Істинні протиаритмічні засоби

1 клас - Засоби, що блокують натрієві канали (мембраностабілізатори):

- ІА клас (хінідин і хінідиноподібні засоби): Хінідина сульфат, прокаїнамід (Новокаїнамід), дизопірамід (Ритмілен), Аймалін;

- ІВ клас: лідокаїн (Ксикаїн), фенітоїн (Дифенін);

- ІС клас: Флекаїнід, пропафенон (Ритмонорм), морацизин (Етмозин), Етацизин.

2 клас - β-адреноблокатори:

- β1-адреноблокатори (кардіоселективні): атенолол, метопролол, талінолол, бетаксолол, ацебутолол, целіпролол;

- β1-, β2-адреноблокатори (неселективні): пропранолол (Анаприлін), сотало, Дилевалол, Картеолол, Буциндолол.

- З внутрішньою симпатоміметичною активністю: піндолол, окспренолол;

3 клас - Засоби, що блокують калієві канали (подовжуючи реполяризацію і потенціал дії): аміодарон (Кордарон), Орнід, сотало (Гілукор).

4 клас - Засоби, що блокують кальцієві канали:

І тип (кардіотропні) – похідні фенілалкіламіна: верапаміл, галлопаміл;

ІІ тип (вазотропні) – похідні дигідропіридину:

- І генерації – нифідепін;

- ІІ генерації – амлодипін, нікардипін, німодипін;

ІІІ тип (змішані) – похідні бензотіазину: дилтіазем (Дилакор).

5 клас – засоби, що нормалізують обмін електролітів: панангін, калію хлорид, ас паркам.

ІІ. Засоби, що переважно впливають на рецептори еферентної іннервації:

1. Β-адреноміметики: ізопреналін (Ізадрин), добута мін (Добутрекс);

2. Симпатоміметики: ефедрину гідрохлорид;

3. М-холіноблокатори: атропіну сульфат (Атромед);

 

Вимоги які пред’являються протиаритмічним засобам:

1. Ефективність протиаритмічних засобів при різних видах аритмій.

2. Відсутність негативних впливів на скоротливість серця, коронарний кровотік і гемодинаміку (особливо при інфаркті міокарду, серцевій недостатності).

3. Велика широта терапевтичної дії.

4. Можливість тривалого використання (роками).

5. Тривалий анти аритмічний ефект (не менш 12-24 год).

 

Причини порушення ритму серцевих скорочень:

1. в 90% випадків це результат ураження серця (ішемічна хвороба, міокардит, кардіосклероз, вади серця), в інших випадках можуть бути інфекційно-алергічні фактори (ревматизм, вірусні інфекції).

2. інтоксикація (серцевими глікозидами, фторотаном, циклопропаном, ксантином, проти аритмічними засобами).

3. електролітні порушення (гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкаліємія, гіпокальціємія).

4. гормональні порушення.

5. вроджена патологія та ін.

 

Протиаритмічні засоби за показами до застосування:

1. Засоби, що усувають тахіаритмію і екстрасистолію:

- Мембраностабілізатори;

- β-адреноблокатори;

- препарати калію та магнію;

- серцеві глікозиди;

- стимулятори пуринергічних рецепторів.

2. Засоби, що усувають брадиаритмію і блокади серця:

- М-холіноблокатори;

- β-адреноміметики;

- симпатоміметики.

 

Підгрупа ІА (хінідиноподібні)

Блокують Na+ канали і уповільнюють деполяризацію. Блокують К+ канали і уповільнюють реполяризацію. Збільшують потенціал дії. Подовжують ефективний рефрактерний період.

- Зменшують автоматизм, збудливість та провідність.

- Мають «-«інотропну дію.

- Розширюють периферичні судини.

- Знижують артеріальний тиск (зменшують серцевий викид)

 

Покази до застосування:

1. Мерехтлива аритмія передсердь.

2. Шлуночкова і надшлуночкова пароксизмальна тахікардія.

3. Передсердні і шлуночкові екстрасистолії.

Небажані ефекти:

1. зменшення сили скорочень, зменшення артеріального тиску, порушення АВ-провідності, аритмогенна дія.

3. Диспептичні розлади (анорексія, нудота, блювання, діарея).

4. гіпотонія (так як препарат володіє α-адренолітичними властивостями) – хінідин.

5. порушення зору (так як препарат володіє холінолітичними властивостями) – хінідин.

6. тромбоцитопенія.

7. алергічні реакції.

Хінідин. Фармакокінетика.

Призначають всередину, є ЛФ для в/в введення (застосовують рідко, так як є небезпека виникнення артеріальної гіпотонії і серцевої недостатності). Біодоступність з ШКТ від 44 до 89%. Біотрансформується в печінці. Зв'язок з білками плазми крові 70-80% і може витісню вати інші ЛЗ (серцеві глікозиди, непрямі антикоагулянти). Час виникнення ефекту при прийомі всередину 1 – 2 год; тривалість – до 8 год. Кратність прийому 3-5 раз на добу (пов’язане з біотрансформацією в печінці).

 

Новокаїнамід. Фармакокінетика.

Вводять парентерально (в/м та в/в) і призначають всередину. Біодоступність 85%. Час виникнення максимальної концентрації в крові – 1 год (при в/в введенні – 15-60 хв.). екскреція відбувається нирками в незміненому вигляді. Кратність призначення 4-6 разів на добу. При порушенні функції нирок, серця та печінки фармакокінетика змінюється. Необхідна корекція режиму дозування.

 

Дизопірамід (ритмилел, ритмодан, норпейс). Фармакокінетика.

Вводять парентерально (в/м, в/в) і всередину. Добре всмоктується. Біодоступність 70-85%. Зв'язок з білками плазми 20-30%. Не проникає через ГЕБ (гематоенцефалічний бар’єр). Час виникнення максимальної концентрації в крові 0,5 – 3 год (при прийомі всередину), тривалість дії 4-5год. Кратність – 3-4 рази на добу. Біотрансформується в печінці з утворенням метаболітів, які проявляють анти аритмічну властивість. Екскретується нирками: 40-60% в незміненому вигляді, інше у вигляді метаболітів.

 

Підгрупа ІВ (лідокаїн)

Блокують Na+ канали і уповільнюють деполяризацію. Підвищують проникність для К+ і прискорюють реполяризацію. Зменшують потенціал дії і ефективний рефрактерний період.

- Зменшують автоматизм, збудливість та провідність (менше ніж група ІА);

- На АВ-вузол слабка пригнічуючи дія.

 

Покази до застосування:

1. Шлуночкові тахіаритмії і екстрасистолії, при інфаркті міокарді (лідокаїн – 2% розчин в/в крапельно, 10% розчин в/м; мексилетин – в/в, перорально).

2. Аритмії, викликані серцевими глікозидами (дифеніл, лідокаїн).

Небажані ефекти:

1. Аритмогенна дія (порушення АВ-провідності і т.д)

2. Неврологічні (парестезії, тремор, порушення слуху, судоми).

3. Слабкість, сонливість, головокружіння, ейфорія, неспокій.

Лідокаїн. Фармакокінетика.

Вводять в/м, в/в (крапельно) і призначають всередину. Біодоступність з ШКТ менше 30%. При в/м введенні дія виникає лише через 30 хв і зберігається 3-4 год. В клініці найчастіше використовують в/в введення лідокаїну. При цьому ефективність виникає через декілька хвилин. З сечею виводиться переважно у вигляді метаболітів. Тому при нирковій недостатності є ризик виникнення кумуляції токсичних метаболітів.

 

Підгрупа ІС (пропафенон)

Блокують Na+ канали і значно уповільнюють швидку деполяризацію. Не впливають на мембранну проникність іонів калію.

Пропафенон – має β-адренолітичну властивість; аймалін – симпатолітичну; морацизин і етацизин – М-холінолітичну активність.

- Зменшують автоматизм, збудливість та провідність;

- Зменшують АВ-провідність;

- Виражена аритмогенність (10-15%).

 

Покази до застосування:

1. Шлуночкові, і в меншій мірі, передсерді тахіаритмії і екстрасистолії при неефективності інших ПАЗ.

 

Айманін. Фармакокінетика.

Вводять парентерально (в/м, в/в – крапельно) чи призначають всередину. З ШКТ погано всмоктується. При парентеральному введенні швидко зникає з плазми крові. Погано зв’язується з білками плазми крові. Біотрансформується в печінці і виводиться в незміненому вигляді нирками. Період напіввиведення близько 4 год. Кратність призначення 3-6 разів на добу.

 

Небажані ефекти:

1. Диспепсичні розлади (при прийомі всередину);

2. Артеріальна гіпотензія, проаритмогенна дія при швидкому введенні.

3. холестаз і навіть цирозні зміни в печінці.

 

Пропафенон (ритмонорма). Фармакокінетика.

Вводять в/в і призначають всередину. Біодоступність з ШКТ складає 50%. Час виникнення ефекту при прийомі всередину складає 1 год, а тривалість дії – 6-7 год. Кратність призначення 4 рази на добу. Зв’язування з білками плазми 95%. Елімінація відбувається нирками (20-40%) і печінкою.

 

Небажані ефекти:

1. Диспепсичні явища (відчуття оніміння в роті, гіркий смак, нудота, блювання).

2. Порушення зору, головокружіння, головний біль.

3. Алергічні реакції.

4. Ортостатична реакція (частіше у осіб похилого віку).

5. Проаритмогенна дія.

6. Лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.

7. Рідко – кошмари, психічні порушення в вигляді страху і сплутаності свідомості, судоми.

 

ІІ клас – β-адреноблокатори

Механізм дії: порушують надходження кальцію і натрію в період спонтанної деполяризації. Прискорюють вихід іонів калію з клітини, скорочуючи цим фазу реполяризації. Суттєве значення має їх седативний вплив на ЦНС та благоприємний вплив на міокард. Але вони порушують надходження іонів натрію і кальцію всередину міокарду, цим самим послаблюючи скорочення серця і порушуєчи проведення збудження.

 

Дія на серце:

- Зменшують автоматизм СА-вузла;

- Знижують автоматизм і провідність АВ-вузла;

- Зменшують автоматизм волокон Пуркін’є;

- «-«ізотропний і хронотропний ефекти;

- Зменшують потребу міокарду в кисні.

- Зменшують артеріальний тиск.

 

Покази до застосування:

- Надшлуночкові тахіаритмії і екстрасистолії;

- Шлуночкові екстрасистолії, пов’язані з підвищенням автоматизму.