Засоби видалення та транспортування гною

Мета роботи: вивчити призначення, будову, принцип роботи машин дляприбирання та транспортування гною

Порядок виконання роботи.

1. Вивчити механізацію видалення гною транспортерами типу ТСН-160, ТС-1,УС-15, УС-Ф-170, УС-250.

2. Вивчити механізацію видалення і транспортування гною гідравлічним способом.

3. Замалювати схему роботи скребкового гноєзбирального транспортера ТСН-160, скреперної установки УС-Ф-170.

4. Оформити звіт.

Обладнання: плакати.

 

Для прибирання гною на тваринницьких фермах і комплексах застосовують скребкові транспортери колового тазворотно-поступального руху, скребково-тросові і скреперні установки, начіпні пристрої (на трактори, самохідні шасі), гідравлічні чи пневматичні засоби і фекальні та шнекові насоси для перекачування рідкого гною.

За призначенням ці машини можна розділити на чотири групи: для прибирання гною у тваринницьких приміщеннях, завантаження в транспортні засоби, транспортування гною і комбіновані.

Підстилковий гній у різних тваринницьких приміщен­нях прибирають скребковими транспортерами колового і зворотно-поступального руху. Вони найпоширеніші. Для цієї ж мети використовують також скреперні установки.

Оскільки всі транспортери типу ТСН мають аналогічні функціональні схеми, розглянемо будову і принцип роботи їх на прикладі транспортера ТСН-160А і вкажемо на основні відмінності та конструктивні особливості інших транспортерів.

Скребковий транспортер ТСН-160А призначений для видалення гною з тваринницьких приміщень та одночасного завантаження його в транспортні засоби. Він має горизонтальний 1 (рис. 10.1) і похилий 2 транспортери з індивідуальними приводами, а також шафу керування.

Горизонтальний транспортер складається з привода 4, горизонтального замкненого ланцюга, натяжного 5 і поворотного 6 пристроїв.

Рис. 10.1. Схема скребкового гноєзбирального транспортера ТСН-160А:

1 — горизонтальний транспортер; 2 — похилий транспортер; 3 — привод похилого транспортера; 4 — приводна станція горизонтального транспортера; 5 — натяжний пристрій; 6 — поворотні зірочки.

 

Рис. 10.2. Тягові ланцюги транспортерів типу ТСН:

а — ТСН-3,06: 1, 5 — болти; 2 — пластина; 3, 4 — гайки; 6 — скоба; 7 — скребок; 8, 9 — планки; 10 — вісь; б — ТСН-160: 1 — кронштейн; 2 — вставка; 3 — з'єднувальна ланка; 4 — ланцюг; 5 — скребок; в — КСН-Ф-100: 1 — зовнішня ланка; 2 — пластина; 3 — з'єднувальна ланка

Привод транспортера забезпечує поступальний рух замкненого ланцюга і включає в себе електродвигун, закритий редуктор з ведучою зірочкою та клинопасову передачу. Останнім часом все частіше використовують привод без клинопасової передачі.

Ланцюг горизонтального транспортера (рис.10.2) — круглоланковий, нерозбірний, термічно оброблений і виготовлений із сталі 23 Г2 діаметром 14 мм та кроком ланок 80 мм. Ланцюг складається із вертикальних та горизонтальних ланок і кронштейнів для кріплення скребків. Кронштейни приварені до вертикальних ланок через кожні 1120 мм. До кронштейнів за допомогою болтів, контршайб і гайок прикріплені скребки.

У процесі експлуатації ланки спрацьовуються і виникає необхідність вкорочення горизонтального транспортера шляхом вирізання ланок. Це виконують на ділянці між приводом та натяжним пристроєм. Кінці вкороченого ланцюга з'єднуються за допомогою ланки і вставки. Остання встановлюється у прорізь з'єднувальної ланки і приварюється.

Натяжний пристрій (рис. 10.1). призначений для підтримання постійного натягу ланцюга. Він складається з поворотного пристрою, ролика, важеля з напрямною, стояка, контейнера для вантажу і каната. Натягування здійснюється автоматично провертанням важеля з рухомим роликом в інтервалі 60°. Це відповідає подовженню ланцюга на 0,5 м. Зусилля натягу ланцюга регулюється масою ван­тажу, який поміщають у контейнер. Нормальний натяг ланцюга при його довжині 160 м і триразовому прибиранні гною (на добу) забезпечується загальною масою вантажу 100—120 кг. При цьому ланцюг вільно сходить з приводної зірочки, не намотуючись на неї. Натяг автоматично підтримується, щоб зазор між кінцями скребків холостої вітки ї стінкою канала не перевищував 20 мм. При зазорі 20 мм ланцюг вкорочують.

Поворотний пристрій призначений для зміни напрямку руху ланцюга в місцях повороту гнойового каналу. Він універсальний для всіх транспортерів і складається із скоби, до якої двома болтами приєднується пластина. В отвори скоби та пластини встановлена вісь, на якій на двох підшипниках обертається зірочка.

Похилий транспортер (рис. 10.3) призначений для завантаження гною, що подається з горизонтального транспортера, у транспортні засоби. Він складається з корита, поворотного пристрою, ланцюга із скребками, привода та опорного стояка. Ланцюг похилого транспортера уніфікований з ланцюгом горизонтального. Відстань між скребками у похилого транспортера менша і становить 640 мм, а швидкість транспортера більша — 0,72 м/хв. Це передбачено для узгодження подачі транспортерів і кращого видалення рідких фракцій гною. Натяг ланцюга похилого транспортера здійснюється натяжним гвинтом.

Рис. 10.3. Похилий транспортер:

1 — стояк; 2 — корпус; 3 — поворотна зірочка; 4 — ланцюг із скребками; 5- — натяжний гвинт; 6 — рама; 7 — привод

 

Транспортер може працювати в каналах із додатковим жолобом для.ланцюга, коли скребки розміщені над ланцюгом і без додаткового жолоба з розміщенням скребків під ланцюгом. У першому випадку забезпечується якісніше прибирання гною при використанні будь-якої кількості підстилки (солома, тирса, торф тощо).

У попередньо побудованих каналах без додаткового жолоба для ланцюга (з розміщенням скребків під ланцюгом) рекомендується використовувати транспортери ТСН-160А тільки для прибирання безпідстилкового гною або гною з невеликою кількістю подрібненої підстилки. При значній кількості підстилки транспортер у цьому варіанті працює незадовільно. Для покращення його роботи в гноєвий канал подають воду.

Прибирати гній транспортером ТСН-160А необхідно не менше трьох разів на добу. Крім того, при застосуванні для підстилки соломи її бажано подрібнити на частинки не більше 100 мм, щоб скребки горизонтального транспортера під час скидання гною на похилий транспортер не прийшлося очищати вручну за допомогою спеціального скребка. Безпосередньо перед пуском транспортерів впевнюються у відсутності сторонніх предметів у гноєвому каналі, знімають перехідні містки для забезпечення вільного проходу гною під ними. У зимовий період пересвідчуються, що ланцюг і скребки похилого транспортера не примерзли до жолобів, при потребі легкими ударами звільняють їх.

Гній із стійл вручну за допомогою скребка скидають у гноєві канали на транспортер, який видаляє його з приміщення і завантажує у транспортні засоби. При цьому очищати стійла потрібно за напрямком руху ланцюга, починаючи від натяжного пристрою.

Таблиця 10.1.Технічна характеристика транспортерів

Показники	ТСН-ЗБ	ТСН-2Б	КСН-Ф-100	ТСН-160А
Кількість тварин Подача маси за одиницю чистого часу, т/год Маса.кг Встановлена потужність, кВт Швидкість руху ланцюга транспортера, м/с: Горизонтального Похилого Крок скребків транспортера, м: горизонтального похилого Трудомісткість монтажу, люд.-год	100-110   4,5   5,5     0,18 0,72     1,00 0,50   60	100-110   4,5   5,5     0,18 0,72     1,150 0,460	100-110   5,7   5,5     0,18 0,72     1,150 0,460   60	100-110   4,5   5,5     0,18 0,72     1,120 0,640

Перевагою транспортера ТСН-160А порівняно з іншими транспортерами є покращення умов праці завдяки використанню автоматичного натяжного пристрою ланцюгового контура, зменшення на 25 % часу на технічне обслуговування, скорочення затрат праці при монтажі, зниження металомісткості (табл. 10. 1).

Тягові ланцюги транспортерів ТСН-2Б, ТСН-ЗБ, КСН-Ф-100 конструктивно відрізняються від розглянутого вище і мають різні технічні характеристики (табл. 2).

Транспортер ТСН-ЗБ має розбірний ланцюг із шарнірним кріпленням скребків, яке сприяє очищенню скребків від гною. Ланцюги транспортерів ТСН-2Б, КСН-Ф-100 за допомогою з'єднувальних ланок складаються з окремих секцій довжиною 5,75 м. Скребки транспортера ТСН-2Б приварені до середньої ланки, а КСН-Ф-100 — кріпляться за допомогою втулки, болта і двох гайок до кронштейна, який також болтами жорстко з'єднаний з середньою ланкою ланцюга.

 

Таблиця10. 2.Технічна характеристика тягових робочих органів транспортерів

Показники	ТСН-ЗБ	ТСН-2Б	КСН-Ф-100	ТСН-160А
Крок ланцюга, м Довжина, м погонна загальна Розривне зусилля, т	0,125 12—13	0,115 8,25 18—19	0,115 7,9 18—19	0,08 4,9 30—32

 

Установка ТС-1 (рис. 10.4) призначена для прибирання гною з-під решітчастих підлог і навантаження його у транспортні засоби. Вона складається з поздовжнього і поперечного скреперних транспортерів, гноєприймача, ковшового навантажувача і насосної установки з мішалкою. Поздовжні транспортери, здійснюючи зворотно-поступальний рух, забирають гній з приміщення в гнойовий канал поперечного транспортера, який транспортує його в гноєзбірник. Ковшовий гноєнавантажувач і насосна установка призначені для навантажування гною з гноєзбірника в транспортні засоби.

Скреперний транспортер складається з приводної станції, скреперів, блоків тяг і ланцюгів. Приводна станція призначена для падання скреперам зворотно-поступального руху і складається з рами 1 (рис. 5), каретки 2, привода і натяжного пристрою 3.

Рама приводної станції виготовлена з швелерів, які є напрямними для переміщення каретки привода. На рамі встановлений натяжний пристрій, механізм автоматичного вимикання та опора перемикача.

Натяг ланцюга транспортера здійснюється переміщенням каретки за допомогою спеціального гвинта. При цьому один кінець гвинта з'єднаний з запобіжною пружиною, на якій є хомут, що діє на аварійний перемикач при перевантаженні. Другий кінець натяжного гвинта вставляють в отвір каретки і закріплюють гайками. Каретка привода являє собою зварну раму, виконану з швелерів і поставлену на ролики. На рамі змонтовані електродвигун, редуктор і реверсивний пристрій.

 

Скребок (рис. 10.6) призначений для очищення канала від гною. Він складається з візка і власне скребка. Зварна рама візка виконана з труб і має чотири ролики, за допомогою яких вона перекочується по напрямних гнойового каналу. До задньої і передньої поперечок рами приварюють гаки, на які навішують ланцюги і тяги.

Скреперні установки УС-15, УС-Ф-170, УС-250 призначені для прибирання гною великої рогатої худоби із тваринницьких приміщень при боксовому і комбібоксовому утриманні тварин. Ширина зони прибирання від 1,8 до 3,0 м. Установки уніфіковані.

Скреперна установка УС-Ф-170 складається з привода 1 (рис. 10.7), тягових ланцюгів 4 і 8, проміжних штанг 3 і 7, скребків, поворотних роликів 5.Привод установки включає два спарених редуктори, електродвигуни, механізм реверсування та ведучу зірочку.

Рис. 10.7. Скреперна установка УС-Ф-170:

1 — привод; 2, 6 — скрепери; 3, 7 — проміжні штанги;

4, 8 — тягові ланцюги; 5 — поворотні ролики

 

Тяговий орган установки має два відрізки круглокільцевого ланцюга: перший з'єднує два передніх скрепери і приводиться в рух ведучою зірочкою привода, другий з'єднує два задніх скрепери і переміщується по роликах поворотних пристроїв. Кожна пара скреперів з'єднана між собою за допомогою проміжних штанг.

Скрепер — це робочий орган, що збирає і переміщує гній по каналах. Він складається з повзуна 6 (рис. 8), шарніра 2, натяжного пристрою 3 та двох скребків 1 і 4. Залежно від ширини каналу розсувні скребки виставляють на ширину очищення від 1,8 до 3 м. На кінцях скребків болтами прикріплені гумові чистики, які очищають стінки каналу від гною.

 

Рис. 10. 8. Скрепер УС-Ф-170.

 

Поворотні пристрої для зміни напрямку руху ланцюга встановлені на анкерних болтах, забетонованих у гнізда.

Скреперна установка має зворотно-поступальний рух. При робочому ході скребки в одному гнойовому проході за рахунок тертя з підлогою розкриваються на ширину каналу, захоплюють гній і переміщують його до поперечного гнойового каналу. Скребки іншого проходу в цей час складаються і здійснюють холостий хід у протилежний бік. За один робочий цикл кожен з чотирьох скреперів (по два у каналі) проходить шлях 57,3 м з швидкістю. 0,056 м/с. Перекриття ходу скреперів становить 9,5 м. Коли перший скрепер з гноєм підходить до поперечного каналу і скидає в нього гній, задній скрепер переміщує гній до середини гнойового проходу. Спрацьовує пристрій реверсування. При повторному робочому ході перший скрепер забирає гній із середини і переміщує його до поперечного каналу.

Технічне обслуговування скреперних установок включає ТО-1 (один раз у місяць) та сезонне ТО (два рази на рік).

На тваринницьких фермах застосовують також гідравлічні способи прибирання гною.

Гідросистема (рис.10.9) складається з гноєприймальних і магістральних каналів, гноєзбірника з насосною станцією, зовнішньої каналізаційної мережі та гноєсховища. Гноєприймальний канал призначений для приймання гнойової маси із стійл, станків і проходів. Розміщують його в зоні найбільшої дефекації тварин і перекривають щілинною підлогою. Форми і параметри каналу різні для різних систем (рис. 10.10).

Для змивних систем найдоцільніша трапецеїдальна форма каналу з овальним дном. Канали мають уклон не менше як 0,01. у бік транспортування гнойової маси (до збірника або магістрального каналу). Щоб зменшити гідравлічний опір при русі гнойової маси, стінки каналу роблять рівними і гладенькими.

Для відстійно-лотокової і самопливної системи канал роблять з прямокутнимперерізом, що знижує процент зависання твердихчастинок гною на його стінках. Дно каналу по всій довжині має рівномірний уклон, який дорівнює 0,005. Для перекриття каналів застосовують решітки з чавуну, сталі, азбестоцементу, залізобетону і дерева. Краще від інших зарекомендували себе литі чавунні решітки (рис. 10.11). Маса решітки розміром 500Х 1000 мм становить 35 кг.

 

 

 

Рис. 10.9. Схема гідросистеми для прибирання і видалення гною:

1- гноєприймальний канал; 2 — магістральний канал; 3 — гноєзбірник; 4 – насосна станція; 5 — зовнішня каналізаційна мережа; 6 — гноєсховище.

Магістральний канал призначений для самопливного транспортування гною від приймальних каналів до збірника і являє собою траншею з вертикальними стінками і овальним дном. Гідравлічний уклон каналу вибирають відповідно до вимог, що ставляться до каналізаційних систем. Магістральний канал розміщують глибше від гноєприймальних не мениі як на 300 мм. У місцях схрещення каналів роблять оглядові колодязі.

Гноєзбірник призначений для приймання рідкого гною, який надходить по магістральному каналу від будівель ферми. Його місткість повинна забезпечувати нормальну роботу насосів, що перекачують гній до місця зберігання у відстійники-нагромаджувачі. Гноєприймач, як правило, з'єднують з насосною станцією. Для перекачування гною використовують фекальні насоси або пневматичні установки УПН-15. Напірний колектор призначений для подачі гноївки в нагромаджувачі. Його виготовляють із стальних або чавунних труб і прокладають під землею відповідно до вимог, що ставляться до монтажу каналізаційних систем.

Рис. 10.10. Гноєприймальний канал змивної (а) і самосплавної (б) систем.

Рис. 10.11. Секція щілинної підлоги (решітка).

Гноєнагромаджувачі — споруди, призначені для зневоднення і зберігання гною. Вони мають пандуси для в'їзду навантажувальних і транспортних засобів, а на дні — дренажні траншеї. Глибина нагромаджувачів 2...2,5 м.

Під час зберігання у нагромаджувачі гній розшаровується: важкі фракції осідають на дно, легкі спливають, а освітлена рідка фаза утворює середній шар. Останню періодично спускають крізь спеціальні затвори шандорного типу. Гноєнагромаджувач заповнюють доти, поки шар осаду не досягне 1,5 м, після чого гній подають у другий нагромаджувач. Середня вологість осаду становить близько 92%. Внаслідок випаровування вологи з поверхні і відведення її знизу через дренажну систему відбувається зневоднення осаду.

Схема дренажного пристрою показана на рис. 10.12. Дренажна траншея виконана із збірних залізобетонних лотоків; на їх дні укладають перфоровану азбесто-цементну трубу діаметром 150...200 мм, яку засипають спочатку крупним, а потім дрібним щебенем.

Рис. 10.12. Схема дренажного пристрою:1 — бетон М-150; 2 — щебінь (5...10 мм); 3 — щебінь (60... 100 мм); 4 —перфорована труба (0 100 мм).

Рис. 10.13. Схема гноєприймального каналу з напірним трубопроводом і насадками:1 — решітка; 2 — змивна труба; 3 — насадок; 4 — гноєприймальний канал; 5 — поперечний канал.

 

Видаляють осад бульдозером-навантажувачем ПВ-35 або грейферним навантажувачем. Тверда фракція вологістю 70...75% зберігається в буртах. В результаті біотермічних процесів у ній температура в бурті досягає 323...328 К, в цих випадках знищуються яйця гельмінтів і насіння бур'янів. Рідка фракція після біологічної обробки і знезаражування хлоридом може бути використана для поливу кормових культур.

Для прибирання гною з свинарників застосовують гідравлічні системи із змивними насадками, змивними бачками, відстійно-лотокову і самопливну.

У системі із змивними насадками (рис. 10.13) під решітчастою підлогою в каналі монтують напірний трубопровід з насадками, які являють собою патрубки діаметром 20...25 мм, поставлені під кутом 60...70° до горизонтальної осі каналу. Гноївка, яка надійшла в приймальний канал, 1... 2 рази на добу піддається дії струменя води, що виходить з насадок, і транспортується в поперечний канал. Довжина приймального каналу повинна бути не більша 60... 70 м. Щоб зменшити витрати води на промивання гнойових каналів, застосовують змивні бачки. Воду для промивання каналів подають із спеціального бачка (рис. 10.14), встановленого на початку каналу на висоті 2 м від підлоги. Бачок заповнюють водою з загальної водопровідної мережі в перервах між прибиранням гною. Це дає можливість відмовитись від спеціальної системи, що включає резервуар змивної води, насосну станцію і розподільну мережу із змивними трубопроводами.

 

 

 

 

Рис. 10.14. Схема видалення гною за допомогою змивних бачків:

1— змивна труба; 2 — засувка; 3 — опора; 4 — бак; 5 — водопровід; 6 — вентиль.

 

Потік води, який надходить з бачка в канал, переміщуючись у бік поперечного каналу або збірника, змиває гній, що міститься в каналі. Діаметр зливної труби становить не менш як 150 мм, глибина гноєприймального каналу на його початку — не менш як 600 мм, максимально допустима довжина — 40 м. Застосування змивних бачків дає змогу знизити витрати води при прибиранні гною до 5 л на одну тварину на добу. Слід пам'ятати, що промивати канали треба регулярно 1...2 рази на добу приблизно в один час.

Характерна особливість відстійно-лоткової системи (рис. 10.15) — наявність у гноєприймальному каналі одного або кількох шиберів, які зумовлюють нагромадження і періодичне прибирання гнойової маси за межі тваринницького приміщення. Ця система застосовується при.груповому (безпідстилковому утриманні тварин).

У кінці кожного гноєприймального каналу перед входом його в поперечний канал встановлюють шиберну заслінку (висувну або відкидну). Перед пуском системи в експлуатацію шиберну заслінку закривають, а в гноєприймальний канал наливають воду шаром 5...10 см. Розміри каналу мають забезпечувати нагромадження в ньому гною протягом 6... 7 днів. Після заповнення каналу гнойовою масою відкривають шиберну заслінку і випу­скають масу в поперечний канал. Потім закривають шибер, наливають шар води, і процес нагромадження гною повторюється.

Максимальна довжина гноєприймального каналу, перекритого шибером, становить 30...40 м, глибина — не менш як 800 мм. Особливу увагу треба приділяти гідроізоляції.

 

Рис. 10.15. Схема гноєприймального каналу з відстійно-лотоковою системою: 1 — гноєприймальний канал; 2 — решітка; З — шибер; 4 — поперечний канал.

Рис. 10.16. Канали з самопливною системою: 1— поріжок; 2 — решітка; 3 — гноєприймальний канал; 4 — поперечний канал.

Самопливна система працює при безперервному прибиранні гною з приміщення у міру надходження його в гноєприймальний канал. Система функціонує надійно при груповому безпідстилковому утриманні тварин, годівлі харчовими відходами і концентрованими кормами (без використання силосу та зеленої маси). Канали (рис. 10.16) виконують такими ж, як і в відстійно-лотоковій системі з шибером, але в кінці каналу додатково влаштовують знімний поріжок висотою 120... 150 мм, який підтримує постійний шар рідини на дні. Поріжок повинен щільно прилягати до стінок і дна каналу.

Перед пуском системи в гноєприймальні канали наливають воду до рівня поріжка і перекривають канал шибером. Екскременти тварин, провалюючись крізь решітки, нагромаджуються в каналі. Після наповнення каналу (не менш як через 14 днів) відкривають шибер і випускають нагромаджений гній. Шар, що залишився, утворює похилу поверхню, уклон якої в бік руху маси становить 1... 2 см на 1 м довжини каналу. З цього розрахунку слід визначати глибину каналу. При довжині каналу 3О, 40 і 50 м глибина його повинна відповідно становити 0,8; 1,0 і 1,2 м.

У міру надходження екскрементів у канал маса переливається через поріжок. Система працює безперервно протягом усього циклу вирощування чи відгодівлі худоби. Періодично, при зміні поголів'я, канали промивають водою і дезинфікуючим розчином.

На великих тваринницьких фермах і комплексах набуває поширення система переробки гною, зображена на рис. 10.17. Гній з гноєзбірника надходить на установки розподілення. Для поділу гною на фракції застосовують віброгрохоти ГИЛ-52 з наступним зневоднюванням твердої фракції на шнекових пресах ВПО-20. Для цього ж використовують фільтруючу центрифугу конструкції ВНИИМЖ (рис. 10.18) або осаджувальну центрифугу ногш.

Тверду фракцію гною буртують і після біотермічного знезаражування вносять на поля. Для біохімічного очищення рідкої фракції застосовують аеротенки з повітряною аерацією, з вертикальними або горизонтальними роторними аераторами, пластинчасті біофільтри, а також біологічні стави. Кількість цих споруд і їх взаємозв'язок у технологічному процесі зумовлюються об'ємом оброблюваної рідини і потрібним ступенем її очищення.

Рис. 10.17. Технологічна схема прибирання і обробки гною: 1 — екскременти; 2 — щілинна підлога; 3 — гнойовий канал; 4 — гноєзбірник;5 — насос; 6 — роздільник; 7 — бурт густої фракції; 8 — транспортер; 9 — аеротенк; 10 — насос; 11 — знезаражувач; I — рідкий гній; II — рідка фракція; III — мул (надлишковий); IV — очищена рідка фракція для поливання сільськогосподарських культур; V — густа фракція.

Рис. 10. 18. Фільтруюча центрифуга конструкції ВНИИМЖ: 1 — опорна плита; 2 — кожух; 3— фільтруючий барабан; 4 — ніж; 5 — ввідний патрубок; 6 — транспортер.

 

Насос НЖН-200 призначений для перекачування рідкого та напіврідкого гною із гноєзбірників і гноєсховищ у транспортні засоби або по трубопроводу. Його випускають у двох виконаннях: пересувний і стаціонарний.

Він складається з насосної частини (рис. 10. 19), поворотної рами з полозками, системи блоків з лебідкою, опорної рами з двома пневматичними колесами, зливного рукава та пульта керування.

Насосна частина включає робоче колесо та шнек, що приводяться в дію електродвигуном через муфту. У верхній частині корпуса знаходяться два вікна, що перекриваються поворотною обоймою. Нижче обойми розміщені дверці, які відкриваються поворотом важеля. На кінці шнека на обгінній муфті встановлена мішалка.

Рис. 10.19. Насос НЖН-200:

1 — дверці; 2 — обойма; 3 — опорна рама;

4 — лебідка керування; 5 — рукав;

6 — напрямні; 7 — болт фіксації;

8 — привод; 9 — візок;

10 — відцентровий насос;

11 — корпус;

12 — шнек; 13 — лопатева мішалка

 

У корпусі робочого колеса відцентрового насоса є подрібнювальний апарат. Він складається з жорстко закріплених на нижній частині корпуса штифтів (нерухомі ножі) та прорізів на нижньому торці робочого колеса (рухомих ножів). Зазор між ножами (1 —1,5 мм) регулюють прокладками при складанні насоса.

Опорна рама оснащена пневматичними колесами і на ній за допомогою цапф встановлена поворотна рама, яка є напрямним пристроєм при переміщенні полозків з насосом, електродвигуном і напірним трубопроводом системою блоків. Поворотна рама (зварної конструкції) може займати горизонтальне (транспортне) або вертикальне (робоче) положення. Лебідка призначена для піднімання та опускання насосної частини.

Вікно для опускання насоса в гноєзбірник чи в гноєсхо­вище повинно мати розміри 1300´2500 мм. При глибині гноєсховища менше 3 м дно в місці встановлення насоса заглиблюють на 0,5 м. Це дасть змогу повніше забирати гній.

До місця використання насос доставляють трактором і встановлюють його над вікном. При цьому опускають дві опори в робоче положення і фіксують їх пальцями; знімають болти кріплення рами і вручну переводять її у вертикальне положення, приєднують рукав і звільняють насос від фіксації у полозках.

Пересвідчившись, що насос опущено на достатню глибину в гній, спрямовують вихідний кінець його рукава в горловину місткості транспортних засобів або приєднують його до магістрального трубопроводу. Після цього включають насос на режим «відкачування». За допомогою важеля відкривають дверці, добиваючись максимальної подачі залежно від фізико-механічних властивостей гною, і фіксують їх в такому положенні.

Рідкий гній крізь приймальне вікно у нижній частині насоса засмоктується в корпус шнека і витками транспортується вверх до відцентрового насоса. Домішки, що потрапили в ній, подрібнюються різальною парою, розміщеною в корпусі насоса, і разом з гноєм подаються в нагнітальний трубопровід.

При зменшенні подачі більш як на 50 % насос переключають на режим «перемішування». Мішалку в цьому разі заглиблюють не більше як на 0,5 м. У зимовий час для запобігання замерзанню після закінчення роботи очищають напірний рукав. Для цього піднімають місця прогину рукава і включають насос на режим «перемішування», потім піднімають рукав на максимальну висоту і пересвідчуються, що весь гній витік з напірного рукава.

Технічне обслуговування насоса включає щоденні та сезонні заходи. Останні проводяться після розвантажування гноєсховища, але не рідше одного разу на рік. При виконанні ЩТО перевіряють правильність розміщення насоса над вікном гноєсховища, а також справність каната лебідки.

При сезонному технічному обслуговуванні додатково здійснюють такі операції:

зливають масло з редуктора лебідки, промивають редуктор і заливають свіже масло;

промивають канат лебідки в дизельному паливі, а потім змащують солідолом;

розбирають підшипникові вузли, промивають підшипники та манжети в дизельному паливі, замінюють при потребі манжети, збирають вузли і заповнюють порожнини маслом;

перевіряють і при необхідності заточують або знімають ножі для подрібнення довгостеблових включень. Після заміни ножів регулюють зазор між рухомими та нерухомими ножами;

покриті іржею місця зачищають і фарбують.

Насос шнековий НШ-50 складається з відцентрового насоса, шнека, труби, мішалки, подрібнювана стеблових частинок, електродвигуна та редуктора.

У процесі роботи насоса гній подається шнеком до відцентрового насоса і далі трубопроводом у транспортні засоби чи гноєсховище. При цьому мішалка створює протилежний потік рідини для підіймання мулу, що осідає на дні приймальника. Довгі частинки підстилки і корму, що потрапляють у гній, подрібнюються ножами подрібнювача, що запобігає забиванню насоса. Насос НШ-50 випускається з приводом від електродвигуна і ВВП трактора класу 1,4.