Фармакокінетика нітрогліцерину.

Препарат із ротової порожнини всмоктується в систему верхньої порожнистої вени, і минуючи печінку, відразу потрапляє в системний кровотік. Він усвоюється швидко і майже повністю. Цей процес залежить від інтенсивності секреції слини. При сухості в роті його засвоєння зменшується. Тому у хворих з порушенням салівації перевагу надають аерозолю.

Після сублінгвальному прийомі максимальна концентрація препарату в крові складається через 2-3 хв., через 7-8 хв. вона знижується на 50%, а через 20 хв. в крові визначається лише сліди нітрогліцерину. Період його напіввиведення складає 3-4 хв. Ефект зберігається 15-20 хв. екскретується нирками і легенями.

 

Пролонговані препарати нітрогліцерину застосовують для:

¾ Профілактики приступів стенокардії;

¾ Лікування застійної серцевої недостатності;

¾ Лікування хворих в постінфарктному стані;

 

Препарати ізосорбіду динітрату. Покази до застосування:

¾ Лікування ІХС;

¾ Профілактика приступів стенокардії;

¾ Лікування хворих, які перенесли інфаркт міокарду;

¾ Хронічна серцева недостатність (у вигляді комбінованої терапії);

¾ Купування приступу стенокардії.

Препарати ізосорбіду динітрату хворими переносяться краще ніж нітрати.

 

Нітросорбід.

Можна вводити в/в (крапельно), інгаляційно в порожнину рота (не вдихати!), сублінгвально (при цьому ефект виникає через 3-5 хв. і триває до 6 хв), і всередину до їжі (засвоюється 20-25%, так як піддається присистемній елімінації, ефект проявляється через 20-30 хв. і триває до 2-3, іноді 4-5 год.). Близько 30% препарату зв’язується з білками. Кратність призначення 4 рази на добу.

Аерозольна форма нітросорбіду – ізо мак, інфузійна (в/в) форма – ізодиніт.

Кардікс.

Препарат при прийомі всередину добре абсорбується, його слід приймати після їжі не розжовуючи. Біодоступність складає 25%. Період напіввиведення складає 4 год. Мікрогранули які містяться в капсулах забезпечують пролонговане вивільнення активної речовини, в результаті чого досягається рівномірна концентрація препарату в плазмі, збільшується його ефективність і значно зменшується кількість побічних ефектів.

Дія наступає через 2-3 год. і триває 12 год. Препарат призначають 2 рази на добу (вранці і о 14 год.). близькими до кардексу за клініко-фармакологічними властивостями є карди кет, карбоніт, ізо мак ретард, кардіогард SR.

Препарати ізосорбіду мононітрату. Покази до застосування:

¾ Лікування ІХС;

¾ Профілактика приступів стенокардії;

¾ Лікування хворих, які перенесли інфаркт міокарду;

¾ Хронічна серцева недостатність (у вигляді комбінованої терапії);

¾ Купування приступу стенокардії.

Моно мак.

Активна речовина – ізосорбіду-5-мононітрат є основним метаболітом ізосорбіду динітрату. Вводять в/в і призначають всередину. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води, після їжі. Мононітрат повністю всмоктується в ШКТ протягом 1 год. Біодоступність 90-100%. Період напіввиведення до 6 год. Метаболізується та екскретується нирками.

Антиангінальний ефект наступає через 30-45 хв. після внутрішнього застосування і відразу після в/в і триває 8-12 год.

Пролонговані форми ізосорбіду мононітрату мають ще більшу тривалість антиангінального ефекту – до 18-24 год. проте їх максимальна дія розвивається лише через 60-90 хв. Препарат призначають один раз на добу, вранці або ввечері, залежно від часу виникнення болі у пацієнта.

Нітратоподібні з’єднання.

Молсидомін (корватон, сиднофарм).

Фармакодинаміка.

Молсидомін, як і нітрати, призводить до утворення оксиду азоту, ендогенного ендотелій залежного релаксуючого фактору. Проте при використанні молсидоміна утворюється оксид азоту тіолонезалежного. Молсидомін – проліки, він перетворюється на активний метаболіт, який самовільно трансформується в ще один метаболіт з вивільненням оксиду азоту.

Препарат має більш вибірковий, ніж нітрати, периферичний вазодилятуючий ефект. Крім того він зменшує адгезію і агрегацію тромбоцитів (так як пригнічує синтез тромбоксану А2) і збільшує еластичність великих артерій, що зменшує навантаження на лівий шлуночок.

Фармакологічні ефекти:

¾ зменшує переднавантаження на серце за рахунок вазодилятації.

¾ підвищує коронарний кровотік.

¾ знижує тиск в легеневій артерії, зменшує наповнення лівого шлуночку і напруження стінки міокарду.

¾ покращує колатеральний кровотік, так як зменшує агрегацію і адгезію тромбоцитів.

Фармакокінетика.

Вводять парентерально, внутрішньо та сублінгвально. Добре всмоктується через ШКТ. Біодоступність складає 60%, так як він є проліками. Час виникнення терапевтичної концентрації в крові при прийомі всередину складає – 20-30 хв. (при парентеральному введенні – 10-20 хв, при сублінгвальному введенні – через 5 хв.), ефект триває до 6-8 год. Кратність застосування 2-4 рази на добу. Біотрансформація відбувається в печінці. Виводиться печінкою і нирками у вигляді метаболітів. Період напіввиведення 1,5 год. При печінковій недостатності кумуляції не виникає.

Побічні ефекти:

¾ незначна артеріальна гіпотонія, не призводить до тахікардії.

¾ головний біль, але виникає частіше ніж від нітратів.

¾ толерантність розвивається повільно.

¾ феномен «обкрадування» спостерігається рідко.

 

Покази до застосування:

1. усунення приступу стенокардії (сублінгвально);

2. профілактика приступу стенокардії (всередину);

3. хронічна серцева недостатність (в важких випадках, в комбінації з іншими препаратами);

4. гіпертензія малого кола кровообігу.

Нітропрусид натрію (наніпрус, ніприд). Фармакодинаміка.

Він подібно до нітратів діє на активність адренергічних систем. Він виявляє пряму міотропну дію на артерії та вени. Механізм дії недостатньо вивчений.

 

Фармакологічні ефекти:

1. зменшення тонусу судин артеріального і венозного кола (забезпечення «гідродинамічного розвантаження» серця).

2. зниження тиску в малому колі кровообігу;

3. підвищення ниркового кровоточу і швидкості гломерулярної фільтрації;

4. зменшення тахікардії і покращення коронарного кровоточу.

 

Фармакокінетика.

Вводять лише в/в крапельно. Ефект виникає через 5 хв., зберігається 10-15 хв. після припинення інфузії. Період напіввиведення декілька хвилин. В крові препарат перетворюється на ціаніди, які в печінці перетворюються на тіоціанати. Пік їх концентрації через 45 хв. після введення, період напіввиведення 4-7 днів. Елімінація тіоціанатів відбувається нирками. При нирковій недостатності є ризик виникнення кумуляції.

Взаємодія. Препарат не рекомендують застосовувати з іншими антигіпертензивними засобами. В розчин, який містить нітропрусид натрію, не потрібно добавляти інших препаратів, крім дофаміну при гострій нирковій недостатності.

 

Небажані ефекти:

1. різке зниження АТ, що призводить до головних болей, головокружіння, серцебиття, болей за грудиною, неспокою, пітливості, нудоті, блюванню.

2. накопичення ціанідів, які порушують активність ферментів тканинного дихання, смертельно небезпечно для хворого. В цьому випадку призначають метгемоглобіноутворювачі (метиленовий синій, амілнітрат, натрію нітрит, хромосмон), які перетворюють гемоглобін в метгемоглобін, який зв’язує ціаніди, роблячи їх нетоксичними речовинами. Призначають також оксикобаламін, який реагує з вільними ціанідами і перетворюється в ціанокобаламін, і натрію тіосульфат, який трансформує ціаніди в тіоціанати – менш токсичні продукти.

3.кумуляція тіоціанатів, які призводять до слабкості, гіперрефлексії, м’язовим спазмам, судомам, психозам – в цьому випадку крім припинення прийому препарату, застосовують симптоматичну терапію.

4. можливий розвиток гіпотиреоїдизму, так як препарати впливають на транспорт йоду в щитоподібній залозі.

Покази до застосування:

1. Гостра серцева недостатність, набряк легень, кардіогенний шок.

2. Гіпертонічний криз, прееклампсія та еклампсія.

3. під час хірургічних втручань для «керованої гіпотонії».

4. Аневризма аорти.

5. діагностика дефекту міжшлуночкової перегородки. При інфузії препарату знижується підвищений діастолічний тиск в лівому шлуночкі та в легеневій артерії, збільшується серцевий викид.

Зберігають препарат в вигляді порошку в герметичній упаковці. Після її розкриття він не стійкий і через 18 год. руйнується на 50%. Розчини ще менш стійкі. Їх готують перед застосуванням (ліофілізат в ампулі розчиняють в 5-10 мл розчину глюкози і переносять в банку, закриту чорним пакетом з 150-500мл 5% розчину глюкози). Приготовлений розчин можна використовувати протягом 4 год. не більше. Свіжий розчин має злегка коричневий відтінок, при стоянні на світлі він інактивується і темніє. Розчини, які мають блакитний, зелений і темно-червоний колір застосовувати не можна.

Під час інфузій необхідно проводити постійний контроль артеріального тиску, електрокардіограми, діурезу і газового складу крові, так як тіоціанати виділяються нирками і викликають метаболічний ацидоз.