Вибір орієнтирів і складання схем орієнтирів

Орієнтирі призначають з метою забезпечення швидкої і надійної передачі (прийому) цілевказівок і докладів про розвідані цілі, а також, визначення місцеположення розвіданих цілей на місцевості відносно орієнтирів.

Орієнтири вибирають з права наліво по рубежах від себе до противника. Кількість орієнтирів повинна бути невеликою і кожному із них присвоюється свій номер.

За орієнтири вибирають окремі ясно спостережні місцеві предмети, які противник не може знищити і відносно яких легко передавати цілевказівки.

Всі орієнтири старшого начальника, які спостерігаються з даного спостережного пункту, являються обов'язковими для підрозділів розвідки. Їх вносять в схему орієнтирів і за ними зберігаються номери, присвоєні старшим начальником.

В ході наступу по мірі просування вперед призначають нові орієнтири. В обороні орієнтири вибирають як перед переднім краєм, так і в глибині оборони своїх військ.

По кожному орієнтиру визначають із спостережного пункту дирекційний кут і дальність, і готують схему орієнтирів. Дальності до орієнтирів визначають за допомогою приладів, по карті або на око, кути визначають за допомогою приладів.

Схема орієнтирів (рис.24) являє собою креслення вільного масштабу, на яке в перспективному вигляді наносять орієнтири в смузі (секторі) розвідки.

Під час перенесення схеми орієнтирів на чистий аркуш паперу наносять:

- умовний знак спостережного пункту, з якого ведуть спостереження і підписують його координати;

- лінію основного напрямку стрільби і біля кінця цієї лінії підписують дирекційний кут основного напрямку;

- орієнтири із збереженням їх вигляду і відносного розміщення на місцевості (ближній - ближче, дальній далі від точки СП) і біля кожного орієнтиру підписують умовну назву орієнтиру, його номер, дирекційний кут і відстань до нього в метрах;

- напрямок (лінії) з точки спостережного пункту на орієнтир; при цьому прокреслена лінія повинна підходити до тієї точки орієнтира на яку візирувався прилад під час вимірювання кутів.

В заголовку схеми вказують, для якого спостережного пункту вона складена. Внизу схема підписується тим, хто її робив і вказується дата відпрацювання.

 

.

 

 

Рисунок 24 - Схема орієнтирів

 

Інженерне обладнання і маскування спостережних пунктів

Для захисту особового складу, приладів і техніки спостережні пункти обладнують в інженерному відношенні, а також добре маскують від наземного і повітряного спостереження противника.

Інженерне обладнання командно-спостережного пункту включає споруди відкритого або закритого типу для спостереження і укриття для розміщення особового складу, приладів спостереження і засобів зв'язку, рис.25-27.

Інженерне обладнання бокового спостережного пункту включає будову споруд відкритого типу для спостереження.

Інженерне обладнання спостережних пунктів проводять, як правило, вночі з урахуванням можливого застосування противником приладів радіолокаційної розвідки і нічного бачення. Роботи, не закінчені до світанку, повинні бути добре замасковані на день. В процесі інженерного обладнання спостережних пунктів розвідка противника не припиняєтьсяВ лісових районах місця для спостережних пунктів можуть бути обладнанні на високих деревах і спеціально обладнаних вишках, замаскованих від спостереження противником (рис.28).

Під час дій у північних районах для інженерного обладнання спостережних пунктів широко застосовуються підривні роботи і розмерзання ґрунту. Укриття для особового складу утеплюються.

 

 

Рисунок 25 - Інженерне обладнання командно-спостережного пункту
у гірській місцевості

 

 

Рисунок 26 - Інженерне обладнання командно-спостережного пункту
у пагорбкуватій місцевості

 

 

Рисунок 27 - Інженерне обладнання командно-спостережного пункту
у міських умовах

 

 

Рисунок 28 - Спостережний пункт на дереві у лісі

1 – проволока для закріплення клітини СП; 2 – стереотруба; 3 – броньовий щиток;
4 – телефонний апарат; 5 – сидіння для спостерігача; 6 – балки кріплення;
7 – канат для швидкого спуску спостерігача у випадку обстрілу;
8 – майданчик для зв’язківця; 9 – драбина; 10 – напрямок спостереження
(рисунок капітана Грищенка)

На болотистій місцевості окопи для спостережних пунктів і укриття для особового складу і бойової техніки споруджуються напівнасипного та насипного типу.

На морському узбережжі при обладнанні спостережних пунктів широко застосовуються природні сховища (розщілини, печери в берегових скелях і т.д.).

Для укриття командно-спостережних пунктів від спостереження противником потрібно:

- використовувати маскувальні властивості місцевих предметів і місцевості;

- застосовувати табельні маскувальні засоби і місцеві матеріали;

- проводити маскувальне фарбування техніки і приладів під колір навколишнього середовища;

- підтримувати маскувальну дисципліну.

Приклади правильного і неправильного маскування приведені на рис.29-31.

3 метою підтримки маскувальної дисципліни потрібно:

- зайняття командно-спостережного пункту проводити приховано, не допускати переміщення особового складу на видимих противником ділянках місцевості;

- для ведення розвідки на командно-спостережному (спостережному) пункті мати мінімально необхідну кількість особового складу і приладдя;

 

 

 

Рисунок 29 - Приклад правильного маскування спостерігача в умовах лісу літом

 

 

Рисунок 30 - Приклади правильного маскування спостерігача взимку

 

- під час виконання інженерних робіт не порушувати малюнку місцевості, не виривати без потреби дерева і кущі, не витоптувати траву;

- інженерне обладнанім пунктів проводити вночі, або в умовах обмеженої видимості добре маскуючи споруди і сліди робіт;

- в нічний час розводити багаття тільки у встановлених для цього місцях, не користуватись на пунктах кишеньковими ліхтариками;

- не припускати, особливо вночі шуму, балачок голосних команд і сигналів;

- обмежувати роботу засобів радіозв'язку на передачу.

 

 

Рисунок 31 - Приклад неправильного маскування спостерігача влітку

 

Під час ведення оптичної розвідки особливу увагу звертати на маскування спостережного пункту від снайперів противника, маскування приладів розвідки і спостереження, одорологічний захист пункту, розвідників від пошукових собак і хімічних датчиків (сенсорів) противника, оскільки серед корегувальників і авіанавідників протягом двох чеченських кампаній був високий відсоток втрат від снайперів бойовиків.

 

 

Друге навчальне питання – 200 хвил.

Постановка задачі на розвідку. Ведення розвідки. Цілевказівка.
Засічка цілей. Обробка результатів засічок.

Методичні рекомендації: ретельно пояснюю порядок роботи командира взводу управління та його підлеглих під час підготовки та ведення бойових дій, способи ведення розвідки та обробки отриманих розвідувальних відомостей; порядок ведення і оформлення бойових документів.