Процесуальний порядок пред’явлення обвинувачення. Участь захисника під час пред’явлення обвинувачення.

При пред'явленні обвинувачення особі присутність захисника є обов'язковою, крім випадків, коли він відмовляється від захисника і його відмова прийнята.

Обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу.

Якщо особа затримувалась за підозрою у вчиненні злочину в порядку затримання органом дізнання чи слідчим, обвинувачення необхідно пред'явити до закінчення строку затримання (72 год.). Якщо до цього моменту не вдалося зібрати достатньо доказів, то обвинувачення слід пред'явити особі не пізніше як протягом 10 днів з моменту застосування до нього запобіжного заходу.

Обвинувачення пред'являється пізніше дводенного строку тоді, коли обвинувачений:

а) не може з'явитися з поважних причин (через несвоєчасне одержання повістки, хворобу, стихійне лихо та інші обставини, які позбавляють його можливості своєчасно з'явитися до слідчого);

б) без поважних причин не з'являється за викликом слідчого. Тоді слідчий застосовує до нього привід, а якщо місце його перебування не встановлено, то оголошує розшук.

Зміст пред'явлення обвинувачення полягає в тому, що слідчий, переконавшись в особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого, роз'яснює суть пред'явленого обвинувачення та вручає копію постанови про притягнення як обвинуваченого.

Про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням години і дати пред'явлення обвинувачення, який підписує обвинувачений, слідчий та захисник.

 

1. Підстави та процесуальний порядок зміни і доповнення обвинувачення.

У випадках, коли під час досудового слідства виникне необхідність змінити пред'явлене обвинувачення або доповнити його, слідчий зобов'язаний заново пред'явити обвинувачення з виконанням вимог, встановлених КПК України.

Обвинувачення повинно бути пред'явлене знову, якщо:

• застосовується інша стаття (частина або пункт статті), санкція якої передбачає можливість

більш суворого покарання, а також коли йдеться про застосування закону про менш тяжкий злочин або про інше пом'якшення обвинувачення;

• включаються додаткові факти (епізоди) злочинних діянь, що ставляться в провину обвинуваченому, незалежно від того, чи тягне це зміну кваліфікації злочину;
• здійснюється інша зміна формулювання обвинувачення, яке відрізняється від раніше пред'явленого щодо об'єкта зазіхання, форми провини тощо.

Обвинувачення доповнюється, якщо встановлено нові злочини чи епізоди злочинної діяльності обвинуваченого обстави які вказують на те, що діяння повинно кваліфікуватись за сукупністю.

Обвинувачення змінюється, якщо встановлено обставини, що тягнуть застосування іншої частини чи пункту статі пального закону, неправильність першопочаткової кваліфікації діяння або встановлено інші стадію злочинної діяльності.

Нове обвинувачення пред’являється шляхом винесення постанови в повному обсязі. При цьому в описовій частині постанови мотивується необхідність пред'явлення нового обвинувачення замість раніше пред’явленого нового обвинувачення замість раніше пред’явленого та викладається його формулювання. Постанова, яка була винесена раніше про притягнення як обвинуваченого залишається в матеріалах справи, але втрачає свою силу. Допит за новим обвинуваченням також повинен здійснюватись у повному обсязі.

У випадках, коли під час досудового слідства не підтвердилось обвинувачення щодо окремого епізоду або щодо самостійного діяння, відпала кваліфікуюча ознака, не знайшло підтвердження те чи інше діяння у структурі окремого епізоду або ж виявилась надмірною кваліфікація діяння за сукупністю злочинів, слідчий своєю постановою закриває справу в цій частині обвинувачення, про що оголошує обвинуваченому.

Внаслідок відпадання частини обвинувачення можуть виникнути такі ситуації:

• змінювати кваліфікацію не потрібно (достатньо винести постанову про частку закриття кримінальної справи та оголосити її під розписку обвинуваченому);
• необхідно змінити кваліфікацію злочину (якщо одна стаття (частина статті) КК України змінюється повинен поряд з постачанням вже закриття кримінальної справи винести нову постанову повинна притягнення особи як обвинуваченого. Нова постанова повинна мати пред'явлена обвинуваченому в загальному порядку).

 

1. Засоби процесуального примусу, які можуть бути застосовані до обвинуваченого.

Згідно КПК України в разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин, а також, якщо ця особа притягається до кримінальної відповідальності за інший злочин і може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий зобов'язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову.

Відсторонення від посади провадиться із санкції прокурора чи його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за місцем роботи (служби) обвинуваченого.

Питання про відсторонення від посади осіб, яких призначає Президент України, вирішує Президент України на підставі мотивованої постанови Генерального Прокурора України.

Відсторонення від посади скасовується постановою слідчого (прокурора), коли в подальшому застосуванні цього заходу відпадає потреба.

Відсторонення від посади може застосовуватися тільки щодо обвинуваченого, який є посадовою особою. На підозрюваного це не поширюється.

Необхідність у відстороненні обвинуваченого від посади виникає тоді, коли є підстави вважати, що, займаючи цю посаду, він може негативно вплинути на перебіг розслідування справи (наприклад, приховати сліди злочину) або продовжувати злочинну діяльність.

Обвинувачений, відсторонений від однієї посади, може під час розслідування справи займати інші посади за попереднім або іншим місцем праці. Проте, якщо слідчий вважає, що і на новій посаді обвинувачений може перешкодити розслідуванню справи або продовжувати злочинну діяльність, він має право відсторонити його і від цієї посади.

Згідно з КПК постанова слідчого про відсторонення обвинуваченого від посади підлягає обов'язковому виконанню тим органом або посадовою особою, яким вона надіслана. Ця постанова може бути оскаржена на загальних підставах.

Питання про звільнення з роботи обвинуваченого, відсторонення від посади вирішується відповідно до законодавства про працю залежно від остаточного рішення у справі.

Постанова слідчого про скасування відсторонення обвинуваченого від посади затвердженню прокурором не підлягає, крім випадків, коли такий захід процесуального примусу застосовано за вказівкою прокурора.

 

 

СЛІДЧІ ДІЇ

1. Поняття та система слідчих дій. Їх співвідношення з іншими процесуальними діями та оперативно-розшуковими заходами.

Слідчі дії – це ті дії, специфічною ознакою яких є безпосередня спрямованість на виявлення, збирання, дослідження, оцінку й використання доказів, тобто ті дії слідчого, результати яких безпосередньо пов'язані з можливістю отримання доказової інформації

Кримінально-процесуальний закон передбачає слідчі дії, сукупність яких дозволяє говорити про них як про систему. Для отримання доказів слідчий має право проводити такі слідчі дії:

• слідчий огляд (огляд місця події, приміщення, предметів, документів, трупів);
• обшук (у житлі, іншому володінні особи, у приміщенні, на місцевості, особистий);
• виїмку (предметів, документів, кореспонденції, документів, що містять державну таємницю); накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку,
• освідування (слідче і медичне);
• допит (підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта);
• очну ставку;
• призначення експертизи;
• одержання зразків для експертного дослідження;
• відтворення обстановки й обставин події;
• пред'явлення для впізнання (осіб, осіб за фотознімками, предметів).

Послідовність слідчих дій залежить від конкретної слідчої ситуації і встановлюється слідчим самостійно. В кримінально-процесуальному законодавстві вживається поняття невідкладних слідчих дій. До невідкладних слідчих дій відносять обшук, огляд, виїмку, освідування, допит підозрюваного, допит потерпілого, свідка. Невідкладною може бути будь-яка слідча дія в тому разі, коли зволікання з її проведенням ставить під загрозу закріплення слідів злочину.

Від поняття невідкладних слідчих дій необхідно відрізняти поняття первинних і наступних слідчих дій, які пов'язані з особливостями типових слідчих ситуацій і визначенням при цьому кола слідчих дій, які рекомендується провадити на початковому і наступних етапах розслідування.

Слідчі дії можуть бути повторними і додатковими.

Повторним називають допит, який має той самий предмет, що і попередній допит, тобто, коли мова йде про ті ж відомості, які отримані від допитуваної особи, але слідчий не впевнений І достовірності раніше отриманих відомостей, у зв'язку з чим проводить повторний допит.

Метою додаткового допиту є отримання відомостей, які не були отримані від свідка раніше під час первинного допиту.

Всі слідчі дії - процесуальні, але не всі процесуальні дії є слідчими. Якщо закріплена й урегульована в кримінально-процесуальному законі дія не спрямована на збирання доказів, то вона все одно залишиться процесуальною. Д процесуальних дій відносяться примусові заходи, складання протоколу, усної заяви та інше.

Порядок провадження оперативно-розшукових заходів не визначений КПК, на відміну від слідчих дій. Їх процес урегульовано ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» і відомчими нормативними актами міністерств, що мають у свому склады оперативны служби.

 

1. Класифікація слідчих дій.

Слідчі дії поділяють на різновиди за кількома класифікаційними ознаками.

Залежно від обсягу предмета слідчої дії та її повторюваності вони можуть бути основними і додатковими; первинними і повторними.

Основними є слідчі дії, які провадять у повному обсязі для дослідження предмета слідчої дії в цілому (наприклад, допит свідка, огляд, обшук).

Додатковими називають слідчі дії, які спрямовано на дослідження частини їх предмета, тобто окремих обставин, які не було з'ясовано з різних причин під час основної слідчої дії (приміром, додатковий допит свідка, додатковий огляд, додатковий обшук). Слід пам'ятати, що деякі слідчі дії через специфіку їх провадження не можуть бути додатковими. Зокрема, не можна додатково пред'являти для впізнання особу або предмет, які вже пред'являли. Так само не може бути проведено додатково очну ставку з метою усунення суперечок, які під час очної ставки, проведеної раніше, не було усунено.

Первинні слідчі дії за змістом є тотожними основним.

Повторними є слідчі дії, які після первинних провадять у повному обсязі (наприклад, повторний огляд, повторний обшук).

Додаткові та повторні слідчі дії завжди виконують відповідно після основних і первинних.

Залежно від необхідності провадження на тому чи іншому етапі досудового слідства (дізнання чи власне досудового слідства) слідчі дії поділяють на невідкладні та інші.

Невідкладними є слідчі дії, які провадять одразу після порушення кримінальної справи, тобто на першому етапі досудового слідства.

Необхідність і час провадження інших слідчих дій визначає слідчий залежно від ситуації розслідування (доказування). їх може бути проведено на будь-якому етапі досудового слідства.

Залежно від того, чи встановлено кримінально-процесуальним законом обов 'язок слідчого провести ту чи іншу слідчу дію, всіх їх поділяють на обов 'язкові та необов 'язкові.

Обов 'язковість слідчої дії визначається:

• прямою вказівкою закону

• указівками прокурора або начальника слідчого відділу (начальника органу дізнання), що є обов'язковими для виконання (п. 3 ч. 1 ст. 227; ч. 2 ст. 114-1 КПК);

• ухвалою суду про направлення справи на додаткове розслідування (ч. 4 ст. 377 КПК);

• необхідністю встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі.

Необов'язковими є дії, необхідність провадження яких визначає сам слідчий (дізнавач) і не проведення яких не може вплинути на якість доказування у кримінальній справі, а також зумовлює для слідчого настання якихсь негативних наслідків.

Залежно від того, в якій структурній частині кримінального процесу може бути проведено слідчі дії, їх поділяють на ті, що застосовують:

1) у стадії досудового слідства (всі слідчі дії);

2) як під час досудового слідства, так і в стадії порушення кримінальної справи (огляд місця події (ч. 2 ст. 190 КПК) — в порядку винятку; арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку (ч. З ст. 187 КПК) — з метою запобігти злочину);

3) у стадії судового розгляду кримінальної справи в порядку виконання судових доручень із метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства (ч. 1 ст. 315-1 КПК);

4) у стадії перегляду судових рішень у порядку виключного провадження з метою розслідування (за рішенням прокурора) ново-виявлених обставин (ч. 3 ст. 400-8 КПК);

5) у межах кримінально-процесуального провадження з відновлення (реконструкції) втрачених кримінальних справ.

Залежно від мети слідчих дій розрізняють ті, що спрямовані на:

1) збирання доказів (допити, огляд, обшук, виїмка, освідування,експертиза);

2) перевірку доказів (відтворення обстановки та обставин події,очна ставка, пред'явлення для впізнання).

Залежно від того, за чиєю ініціативою провадять слідчі дії, їх поділяють на такі, що вживають за ініціативою:

1) слідчого;

2) посадових осіб, які здійснюють відомчий контроль або прокурорський нагляд за законністю досудового слідства (начальника слідчого відділу, прокурора);

3) інших осіб (заінтересованих у результатах вирішення кримінальної справи).

Залежно від того, хто безпосередньо діє, всі слідчі дії поділяють на ті, що провадять:

1) слідчий, у провадженні якого перебуває кримінальна справа;

2) слідчий, якому провадження слідчої дії доручено іншим слідчим (ст. 118 КПК);

3) слідчий, якому провадження слідчої дії доручено судом(ст. 315-1 КПК);

4) черговий слідчий;

5) начальник слідчого відділу;

6) прокурор;

7) працівник органу дізнання за дорученням слідчого (ч. З ст. 114КПК);

8) особа однієї статі з учасником, щодо якого провадиться слідча дія (освідування — ч. 3 ст. 193 КПК; особистий обшук — ч. 4 ст. 184иКПК).

Залежно від допустимості повторного провадження слідчі дії є:

1) повторювані: допит, огляд, освідування, експертиза, обшук,виїмка;

2) неповторювані: очна ставка (з тих самих обставин, суперечності щодо яких вже досліджувались під час очної ставки),пред'явлення для впізнання (одного й того самого об'єкта тому самому суб'єктові), відтворення обстановки та обставин події(в частині перевірки показань на місці).

Залежно від того, чи визнано їх традиційно теорією і практикою як слідчі:

1) загальновизнані (традиційні): допит, очна ставка, освідування,огляд, пред'явлення для впізнання, експертиза, обшук, виїмка, відтворення обстановки та обставин події;

2) не загальновизнані (проблемні): накладення арешту на майно,призначення ревізії, одержання зразків для експертного дослідження, зняття інформації з каналів зв'язку, ексгумація трупа.