Оголошення розшуку обвинуваченого, коли його місцезнаходження невідоме.

Якщо невідоме місцеперебування обвинуваченого, то слідчий оголошує його розшук. Розшук може бути оголошено як під час досудового слідства, так і одночасно із його зупиненням.

Якщо одночасно зупиняють слідство та оголошують розшук обвинуваченого, то:

• про це складають єдину постанову, в якій, окрім загальних вимог (місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій проводилося слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття КПК, на підставі якої прийнято рішення) зазначають:

—обставини розслідуваного злочину;

—підстави та умови зупинення провадження;

—підстави та умови оголошення розшуку;

—доручення та вказівки органам дізнання про провадження розшукових дій;

—місце, куди треба направити обвинуваченого після затримання;

• копію постанови направляють:

—прокуророві;

—органу дізнання, якому доручають провадження розшуку;

• до органу дізнання для належної організації розшуку направляють також такі документи:

—копію постанови про притягнення особи як обвинуваченого;

—копію постанови про обрання запобіжного заходу (якщо такий захід було обрано);

—довідку про особу розшукуваного, в якій зазначають дані обвинуваченого: прізвище, ім'я, по батькові, перелік родичів і їх місце проживання, останнє місце проживання і роботи, відомості про судимість, особливі прикмети, звички, особисті зв'язки та всі інші дані, які, на думку слідчого, можуть бути корисними для розшуку;

—фото обвинуваченого;

—статистичну картку форми 3 (про зупинення досудового слідства).

Підставою до оголошення розшуку є невстановлення місця перебування обвинуваченого. Вона є тотожною до підстави зупинення досудового слідства. Однак для оголошення розшуку, окрім наявності постанови про притягнення особи як обвинуваченого, не ставиться інших умов оголошення розшуку (виконання всіх слідчих дій, що є можливим у відсутності обвинуваченого, тощо).

У разі затримання обвинуваченого, якого розшукували і щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, орган розшуку негайно повідомляє прокуророві за місцем затримання.

Прокурор протягом 24 годин перевіряє, чи дійсно затриманий є тією особою, яку розшукували. Переконавшись у наявності законних підстав для арешту, дає санкцію на відправлення заарештованого етапом до місця провадження досудового слідства.

 

1. Процесуальний порядок відновлення досудового слідства.

У разі потреби відновити досудове слідство слідчий складає мотивовану постанову, копія якої направляється прокуророві (ст. 210 КПК).

У постанові слідчого про відновлення досудового слідства у справі необхідно вказати підстави, за яких було зупинено слідство і підстави його відновлення.

У справах, зупинених у разі, якщо невідоме місцеперебування обвинуваченого, досудове слідство відновлюється:

1) коли обвинувачений затриманий;

2) коли виникла необхідність у проведенні слідчих дій;

3) коли обвинувачений після затримання доставлений до місця провадження досудового слідства.

З моменту затримання обвинуваченого досудове слідство відновлюється у тих випадках, коли обвинувачений затриманий на місці провадження досудового слідства або в іншому місці, але швидко, протягом одного - двох днів, спеціальним конвоєм доставлений до слідчого, а також у випадках, коли слідчий перебуває у тому ж місці чи районі, де виявлений обвинувачений і безпосередньо бере участь у його затриманні.

У випадку коли виникла необхідність у проведенні слідчих дій щодо збирання і перевірки доказів, слідчий відновлює провадження у справі і після проведення цих слідчий дій знову зупиняє слідство. Відновлення слідства у кримінальній справі для проведення слідчих дій може відбуватись неодноразово.

У більшості кримінальних справ досудове слідство відновлюється або з моменту доставки обвинуваченого до місця провадження досудового слідства, тобто коли слідчий отримує повідомлення зі слідчого ізолятора про те, що обвинувачений доставлений і утримується під вартою, або ще пізніше, коли слідчий, прибувши у слідчий ізолятор, проводить допит обвинуваченого.

Слідство у кримінальних справах, зупинених у зв'язку з хворобою обвинуваченого, як правило, відновлюється з моменту одужання обвинуваченого або такого покращення його здоров'ї, яке дозволяє обвинуваченому брати участь у провадженні слідчих дій.

При відновленні досудового слідства у кримінальних справах, зупинених у зв'язку з невстановленням особи, що вчинила злочин, момент відновлення визначає слідчий (він пов'язаний із надходженням до слідчого інформації про осіб, які вчинили злочин).

 

1. Форми закінчення досудового слідства.

Закінчення досудового слідства - заключний етап провадження у кримінальній справі, на якому слідчий завершує свою роботу щодо дослідження доказів, що викривають особу у вчиненні злочину, і приймає остаточне рішення про подальший рух кримінальної справи.

Чинний КПК України передбачає такі форми закінчення досудового слідства:

· складання обвинувального висновку і направлення справи прокуророві;

· складання постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

· складання постанови про закриття кримінальної справи.

Дізнання у справах закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, яку затверджує прокурор.

За наявності обставин, передбачених у ст. 6 КПК, орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої протягом доби надсилає прокуророві (ст. 109 КПК). Постанови органу дізнання затверджує начальник органу дізнання.

Слідчий, закінчуючи досудове слідство, повинен систематизувати матеріали і технічно оформити справу. Практикою вироблені дві форми систематизації матеріалів кримінальної справи - хронологічна і тематична.

При хронологічній систематизації послідовність розташування документів у справі визначається датою складання або одержання слідчим.

Ця форма найбільш поширена в невеликих за обсягом і кількістю епізодів справах.

Тематична систематизація означає групування матеріалів за обвинуваченими або епізодами злочинної діяльності багатотомних і багатоепізодних справах. Можна поєднувати обидві форми систематизації матеріалів справи.

Систематизувавши документи, слідчий підшиває їх у спеціальну обкладинку стандартного зразка і нумерує кожний аркуш справи. Перед матеріалами справи складається опис документів, які знаходяться у справі. На обкладинці справи зазначається відомство, до якого належить орган розслідування, найменування цього органу, повна назва справи із зазначенням прізвищ обвинувачених і відповідних статей (частини, пункту) Кримінального кодексу, дата початку і закінчення провадження.

В одному томі справи може бути 200-250 аркушів. Вдало систематизовані матеріали і правильно оформлена справа забезпечують зручне користування і вивчення справи як самим слідчим, так і іншими учасниками процесу, прокурором, судом.

 

1. Закриття кримінальної справи як одна з форм закінчення досудового слідства.

Закриття кримінальної справи - це правовий акт про завершення кримінально-процесуальної діяльності по збиранню доказів, дослідженню й оцінці фактичних обставин даної кримінальної справи, який здійснюється уповноваженим законом державним органом або посадовою особою в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством.

Значення закриття кримінальної справи полягає у такому.

1. У справі припиняються кримінально-правові та кримінально-процесуальні відносини.

2. Постанова, у якій формулюють це рішення, має преюдиційне значення, бо наявність нескасованої постанови органу дізнання,слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи щодо певної особи є обставиною, що виключає провадження у справі щодо цієї самої особи і за тим самим обвинуваченням.

3. Закриття справи свідчить про виконання стадією досудового слідства всіх своїх завдань.

4. Рішення про закриття справи може бути підставою для відшкодування громадянинові шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури (в разі закриття справи за підставами, що реабілітують)

5. Закриття кримінальної справи зупиняє дію повноважень компетентних державних органів. З цього моменту вони втрачають право викликати і допитувати свідків, призначати експертизи тощо. Своєю чергою, учасники досудового слідства (обвинувачений, потерпілий та інші) звільняються від обов'язку підкорятися процесуальним вимогам слідчого.

6. Прийняття цього рішення покладає на слідчого (орган дізнання, прокурора) обов'язок ліквідувати наслідки застосування примусових заходів і реалізувати прийняте рішення (зняти арешт із майна, звільнити затриманого, скасувати запобіжні заходи тощо).

7. Рішення про закриття справи є правоустановним юридичним фактом. З моменту його прийняття суб'єкти досудового слідства, заінтересовані у правильному вирішенні справи, отримують право на його оскарження.

 

1. Підстави для закриття кримінальної справи.

Підставами для закриття кримінальної справи є:

1) обставини, що виключають провадження і справі (ст. 6 КПК);

2) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Обставини, перелічені у ст. 6 КПК, є одночасно підставами для відмови у порушенні кримінальної справи. Це можливе

• за відсутності події злочину;
• відсутності складу злочину;
• внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб;
• якщо особа, на час вчинення суспільно-небезпечного діяння не досягла одинадцятирічного віку;
• за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не інакше, як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених у ч.ч.2, 4 ст.27 КПК;
• за відсутності скарги потерпілого, якщо справу можна порушити не інакше, як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і за відсутності скарги потерпілого (ч. 3 ст. 27 КПК);
• щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження у справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;
• щодо особи, про яку є вирок суду, який набрав законної сили з того ж обвинувачення, або ухвала чи постанова суду про закриття справи на тій же підставі;
• щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи з того ж обвинувачення за наявності нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи за тим же фактом.

Залежно від наслідків, які настають для особи, щодо якої закривається кримінальна справа, всі підстави, вказані у ст. 213 КПК, можна поділити на реабілітуючі і нереабілітуючі.

Реабілітуючі - це такі підстави, за якими особа визнається винуватою у вчиненні злочину, повністю реабілітованою, тобто поновлено її репутацію. До них належать:

• відсутність події злочину (п. 1 ч.1 ст. 6 КПК);
• відсутність складу злочину (п. 2 ч. 1 ст.6 КПК);
• недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п. 2 ст. 213 КПК).

Всі інші підстави - нереабілітуючі, тобто такі, за якими при закритті справи виходять з того, що винуватість особи у вчиненні злочину підтверджена зібраними у справі доказами, але через передбачені законом обставини вона звільняється від кримінальної відповідальності.

Закриття кримінальної справи з реабілітуючих підстав означає визнання особи невинуватою у вчиненні злочину поновлення її доброго імені, добропорядності і репутації.

За недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину справа закривається у тому разі, коли: зібрані докази підтверджують вчинення злочину, винесено постанову про притягнення конкретної особи як обвинуваченого, але в результаті подальшого розслідування з'ясувалося, що наявних доказів недостатньо для формулювання щодо цієї особи обвинувачення у вчиненні злочину в обвинувальному висновку, а можливості для подальшого збирання доказів вичерпані або отримані докази виключають вчинення злочину обвинуваченим. Якщо не доведено участі обвинуваченого у вчиненні злочину і невідомо, хто вчинив злочин, справа закривається лише щодо цього обвинуваченого, а провадження у справі в цілому зупиняється на підставі п. 3 ч. 2 ст. 206 КПК.

Закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами означає визнання особи винуватою у вчиненні злочину і звільнення її від кримінального покарання. Така особа не має права вимагати відшкодування матеріальної і моральної шкоди, яка була заподіяна їй під час розслідування.

 

1. Процесуальний порядок закриття кримінальної справи.

Правом закриття справи на стадії досудового розслідування наділені - орган дізнання, слідчий, начальник слідчого підрозділу, прокурор. Переважно правом закриття справ користуються слідчі.

Слідчий закриває справу мотивованою постановою, в якій, крім загальних вимог (місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій проводилося слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття КПК, на підставі якої прийнято рішення) зазначає:

· відомості про особу обвинуваченого,

· суть справи,

· підстави для закриття справи,

· рішення про скасування запобіжного заходу і заходів по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації майна,

· а також рішення в питанні про речові докази.

Якщо розслідуванням встановлено факти, які вимагають застосування заходів громадського або дисциплінарного впливу чи адміністративного стягнення щодо особи, яка притягалась як обвинувачений, або щодо інших осіб, слідчий, закриваючи кримінальну справу, доводить ці факти до відома громадської організації, товариського суду, трудового колективу або адміністрації підприємства, установи, організації для вжиття відповідних заходів впливу або надсилає матеріали справи до суду для застосування заходів адміністративного стягнення.

Копія постанови про закриття справи надсилається прокуророві, особі, яка притягалася до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була порушена справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві.

З цього моменту особа, яка заінтересована у правильному вирішенні справи, отримує право на оскарження постанови про її закриття.

 

1. Процесуальні дії органу дізнання, слідчого, прокурора щодо осіб, інтереси яких зачіпає закриття кримінальної справи.

Копія постанови про закриття справи надсилається прокуророві, особі, яка притягалася до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була порушена справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві.

Якщо розслідуванням встановлено факти, які вимагають застосування заходів громадського або дисциплінарного впливу чи адміністративного стягнення щодо особи, яка притягалась як обвинувачений, або щодо інших осіб, слідчий, закриваючи кримінальну справу, доводить ці факти до відома громадської організації, товариського суду, трудового колективу або адміністрації підприємства, установи, організації для вжиття відповідних заходів впливу або надсилає матеріали справи до суду для застосування заходів адміністративного стягнення.

У разі закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі особи у вчиненні злочину, а також у разі постановлення виправдувального вироку орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок незаконних засудження, притягнення як обвинуваченого, затримання, застосування запобіжного заходу та у разі незаконного продовження виконання призначеного покарання у випадках, коли кримінальний закон, який усуває караність діяння, набрав чинності.

 

1. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.

Постанову органу дізнання, слідчого про закриття справи може бути оскаржено прокуророві в 7-денний строк із дня одержання письмового повідомлення або копії постанови про закриття справи(ч. 1 ст. 215 КПК).

Постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи може оскаржити особа, інтересів якої вона стосується, або її представник до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом 7 днів із дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення (ст. 236-5 КПК).

Особа, щодо якої провадилося слідство, має право оскаржити постанову про закриття кримінальної справи в частині, що стосується підстав закриття справи.

В разі закриття справи через смерть обвинуваченого його близькі родичі та громадські організації вправі з метою реабілітації померлого просити про доведення досудового слідства до кінця.

Прокурор розглядає скаргу і приймає за нею рішення не пізніше 30 днів з дня її надходження: про скасування постанови про закриття справи і відновлення досудового слідства або про залишення скарги без задоволення. Про прийняте рішення прокурор повідомляє скаржника.

Скаргу розглядає суддя в порядку протягом 5 днів, а у разі складності справи — 10 днів із дня надходження закритої справи до суду. Суддя може прийняти за скаргою такі самі рішення, що й прокурор.

На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семі діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.

Копія постанови судді надсилається особі, яка прийняла рішення про закриття справи, особі, яка подала скаргу на постанову, і прокурору, який відмовив у відновленні досудового слідства або дізнання.

 

1. Нагляд прокурора за законністю закриття кримінальної справи.

В разі оскарження постанови слідчого про закриття справи прокурор знайомиться із справою і не пізніше тридцяти днів з дня надходження скарги скасовує постанову про закриття справи і відновлює досудове слідство або залишає скаргу без задоволення, про що повідомляє особі, яка подавала скаргу.

1. Судовий контроль за законністю закриття кримінальної справи.

Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи розглядається суддею одноособово не пізніше п'яти днів, а у разі складності справи - десяти днів з дня надходження закритої справи до суду.

Суддя витребує справу, знайомиться з нею, а в разі необхідності заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу на постанову.

Про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора та особу, що подала скаргу, які вправі взяти участь у її розгляді та висловити свої доводи. При розгляді скарги ведеться протокол судового засідання.

Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при закритті справи виконані вимоги КПК, приймає одне з таких рішень:

1) залишає скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову про закриття справи і направляє справу прокурору для відновлення слідства або дізнання.

Скасовуючи постанову про закриття справи і направляючи справу прокурору для відновлення досудового слідства або дізнання, суддя вказує, які обставини належить з'ясувати при проведенні досудового розслідування.

На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.

 

1. Відновлення слідства в закритій справі.

Відновлення слідства у закритій кримінальній справі може мати місце тільки:

• у межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;

• за постановою прокурора, начальника слідчого відділу, судді.

Підставою для скасування постанови слідчого про закриття кримінальної справи і відновлення слідства можуть бути отримані прокурором або начальником слідчого відділу нові дані про обставини справи, а також допущені слідчим порушення закону.

У постанові прокурора, начальника слідчого відділу, судді про скасування постанови про закриття кримінальної справи і відновлення досудового слідства, зокрема, зазначаються, підстави для скасування і обставини, які треба з'ясувати при проведенні розслідування. Останнє може бути доручено прокурором або начальником слідчого відділу іншому слідчому; вони можуть прийняти справу й до свого провадження.

Відновлення справи полягає в скасуванні прокурором чи начальником слідчого відділу постанови слідчого про закриття справи і продовженні розслідування і подальшого провадження в справі в загальному порядку або ж у скасуванні вищестоящим судом в порядку нагляду постанови судді чи ухвали суду про закриття справи і повернення її до суду для розгляду зі стадії, в якій вона була закрита.