Коротка характеристика медичних груп

Назва медичної групи	Медична характеристика	Допустиме фізичне навантаження
Основна	Особи з добрим здоров’ям, а також особи, що мають незначні відхилення в стані здоров’я при достатньому фізичному розвиткові і фізичній підготовленості	Заняття за навчальною програмою з фізичної культури у повному обсязі. Складання нормативів. Заняття в одній із спортивних секцій, участь у змаганнях
Підготовча	Особи, що мають незначні відхилення в стані здоров’я (невелика втрата слуху, зору, туберкульозна інтоксикація, підвищений кров’яний тиск тощо) або практично здорові при недостатньому фізичному розвиткові і низькій фізичній підготовленості	Заняття за навчальними програмами з фізичної культури при умові поступового освоєння комплексу рухових навичок і умінь, особливо тих, що висувають до організму підвищені вимоги. Додаткові заняття для підвищення рівня фізичної підготовленості і фізичного розвитку.
Спеціальна	Особи, які мають відхилення в стані здоров'я постійного або тимчасового характеру, які вимагають обмеження фізичних навантажень	Заняття за спеціальними навчальними програмами з урахуванням характеру і важкості захворювання

Комплектування підгруп спеціальної медичної групи

Учнів, які за станом здоров'я, віднесено до СМГ для занять з фізичного виховання поділяють на підгрупи. Існує два підходи до розподілу дітей на підгрупи: у залежності від характеру захворювання і залежно від важкості захворювання учнів (функціональним станом).

Розподіл залежно від важкості захворювання

Підгрупа А – школярі, які мають відхилення в стані здоров'я зворотного характеру, ослаблені різними захворюваннями; школярі, що тимчасово відносяться до СМГ для повного відновлення їх здоров'я після травм або захворювання; таких дітей більше.

Підгрупа Б – школярі, які мають важкі, незворотні зміни у діяльності органів і систем (органічні враження серцево-судинної, сечовидільної системи, печінки, висока ступінь порушення корекції зору зі змінами на очному дні тощо); з загостреними хронічними захворюваннями, з аномалією розвитку рухового апарату.

Розподіл залежно від характеру захворювання.

Підгрупа “А” формується з осіб із серцево-судинними і легеневими патологіями: ревматичними вадами серця, тонзилокардіальним синдромом, хронічною пневмонією, туберкульозом легенів у стадії ущільнення, залишковими явищами після перенесеного ексудативного плевриту, гіпертонічною хворобою першої стадії, а також з тиреотоксикозами першої стадії. Сюди ж можна включити й осіб із бронхіальною астмою, але лише після року від часу останнього приступу, а також якщо у хворих немає змін у легенях і явищ недостатності в спокої і при фізичному навантаженні. Якщо ж ці явища спостерігаються, то такого учня краще скерувати для занять фізичними вправами в групу ЛФК.

У підгрупу “Б” зараховуються особи з хронічним частим тонзилітом, виразковою хворобою, хронічним гастритом, колітом, холециститом, із порушеннями жирового і водно-сольового обміну, з порушеннями функцій сечостатевої системи, зору.

У підгрупу “В” об'єднуються особи з вираженими порушеннями опорно-рухового апарату: залишковими явищами паралічу, парезів, після перенесення травм верхніх і нижніх кінцівок, із залишковими явищами кісткового туберкульозу, деформацією грудної клітки. При наявності умов слід створити окремі навчальні групи для осіб з міопією в межах від 5 до 7 діоптрій. Коли ж учні з міопією займаються в групі “Б”, вони додатково обмежуються в бігових і стрибкових вправах, а також вправах, пов'язаних із опором, натужуванням і на витривалість.

Осіб, стан здоров’я яких не дозволяє справитися з навантаженнями спеціальної медичної групи, спрямовують у поліклініку або лікарсько-фізкультурний диспансер для занять з ЛФК. Таким чином усі учні з відхиленнями у стані здоров’я займаються фізичними вправами.

 

Періоди фізичного виховання школярів, які за станом здоров'я відносяться до спеціальної медичної групи.

Періоди фізичного виховання учнів СМГ

Заняття з фізичного виховання з дітьми спеціальної медичної групи окремі фахівці умовно поділяють на два періоди: підготовчий і основний, інші – на три, виокремлюючи при цьому ще і заключний період.

Підготовчий період, зазвичай, займає всю першу чверть. Його задачі: поступово підготувати серцево-судинну і дихальну системи і увесь організм до виконання фізичного навантаження, виховати потребу в регулярних заняттях фізичними вправами, навчити швидко знаходити і правильно підраховувати пульс, навчити елементарним правилам самоконтролю (судити про стан здоров’я за самопочуттям, характером сну, наявністю апетиту, за різною ступінню втомлюваності на уроці фізичної культури). В цей період на уроці фізичної культури особливу увагу приділяють навчанню правильно поєднувати дихання з рухами. Співвідношення дихальних вправ з іншими в цьому періоді в перші 2-3 уроки 1:1, 1:2, потім 1:3 і 1:4. Протягом 1-ї чверті рекомендується вивчати індивідуальні особливості кожного школяра, його фізичну підготовленість, побутові умови, психічні особливості, здатність організму переносити фізичне навантаження уроку фізичної культури.

Тривалість основного періоду залежить від пристосованості організму учня переносити фізичне навантаження, від стану здоров’я, від пластичності і рухливості нервової системи. Основнийперіод передуєпереведенню школяра в сильнішу за станом здоров’я групу. Завдання: засвоєння основних рухових вмінь і навичок програми з фізичної культури для школярів СМГ; підвищення загальної тренованості і функціональної здатності організму до перенесення фізичного навантаження в школі і вдома. В зміст уроків цього періоду поступово вводяться види легкої атлетики, гімнастики тощо.

Суттєва різниця спостерігається між підготовчим і основним періодами. Вона полягає в тому, що на попередньому етапі практикується тактика “в обхід слабої ланки” – підбираються такі засоби, які завантажуючи в достатній мірі усі здорові органи і системи організму, практично не впливали на органи чи функції тих систем, які постраждали внаслідок захворювання. Засоби основного періоду - спеціальні вправи, навпаки, спрямовуються на тренування пошкодженої функції.

Заключний період спрямований на підвищення загальної і спеціальної працездатності і захисних сил організму і виховання професійно важливих якостей і вдосконалення рухових навичок.

Структура уроку фізичної культури, що проводиться з учнями спеціальної медичної групи (типові завдання частин уроку, особливості методики)

Побудова і методика уроку

Урок є основною організаційно-методичною формою навчального процесу в ЗОШ. Схема побудови уроку для учнів спеціальної медичної групи залежить від конкретних задач даного навчального заняття, періодів календарного року, контингенту осіб, які займаються, об'єктивних, умов у даному навчальному закладі (наявність спортивної бази і т.д.). Урок з фізичної культури складається з чотирьох частин, взаємозалежних між собою: вступної, підготовчої, основної і заключної.

Перша частина, вступна, спрямована на підготовку необхідних умов для подальшого проведення занять. Шикування групи, рапорт, пояснення задач заняття — усе це організує учнів, зосереджує їхню увагу. Учнями виконуються перешикування і дихальні вправи. Також рекомендується провести вимірювання ЧСС, ЧД. Діти, в яких ЧСС вища 80-90 уд/хв., стають на правий фланг (до слабо підготованих). Підрахунок пульсу, частоти дихання самими учнями при умові правильного і чіткого виконання, також в значній мірі, налаштовує учнів на роботу на уроці. В учнів молодших класів виховується потреба з’являтися на урок в належній спортивній формі, вмінні знаходитися в строю, виконувати команди, відповідати на привітання вчителя.

Шикувати учнів СМГ рекомендують не за зростом, а за функціональними відхиленнями. Одні фахівці пропонують такий підхід: на правому фланзі шикуються діти із захворюваннями серцево-судинної і дихальної систем, за ними – діти із захворюваннями органів травлення і зниженим зором, далі – учні з відставанням у фізичному розвитку. Іншими фахівцями рекомендується шикувати дітей з слабою функціональною підготовленістю – на правому, сильних – на лівому фланзі. Це дозволяє відносно точно диференціювати фізичне навантаження, наприклад учні на лівому фланзі продовжують присідання, на правому – відпочивають, таким чином сильні діти виконують на 2-4 повторення більше.

Після повідомлення навчального змісту матеріалу по теоретичному компоненту, вивчаються або повторюються різновиди дихання (грудного, черевного і змішаного (повного)) та комплекс вправ оздоровчої спрямованості.

Виконання стройових вправ чергується з дихальними вправами, які поступово поєднуються з загальнорозвивальними, і виконуються в повільному темпі з поступовим підвищенням навантажень.

Використовуються вправи ритмопластики, вправи на поставу, на розслаблення. Необхідно використовувати метод варіативних (змінюючих) навантажень. При необхідності вибірково перевіряється виконання домашнього завдання.

Теоретичні знання повідомляються учням на кожному уроці згідно з навчальним матеріалом, а також відповідно до вимог техніки безпеки під час проведення занять (програма ФК).

Рекомендована тривалість вступної частини – 3-4 хв.

Друга частина, підготовча, забезпечує фізіологічну підготовку організму учнів, створює оптимальні умови для проведення основної частини занять. В підготовчій частині учні виконують ходьбу, біг, його різновиди, танцювальні кроки, вправи зі зміною ритму, загально-розвиваючі вправи, вправи для правильної постави, вправи на координацію, підвідні і підготовчі до вправ, що будуть використані в основній частині. Протягом 1-го півріччя викладач повинен добитися правильного виконання вихідних положень, виправляти неточності рухів, домагаючись чіткості виконання вправ, вчити дітей красиво ходити, стежити за правильністю постави, узгоджувати правильне поєднання дихання з рухами, особливо в ходьбі.

Загальнорозвивальні вправи не повинні спричинити значну втому. Якщо втома після закінчення загально-розвиваючих вправ значна, її можна зменшити короткотривалим (10-15 с) відпочинком, або виконанням 1-2 дихальних вправ.

У підготовчій частині уроку менш підготовленим дітям дається менше число повторень вправ розминки і пропонуються більш тривалі паузи відпочинку між ними з тим, щоб поступово впливати на організм. Легкі, ненапружені рухи і рухові дії можуть виконуватися всіма учнями в однаковому дозуванні, але ті вправи, де потрібна значна швидкість, сила і витривалість, і які можуть спричинити різкі зсуви в системах кровообігу і дихання, повинні даватися менш підготовленим дітям в меншій кількості. Це стосується насамперед спокійного бігу і ходьби, а також загально-розвиваючих вправ. Вчитель уважно спостерігає за дітьми і, не перериваючи виконання вправ окремими розпорядженнями, пропонує менш підготовленим учням закінчити вправу. Роблять це після того, як всі учні виконали половину або дві третини навантаження, що планується.

Кожен урок включає 2-3 нові загальнорозвивальні вправи. Загальна кількість вправ комплексу не повинна перевищувати 10-14 в 1-му, 14-15 в 2-му півріччі. Кожну вправу слід повторювати 4-5 разів протягом підготовчого періоду і 6-8 разів – в основному періоді навчального процесу.

Загальнорозвивальні вправи рекомендується проводити в повільному і середньому темпі, (окремі фахівці радять проводити загальнорозвивальні вправи в довільному, зручному для дітейтемпі). Вправи повинні охоплювати основні групи м'язів. Виключаються вправи, що вимагають великих м'язових зусиль з затримкою дихання. Вправи проводяться в сполученні і чергуванні зі спеціальними дихальними вправами, вправами для виховання правильної постави і вправами на розслаблення м'язів. При виконанні загальнорозвивальних вправ особлива увага приділяється рівномірному глибокому диханню.

В підготовчій частині не рекомендується інтенсивних навантажень. Цим можна надмірно збудити центральну нервову систему учнів чи привести їх в пригнічений стан. Проте нескладний комплекс знайомих фізичних вправ у підготовчій частині занять може підвищити збудливість нервової системи і тим самим створити умови для більш швидкого замикання нових рефлекторних чи зв'язків, придбаних раніше.

Розучування складних рухів з учнями в початковій стадії навчання в спеціальній медичній групі може створити в центральній нервовій системі домінанту руху, що буде несприятливим для подальшого проведення навчального заняття.

У підготовчій частині занять небажано вводити багато нових вправ, це може викликати нервову перенапругу, що негативно буде позначатися на засвоєнні нових навичок в основній частині заняття.

Втому можуть викликати і раніше розучені вправи, що пропонуються не в тім темпі, який необхідно давати учням, які займаються в даній групі, тому вчителю фізичної культури в перші місяці своєї роботи потрібно бути особливо уважним.

Тривалість цієї частини для школярів залежить від етапу і коливається від 5-6 до 15-20 хв., в 1 чверті молодшої школи – 10-15 хв, в подальших чвертях – 6-8 хв.;

Фізичне навантаження протягом вступної і підготовчої частин поступово підвищується, причому спеціальні вправи сприяють рівномірності наростання навантаження і багатовершинності фізіологічної кривої уроку.

Третя частина, – основна, спрямована на вирішення практично усіх задач, які стоять перед уроком фізичної культури: на поглиблення теоретичних і методичних знань, підвищення функціональних здатностей організму, ліквідації відхилень в здоров’ї, формування й удосконалювання рухових навичок і розвиток фізичних якостей, розвиток і виховання морально-вольових якостей осіб, які займаються.

На початку основної частини заняття учням викладається новий матеріал а також, вправи на швидкість, точність рухів і вирізняються складною координацією.

Засоби, що використовуються в основній частині уроку вельми різноманітні. До них відносять вправи, характерні для окремих видів спорту. Пропонується в кожен урок включати одну спортивну гру. В уроки поряд з рухливими іграми можна включати і елементи спортивних ігор середньої рухливості (скороченої тривалості для школярів молодшої вікової групи) і проводити навчальні ігри за спрощеними правилами тривалістю більше 5-6 хв. Досвід роботи показує, що навіть на малорухливу гру організм учнів, які за станом здоров'я належать до СМГ, реагують різким збільшенням пульсу, підвищенням АТ, які, як правило, повільно повертаються до вихідних величин. Тому іграм на уроках приділяється особливе значення з урахуванням рухливості, емоційності, складності. Ігри включаються в урок за 15-20 хвилин до його закінчення. Після них обов’язково проводиться заспокійлива ходьба, дихальні вправи, відпочинок сидячи. Після гри і відпочинку в урок включаються загальнорозвивальні вправи в спокійному темпі з паузами відпочинку.

Рекомендується застосування різних вихідних положень. Під час занять необхідно широко застосовувати різні предмети для одиночного і сумісного виконання вправ (гімнастичні палиці, набивні м’ячі, гантелі, полегшені кулі, гранати тощо).

Застосування змагального методу сприяє підвищенню емоційності заняття і допомагає вихованню моральних і вольових якостей. Змагання в роботі з дітьми СМГ проводяться на точність і правильність виконання окремих вправ, а також на кращий вияв таких якостей, як координація рухів гнучкість тощо. Після рухливих ігор діти спеціальної медичної групи можуть значно збудитися, ніж учні основної групи. Доцільно це мати на увазі і зменшити міру їх участі в грі шляхом виділення для них більш спокійної ролі, або після закінчення гри провести окремо кілька заспокійливих вправ.

Підготовчих і підвідних вправ, зазвичай, буває більше, ніж для учнів основної групи; кількість повторень вправ залежить від міри засвоєння навчального матеріалу і різної пристосованості до фізичного навантаження. Для учнів зі зниженою працездатністю необхідно, щоб навантаження зростало поступово від уроку до уроку, паузи відпочинку між вправами були більш частими і тривалими. Краще включати в активний відпочинок вправи на розслаблення в положенні лежачи на спині (40-60 с).

Виключаються вправи, що вимагають інтенсивних зусиль, статичні навантаження, велику витривалість, складно-координовані навантаження, вправи на максимальну прудкість, стрибки вглибину.

Повільніше сприйняття навчального матеріалу і відносно слабша пам'ять викликають необхідність більш детального пояснення завдання, частіших повторень, на більшому числі уроків, ніж звичайно планується для учнів основної медичної групи.

Важлива поступовість і ретельна індивідуалізація педагогічного впливу. Учнів можуть розподілити по відділеннях в залежності від їх успішності, наприклад, в опорних стрибках. Більш підготовленим можна запропонувати стрибати через снаряд більшої висоти і при далеко відставленому містку, для інших відділень встановити кожному доступні завдання. Таким чином будуть створені диференційовані умови і встановлені вимоги, відповідні можливостям не тільки відстаючих учнів, але й відносно краще підготовлених. При нескладних естафетах більш правильно розподілити слабих учнів по різних командах.

У роботі з дітьми спеціальної медичної групи важливим є уміння вчителя бачити на уроці усіх учнів, контролювати їх дії, вчасно надавати потрібну допомогу.

Навчальний матеріал в основній частині уроку розподіляють так, щоб фізіологічна крива відповідної реакції організму учня на фізичне навантаження мала найбільший підйом у 2-й його половині.

В основній частині навчають одному з основних рухів. Варто пам’ятати, що розучування нових вправ втомлює не більше, ніж звичні дії. Тому в урок з учнями СМГ нерекомендується включати більше однієї вправи, яку пропонується розучити.

При навчанні техніки вправ учнів варто добиватися з перших уроків правильного засвоєння основ вправ і особливо правильного поєднання рухів з диханням. Тому темп уроку в 1-му занятті – повільний, що дозволяє контролювати правильність рухів і самому учню і вчителю. Тільки тоді, коли більшістю учнів групи надійно засвоєні прості рухові навички, можна переходити до вивчення більш складних вправ, не забуваючи повторювати і раніш вивчені.

На початку навчального року учні погано володіють руховими навичками, у них слабко розвита координація рухів, тому у викладача багато часу іде на пояснення, показ, розучування вправи і їхнє повторення. У цей період від учнів потрібно вимагати точності виконання кожної вправи, звертати увагу на початок руху, тобто на вихідні положення, характер виконання вправ, поставу, амплітуду рухів, стежити за диханням. Усі ці моменти на перший погляд, є незначними, однак відіграють велику роль надалі. З придбанням тренованості в учнів виробляється автоматизм у виконанні вправ, тому в другій чверті на простих елементах вправ уже не слід зупинятися.

Один раз виконана вправа не призводить до стійких змін в організмі, тому частота повторень, поруч з іншими чинниками, визначає успішність навчання. “Систематичність повторення вправ – основа успіху”. Кількість повторень вправи винна бути достатньою, щоб навичка була міцно засвоєна. Разом з тим фахівцями у роботі з дітьми спеціальної медичної групи рекомендується повторювати вправу не більше п’яти разів.

Учні повинні знати яку мету переслідує та, чи інша вправа. Втрата сенсу вправи часто призводить до втрати інтересу до фізичного виховання, назагал. Учні повинні знати яких успіхів досягнути при успішному оволодінні вправою, яку їм пропонують.

Постійно слідкувати за точністю виконання вправ, щоб не закріпити помилок, якщо такі виникнуть. У протилежному випадку доведеться витратити зайву енергію для подолання і виправлення створеного динамічного стереотипу.

До процесу навчання техніки фізичних вправ висуваються такі вимоги: поступове ускладнення і безперервність навчання – тривала перерва призводить до часткової втрати навичок і вмінь, які були набуті.

Потрібно враховувати фізіологічні умови навчання (І.П.Павлов) – зовнішні і внутрішні умови (попереднє навчання, виховання, життєвий досвід, умови побуту, психічна готовність).

Основна частина уроку для школярів триває 15-18 хв.– 20-25 хв., для дітей 7-8 років її тривалість дещо скорочена.

У четвертій, заключній частині створюються сприятливі умови для відновлення частоти пульсу, усунення явищ стомлення, збудження, поступового зниження фізичного навантаження і підтримки емоційної насиченості уроку. Пропонована тривалість заключної частини – 5-10 хвилин у всіх вікових групах.

Як правило, заключна частина включає повільну ходьбу, танцювальні кроки, ігри малої рухливості, вправи на поставу, а також вправи в раціональному диханні, вправи на розслаблення м’язів і обов’язково – відпочинок сидячи. Проводиться підрахунок ЧСС. Завершення уроку повинно викликати задоволення і налаштовувати на наступні заняття.

Заняття бажано проводити на повітрі, оскільки це найкращим чином сприяє зміцненню здоров’я. Зрозуміло, що винятком повинні стати учні яким протипоказане тривале перебування на повітрі в холодну пору року. Оздоровчу спрямованість занять необхідно зберігати протягом усього періоду навчання..

В оздоровчих цілях рекомендується проводити урокизмішаного типу, оскільки різноманітність засобів, що використовуються, і своєчасне їх чергування підвищують позитивний фізіологічний ефект і інтерес до занять, створюють емоційний фон і попереджають стомлення