ТОП 10:

Поняття, мета та процесуальний порядок проведення слідчого огляду.



Види слідчого огляду. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією.

Залежно від об’єкта можна виділити такі види огляду: 1) огляд місця події; 2) огляд

місцевості; 3) огляд приміщень; 4) огляд речей; 5) огляд документів; 6) огляд трупа.

Кожний із видів слідчого огляду має свої специфічні особливості, що визначають по-

рядок його проведення. Але разом з тим існує ряд положень процесуального і тактич-

ного характеру, загальних для всіх видів оглядів.

Огляд трупа – це слідча дія, що проводиться в місці його знаходження слідчим

та/або прокурором за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря і по-

лягає у безпосередньому сприйнятті зовнішніх ознак трупа з метою виявлення та

фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Стаття 303

Такими відомостями можуть буті дані, що допомагають встановити як особу по-

терпілого, так і особу, яка вчинила злочин, місце, час, спосіб та інші обставини вчи-

нення кримінального правопорушення, причини смерті.

Закон містить імперативну вимогу про те, що обов’язковим учасником огляду трупа

є судово-медичний експерт. Якщо неможливе прибуття судово-медичного експерта для

огляду трупа, то запрошується найближчий лікар (найчастіше це хірург або патологоа-

натом). Окрім лікаря для огляду трупа можуть бути залучені й інші спеціалісти.

Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох понятих для проведен-

ня огляду трупа. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу

проведення цієї слідчої дії (ч. 7 ст. 223 КПК). Оскільки при проведенні слідчої дії

безперервно ведеться відеозапис, участь понятих непотрібна.

Огляд трупа може бути самостійною і окремою слідчою дією (якщо проводить-

ся не на місці події, а в лікарні, морзі тощо) чи складовою частиною огляду місця

події (якщо здійснюється одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володін-

ня особи). Якщо труп знаходиться в житлі чи іншому володінні особи, його огляд

проводиться з додержанням правил КПК про огляд житла чи іншого володіння особи

(див. ч. 2 ст. 237 КПК).

Огляд трупа не передбачає його розтину, тому при проведенні цієї слідчої дії мова

йде тільки про зовнішній огляд.

Огляд трупа відбувається в два етапи. Першим є загальний огляд, потім здійсню-

ється детальний огляд. Під час загального огляду досліджуються: поза трупа і його

положення на місці події; зовнішній вигляд; знаряддя спричинення смерті у випадках,

коли вони знаходяться безпосередньо на трупі, механічно сполучені з ним (наприклад,

затягнена на шиї петля, ніж, що стирчить із грудей трупа). При детальному огляді

обстеженню підлягають: одяг; тіло трупа (стать, вік, зріст, колір волосся, очей помер-

лого); характер, ступінь і локалізація трупних явищ і ушкоджень (їх походження ви-

значається лише при судово-медичному дослідженні трупа), стан зубного апарата,

наявність виділень; предмети, знайдені в кишенях та інших частинах одягу трупа.

Невпізнані трупи обов’язково повинні бути сфотографовані і дактилоскоповані

і не можуть бути піддані кремації.

Участь при огляді трупа судово-медичного експерта або лікаря не може заміни-

ти судово-медичної експертизи встановлення причин смерті (ч. 2 ст. 242 КПК) і не

виключає можливої участі судово-медичного експерта або лікаря, що брав участь

у зовнішньому огляді трупа, у проведенні розтину трупа і встановленні причин смер-

ті, здійснюваних у медичній установі (ч. 1 ст. 79 КПК).

Забрати труп для поховання можна тільки після проведення судово-медичної

експертизи та встановлення причини смерті з письмового дозволу прокурора.

Стаття 239

Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією

Ексгумація трупа не є слідчою дією. Вона є лише засобом забезпечення наступ-

ного огляду трупу.

Необхідність у проведенні ексгумації трупа може виникнути не тільки якщо по-

трібно провести огляд труп. Підставами для неї також можуть бути випадки коли

необхідно пред’явити труп для впізнання, піддати його повторній або додатковій су-

дово-медичній експертизі, отримати зразки для експертизи, переконатися в тому, що

труп, ексгумація якого проводиться, насправді знаходиться в місці поховання, вилу-

чити із могили речі чи документи, поховані разом із трупом. Але у будь-якому випад-

ку, для того щоб вчинити іншу слідчу чи процесуальну дію, необхідно попередньо

труп оглянути.

Провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови про це прокурора.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації

трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор

зобов’язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести поста-

нову про проведення ексгумації трупа.

Слід пам’ятати, що ексгумація трупа організаційно та технічно належить до склад-

них заходів, який може завдати моральної травми близьким покійного, тому виноси-

ти постанову про її проведення можна тільки при наявності достатніх відомостей, що

вказують на можливість досягнення мети цієї слідчої дії, якщо слідчий добре підго-

тувався до проведення цієї дії.

У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання,

де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається ви-

конання ексгумації, день та час її проведення.

Постанова прокурора про ексгумацію трупа обов’язкова для виконання службо-

вими особами органів місцевого самоврядування.

Оскільки відповідно до закону слідчий, прокурор повинні вживати належних за-

ходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб,я 304

чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені (ч. 3 ст. 223 КПК),

перед проведенням ексгумації слідчий, прокурор зобов’язані повідомити згідно із ст.

11 КПК про проведення огляду, пов’язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів

сім’ї померлого.

Відповідно до ЗУ «Про поховання та похоронну справу» місцем поховання

є кладовище, тобто відведена в установленому законом порядку земельна ділянка

з облаштованими могилами чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для

організації поховання померлих та утримання місць поховань. Отже, не є ексгумацією

виймання тіла особи із інших місць поховання, зокрема із землі, якщо тіло було за-

копано з метою приховування злочину, знайдено під час проведення будівельних робіт,

пошуково-рятувальних операцій тощо.

Обов’язковим учасником слідчої дії, яка пов’язана із ексгумацією, є судово-ме-

Дичний експерт.

Слідчий, прокурор зобов’язаний також запросити не менше двох понятих для

проведення цього виду огляду трупа. Винятками є випадки застосування безперерв-

ного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії.

Перед проведенням слідчої дії особам, які беруть у ній участь, роз’яснюються їх

права і обов’язки, передбачені КПК, відповідно до їх процесуального статусу, а також

порядок проведення слідчої дії.

Труп виймається з місця поховання, після чого оглядається з додержанням про-

цесуального порядку, встановленого ст. 238 КПК. Якщо це необхідно, з дотриманням

вимог ст. 230 КПК близьким родичам або членам сім’ї труп пред’являється для впіз-

нання.

Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки,

необхідні для дослідження. Це можуть бути зразки тканини і органів або частини

трупа.

Згідно з Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) тру-

пів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом Міністерства охоро-

ни здоров’я України від 17.01.95 р. № 6, експертиза трупа виконується у судово-ме-

дичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за по-

годженням із судово-медичним експертом, допускається проведення експертизи

трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при с творюванні осо-

бою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі.

Саме тому частина четверта коментованої статті не містить імперативної вимоги

щодо доставлення трупа до відповідного експертного закладу для проведення екс-

пертизи, а передбачає це у разі необхідності.

При огляді після ексгумації можуть бути вилучені лише речі, які мають зна-

чення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Якщо оглянуті речі

мають ознаки речового доказу (ст. 98 КПК), вони признаються речовими доказами

і залучаються до матеріалів кримінального провадження постановою слідчого або

прокурора.

Усі вилучені речі підлягають огляду, упаковці та опечатуванню із завіренням під-

писами осіб, які брали участь у проведенні огляду.

Про виймання трупа з місця поховання із дотриманням вимог ст. 104 КПК скла-

дається протокол (див. коментар до ч. 7 ст. 237 КПК). Серед інших відомостей, які

мають міститися у описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце

розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослин-

ного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної

споруди (хреста, надгробної плити, пам’ятника, обеліска, стели тощо); надписи на

надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту на рівні труни (колір, воло-

гість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки

(положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні.

У заключній частині повинні містити відомості про виявлені, вилучені речі, пере-

раховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані.

Додатками до проколу огляду трупа, пов’язаного із ексгумацією, можуть бути

спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо– чи відеозапис, плани, схеми, графічні зо-

браження, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу (ст. 105

КПК).

Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється

в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримі-

нального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли прове-

дено поховання трупа, що піддавався ексгумації.__

Поняття, мета та процесуальний порядок проведення слідчого огляду.

1. Огляд – це слідча дія, що полягає у безпосередньому сприйнятті зовнішніх ознак

матеріальних об’єктів з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчи-

нення кримінального правопорушення.

Мета огляду – виявлення відомостей щодо обставин вчинення кримінального

правопорушення та їх фіксація.

Залежно від об’єкта можна виділити такі види огляду: 1) огляд місця події; 2) огляд

місцевості; 3) огляд приміщень; 4) огляд речей; 5) огляд документів; 6) огляд трупа.

Кожний із видів слідчого огляду має свої специфічні особливості, що визначають по-

рядок його проведення. Але разом з тим існує ряд положень процесуального і тактич-

ного характеру, загальних для всіх видів оглядів.

Огляд місця події найчастіше є невідкладною слідчою дією, саме тому він є єдиною

слідчою дією, яка у невідкладних випадках може бути проведена до внесення відо-

мостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, що здійснюється негайно після

завершення огляду (ч. 3 ст. 217 КПК). Під невідкладними слід розуміти такі випадки,

коли зволікання з оглядом може привести до негативних наслідків для кримінального

провадження – зникненню слідів кримінального правопорушення, об’єктів, які можуть

стати згодом речовими доказами, зміну обстановки тощо.

Під місцем події розуміється приміщення або місцевість (територія, акваторія),

підводне середовище, підземні природні утворення або споруди, в межах яких вчине-

но кримінальне правопорушення або можуть бути виявлені матеріальні сліди, пов’язані

з подією кримінального правопорушення.

Місце події може не збігатися з місцем вчинення злочину. Якщо злочин вчинений

в одному місці, а сліди його знайдені в іншому, то в матеріалах кримінального про-

вадження фігуруватиме і місце злочину, і місце події. Якщо ж злочин вчинений у тому

місці, де були знайдені його сліди, місце злочину і місце події збігаються. Починаючи

огляд, слідчий може ще не знати, чи є подія, що розслідується, сліди якої знайдені

в даному місці, злочином і чи тут він вчинений. Проте, оскільки виявлення слідів по-

дії, що вимагає розслідування, завжди є подією, то і місце її виявлення – місцем події,

а її огляд – оглядом місця події.

Огляд може бути проведений як самостійна слідча дія або бути складовою части-

ною іншої слідчої дії (наприклад, огляд предмета, документа або трупа під час об-

шуку).

Фактичною підставою для проведення огляду є наявність достатніх відомостей,

що вказують на можливість досягнення його мети. При наявності достатніх даних,

що вказують на необхідність проведення огляду, слідчий чи прокурор приймає рішен-

ня про його проведення. Як правило, це рішення ніде спеціально не фіксується. Ви-

мога закону обов’язково отримати вмотивовану ухвалу слідчого судді встановлена

тільки коли необхідно здійснити огляд житла чи іншого володіння особи.

Сутність огляду полягає в тому, що слідчий та/або прокурор сприймає об’єкт

огляду (за допомогою слухових, зорових, тактильних відчуттів), досліджує та оцінює

його стан, властивості, ознаки з метою виявлення та фіксації будь-яких відомостей

щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

.При необхідності провести огляд у житлі чи іншому володінні особи слідчий за

погодженням з прокурором або особисто прокурор звертається з відповідним клопо-

танням до слідчого судді за місцем проведення досудового розслідування. Закон пе-

редбачає, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правила-

ми КПК, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, тому про

вимоги закону щодо можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи,

легальне визначення понять «житло» та «інше володіння», про зміст клопотання

слідчого чи прокурора до суду, порядок його розгляду та постановлення відповідної

ухвали слідчого судді див. коментар до статей 233–236 КПК.

Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний,

захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. СлідСтаття 302

звернути увагу на те, що закон не містить імперативної вимоги щодо запрошення

вказаних осіб для проведення огляду, віддаючи слідчому право вирішити це питання

на підставі його внутрішнього переконання. Отже, якщо слідчий визнає участь зазна-

чених осіб у проведенні огляду обов’язковою, він має право викликати їх на підставі

ст. 133 КПК. Якщо ж участь у огляді цих осіб не є обов’язковою, вони, на думку

слідчого, можуть за власним бажанням взяти в ній участь або заявити про це клопо-

тання, таким особам з дотриманням вимог статей 110–111 КПК направляється повідо-

млення.

Відповідно до вимог закону слідчий або прокурор повинні вжити належних за-

ходів для забезпечення присутності під час проведення огляду осіб, чиї права та за-

конні інтереси можуть бути обмежені або порушені (див. також ч. 3 ст. 223 КПК).

Найчастіше мова йде про власників житла чи іншого володіння особи, речей чи до-

кументів, які повинні бути оглянуті в ході огляду. Їх присутність під час огляду є га-

рантією законного та об’єктивного відображення результатів цієї слідчої дії, дотри-

мання правових приписів кримінального процесуального закону.

Для забезпечення присутності під час проведення огляду осіб, чиї права та закон-

ні інтереси можуть бути обмежені, слідчий чи прокурор має право здійснити їх виклик.

Процесуальний порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні перед-

бачений гл 11 КПК.

У необхідних випадках з метою одержання допомоги з питань, що потребують спе-

ціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів. Як

спеціалісти можуть бути залучені представники різних галузей знань залежно від того,

яке саме кримінальне правопорушення розслідується: криміналіст; хімік, біолог, лікар,

інженер-будівельник, мистецтвознавець тощо. Спеціаліст залучається для допомоги

слідчому чи прокурору в застосуванні технічних засобів огляду, виявленні та вилучен-

ні об’єктів під час огляду; фіксації ходу та результатів огляду за допомогою технічних

засобів; надання пояснень слідчому щодо особливостей та певних властивостей об’єктів,

що оглядаються; проведення за допомогою спеціальних засобів попередніх експрес-до-

сліджень знайдених об’єктів; консультування щодо правильного поводження із ними;

упаковки виявлених об’єктів; правильного опису в протоколі огляду вилучених пред-

метів; проведення вимірювання, складання, планів, креслень тощо.

Перед проведенням огляду особам, які беруть у ньому участь, роз’яснюються

їх права і обов’язки, передбачені КПК, згідно з їх процесуальним статусом.

Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК огляд житла чи іншого володіння особи здійсню-

ються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування

технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Зазначені особи

можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення огляду.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого

і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані

в результатах кримінального провадження.

При огляді можуть бути вилучені лише речі і документи, які мають значення

для кримінального провадження. Поняття «речі» у сенсі цієї статті слід тлумачити

широко. Ними можуть бути сліди вчиненого кримінального правопорушення, доку-

менти, інші предмети, які можуть бути приєднані до матеріалів кримінального про-

вадження як речові докази, до яких , зокрема, можна віднести матеріальні об’єкти, які

були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його

сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи об-

ставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі пред-

мети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі,

набуті кримінально протиправним шляхом.

Якщо оглянуті речі мають ознаки речового доказу (ст. 98 КПК), вони визнаються

речовими доказами і залучаються до матеріалів кримінального провадження поста-

новою слідчого або прокурора. (Про порядок зберігання речових доказів див. комен-

тар до ст. 100 КПК.)

Речові докази вилучаються цілком у натурі. Сліди залежно від їх видів – разом

з об’єктом – носієм сліду або його частиною. Якщо неможливо вилучити разом об’єкт-

носій (його частину) та слід, вилучаються копії сліду або його моделі (зліпки та від-

битки).

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх

відношення до кримінального провадження (див. про це коментар до ч. 7 ст. 236 КПК).

Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду, упаковці та опечату-

ванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. Упаковка

повинна бути зроблена таким чином, щоб у процесі транспортування та зберігання

речі і документи не втратили свого доказового значення.

Закон переважно орієнтує слідчого чи прокурора на проведення огляду об’єктів

на місці проведення слідчої дії. Втім законодавець зазначає, що у разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов’язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опе-

чатування. Це можуть бути випадки, коли під час огляду необхідно використовувати

особливі інструменти, матеріали, коли необхідно створити відповідні технічні умови

огляду або коли для огляду потрібен тривалий час.

Слідчий, прокурор має право заборонити особам, що перебувають у місці про-

ведення огляду, а також особам, які під час проведення цієї слідчої дії опинилися в при-

міщенні або на місцевості, залишати місце огляду до його закінчення, спілкуватися один

з одним або з іншими особами, вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню огляду.

Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Значно підвищує можливості слідчого при проведенні огляду та його результа-

тивність застосування технічних засобів фіксації. При огляді закон надає право слід-

чому, прокурору або за їх дорученням залученому спеціалісту проводити вимірюван-

ня, фотографування, звуко– чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти гра-

фічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки,

оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального прова-

дження.

Якщо клопотання про застосування технічних засобів фіксування заявляють учас-

ники слідчої__ дії – таке фіксування є не правом, а обов’язком слідчого, прокурора (ч.

1 ст. 107 КПК). (Про процесуальний порядок застосування технічних засобів фіксації

огляду див. коментар до ч. 7 ст. 236 КПК.)

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх

відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не на-

лежать до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим

майном (статті 167–169 КПК).

Під час проведення огляду або безпосередньо після його закінчення особою, яка

проводить огляд, складається протокол (ст. 104 КПК). Протокол огляду складається із

трьох частин: вступної, описової, заключної.

Вступна частина повинна містити обов’язкові реквізити протоколу: назва слідчої

дії; місце, час її проведення (час початку та закінчення); умови проведення огляду

(погода, освітлення); особа, яка проводить слідчу дію (прізвище, ім’я, по батькові,

посада); найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер

(якщо відомості про кримінальне правопорушення вже внесені до ЄРДР). У цій час-

тині також зазначаються: підстави проведення невідкладного огляду; всі особи, які

присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати

народження, місця проживання); вказівку на роз’яснення особам, присутнім під час

огляду їх прав та обов’язків, в тому числі робити заяви, що підлягають занесенню до

протоколу; інформація про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, за-

здалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики

технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні

процесуальної дії, умови та порядок їх використання; посилання на статті криміналь-

ного процесуального закону, відповідно до яких проводиться огляд.

Описова частина протоколу огляду має бути складена із дотриманням логіки ви-

кладення подібних процесуальних документів, відповідати вимогам системності та

послідовності. У описовій частині протоколу огляду житла чи іншого володіння осо-

би зазначається, що власнику житла чи іншого володіння, а за його відсутності – іншій

присутній особі пред’явлена ухвала слідчого судді про дозвіл на огляд та надана її

копія; зазначаються дані про отримання добровільної згоди власника на огляд, що

підтверджується його підписом. У описовій частині також фіксуються координати

місця події, відбивається послідовність дій слідчого; детально описуються виявлені

речі та документи; зазначається, які технічні засоби виявлення та фіксації слідів за-

стосовувалися.

У заключній частині повинні міститися відомості про: виявлені, вилучені речі

і документи, перераховані їх ознаки – назва, кількість, міра, вага, матеріал, з якого

вони виготовлені, з урахуванням того, наскільки точно це може бути визначено у мо-

мент вилучення, та індивідуальні ознаки (об’єм, розмір, колір, по можливості ціна

кожного предмета чи документа, що вилучається, та ін.).

Оскільки особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слід-

чої дії мають право робити заяви, ці заяви також підлягають занесенню до протоколу.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість

ознайомитися із його текстом. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі

перед підписами.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні огляду, відмовилася підписати про-

токол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові

пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт

відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень

особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного

представника), а у разі його відсутності – понятих.

Протокол виготовляється удвох примірниках. Обидва примірники підписують усі

учасники, які брали участь у проведенні огляду.

Другий примірник протоколу огляду вручається власнику житла чи іншого воло-

діння, у яких проведено огляд, а в разі його відсутності – іншій присутній особі. При

проведенні огляду на підприємстві, в установі або організації другий примірник про-

токолу вручається представникові підприємства, установи або організації.

Додатками до проколу огляду місця події можуть бути спеціально виготовлені

копії, зразки об’єктів, речей, документів, фототаблиці, плани, схеми, зліпки, носії

комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу (ст. 105

КПК).

Стаття, що коментується, спеціально не передбачає огляду тварин, необхідність

в якому може виникнути. Оскільки законом такий огляд не заборонений, він також

може бути здійснений із дотриманням встановлених для цій статті правил. Метою

огляду тварин є встановлення належності тварини конкретній особі, сільськогоспо-

дарському підприємству, а також ознак, за якими можна ототожнити тварину.

У ході огляду слідчим встановлюються вид тварини, порода, масть, стать, вік (по

можливості), ступінь угодованості; ознаки належності тварини певній особі або сіль-

ськогосподарському підприємству (клеймо, наявність індивідуально визначених пред-

метів і та ін.); індивідуальні ознаки тварини (специфічне забарвлення, анатомічні

особливості, сліди від перенесених травм).

З метою повного виявлення вказаних вище ознак тварин доцільно залучати фахів-

ця – ветеринара або зоотехніка.__

 

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.208.66 (0.052 с.)