Поняття та процесуальний порядок відтворення обстановки й обставин події.

Відтворення обстановки та обставин події — це слідча дія, яку провадять із метою перевірки й уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій. У теорії цю дію поділяють на: 1) слідчий експеримент; 2) перевірку показань на місці.

Процесуальна характеристика відтворення обстановки та обставин події.

1. Без постанови слідчого.

2. Без санкції прокурора і без рішення суду.

3. Завжди в присутності понятих, яких має бути не менше двох.

4. Метою відтворення обстановки та обставин події є перевірка або уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій.

Предметом перевірки в ході відтворення обстановки і обставин події може бути:

1) можливість конкретної особи в певних умовах сприймати ту чи іншу подію, об'єкт (наприклад, можливість бачити, чути на певній відстані);

2) можливість виконання особою певних дій (наприклад, підняти певний предмет, пошити одяг тощо);

3) об'єктивна можливість подій чи дій (чи могла, наприклад, самозайнятися певна речовина в певних умовах);

4) як саме відбувалася подія (наприклад, чи може якийсь кинутий у річку предмет виплисти на берег у тому місці, де його виявили під час огляду місця події).

Уточнення — це з'ясування окремих обставин, що є додатковими до основних (наприклад, у справі про дорожньо-транспортну пригоду уточнення швидкості руху автомобіля; у справі про тілесні ушкодження — механізм їх спричинення).

5. Підстави до провадження відтворення обстановки та обставин події:

— фактичні — необхідність перевірити або уточнити результати допиту свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого або дані, одержані при провадженні огляду та інших слідчих дій.

6. Місце проведення визначає посадова особа, яка веде процес,залежно від умов забезпечення досягнення мети слідчої дії. Місцем відтворення обстановки та обставин події може бути: приміщення,місцевість (в тому числі місце події), місце провадження досудового слідства тощо.

7. Спеціальні правила провадження:

• обстановку та обставини події має бути відтворено в умовах,максимально наближених до тих, в яких ця подія відбувалася;

• заборонено принижувати гідність осіб, що беруть участь у цій слідчій дії;

• заборонено виконання дій, небезпечних для життя і здоров’я учасників.

8. Процесуальний порядок відтворення обстановки та обставин події:

1) у місці провадження досудового слідства у присутності понятих учасник відтворення обстановки та обставин події розповідає про обставини, за яких відбувалася подія (дія);

2) усі учасники слідчої дії прибувають на місце;

3) перевірка та уточнення обставин на місці;

4) фіксація змісту, ходу і результатів відтворення обстановки та обставин події.

9. Учасники відтворення обстановки та обставин події:

• обов'язкові: слідчий, поняті;

• необов'язкові: обвинувачений, підозрюваний, потерпілий,свідок, захисник, спеціаліст, працівники органів внутрішніх справ та ін.

10. Способи фіксації: основний: протокол;

додаткові: схеми, креслення, матеріали відеозапису, фотозйомки тощо.

 

1. Поняття, види та процесуальний порядок проведення слідчого огляду. Ексгумація трупа.

Огляд — це слідча дія, в ході якої виявляють, безпосередньо сприймають, оцінюють і фіксують стан, властивості та ознаки матеріальних об'єктів з метою отримання фактичних даних, що мають значення для встановлення істини у кримінальній справі.

Різновидами огляду є: 1) огляд місцевості; 2) огляд приміщень; 3) огляд предметів; 4) огляд документів; 5) огляд трупа; 6) огляд житла або іншого володіння особи.

Процесуальна характеристика огляду.

1. Без постанови слідчого.

2. Без санкції прокурора і без рішення суду. Винятком є тільки огляд житла або іншого володіння особи, який може бути проведено тільки за постановою судді. Остання не підлягає оскарженню. У деяких випадках огляд житла або іншого володіння особи може бути проведено і без постанови судці:

• у невідкладних випадках, пов'язаних із:

—урятуванням життя людей та майна;

—безпосереднім переслідуванням осіб, яких підозрюють у вчиненні злочину;

• за письмовою згодою власника;

• для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само уразі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події.

У цих випадках слідчий у протоколі огляду обов'язково зазначає причини, що зумовили проведення огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту проведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який здійснює нагляд за досудовим слідством.

3. Огляд завжди проводять у присутності понятих, яких має бути не менше двох.

4. Метою огляду є:

—виявлення і фіксація слідів злочину, речових доказів тощо;

—з'ясування обстановки злочину;

—з'ясування інших обставин.

5. Підставами до провадження огляду є:

—правові — статті 190—192 КПК;

—фактичні:

1) необхідність виявити і зафіксувати сліди злочину;

2) необхідність з'ясувати обстановку вчинення злочину та інші обставини.

6. Місце проведення огляду залежить від об'єкта огляду. Проводять огляд:

—місцевості та приміщень — на місцевості та у відповідному приміщенні;

—місця події — на місці, де було виявлено сліди злочину;

—предметів і документів:

1) за місцем провадження досудового слідства;

2) в місці обшуку і виїмки (ч. 5 ст. 191 КПК);

3) на місці події;

—трупа:

1) на місці події;

2) в моргу;

3) в місці обшуку;

4) в місці провадження експертизи (обласному бюро судово-медичної експертизи);

5) в місці ексгумації трупа.

Ексгумація — це виймання трупа із місця його поховання. Якщо виникне необхідність ексгумації трупа, слідчий складає про це постанову, яку затверджує прокурор. Труп виймають з місця поховання в присутності слідчого, судово-медичного експерта та двох понятих, про що складають протокол, який підписують усі зазначені особи.

7. Спеціальні правила провадження огляду:

• під час огляду заборонено відкривати замкнені приміщення та пошкоджувати будівлі та майно, що в них розташовано;

• огляд може бути проведено до порушення кримінальної справи(ч. 2 ст. 190 КПК).

8. Процесуальний порядок огляду. Слідчий, який провадить огляд,здійснює його в такій послідовності:

1) роз'яснює учасникам огляду їх права та обов'язки;

2) у разі необхідності повідомляє учасників про застосування науково-технічних засобів;

3) оглядає об'єкт (приміщення, труп, предмет тощо);

4) складає протокол (в разі необхідності й додатки до нього);

5) ознайомлює учасників огляду з протоколом;

6) у разі надходження від учасників огляду зауважень і доповнень вносить їх до протоколу;

7) разом із учасниками підписує протокол.

9. Учасники огляду:

• обов'язкові: слідчий, поняті та власник житла чи іншого володіння.

• необов'язкові: спеціаліст (ч. 2 ст. 191 КПК); працівники органів внутрішніх справ (ч. 4 ст. 191 КПК).

10. Способи фіксації: основний: протокол огляду;

додаткові: опис предметів, які підлягають вилученню; схеми; креслення; матеріали відеозапису; фотографії тощо.

 

1. Поняття, види та процесуальний порядок проведення освідування.

Освідування — це слідча дія, що полягає в огляді обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка з метою виявлення на його тілі та засвідчення в матеріалах справи особливих прикмет або слідів злочину.

Стаття 193 КПК передбачає два види освідування:

— слідче, яке проводить слідчий;

— медичне, що проводить судово-медичний експерт або лікар.

Процесуальна характеристика освідування.

1. Освідування проводять за постановою слідчого, в якій, крім загальних даних, передбачених ст. 130 КПК, коротко викладають обставини справи, зокрема ті, що зумовили необхідність проведення освідування, зазначають, хто підлягає освідуванню і з якою метою.

Крім того, для проведення судово-медичного освідування слідчий дає письмове доручення судово-медичному експертові або лікареві.

2. Для освідування не потрібна санкція прокурора або рішення суду.

3. Поняті (і лікар як спеціаліст) можуть бути залучені до участі в освідуванні, якщо це визнає за необхідне слідчий (ч. 2 ст. 127КПК).

4. Мета освідування: виявлення або засвідчення наявності в особи, тіло якої оглядають, особливих прикмет, а також слідів злочину.

Особливими прикметами можуть бути родимі плями, татуювання, шрами, рубці, бородавки, дефекти статури, відсутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб, наприклад віспи, тощо.

Слідами злочину на тілі можуть бути синці, тілесні ушкодження, що залишилися після вчинення насильницького злочину, плями крові, сліди виділення людського організму (слини, сперми тощо).

Якщо для виконання освідування потрібні спеціальні знання в галузі медицини, призначають проведення судово-медичного освідування.

5. Підставою для проведення освідування є наявність зафіксованих у матеріалах справи, зокрема, в протоколах допиту свідків,потерпілих, протоколах обшуку, огляду місця події або предметів даних про те, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди злочину, виявлення чи засвідчення наявності яких має значення для правильного вирішення кримінальної справи, передусім дляв становлення осіб, які вчинили злочин.

Крім того, потерпілого можна освідувати, якщо про це заявляє клопотання обвинувачений (підозрюваний), захищаючись від звинувачень у вчиненні насильницького злочину, висунутих потерпілим.

6. Місцем проведення освідування може бути:

• місце провадження досудового слідства (наприклад, кабінет слідчого, інша кімната, якщо освідування пов'язане з необхідністю оголення особи, яка підлягає освідуванню, необхідно забезпечити потрібні умови — ізольованість приміщення, санітарні норми тощо);

• медичний заклад (в т. ч. для проведення судово-медичного освідування);

• інше приміщення, якщо воно відповідає встановленим санітарним нормам.

7. Спеціальні правила освідування:

• провадять незалежно від згоди особи, яка йому підлягає. Деяківчені вважають, що примусово освідувати можна тільки підозрюваного та обвинуваченого, а свідка і потерпілого — лише за їх згодою. Ця позиція є неправильною, бо в такому разі слідчий позбавлений можливості виконати обов'язок щодо вжиття всіх заходів до встановлення обставин вчинення злочину. Окрім того, в ст. 193 КПКз цього приводу ніяких застережень немає, отже, виконання правила,сформульованого в цій нормі, має бути забезпечено примусовою силою держави;

• заборонено будь-які дії, якщо вони пов'язані з приниженням гідності освідуваної особи або є небезпечними для її здоров'я;

• слідчий і поняті не мають права бути присутніми при освідуванні особи іншої статі, якщо це пов'язано з необхідністю оголення особи, що підлягає освідуванню (у цьому разі проведення освідування може бути доручено слідчому або співробітникові органу дізнання відповідної статі або ж лікареві).

8. Процесуальний порядок освідування:

• винесення постанови слідчим;

• виклик особи, що підлягає освідуванню;

• встановлення особи, яка підлягає освідуванню;

• оголошення постанови слідчого особі, тіло якої оглядатимуть;

• роз'яснення понятим (спеціалістові) їх прав та обов'язків;

• проведення освідування;

• вислуховування зауважень з боку спеціаліста (якщо він їх висловлює);

• складання протоколу слідчим;

• підписання протоколу слідчим, освідуваним, а також спеціалістом, понятими, якщо вони брали участь у цій слідчій дії.

Під час медичного освідування є свої особливості.

9. Учасники освідування:

1) обов'язкові:

• особа, яка проводить освідування:

—слідчий (за слідчого освідування);

—судово-медичний експерт або лікар (за судово-медичногоосвідування);

• особа, яка підлягає освідуванню:

—обвинувачений;

—підозрюваний;

—потерпілий;

—свідок.

2) необов'язкові:

—поняті;

—лікар як спеціаліст.

10. Способи фіксації. За результатами освідування слідчий складає протокол, де зазначає час і місце освідування, особу, що була піддана освідуванню, понятих, спеціаліста, а також результати освідування, зауваження з приводу освідування.

За результатами судово-медичного освідування складають:

• судово-медичний експерт — акт;

• лікар — довідку.

 

1. Поняття, види та процесуальний порядок проведення обшуку.

Обшук — це слідча дія, що полягає у примусовому обстеженні приміщення та інших місць або окремих осіб з метою відшукати й вилучити знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істини у справі чи забезпечення цивільного позову. Обшук проводять також у випадку, якщо є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці перебувають розшукувані особи, а також трупи чи тварини.

Види обшуку: у житлі, іншому володінні особи, у приміщенні, на місцевості, особистий

1. Обшук провадять за постановою слідчого. Без постанови можливо у таких випадках:

—при затриманні її чи взятті під варту або

—якщо є достатні підстави вважати, що перебуваючи в приміщенні чи іншому місці, де проводиться обшук, вона ховає при собі предмети чи документи, що мають значення для справи.

2. Потрібна санкція прокурора чи його заступника (за винятком обшуку житла чи іншого володіння особи). У невідкладних випадках обшук може бути проведено без санкції прокурора, але з наступним його повідомленням протягом доби про проведений обшук та його результати. Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводять лише за постановою судді. У невідкладних випадках, пов'язаних із урятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, яких підозрюють у вчиненому злочині, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді.

3. Обшук завжди проводять у присутності понятих.

4. Мета — виявити і вилучити об'єкти, які мають значення для встановлення істини в справі.

5. Підстави. Обшук проводять у разі, якщо є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову,зберігаються в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи, якщо є достатні дані про те, що в певному приміщені або місці перебувають розшукувані особи, а також трупи чи тварини.

6. Місце проведення: будь-яке місце (житло чи інше приміщення,ділянки, місце вчинення злочину тощо).

7. Спеціальні правила провадження:

• слідчий повинен вжити заходів, щоб не було розголошено виявлені під час обшуку обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні;

• проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити;

• під час обшуку можуть вилучати лише предмети й документи,що мають значення для справи, а також цінності й майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Предмети й документи, що вилучені законом з обігу, підлягають вилученню, незалежно від їх відношення до справи;

• під час обшуку особи той, хто обшукує, і поняті повинні бути тієї самої статі, що й обшукувана особа.

8. Процесуальний порядок обшуку:

1) слідчий складає постанову про проведення обшуку;

2) отримує санкцію прокурора, а за необхідності провести обшук житла чи іншого володіння особи — за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя виносить постанову про проведення обшуку або про відмову в ньому, після розгляду подання і матеріалів справи. У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у тих,де проживають члени дипломатичних представництв та їх сім'ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності, обшук можна провадити лише за згодою дипломатичного представника. Про таку згоду роблять запит через Міністерство закордонних справ України;

3) після отримання слідчим санкції прокурора чи постанови судді про проведення обшуку та згоди дипломатичних представників проводять безпосередньо сам обшук;

4) перед обшуком слідчий пред'являє постанову особам, що займають приміщення, пропонує їм видати зазначені в постанові документи або предмети, а також вказати місце, де переховується злочинець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий провадить обшук у примусовому порядку;

5) учасникам обшуку (обшукуваним, понятим, відповідним представникам) пояснюється право бути присутніми при всіх слідчих діях, робити з приводу них заяви, які підлягають занесенню до протоколу;

6) слідчий провадить пошукові дії;

7) вилучені документи і предмети слідчий пред'являє понятим та іншим присутнім особам і фіксує в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього описі, зазначаючи їх назву, кількість,міру, вагу, матеріал, з якого їх виготовлено, та індивідуальні ознаки. У необхідних випадках вилучені предмети і документи на місці обшуку упаковують і опечатують;

8) слідчий складає протокол обшуку у двох примірниках. До нього заносять усі заяви і зауваження осіб, присутніх під час обшуку,зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів підписують слідчий,особа, у якої проводили обшук, та запрошені особи, що були присутні. Другий примірник протоколу обшуку, а також другий примірник опису вручають особі, в якої проведено обшук, а в разі її відсутності — повнолітньому членові її сім'ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої ради народних депутатів. При проведенні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу та опису вручають представникові юридичної особи. Якщо протокол містить зауваження на неправильні дії, допущені під час обшуку, слідчий не пізніше двох днів повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством.

9. Учасники обшуку:

• обов'язкові: слідчий, поняті та особа, яка займає певне приміщення, а за її відсутності — представник житлово-експлуатаційної організації чи місцевої ради народних депутатів.

Обшук у приміщеннях, що їх займають юридичні особи, проводиться в присутності їх представників. У приміщеннях, що їх займають особи, які користуються правом дипломатичної недоторканності, — в присутності прокурора і представника Міністерства закордонних справ;

• необов'язкові: по можливості має бути забезпечено присутність обшукуваного або повнолітнього члена його родини, а за необхідності — також і потерпілого. В необхідних випадках слідчий вправі залучати до участі в проведенні обшуку працівників органів внутрішніх справ та відповідних спеціалістів.

10. Способи фіксації: основний: протокол;

додаткові: опис предметів, що підлягають вилученню; схеми; креслення, матеріали відеозапису, фотозйомки тощо.

 

1. Поняття, види та процесуальний порядок проведення виїмки.

Виїмка — це слідча дія, в ході якої вилучають об'єкти, місцезнаходження яких достовірно відоме і які можуть мати значення для кримінальної справи.

Залежно від об'єкта виїмки розрізняють:

- виїмку предметів і документів;

- виїмку документів, що становлять державну або банківську таємницю (ст. 178 КПК);

- виїмку кореспонденції (ст. 187 КПК).

Процесуальна характеристика виїмки.

1. Виїмку провадять за постановою слідчого.

2. Провадиться без санкції прокурора і без рішення суду. Винятки складають:

1) примусова виїмка в житлі або іншому володінні особи, яка провадиться за постановою судді місцевого суду;

2) виїмка кореспонденції провадиться за постановою голови апеляційного суду чи його заступника;

3) виїмка документів, що становлять державну та/або банківську таємницю проводиться тільки за вмотивованою постановою судді та в порядку, погодженому з керівником відповідної установи.

3. Завжди в присутності понятих, яких має бути не менше двох. Якщо провадять виїмку кореспонденції, то поняті мають бути службовцями поштово-телеграфної установи.

4. Метою виїмки є:

1) вилучення предметів, документів, кореспонденції;

2) зняття інформації з каналів зв'язку.

5. Підставою до виїмки є точні дані про те, що об'єкти знаходяться в певної особи чи в певному місці.

6. Місце проведення: будь-яке місце (житло чи інше приміщення,підприємство, установа, організація тощо).

7. Спеціальне правило провадження: слідчий повинен вжити заходів,щоб не було розголошено виявлені під час виїмки обставини особистого життя осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні.

8. Процесуальний порядок:

1) слідчий складає постанову про проведення виїмки. За необхідності провести примусову виїмку із житла або іншого володіння особи, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства;

2) після отримання постанови судді про проведення виїмки проводиться безпосередньо сама виїмка;

3) перед початком виїмки слідчий пред'являє постанову особам,що займають приміщення, пропонує їм видати зазначені в постанові документи або предмети;

4) учасникам виїмки пояснюють право бути присутніми при всіх діях слідчого, робити з приводу них заяви, які підлягають занесенню до протоколу;

5) вилучає предмети й документи, що мають значення для справи(ті, що зазначені в постанові про виїмку). Всі документи і предмети,які підлягають вилученню, слідчий пред'являє понятим та іншим присутнім особам і вносить дані про них до протоколу виїмки чи в доданий до нього опис із зазначенням їх назви, кількості, міри,ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи на місці виїмки упаковують і опечатують;

6) протокол виїмки складають у двох примірниках. До нього заносять всі заяви і зауваження осіб, присутніх під час виїмки, зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів підписують слідчий,особа, у якої проводили виїмку, та запрошені особи, що були присутні. Другий примірник протоколу виїмки, а також другий примірник опису вручають особі, в якої проведено виїмку. При проведенні виїмки на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу і опису вручають представникові юридичної особи.

9. Учасники виїмки:

• обов'язкові: слідчий, поняті та особа, яка займає приміщення;

• необов'язкові: в необхідних випадках слідчий вправі залучати до участі в проведенні виїмки працівників органів внутрішніх справ та відповідних спеціалістів.

10. Способи фіксації:

основний: протокол;

додаткові: опис предметів, що підлягають вилученню; схеми;креслення, матеріали відеозапису, фотозйомки тощо.