Екзистенціальність, ірраціоналізм, філософія серця, слов'янофільство, українофільство, суспільний прогрес, западники, ноосфера.

Сцієнтизм, антисціентизм, філософська антропологія, філософія життя, інтуітивізм, психоаналіз, неофрейдизм, феноменологія, прагматизм, неотомизм, персоналізм, позитивізм, махізм, неопозитивізм, логічний позитивізм, лінгвістичний позитивізм, постпозитивізм, мова, веріфікація, комунікативна модель світу, екзистенціоналізм, модуси екзистенції, воля.

І

 

Прочитайте запропоновані фрагменти філософських, художніх текстів і дайте відповіді на запитання:

- які філософські, етичні, соціально-політичні ідеї відображені у тексті?

- до якого напрямку філософської соціально-політичної думки примикає автор?

- що Ви знаєте про автора тексту?

Завдання 1.

Марина

"Неначе ворон той, летячи,

Про непогоду людям кряпче,

Так я про сльози, та печаль,

Та про байстрят отих ледачих,

Хоть і нікому їх не жаль,

Розказую та плачу.

Мені їх жаль!..

Мій Боже милий,

Даруй словам святую силу

-Людськеє серце пробивать.

Людськії сльози проливать,

Щоб милость душу осінила,

Щоб спала тихая печаль

На очі їх, щоб стало жаль

Моїх дівчаток, щоб навчились

Путями Господа ходить,

Святого Господа любить

І брата миловать..."

Т.Г. Шевченко

Завдання 2.

Сон

"У всякого своя доля

І свій шлях широкий:

Той мирує, той руйнує

Той неситим оком

За край світа зазирає –

Чи нема країни,

Щоб загарбить із собою

Взять у домовину,

Той тузами обирає

Свата в його хаті,

А той нишком у куточку

Гострить ніж на брата,

А той тихий та тверезий,

Богобоязливий.

Як кішечка підкрадається,

Вижде нещасливий

У тебе час та й запустить

Пазурі в печенки, -

І не благай; не вимовлять

Не діти, ні жінка.

А той, щедрий розкошний,

Все храми мурує;

Та отечество так любить,

Так за ним бідкує,

Так із його, сердешного,

Кров, як воду, точить!.."

Т.Г. Шевченко

Завдання З.

"І вмислити одщепенці нового бога, сильнішого над усіх дрібних боженят, а той бог називався по-французськи егоїзм або інтерес.

І філософи почали кричати, що то кепство віровати в сина Божого, що немає ні пекла, ні раю і щоб усі поклонялися єгоізмові або інтересові.

А до всього до того довели королі та пани; і завершилася міра їх плюгавства, праведний Господь послав свій меч обоюдоострий на рід прелюбодійний; збунтувалися французи і сказали, нехочем, щоб були у нас королі та пани, а хочем бути рівні Й вільні

Але тому не можна було статися, бо тільки свобода, где дух Христов, а дух Божий уже перед тим вигнали з Францевщини королі та маркізи, та філософи.

І французи короля свого забили, панів прогнали, а самі почали різатися і дорізались до того, що пішли у гіршую неволю.

Бо на їх господь хотів показать усім язикам, що нема свободи без Христової віри.

І с той пори племена романське і немецьке турбуються, і королів і панство вернули, і про свободу кричать, і немає в їх свободи, бо немає свободи без віри.

А племено слов"янське то наименьший брат у сімьї Яфето-вій.

Трапляється, що менший брат любить дуже отця, однако получає долю меншу проти старших братів, а потім, як брати старші своє потратять, а меньший збереже своє, то і старших виручає".

Костомаров М. І. Закон Божий (Книга буття українського народу).

Завдання 4.

"Отже, взагалі природа має логіку, як і дух має її, і саме в явищах природи відкривається розум математичний: Бог створив її мірою, числом і вагою. Із цієї певної сторони вона і досліджується природничими науками. Але щоб зрозуміти світ явищ у його повноті і його найглибшій істині, ви повинні взяти ще в розрахунок розум самопізнаний, який відкривається вже не в матерії, а в дусі. Удаваним пробілам і перервам в розвитку явищ природи він протиставляє початок безперервності розвитку, і тільки від цього ми можемо підкорити зовнішні явища законам математичним. Неспокійний і нестримний потік явищ він затримує і стуляє небаченими поняттями субстанції, речі, причини, основи і т.п.".

Юркевич П.Д. З науки про людський дух.

Завдання 5.

"Чудово сходяться при питанні про єдність людського організму природознавство і філософія в їх сучасному положенні. Фізіологія і хімія розкладають цю єдність на безліч матеріальних частин, які у своїх рухах підпорядковані загальним фізичним, а не окремим органічним законам. Отже, єдність людського організму є для них феномен, є щось що з'являється, щось удаване. Але звідки відбувається цей феномен. Чому численність представляється нам як спільність? Чому краплі дощу представляються нам як веселка, а не як краплі дощу? Чому матеріальні частки, які не мають між собою внутрішньої єдності і які сполучаються по загальним фізичним законам, представляються нам як єдність, як цілісність, як один у собі закінчений образ? На ці питання відповідає філософія, і притім з математичною вірогідністю: це походить від властивостей глядача, від властивостей душі, яка перекладає кожне явище на свою мову і накладає на нього синтетичні форми. Властиві її поглядам і розумінню".

Юркевич П.Д. 3 науки про людський дух.

Завдання 6.

"Якби природа не навчила б людину членороздільному звуку, то сама вона ніколи б не відкрила, у яке положення варто привести членороздільні органи, за допомогою яких нервів і як збудити голос, щоб отримати цей звук. Довільне і свідоме вживання слова необхідно припускає мимовільне і несвідоме. Свідомість наша не йде далі спостереження над способом, яким ми вимовляємо звук, до якого ми при цьому ставимося старанно, як до готового і незалежного від нас факту. На відомому щаблі розвитку залежить, очевидно, від нашої сваволі, чи вимовити звук чи ні; але, коли ми вимовляємо, у свідомості нашій є тільки наша мета, тобто образ необхідного звуку і пов'язаний з ним неясний спогад про той стан загального почуття, який супроводжував рух органів, потрібний для здійснення цієї мети. Участь сваволі видно тут тільки в зміні мети, зміна ж пружин, які ведуть до її виконання, відбуваються самі собою і залишаються поза свідомістю". Потебня А.А. Слово і міф.

Завдання 7.

"Той хто пізнає з давніх часів хотів розгадати загадку буття, проникнути в таємницю найреальнішої дійсності, а на вершині філософської думки ціль, яка пізнає, виявилася скасованою. Пізнання перестало бути шлюбом, у того хто пізнає відняли наречену. Критерій істини стали шукати усередині самого суб'єкта, який пізнає, в його відносинах до себе, а не до буття. Пізнання в сучасних гносеологів перетворилося в паразита, який веде самодостатнє існування...

Хвороба сучасної філософії - хвороба харчування. Загублені джерела харчування, і тому філософська думка стала худосочною, тому неспроможна вона з'єднатися з таємницею буття, з віковою метою своїх прагнень. Філософська думка не може харчуватися із себе, тобто не може бути відверненою, самодостатньою. Не може вона харчуватися і однією наукою".

Бердяев Н.А. Філософія волі.

ІІ

Повторіть прочитане в пошуках відповідей на наступні питання-тести і визначте вірні варіанти:

1. Як називається одна з рис вітчизняної філософії, а саме прагнення осягнути буття через внутрішнє існування людини?

а) позитивізм;

б) ірраціоналізм;

в) екзистенціалізм;

г) дуалізм;

д) матеріалізм;

2. До якого напрямку філософії належав І. Франко?

а) матеріалізм;

б) дуалізм;

в) екзистенціалізм;

г) позитивізм;

д) махізм;

3. З перерахованих філософів виділіть апологетів махізму?

а) І.Франко;

б) Т.Шевченко;

в) М.Грот;

г) В.Вернадський;

д) В.Лесевич;

4. З названих філософів виділіть представників українофільства?

а) Й. Шад;

б) Т.Шевченко;

в) М. Костомаров;

г) К. Тімірязєв;

д) П. Куліш;

5. 3 перерахованих філософів виділіть апологетів німецької класичної філософії?

а) П. Лодій;

б) Д. Веланський;

в) І. Сеченов;

г) Я. Рубан;

д) П. Куліш;

6. До якого світоглядного напрямку належить автор наступних рядків:

"Вірую я в правду свого ідеалу,

І коли б я тую віру зламала

Віра б зламалась у власне життя,

В вічність матерії, в світа буття.

Власним очам я б не вірила й слуху.

Явне впевнялась ні тілу, ні духу,

Се ж бо для віри найвищая міра!"

Леся Українка.

а) матеріалізм;

б) дуалізм;

в) екзистенціалізм;

г) раціоналізм;

д) пантеїзм;

7. До якого світоглядного напрямку належить автор наступних рядків:

І. Франко

"Одно лишь вечно, без разрушения

И без предела - это материя:

Пред атомом ее ничтожны

Все боги, Ягве и Астраты".

а) матеріалізм;

б) дуалізм;

в) екзистенціалізм;

г) раціоналізм;

д) пантеїзм;

8. До якого методологічного напрямку належить автор наступних рядків: І. Франко

"Вот пылинка: чуть видит твой взор

Дрожь мерцания живого.

Но вернуть ее в небытие

Неспособен Егова

И не может он ей приказать,

Чтобы путь изменила,

Шла не тем, по какому влечет

В ней сокрытая сила".

а) детермінізм;

б) сенсуалізм;

в) індетермінізм;

г) раціоналізм;

д) ірраціоналізм.

9. Якому з названих філософів належить вчення про ноосферу?

а) І.Франко;

б) К. Тімірязєв;

в) М. Умов;

г) В.Вернадський;

д) М. Остроградський;

10. Виділіть серед названих філософів революціонерів-демократів:

а) І.Франко;

б) П. Куліш;

в) М. Коцюбинський;

г) Л. Українка;

д) М. Остроградський;

11. Діяльність яких з названих філософів підтверджує тісний зв'язок української філософії з літературою?

а) І.Франко;

б) М. Вовчок;

в) І. Сеченов;

г) Л. Українка; л) С. Гогоцький;

12. Чию філософію називають філософією серця?

а) І.Франко;

б) П. Куліш;

в) П. Юркевич;

г) Л. Українка;

д) М. Драгоманов;

13. Хто автор праці «З науки про людський дух"?

а) А. Потебня;

б) П. Куліш;

в) П. Юркевич;

г) Т. Шевченко;

д) М. Драгоманов;

14. Хто автор праці "Слово і міф"?

а) А. Потебня;

б) П. Куліш;

в) П. Юркевич;

г) Т. Шевченко;

д) М. Драгоманов;

15. Хто з названих філософів автор роботи "Думки про еволюцію в історії людства"?

а) І.Франко;

б) П. Куліш;

в) М. Костомаров;

г) Л. Українка;

д) М. Вовчок;

16. До якого філософського напрямку належать такі філософи: О. Новицький, П. Куліш, Й. Міхневич, Н. Грот, Й. Шад?

а) матеріалізм;

б) дуалізм;

в) екзистенціалізм;

г) ідеалізм;

д) пантеїзм;

17. До якого філософського напрямку належать такі філософи: Н. Вернадський, М. Умов, М. Коцюбинський, М. Драгоманов, Л. Українка?

а) матеріалізм;

б) дуалізм;

в) екзистенціалізм;

г) ідеалізм;

д) пантеїзм;

18. Яка методологічна традиція найбільш властива українській філософії?

а) раціоналізм;

б) ірраціоналізм;

в) сенсуалізм;

г) догматизм;

д) фаталізм;

19. Яка ідеологічна позиція поєднує наступних українських діячів XIXстоліття: П. Куліш, М. Костомаров, Т. Шевченко?

а) революціонери-демократи;

б) українофіли;

в) філософи-натуралісти;

г) марксисти;

д) народники.

20. Яка ідеологічна позиція поєднує наступних українських діячів XIX століття: М. Вовчок, М. Драгоманов, М. Коцюбинський, С. Подолинський, Л. Українка?

а) революціонери-демократи;

б) українофіли;

в) філософи-натуралісти;

г) марксисти;

д) народники.

 

ІІІ

 

Прочитавши запропонований Вам фрагмент тексту, спробуйте відповісти на таки запитання:

- який напрямок у філософії представляє автор?

- які філософські проблеми відображені в тексті?

- як ці проблеми вирішуються в інших філософських концепціях?

Завдання 1.

"На сцені один грає князя, інший радника, третій слугу, солдата, генерала і т.п. але розходження ці мають чисто зовнішній характер; у внутрішній же сутності такого явища в усіх ховається та сама серцевина; бідний актор з його турботою і нестатком. Те ж саме в житті. Розходження рангу і багатство кожному відводять свою роль, але їй зовсім не відповідає внутрішня різниця в щасті і достатку: і тут у кожному ховається той же бідняк з його нестатком і турботою. Правда, по своєму змісту ці останні в кожного свої, але за формою, тобто по своїй щирій сутності, вони в усіх майже однакові, хоча вони і розрізняються в ступені, але розходження це зовсім не визначається положенням і багатством людини, тобто його роллю. Саме: так само все, що для людини існує і трапляється, безпосередньо існує все-таки лише в його свідомості і трапляється для цього останнього, то найбільш істотне значення має природа самої свідомості і у більшості випадків вона відіграє більшу роль, чим ті образи, які в ній виникають. Вся розкіш і насолоди, які віддзеркалюються в тупій свідомості дурня, дуже бідні в порівнянні зі свідомістю Сервантеса, коли він писав "Дон Кіхота" у своїй сумній в'язниці". Шопенгауер А. Свобода волі і моральність.

Завдання 2.

"Де кінчається самотність, там починається ринок; а де кінчається ринок, там починається також шум великих акторів і дзижчання отруйних мух.

У світі кращі речі нічого не коштують, раз немає того, хто їх уперше представив; цих представників народ називає великими людьми.

Мало розуміє народ велике, тобто творче. Але він має поняття про всіх творців і акторів великих справ.

Світ крутиться біля винахідників нових цінностей, невидимо вертиться він. Біля ж акторів кружляється народ і слава; у цьому полягає "світовий рух"...

Біжи, мій друг, у свою самоту, туди, де свіже, здорове повітря! Не твоє завдання бути мітелкою для мух.

Так говорив Заратустра".

Ніцше Ф. Так говорив Заратустра

Завдання 3.

Ідеал

Тим ідеал священний і великий,

Що ми досягти його вершин не в силах,

Але юнак, і діва, і старий

Перестають томитися їм... у могилах.

Як веселка сіяє ідеал...

Ми знаємо всі, що веселка видніше,

Але ідеал так могутньо б не блищав,

Коли свої ми зрозуміли б устремління...

Він назавжди, як метеор, згас,

Коли ми б всі прийшли до його вершини...

І віра в життя і світло зникли б в нас,

І ми всі вмерли б, тужачи про святиню.

Ніцше Ф.

Завдання 4.

"Душу людини - своєрідний сплав бога і звіра, арена боротьби двох начал: одне - часткове, обмежене егоїстичне, а інше - загальне, нескінченне і безстороннє. Кінцеве життя, яке однакове в людини і у тварин, прив'язане до тіла і дивиться на світ з позиції "тут" і "тепер". Любов і ненависть, засновані на служінні своєму "я", належать кінцевому життю. Любов чоловіка і жінки, батьків і дітей, поки вона не виходить за рамки інстинкту залишається тваринною, вона стає нескінченною, коли вона переборює інстинкт і перестає підкоряться тільки цілям кінцевого "я". Ненависть до ворогів і любов до союзників люди розділяють з іншими стадними тваринами; вони вважають Всесвіт розташований навколо одного центра, одного "я", яке бореться. Кінцеве життя містить у собі все, що відокремлює нас від інших людей і від Всесвіту; воно породжує думки і бажання, які не може бути в інших, всі омани і помилки, всі амбіції, які приводять до ворожнечі ". Рассел Б. Чому я нехристиянин.

Завдання 5.

"Не пам'ятаю, хтось назвав людину твариною, яка створила богів і вклонилася ім. Ця характеристика не позбавлена відомої частки вірності і якомога більше підходить в цьому випадку. Із простого факту послідовності і співіснування явищ, отриманого шляхом спостереження над сукупністю фактів, людина створила долю, рок закону, із залізною необхідністю правлячий в собі минуле, сьогодення і прийдешнє. Як самоїд, вирізавши з дерева своїми ріками ідола, робить його богом, приносить йому жертви і падає перед ним ниць, так само і людина, гіпостазуючи звичайні гіпотетичне узагальнення, створив з нього невблаганну Мойру, у книгах якої написане майбутнє. Цим ми не хочемо сказати, що ми заперечуємо причинність і відхрещуємося від закону, як чорт від ладану: плавати в мрячних хмарах метафізичного детермінізму і абсолютної свободи - справа безнадійна... Але ми хочемо...". Сорокін П. Людина. Цивілізація. Суспільство.

Завдання 6.

"Людина почуває себе товаром, призначеним залучати покупців на самих сприятливих, дорогих умовах. Людина-Товар з надією виставляє бирку, намагається виділитися із асортименту, який лежить на прилавку, він намагається бути гідним найдорожчого цінника, але якщо його не помічають, а інших беруть, то він може бути звинуваченим у неповноцінності і нікчемності. Якими б високими не були його людські якості... З раннього дитинства людина узнає, що бути молодим значить користуватися попитом і що йому теж прийдеться "вийти" на ринок особистостей.

Нічого дивного, що в цих умовах почуття самоцінності людини сильно страждає. Умови для самоповаги - не в його владі. У ринковій орієнтації людина втрачає тотожність із собою, вона стає відчуженою від себе". Фромм Е. Психоаналіз і релігія.

Завдання 7.

"... Людина - істота, яка спрямована до майбутнього і усвідомлює, що вона проектує себе в майбутнє. Людина - це насамперед проект, переживається суб'єктивно, а не мохи, не цвіль і не кольорова капуста...

Якщо існування передує сутності то людина відповідальна за те, що вона є. Екзистенціалізм віддає кожній людині у володіння його буття і покладає на нього повну відповідальність за існування...

Людина - це тривога. Людина відповідальна за себе, а значить і за людство, не може не випробовувати тривогу... Людина засуджена бути вільною... Ми самотні і нам немає вибачень..." Сартр Ж. П. Екзистенціалізм - це гуманізм.

Завдання 8.

"Отже, у всіх технічних прогресах домінує зміст, який розпоряджається всіма людськими вчинками і поведінкою, не людина надумала чи створила цей зміст. Ми не розуміємо значення лиховісної участі влади атомної техніки. Зміст світу техніки схований від нас. Але давайте ж спеціально звернемося і будемо звернені до того, що цей прихований зміст усюди вас зачіпає у світі техніки, тоді ми виявимося усередині області, яка і ховається від нас, і, ховаючись, виходить до нас. А те, що показується і у той час ухиляється - хіба не це ми називаємо таємницею? Я називаю поведінку, завдяки якій ми відкриваємося для змісту, утаємниченого у світі техніки, відкритістю для таємниці..."

Якщо відчуженість від речей і відкритість для таємниці пробудяться у нас, то ми вийдемо на шлях, що веде нас до нового грунту для укорінення і стояння. На цьому ґрунті творчість може пустити нові корені і принести плоди на століття.

Так в інше століття і трохи по іншому збуваються знову слова Іоганна Петера Гебела:

"Ми рослини, які - чи хочемо ми усвідомити, чи ні - повинні кріпитися в землі, щоб, піднявшись, квітнути в ефірі і приносити плоди". Хайдгер М. Розмова на польовій дорозі.

Завдання 9.

"Існування людини - не круговорот, який просто повторюється в поколіннях, і не ясне, що відкривається собі існування. Людина проривається через пасивність постійно знову виникаючих тотожних кіл, і від його активності заздрості продовження руху до незнайомої мети.

Тому людина розщеплена в глибині своєї сутності. Як би вона не мислила себе, вона протистоїть самій собі, вона протистоїть самій собі і всьому іншому. Всі речі він бачить у протиріччях.

Щораз зміст стає іншим. Чи розщеплюється він як дух і плоть, як розум і чуттєвість, як душа і тіло, як борг і схильність, чи протиставляє його буття і його явище, його діяльність і мислення, те, що він робить, і те, що він думає робити. Вирішальне в цьому - що він увесь час повинен протиставляти себе собі. Немає людського буття без розщеплення. Але він не може на цьому зупинитися. Те, як він себе переборює, становить спосіб проникнення в себе...". Ясперс К. Зміст і призначення історії.

Завдання 10.

"Видовище - петля, - говорить Гамлет, - щоб піймати свідомість короля". Відмінно сказано: піймати. Тут свідомість або стрімко рухається, або замикається в собі. її доводиться ловити на льоту, у ту ледь помітну мить, коли вона оглядає саму себе побіжним поглядом. Звичайна людина не дуже-те любить баритися. Навпроти, її все квапить. Але, з іншого боку, ніщо не займає її більше, ніж вона сама, особливо те, ким вона могла би бути. Звідси її пристрасть до театру, до видовища, де їй пропонується стільки доль, поезію яких він вбирає в себе, не страждаючи при цьому від укладеної в них гіркоти. Принаймні, у таких випадках можна спостерігати людину, яка живе несвідомо, і те, як вона поспішає на зустріч, казна-якій надії. Людина абсурду починається там, де закінчується людина. Живлячий надії, де дух. Перестав милуватися грою з боку, хоче сам у неї вступити". Камю А. Міф про Сізіфа.

Завдання 11.

"Боги прирекли Сізіфа вічно котити на вершину гори величезний камінь, звідки вій під власною вагою знову і знову падає назад до підніжжя. Боги не без підстав думали, що немає кари страшнішої, чим нескінченна робота без користі і без надії попереду... можна лише уявити собі граничну напругу м'язів, необхідну, щоб зрушити величезний камінь. Покотити його нагору і дертися слідом за ним по схилу, стократ все, повторюючи знову; можна представити застигле в судорозі обличчя, щоку, яка прилипла до каменю, плече, яким підперта брила. Обмазану глиною, ногу, поставлену замість клина, яку перехоплюють долоні, особливу людську впевненість двох рук, забруднених землею. У самому кінці довгих зусиль, вимірюваних простором без неба над головою і часом без глибини, ціль досягнута. І тоді Сізіф бачить, як камінь за кілька митей пролітає відстань до самого низу, звідки треба знову піднімати його до вершини. Сізіф спускається в долину.

Саме під час спуску, цього короткого перепочинку, Сізіф мене і займає. Адже застигла від натуги особа поруч із каменем - сама по собі вже камінь! Я бачу, як ця людина спускається кроком важким, але рівним, назустріч мукам, яким не буде кінця. Година, коли можна зітхнути полегшено і яка відновляється настільки ж неминуче, як і саме страждання. Є година просвітління розуму. У кожну з митей після того, як Сізіф покинув вершину і постійно спускається до жител богів, він піднімається духом над своєю долею. Він міцніше уламка скелі ". Камю А. Міф про Сізіфа.

 

 

ІV

КРОСВОРД „ФІЛОСОФІЯ XX століття"

По горизонталі:

1. Один з головних напрямків культури і філософії XX століття, позитивне відношення до науково-технічної революції.

2. Один з німецьких екзистенціалістів.

3. Філософія існування.

4. Засновник психоаналізу.

5. Засновник позитивізму.

6. Засновник махізму.

7. Французький екзистенціаліст.

8. Один з представників лінгвістичного позитивізму.

9. Засновник лінгвістичного позитивізму.

10. Предмет філософії позитивізму.

11. Автор твору "Міф про Сізіфа".

По вертикалі:

1. Друга історична форма позитивізму.

2. Теїстична концепція, яка визнає особистість первиною творчою реальністю.

3. Спосіб перевірки істинного знання у позитивізмі.

4. Автор твору „Так мовив Заратустра".

5. Теж, що і махізм.

6. Сучасна форма позитивізму.

7. Філософія, яка вивчає царство апріорних смислів, чистих істин.

8. Засновник екзистенціалізму.

9. Метод осягнення життя; род інтелектуальної симпатії.

 

 

Тема: Вчення про буття.

Поповніть свій словник визначеннями наступних категорій: