до цілі прийомами окомірної зйомки вивчають по карті (аерознімку) місцевість в районі цілей і порівнюють її з картою (аерознімком), оцінюють місцеположення цілі відносно місцевих предметів і орієнтирів, наносять ціль на карту (аерознімок) відносно найближчого місцевого предмету (орієнтира) і визначають по карті координати цілі.

Під час визначення місця знаходження цілі відносно орієнтиру вимірюють за допомогою бінокля кут між орієнтиром та ціллю, і проводять напрямок по карті.

Далину визначають окомірно шляхом порівняння відстані від цілі до орієнтирів, між якими вона знаходиться, чи оцінюють розташування цілі відносно найближчого орієнтиру (місцевого предмету) в метрах.

На проведеному напрямку в відповідності з визначеною далиною наносять ціль на карту і визначають її координати.

Якщо відомі лінійні розміри (висота, ширина чи довжина) цілі чи предмета, що знаходяться в безпосередній близькості від неї, чи відстань між двома предметами, розташованими на рубежі цілі, то далина до цілі може бути визначена шляхом обчислення по відомих лінійних розмірах і виміряною кутовою величиною за формулою:

Д = в×1000/

де: в - висота (довжина, ширина) предмету, м.

- кут, під яким спостерігається предмет, у поділках кутоміру.

Приклад. Зі спостережного пункту телеграфний стовп, що знаходиться в безпосередній близькості від цілі, спостерігається під кутом 0-03. Висота стовпу 6 м.

Рішення: Далина до стовпу, а також і до цілі

Д = в×1000/ = 6 × 1000/3 = 2000 м.

Лінійні розміри деяких цілей (місцевих предметів) наступні:

- висота бронетранспортеру - 1,8м

- висота середнього танку - 2,5 м

- висота вантажного автомобіля - 2,2 м

- висота телеграфного стовпа - 6 м

- відстань між телеграфними стовпами - 50 м

 

Організація і ведення розвідки у різних умовах обстановки

Умови розвідки вночі значно ускладнюються, тому поряд з використанням оптичних приладів спостереження застосовують електронно-оптичні прилади розвідки. В цей же час для виявлення і засічки цілі використовують освітлення місцевості освітлювальними снарядами та мінами, освітлювальними ракетами та освітлювальними авіаційними бомбами.

Для ведення розвідки вночі велику допомогу надає вивчення місцевості до наступу темряви. Розвідники повинні знати на місцевості нічні орієнтири (місцеві предмети, помітні вночі по силуетах), чітко уявляти рельєф місцевості.

При підготовці спостережних пунктів до ведення розвідки в нічних умовах необхідно вдень:

- підготувати прилади спостереження і засоби освітлення до роботи вночі;

- вибрати і засікти видимі вночі орієнтири;

- виставити на відстані не ближче 50 м від спостережного пункту один-два світлових орієнтири і визначити відліки по них (для контролю орієнтування приладів);

- виставити видимі вночі білі кілки в основному напрямку, і в напрямку на 2-3 орієнтири;

- підготувати оптичні прилади для послаблення світлового імпульсу ядерного вибуху.

З наступом темряви особовий склад при необхідності діє у спеціальних захисних окулярах, що захищають очі від дії квантових випромінювачів й ядерного вибуху; безпосередня охорона спостережних пунктів підсилюється.

Визначення координат цілей, що виявляють себе спалахом і звуком пострілу, здійснюється за допомогою кутовимірювального приладу й секундоміру, при цьому додатково організовується спряжене спостереження і розгортуються передові спостережні пункти.

Спостереження за противником вночі, в умовах обмеженої видимості доповнюються підслуховуванням. В цих умовах від розвідників потрібне уміння вести розвідку на слух, тобто виявляти і визначати джерело звуку, напрямок і приблизну далину до нього і по цих даних встановлювати характер цілі та визначати характер дії противника.

Під час ведення розвідки на слух необхідно приймати до уваги, що вночі різні шуми чутніші, ніж вдень, що при відсутності вітру чутність краще.

Приблизну далину до цілі, яка звучить, а також її характер можливо визначити по граничній чутності. Вночі джерела звуку чутні на такому віддаленні від спостерігача:

- розмова -100 - 200 м

- відривання окопів в ґрунті - 1000м

- відриванню окопів вручну - 100 м

- рух колони автомобілів по ґрунтовій дорозі - 500 м, по шосе - 1-2 км

- рух артилерії по ґрунтовій дорозі - і-2км,по шосе - 1-3 км

- рух танків та інших гусеничних машин по ґрунтовій дорозі - 2 км, по шосе - 3-4 км

- стрільба з мінометів - 2-3 км

- стрільба з автомату - до 4 км

- стрільба з кулемету - 5-6 км

- стрільба з гармат - до 15 км

Під час організації розвідки в горах необхідно враховувати слідуючи особливості:

- обмежені можливості для спостереження по фронту і в глибину в результаті перетятого рельєфу місцевості;

- складнощі у виявленні і засічці цілей, що розташовані на обернених схилах і лощинах;

- необхідність приведення похилих відстаней у горизонтальні при вимірюванні їх далекоміром, а також визначення висот цілей (реперів) за допомогою приладів;

- складність проведення топогеодезичної прив'язки спостережних пунктів;

- складність пересування поза дорогами при переміщенні спостережних пунктів, а також використання командирських машин управління (РРП) для ведення розвідки;

- метеорологічні умови, що різко змінюються (туман, серпанок), ускладнюють розвідку і засічку цілей.

Для кращого спостереження місцевості, особливо підступів до переднього краю, розгортають передові й бокові спостережні пункти. а також ешелонують спостережні пункти по висоті. В деяких випадках спостережні пункти можуть розташовуватися позаду вогневих позицій артилерії.

Під час вибору спостережних пунктів необхідно враховувати, що при наступі вверх по схилу спостереження краще вести зі схилів сусідніх висот (гір), а при спостереженні вниз по схилу - із схилів цих же висот.

Для забезпечення спостереження одних і тих же ділянок місцевості пункти спряженого спостереження вибирають, як правило, на одному рівні. Якщо це неможливо, то їх вибирають так, щоб різниця висот не перевищувала 1/5 довжини бази. Довжину бази, виміряну за допомогою далекоміру, приводять до горизонтальної (табл.5).

 

Таблиця 5 - Поправки у відстань через нахил місцевості на приведення її до горизонту

Кут нахилу, поділ. кутоміра	Відстань та поправки, м	Кут нахилу, поділ. кутоміра
1-00	0,6	1,1	1,6	2,2	2,7	3,3	3,8	4,4	4,9	1-00
1-10	0,7	1,3	1,9	2,6	3,3	4,0	4,6	5,2	6,0	1-10
1-20	0,8	1,6	2,3	3,2	3,9	4,7	5,2	6,2	7,1	1-20
1-30	0,9	1,9	2,7	3,7	4,6	5,6	6,5	7,3	8,3	1-30
1-40	1,1	2,1	3,1	4,3	5,4	6,4	7,5	8,5	9,6	1-40
1-50	1,2	2,5	3,7	4,9	6,2	7,4	8,6	9,9	11,1	1-50
1-60	1,4	2,8	4,0	5,6	7,0	8,4	9,8	11,0	12,6	1-60
1-70	1,6	3,2	4,5	6,3	7,9	9,5	11,1	12,4	14,2	1-70
1-80	1,8	3,5	5,1	7,1	8,9	10,6	12,4	13,9	15,9	1-80
1-90	2,0	3,9	5,7	7,8	9,9	11,8	13,8	15,5	17,7	1-90
2-00	2,2	4,4	6,6	8,8	11,0	13,1	15,3	17,5	19,7	2-00
2-20	2,6	5,3	7,4	10,6	13,2	15,9	18,3	20,6	23,8	2-20
2-40	3,1	6,3	9,0	12,6	15,7	18,9	22,0	24,7	28,3	2-40
2-60	3,7	7,4	10,6	14,7	18,4	22,1	25,8	29,0	33,1	2-60
2-80	4,3	8,5	12,2	17,1	21,3	25,6	29,9	33,6	38,4	2-80
3-00	4,9	9,8	14,7	19,6	24,5	29,4	34,3	39,2	44,1	3-00

 

Під час вибору спостережних пунктів враховують можливість утворення у горах обвалів, каменепадів, зсувів і снігових лавин.

Під час засічки цілей за допомогою далекоміру при кутах нахилу (місця цілі) більше 1-00 виміряну далину зводять до горизонтальної. Горизонтальну дальність Дг вираховують за формулою:

де: Дн - далина, виміряна за допомогою далекоміру;

- кут місця цілі,

чи визначають поправку (∆Д) на проведення відстані, виміряної далекоміром, до горизонту, а потім вираховують горизонтальну далину за формулою:

Дг = Дн - ∆Д.

Висоту цілей за допомогою приладів визначають у наступному порядку:

- вимірюють далину до цілі і при необхідності приводять її до горизонтальної;

- вимірюють кут місця цілі ;

- розраховують перевищенні: цілі відносно спостережного пункту за формулою:

= Дг tg

- вираховують висоту цілі

Під час організації розвідки в лісистій місцевості ускладнюється вибір і топогеодезична прив'язка спостережних пунктів, цілевказівка, ведення розвідки противника і обслуговування стрільби артилерії.

Спостережні пункти вибирають ближче до переднього краю і розташовують, як правило, на високих деревах чи спеціально обладнаних вишках. Для засічки цілей широко застосовують далекоміри.

Під час ведення розвідки особливу увагу звертають на виявлення вогневих засобів на узліссі, а також на галявинах і просіках, які сприяють прихованому маневру живої сили та вогневих засобів противника.

Під час організації розвідки у пустелях необхідно враховувати можливість руху поза дорогою, складність маскування, орієнтування, вибору контурних точок при проведенні топогеодезичної прив'язки; різкі перепади температури на протязі доби; необхідність запасу води та палива; погіршення умов спостереження при наявності вітру, що піднімає велику кількість піску та пилу.

Основні зусилля розвідки зосереджуються уздовж доріг і в напрямках оазисів з населеними пунктами.

Оптична розвідка у пустелях найбільш ефективна при тихій погоді та в ранковий і вечірні часи.

При високих температурах повітря (більше 35°С) вимірювання відстаней за допомогою стереоскопічних далекомірів супроводжується великими помилками. В цих умовах додатково розгортають пункти спряженого спостереження.

Для квантових далекомірів при високих температурах створюють штучний температурний режим за допомогою чохлів з бавовни і установки парасольок, які захищають далекоміри від прямих сонячних променів.

Під час організації розвідки у північних районах необхідно враховувати: важко доступний характер гірської і болотистої тундрової місцевості, обмежену кількість районів, пристосованих для розташування спостережних пунктів, суворий клімат з складними метрологічними умовами; полярні день та ніч; а також неможливість використання в північних широтах (В>65°) магнітної стрілки бусолі (теодоліту) для орієнтування приладів спостереження.

Під час переміщення спостережних пунктів необхідно передбачити розвідку маршрутів, звертаючи особливу увагу на глибину снігового покриву, товщу льоду на водних перешкодах, наявність об'їзних шляхів. Для пересування особового складу в зимових умовах широко використовують міни.

Під час оборони морського узбережжя необхідно; забезпечити значну дальність виявлення цілі, для цього для засічок цілей широко використовують пункти спряженого спостереження, їх розгортають на базі 1000-2000 м, а інколи і більше, що дозволяє засікати цілі і обслуговувати стрільбу артилерії з потрібною точністю і дальністю до 20 км при умовах аналітичної обробки результатів засічки.

Спостережні пункти розташовують, так що б спостерігалися не тільки поверхня моря і підступи до узбережжя, а також найближча глибина оборони своїх військ, що дозволяє вести спостереження і обслуговування стрільби артилерії по противнику, що висадився.

На гористих ділянках узбережжя передбачається ярусне розташування спостережних пунктів.

В населених пунктах ведення оптичної розвідки ускладнене обмеженням секторів ведення розвідки і великою кількістю полів що не спостерігаються, отриманих різними спорудами. Великі перешкоди для спостерігання створюють дим від будівель що горять і пил, що піднімається від вибухів авіабомб, снарядів і мін.

Розвідку в населених пунктах організовують по напрямках дії військ. Взводу (відділенню) розвідки призначають напрямок розвідки.

Більшу частину спостережних пунктів розташовують в бойових порядках загальновійськових підрозділив. Частину спостережних пунктів розташовують на верхніх поверхах і дахах високих будівель, заводських трубах. Найбільш вигідними місцями для розміщення спостережних пунктів являються кутові будинки, з яких можливо спостерігати вздовж вулиці.

Зміна спостережних пунктів проводиться дуже часто, при цьому відстань переміщення (не більше 200-300 м) на таке місце, з якого можливе виконання бойового завдання.