Головні риси світового розвитку в 1914—1939 рр.

ВСТУП

ГОЛОВНІ РИСИ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ в 1914—1939 рр.

 

Визначальними тенденціями світового розвитку в 1914-1939 рр. були: прискорення економічного, технічного та ін­телектуального прогресу, виникнення тоталітаризму та протистояння його демократії, посилення національно-виз­вольного і соціального рухів.

Економічний розвиток того періоду визначався станов­ленням системи державного регулювання економіки в різ­них варіантах, швидким упровадженням у виробництво новітніх досягнень науки і техніки, появою нових галузей виробництва, систем транспорту і зв'язку, синтетичних матеріалів тощо. Бурхливий технічний прогрес став мож­ливим завдяки використанню геніальних наукових відкрит­тів, зроблених ученими різних країн у галузях природни­чо-математичних наук.

У 20-30-ті рр. змінилась якість життя людей у цивілізо­ваних країнах. Автомобіль став не розкішшю, а засобом пересування. До побуту людей увійшли такі речі, як електропраска, пральні машини, пилосмоки, радіоприйма­чі. Першу систему телебачення було продемонстровано в 20-ті рр. Джоном Лоджі Бердтом у Великій Британії, а вже наприкінці 30-х рр. у Німеччині, Великій Британії, а потім і в США розпочалися регулярні телепередачі.

Водночас провадилися модернізація систем озброєння, укріплення військових сил, було винайдено засоби масово­го знищення людей. Особливо це стосувалося тоталітар­них держав.

Тоталітаризм (від фр. totalitаіге — всеохопний) є анти­подом демократії й гуманізму, громадянського суспільст­ва і правової держави. Він виник у міжвоєнний період; найбільш характерним його втіленням були фашистська Італія, гітлерівська Німеччина і Радянський Союз. Стано­влення громадянського суспільства відбувалось у демо­кратичних державах Західної Європи, США та Канаді. Між тоталітарними та демократичними державами виникло гостре протистояння, що завершилося світовою війною.

Другим важливим явищем у політичній сфері була на­ціонально-визвольна боротьба народів колоніальних і за­лежних країн Азії та Африки, які прагнули досягти сувере­нітету і стати повноправними членами світового загалу.

Ще однією важливою ознакою епохи були суспільно-по­літичні течії та рухи, зокрема робітничий, соціалістичний, комуністичний, антивоєнний рухи, а також лібералізм, кон­серватизм, фашизм, нацизм. Особливістю було й те, що такі течії, як фашизм, нацизм, комунізм, дістали реальне втілення у практиці державного будівництва Італії, Німеччини, Радян­ського Союзу, а лібералізм і консерватизм становили підва­лини державного устрою демократичних країн Заходу.

У культурній сфері відбувалася боротьба течій реаліс­тичного та модерністського напрямів мистецтва, які відо­бражали різне бачення життя поколінням художників, ко­трі на своїх плечах винесли тягар Першої світової війни. У той період жили і творили видатні митці, чиї роботи по­повнили скарбницю світової культури. Найбільш визначні наукові відкриття й літературні твори було удостоєно найпрестижнішої у світі Нобелівської премії.

Водночас у 20-30-ті рр. формувалося таке явище, як масова культура. Специфіка її полягала в тому, що фільм, книга, пісня ставали культурною продукцією, яка вироб­лялася й тиражувалася в масовому порядку. Ця продукція повинна була відповідати потребам аудиторії в проведенні дозвілля, розвагах, "легкому" читанні у вагонах підземки або поїздів. З'явилися нові жанри літератури, такі як де­тектив, музичних творів — джаз, мюзикл і т. ін. Масова культура балансувала між високими критеріями мистецтва і рівнем його масового сприйняття. Отже, період всесвіт­ньої історії 1914-1939 рр. — один із найскладніших, тра­гічних, суперечливих в історії людства. Його вивчення та усвідомлення допоможе нам глибше зрозуміти сучасні проблеми.

 

ПЕРІОДИЗАЦІЯ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ

Період Першої світової війни (1914—1918 рр.)

Війна виникла внаслідок загострення існуючих проти­річ між провідними державами світу, об'єднаними у війсь­ково-політичні блоки. Поступово вона втягнула в свою орбіту 36 держав різних континентів.

Війна тривала чотири роки й завдала страждань наро­дам світу. Внаслідок бойових дій загинули мільйони лю­дей — як військових, так і мирних жителів. Матеріальні втрати перевищили 180 млрд доларів. Було зруйновано тисячі міст і сіл, десятки тисяч житлових будинків, проми­слових та сільськогосподарських підприємств, мостів, до­ріг, залізниць. Постраждали безцінні пам'ятки культури.

 

Період повоєнної нестабільності (1919-1923 рр.)

Той період характеризувався змінами у співвідношенні сил у світі. Німецька та Османська імперії, Австро-Угорська монархія, що зазнали поразки у війні, припинили існу­вання. Революція в Росії, про справжній зміст якої ще не знали, на деякий час виштовхнула її з кола великих дер­жав. У деяких інших країнах, зокрема в Німеччині, Угор­щині, Туреччині, теж відбулися революції, які привели до заміни монархічної форми правління республіканською. На мапі Європи з'явилися нові незалежні держави. Позиції Великої Британії та Франції, держав-переможниць, виявилися послабленими, якщо зважити на дедалі більший вплив США, посилення Японії та початок зростання антиколо­ніальних настроїв.

У міжнародних відносинах панували нестабільність і невизначеність, одначе Паризька та Вашингтонська кон­ференції схилили шальки терезів на користь США, Вели­кої Британії та Франції у повоєнному устрої світу.

 

Період економічної стабілізації (1924-1928 рр.)

Після хаосу та безладдя, спричинених Першою світо­вою війною та революційним рухом, країни світу, починаючи з 1924 р., входили у стан стабілізації. Характерними ознаками періоду 1924—1929 рр. були: спад революційно­го руху, піднесення економіки, послаблення зовнішньопо­літичних протиріч, їхня стабілізація на основі Версальсько-Вашингтонської системи та низки інших міжнародних угод.

 

Період великої депресії (1929-1933 рр.)

Короткий період відносної економічної стабільності й добробуту 1929 р. заступила криза. Кризи як такі не були чимось незвичайним, вони виникали в середньому кожні 10 років. Одначе криза, що почалася 1929 р., виявилася винятковою, і насамперед — за глибиною. Промислове виробництво не просто скоротилося, а різко впало — аж до рівня початку сторіччя. Таке значне скорочення вироб­ництва призвело до такого ж значного безробіття: кіль­кість безробітних лише у країнах Заходу становила майже 30 млн осіб, тобто 1/5-1/3 робочої сили. Другою особли­вістю кризи був її масштаб — вона стала глобальною. Єди­ною країною, що уникла удару, був СРСР, де саме тоді почалася реалізація першого п'ятирічного плану. Третьою особливістю кризи була її тривалість. Вона почалася 1929 р. і тривала до 1933 р.

 

Період назрівання Другої світової війни (1933-1939 рр.)

Налякані розмахом кризи, правлячі кола західних країн по-різному виходили з неї: США, зокрема, вдалися до за­собів державного регулювання економіки; Велика Брита­нія стала на шлях ліберального реформізму. З приходом до влади в Німеччині нацистської партії в січні 1933 р. вона теж удалася до державного регулювання економіки, але іншого — тоталітарного типу з випереджальним роз­витком військової галузі; Тоталітарний тип економіки сформувався також у Радянському Союзі (адміністративно-командна) та Італії (корпоративна система). Франція та Іспанія намагалися піти третім шляхом розвитку: до влади в цих країнах доступилися уряди Народних фронтів, які репрезентували коаліції лівих партій і декларували численні реформи в інтересах трудящих. Проте цей експе­римент виявився невдалим через низку об'єктивних і су­б'єктивних причин.

У політичній сфері той період визначався створенням блоку агресивних держав — Німеччини, Італії та Японії, з одного боку, а з іншого — марними спробами створити систему колективної безпеки для запобігання світовій війні.

Натомість СРСР, прагнучи підпорядкувати своєму впли­вові Східну Європу й запобігти нападові Німеччини, 1939 р. пішов на укладення безпрецедентних договорів із нацистською державою, що прискорило розв'язання Дру­гої світової війни.

 

 

Бойові дії у 1914 р.

Відповідно до плану, німецькі війська вдерлися до Бель­гії, захопили Брюссель, увійшли в Північну Францію, що дало їм можливість наступати на Париж.

Наприкінці серпня їхні війська опинились за 25 миль від столиці Франції. Президент і уряд 2 вересня покинули Париж і вирушили до Бордо. Німецькі війська вийшли на р. Марна з метою оточити французів. Тут і сталася перша битва на Західному театрі воєнних дій, що тривала з 5 по 12 вересня. В ній з обох боків взяло участь 1,5 млн вояків. Обопільні втрати сягнули 600 тис. убитими й пораненими. Німецьке командування виявилося неспроможним ко­ординувати дії своїх наступальних сил, які швидко просу­валися вперед. Скориставшись із цього, французький го­ловнокомандувач генерал Жоффр стрімко перекинув свіжі сили з інших фронтів і, знайшовши слабке місце в обороні німецьких військ, завдав контрудару. Маючи значну пере­вагу над німцями, які до того ж були виснажені тривалим наступом, Жоффр змусив їх починаючи з 9 вересня відхо­дити до р. Ена.

Результатом битви на Марні став остаточний провал "блискавичної війни" — основи плану Шліффена.

Після цього німецькі війська на Західному фронті зако­палися в шанці, розпочалася позиційна війна. Фронт роз­тягнувся від протоки Ла-Манш до швейцарського кордону і наприкінці 1914 р. стабілізувався.

Інакше розвивалися події на Східному театрі, де сторо­ни застосували тактику швидких маневрених дій. Російсь­ка армія була змушена розпочати наступ на Східну Прус­сію на відчайдушне прохання про допомогу з боку своєї союзниці Франції, коли німецькі війська рвалися до Пари­жа. Східнопрусська операція для російських військ вияви­лася невдалою через неузгодження дій 1-ї та 2-ї російських армій. Новий командувач німецьких військ генерал Гінденбург, використовуючи розгалужену систему залізниць, оточив ударні сили 2-ї російської армії, розгромив їх і примусив російські війська в середині вересня залишити Східну Пруссію. Натомість наступ російських армій, зокрема 8-ї армії, під командуванням генерала Брусилова в Галичині та на Бу­ковині виявився вдалим. Битва в Галичині відбувалася одночасно з битвою у Східній Пруссії, у вересні 1914 р. Російські війська в перші дні наступу (битва тривала з 5 серпня по 13 вересня 1914 р.) відкинули австрійські війська від Львова, а потім змусили їх залишити територію Галичини. Австрійці зоставили лише сильний гарнізон в обложеному росіянами Перемишлі. Вони втратили 400 тис. вояків, у тому числі 100 тис. полоненими; російські війська — 230 тис.

Третім фронтом у Європі був Балканський. На Балканському фронті бойові дії відбувалися між Австро-Угорщи­ною та Сербією і Чорногорією. Спершу тут було три авс­трійські армії, але з початком воєнних дій між Росією та Австро-Угорщиною в Галичині остання змушена була тер­міново перекинути одну з армій (2-у) на Російський фронт. Сербія розгорнула свої збройні сили у складі чотирьох армій, на допомогу їй прийшла чорногорська армія. Муж­ні сербський та чорногорський народи, які чудово знали місцеві умови й поєднували боротьбу польових військ із партизанськими методами, могли тривалий час вести вій­ну, навіть не отримуючи допомоги союзників. Так і стало­ся. Більше року, до осені 1915 р., невеликі сили Сербії та Чорногорії самостійно захищали свої території від австро-угорських військ, незважаючи на гостру нестачу озброєн­ня та боєприпасів.

Кавказький фронт виник після вступу у війну Туреччи­ни на боці Німеччини 1 листопада 1914 р. Воєнні дії проти Росії Туреччина розпочала ще 29 жовтня. Того ж дня туре­цькі міноносці потопили російський канонерський човен "Донець", а 30 жовтня німецько-турецький флот розпочав обстріл портів Севастополя, Феодосії, Новоросійська. У відповідь на це російський уряд оголосив Туреччині війну, російська Кавказька армія 2 листопада 1914 р. перетнула кордон і вирушила в глиб турецької території. Турецькі війська, своєю чергою, вторглися до Батумської області. Найбільш значною подією того періоду на Кавказькому фронті була Сарикамиська операція, що тривала з 22 груд­ня 1914 р. по 7 січня 1915 р. Турки прагнули розгромити головні сили російської Кавказької армії. Російські війська чинили гідний опір турецьким атакам, а 3 січня перейшли у наступ. Сарикамиська операція скінчилася повним зни­щенням 3-ї турецької армії.

Отже, в цілому воєнні дії 1914 р. завершилися на користь Антанти. Німці не досягли Парижа, австрійці зазнали по­разки в Сербії та Галичині, турецькі війська — біля Сарикамиша Японці в Китаї захопили німецькі орендні території. В Африці спільними зусиллями Франції та Британії було захоплено німецькі колонії Того, Камерун та Східну Афри­ку. Плани "блискавичної війни" зазнали краху..Розпочалася затяжна виснажлива боротьба, яка тривала чотири роки.

 

КАМПАНІЇ 1915—1916 рр.

 

КАМПАНІЇ 1915—1916 рр.

Вступ у війну Італії

У 1915 р. сфера воєнних дій розширилася після вступу у війну двох нових країн — Болгарії на боці Німеччини та Італії на боці Антанти. З початком війни (3 серпня 1914 р.). Італія оголосила нейтралітет, а потім майже рік торгувалася з Антантою та Німеччиною про умови вступу у війну. Велика Британія, Франція та Росія запропонували Італії значні територіальні надбання за рахунок Австрії й Туреччини. 29 квітня 1915 р. Італія підписала таємний (Лон­донський) договір з Великою Британією, Францією та Росією про вступ у війну на боці Антанти. Крім того, Британія надала Італії велику позику, й остання 23 травня 1915 р. вступила у війну на боці Антанти. Вступ Італії у війну посилив позиції Антанти, оскільки італійський фронт відтягнув частину австрійських, а потім німецьких сил. Так, на італо-австрійському кордоні Італія розгорнула чотири армії у складі 35 дивізій, а Австрія протиставила Італії тіль­ки 20 дивізій. Невдовзі на італійський фронт було переки­нуто австрійські дивізії з Сербії та Галичини. Німеччина надала альпійський корпус (одну дивізію) та важку арти­лерію.

Воєнні дії на італійському фронті відбувалися протягом 1915-1917 рр.

 

КАМПАНІЇ 1915—1916 рр.

Верденська битва

Це була одна з найкривавіших битв Першої світової війни, недарма її ще називають "верденською м'ясоруб­кою". Тривала вона від 21 лютого по 18 грудня 1916 р. Німецьке командування розраховувало прорвати оборону союзників під Верденом блискавичною атакою і зосереди­ло величезні сили. Для удару по Вердену німці розгорнули 1204 гармати, 202 міномети, 160 бойових літаків, 14 аеро­статів. В артилерії вони переважали у 5,5 разу. Зосереджен­ня такої кількості артилерії під час наступу було здійснено вперше за час війни. Для цього малися всі підстави, оскі­льки Верденський укріплений район було обладнано чи­сленними траншеями, шанцями, ходами сполучень, части­ну з яких було споруджено з бетону. Оборону тримали 11 французьких дивізій з 632 гарматами.

Об'єктом наступу став Верденський виступ, що прикри­вав шлях до Парижа і служив опорою для Західного фро­нту. 21 лютого після 9-годинної артилерійської підготов­ки, коли, здавалося б, на лінії оборони загинуло все живе, кайзерівські війська пішли в атаку. Одначе французи зу­стріли їх інтенсивним вогнем. За 70 днів (лютий — квітень) кровопролитних боїв німці просунулися лише на 7 км. Верденська м'ясорубка "перемолола” майже 120 дивізій, з них 69 французьких і 50 німецьких. Але ні ті, ні ті не домоглися переваги. Французи трималися стійко і, зрештою, до кінця року відвоювали всі території, захоплені німцями навесні. Втратиз обох боків сягнули 1 млн солдатів та офіцерів.

 

КАМПАНІЇ 1915—1916 рр.

4.Брусиловський прорив російської армії

Відповідно до вимог союзників, які прагнули ослабити німців під Верденом, війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова перейшли в наступ. Прорив австро-німецької оборони здійснювався на фронті завдовжки 480 км у кількох місцях. Було визволе­но частину Галичини, Волині з м. Луцьк та Буковину з м. Чернівці. Вся операція тривала з 4 червня по 13 серпня

Становище австро-німецьких військ на Східному фрон­ті одразу стало надзвичайно серйозним. Сюди було пере­кинуто частину німецьких дивізій із заходу. За словами сучасного французького воєнного історика Прійяра, "про­рив німецького фронту російськими військами під Луцьком у червні 1916 р. змусив німецьке командування пере­кинути частину військ з-під Вердена на Східний фронт. Після цього гострота боїв під Верденом зменшилася, це дало змогу французьким військам створити необхідні ру­бежі для контрударів великих масштабів..." Проте розтяг­нутість комунікацій і брак боєприпасів перешкодили по­дальшому наступові російських військ. Вичерпавши всі ре­зерви, вони перейшли до оборони.

Успіхи союзників у битві під Верденом і в Галичині спо­нукали Румунію вступити у війну на боці Антанти. 27 сер­пня 1916 р. румунський уряд оголосив війну Центральним державам. Одначе невдовзі її армію було розгромлено, а більшу частину території, зі столицею Бухарестом і нафто­вими родовищами, окупували австро-німецькі війська.

 

КАМПАНІЇ 1915—1916 рр.

КАМПАНІЇ 1915—1916 рр.

Підводна війна

Підводна війна розпочалася ще 1914 р., коли англійці встановили морську блокаду Німеччини. Для здійснення блокади вони використали великі крейсерські сили. Тоді Німеччина почала за допомогою підводних човнів топити ворожі кораблі. Вже у вересні—жовтні 1914 р. німецькі підводні човни потопили 5 британських крейсерів, під­водний човен, кілька торгових суден і десятки риболовець­ких траулерів. Престижу англійського флоту було завдано відчутного удару.

У 1915 р. німці розгорнули підводну блокаду Британії.

18 лютого 1915 р. німецьке командування офіційно оголоси­ло, що води, які омивають Англію та Ірландію, вважаються воєнною зоною, тому будь-яке судно, зустрінуте в цих во­дах, підлягатиме знищенню. Незважаючи на протести США та інших нейтральних країн з приводу грубого порушення принципів нейтрального судноплавства, німецькі човни вже лютого вдалися до активних дій.

Особливе обурення у світі викликав той факт, що 7 трав­ня 1915 р. німецький підводний човен "І-20" потопив англійський трансатлантичний лайнер "Лузітанія", що йшов зі США до Англії. На його борту було 1959 па­сажирів, серед яких 440 жінок і дітей. Врятувати пощасти­ло лише 761. Після цього уряд США та уряди інших країн почали вимагати від уряду Німеччини не допускати, біль­ше подібних випадків. Кайзер видав наказ, який забороняв дії проти пасажирських суден, але морське командування продовжувало топити всі судна поспіль.

У 1916 р. підводна війна тривала, і головним завданням Німеччина вважала будівництво підводних човнів. Після Ютландської морської битви 31 травня — 7 червня 1916 р., в якій німецький флот зазнав поразки, командування дійшло висновку, що не зможе зрівняти сили свого флоту з анг­лійським. Тому з 1 лютого 1917 р. розпочалася необмежена підводна війна.

Отже, в 1915—1916 рр. жодна з воюючих сторін не спро­моглася схилити шальки терезів на свій бік, хоча поступово країни Антанти накопичували сили для вирішальних боїв.

 

ПОДІЇ 1917—1918 рр.

 

Вихід Росії з війни

Перша світова війна стала суворим випробуванням для Росії. Значну частину країни було окуповано ворогом, внаслідок чого загальні втрати промислового потенціалу досягай 20%. У 1917 р. війна коштувала Росії 30 млрд. крб., 1/3 цих витрат становили закордонні кредити. Величезні маси населення недоїдали, голодували. Становище трудя­щих дедалі гіршало, класові суперечності поглиблювались. Усе це зумовило піднесення революційної активності трудящих, які в лютому 1917 р. спромоглися скинути царя, ліквідувати самодержавний лад і проголосити парламент­ську республіку. Владу в країні здійснював Тимчасовий уряд, який продовжував війну, проте більшовицький пере­ворот у жовтні 1917 р. зумовив вихід Росії з війни, оскіль­ки, захопивши владу, більшовики оголосили "мир без анексій і контрибуцій", тобто без територіальних надбань та без грошової компенсації за втрати.

 

Витрати на щоденне харчування чотирьох душ у сім'ї в Росії
Назва продукту	1913 р.	1917 р.
2 кілограми хліба	16 коп.	60 коп.
750 грамів м'яса	28коп.	1,5. крб.
250 грамів жиру	13 коп.	50 коп.
Чай і цукор	7коп.	15 коп.
2 склянки молока	6 коп.	28 коп.
Платня робітника друкарні	50 крб.	100 крб.

 

5 грудня 1917 р. між Росією та Центральними держава­ми було підписано перемир'я і розпочато мирні перегово­ри. Під час переговорів більшовики були змушені визнати незалежність УНР, яка 9 лютого 1918 р. уклала мирну уго­ду з союзом Центральних держав, пристати на висунуті австро-німецькі вимоги і поступитися величезними тери­торіями (Польща, Прибалтика, Фінляндія, Україна, Дон), віддати німцям Чорноморський флот.

За умовами миру, підписаного у Брест-Литовську З бере­зня 1918 р., німці окупували понад 1 млн кв. км території колишньої Російської імперії, на якій проживало 62 млн осіб, видобувалося 3/4 російської залізної руди і вугілля, розміщу­валося 1/2 її промислового потенціалу, 1/3 посівних площ. Такою ціною більшовицька Росія вийшла з війни.

Коли на Заході дізналися про підписання сепаратного миру й односторонній вихід Росії з війни, лідери Великої Британії та Франції були в стані, близькому до розпачу. Німецька сторона вважала, що тепер, нарешті, зможе за­безпечити собі перемогу в Європі.

ПОДІЇ 1917—1918 рр.

 

Вступ у війну США

6 квітня 1917 р. Сполучені Штати оголосили війну Ні­меччині; остання велика держава, що не брага участі у війні, відмовилася від політики нейтралітету. Приводом до цього стала необмежена підводна війна, яку вела Німеччина проти нейтральних, у тому числі й американських, ци­вільних суден. А от причини вступу США у війну саме в той час були набагато глибшими.

По-перше, американські правлячі кола надавали велику матеріальну допомогу країнам Антанти, що приносило їм величезні прибутки.

Поразка Великої Британії та Франції у війні завдала б американським корпораціям величезних збитків.

Другою причиною було те, що в разі поразки Антанти Німеччина перетворювалася на найбільш небезпечного й могутнього конкурента. Крім того, в плани США входило послаблення Японії — суперниці на Далекому Сході.

Третя причина вступу Сполучених Штатів у війну саме 1917 р. полягала в тому, що громадськість цієї країни була налаштована пацифістськи, тобто проти війни. Різку анти­воєнну позицію займали профспілки, різні товариства, клу­би, асоціації. Президент змушений був дуже обережно вести підготовку до війни, і тільки варварські дії німецького під­водного флоту щодо цивільних суден схилили громадськість США до думки про необхідність покарати Німеччину.

. Американська армія чисельно була невеликою, але до­бре озброєною й навченою. Військово-морський флот на початку війни налічував 197 кораблів. Американський уряд вирішив надіслати свої війська до Європи лише влітку 1917 р. Проте воювали американці хоробро, треба віддати їм належне.

 

ПОДІЇ 1917—1918 рр.

 

ПОДІЇ 1917—1918 рр.

 

Закінчення війни

У середині березня 1918 р. німецьке командування зосе­редило на Західному фронті 193 піхотні дивізії, в тому числі й ті, що були перекинуті зі Східного фронту. їх підтриму­вало понад 15 тис. гармат, близько 3 тис. літаків. Німець­ким військам протистояла 171 піхотна і 8 кавалерійських дивізій союзників, які теж мали більш як 15 тис. гармат, майже 4 тис. літаків і майже 800 танків.

Німецький наступ розпочався 18 березня проривом на англійському фронті. Протягом місяця німці розбили 2 анг­лійські армії, захопили 80 тис. полонених, але скинути англійців у море і взятиАм'єн не змогли.

У квітні німці завдали ще од­ного удару по військах союзників у Фландрії, а 27 травня прорвали французьку оборону на р. Ена і вдруге вийшли на р. Марна, загро­жуючи Парижеві. Вони обстрілю­вали столицю Франції з величез­них гармат, прозваних "великими Бертами", але без результатів.

На четвертому році війни со­юзники, нарешті, дійшли згоди і у квітні 1918 р. створили спільне командування. Головнокоманду­вачем усіх союзних військ на За­хідному фронті було призначено маршала Фоша. 18 липня 1918 р. розпочався контрнаступ проти німців (друга битва на р. Марні). Кровопролитні бої, завдяки перевазі союзників у танках, зрештою, завершилися тим, що німецький фронт не встояв.

8 серпня союзні війська під командуванням маршала Фоша розпочали наступ у районі Арраса і, прорвавши фронт, упродовж дня розгромили 16 ворожих дивізій. Це був "найчорніший день в історії німецької армії". У ве­ресні війська Антанти перейшли в наступ на всьому фронті.

Загальний наступ Антанти остаточно переконав Гінденбурга, що війну програно. 14 серпня він заявив імпера­торові Вільгельму II про необхідність домагатися закінчення війни дипломатичними методами, поки німецькі вій­ська ще знаходяться на території ворога. Тим часом стано­вище Четверного союзу (тобто Німеччини, Австро-Угор­щини, Туреччини та Болгарії) й на інших фронтах стало ще критичнішим.

15 вересня союзні сили завдали удару Болгарії та австро-угорським військам на Салонікському фронті. 28 вересня болгари запросили миру. Болгарія стала пер­шою країною з Четверного союзу, яка вийшла з війни. Після цього війська Антанти розпочали наступ через Албанію в Чорногорію, через Сербію на Будапешт і через Болга­рію на Румунію. Австро-Угорщина 29 жовтня запросила перемир'я, яке було підписано 3 листопада. На Азійському фронті британці просувалися вздовж р. Тигр і ви­йшли до власне турецьких територій. У вересні розпо­чався рішучий наступ на Палестинському фронті. Осман­ська імперія фактично розвалилася. Туреччина була зму­шена підписати ЗО жовтня перемир'я з Антантою на кабальних умовах.

 

ПОДІЇ 1917—1918 рр.

 

Комп'єнське перемир'я

За цих умов розпочала переговори про перемир'я й Німеччина. 29 вересня Гінденбург і Людендорф поставили перед кайзером вимогу негайно укласти перемир'я. Німе­цький уряд очолив принц Макс Баденський, який звернувся до американського президента Вудро Вільсона з пропози­цією про перемир'я на основі його "14 пунктів". Згодом до Німеччини приєдналась і Австро-Угорщина. Переговори між сторонами тривали протягом місяця.

Після капітуляції всіх союзників становище Німеччини стало безнадійним. З листопада в країні вибухнула рево­люція. Кайзер зрікся престолу. Вранці 11 листопада 1918 р. німецька делегація підписала акт про перемир'я у штабно­му вагоні маршала Фоша в Комп'єнському лісі, неподалік станції Ретонд. Комп'єнське перемир'я стало завершальним актом світової війни 1914 — 1918 рр.Воно передбачало припинення воєнних дій, евакуацію протягом 14 днів оку­пованих німецькими військами районів Франції, Бельгії та Люксембургу, а також Ельзасу і Лотарингії. Війська Антан­ти займали лівий берег Рейну (причому забезпечення оку­паційної армії цілком покладалося на Німеччину), а на правому березі передбачалася демілітаризована зона. Ні­меччина зобов'язувалася негайно повернути всіх військо­вополонених, а також евакуювати свої війська з територій країн, що входили раніше до складу Австро-Угорщини, з Румунії, Туреччини й Східної Африки.

Німеччина повинна була видати Антанті велику кіль­кість озброєння та військової техніки, в тому числі 2 тис. літаків, 10 тис. вантажних автомобілів, а також значну частину кораблів військово-морського флоту. Умови пере­мир'я були дуже тяжкими, але німецькій делегації довело­ся їх підписати. Об 11-й годині ранку 11 листопада 1918 р. залунали перші залпи салюту на честь завершення Першої світової війни.

Перша світова війна втягнула в свою орбіту 3/4 населення планети, призвела до нечуваного розорення господарства більшості воюючих країн, 74 млн осіб було відірвано від продуктивної праці й призвано до армії. Під час війни вбито 8,7млн, поранено 20,8 млн осіб (у всіх війнах,^; що сталися у світі за попередні сто років, кількість загиблих становила 1,6 млн), За іншими даними, людські втрати становили 8,5 млн солдатів і офіцерів та 10 млн мирного населення. Матеріальні збитки сторін сягали 180,5 млрд дол. США.

Цілі міста й селища було зведено зі світу; зруйновано _: величезну кількість залізниць, мостів, фабрик, заводів. Вій­на завдала непоправних втрат пам'яткам історії та культу­ри в багатьох країнах світу, Лише Японія та США при­множили свої багатства, оскільки не брали активної участі у війні, їхні території не були ареною бойових дій.

Щодо інших втрат слід зазначити, що в середині 1918 р, змучені й голодні народи Європи були вражені епідемією гри­пу — іспанки, То був найстрашніший убивця війни, Хвороба забрала понад 25 млн життів у всьому світі.

 

Людські втрати у війні

Росія - 2 млн. 300 тис

Німеччина — понад 2 млн.

Австро-Угорщина — 1,440 млн.

Франція — 1,383 млн.

Велика Британія — 743 тис.

Італія — 700 тис.

Туреччина — 325 тис.

Болгарія — 100 тис.

США — 53 тис.

 

Війна дошкульно вразила промисловість, транспорт, фінансову систему, сільське господарство воюючих країн.

Отже, війна принесла безмірні страждання людству. Безробіття, інфляція, зростання податків, голод, злидні, зубожіння мас призвели до загострення соціальних протиріч і революційних вибухів у Росії, Австро-Угорщині, Німеччині.

 

ПОДІЇ 1917-1917 рр.

 

Наслідки війни

Перша світова війна втягнула в свою орбіту 3/4 населення планети, призвела до нечуваного розорення господарства більшості воюючих країн. 74 млн осіб було відірвано від продуктивної праці й призвано до армії. Під час війни вбито 8,7 млн, поранено 20,8 млн осіб (у всіх війнах,. що сталися у світі за попередні сто років, кількість загиб­лих становила 1,6 млн). За іншими даними, людські втрати становили 8,5 млн солдатів і офіцерів та 10 млн мирного населення. Матеріальні збитки сторін сягали 180,5 млрд дол. США.

Цілі міста й селища було зведено зі світу; зруйновано величезну кількість залізниць, мостів, фабрик, заводів. Війна завдала непоправних втрат пам'яткам історії та культу­ри в багатьох країнах світу, Лише Японія та США при­множили свої багатства, оскільки не брали активної участі у війні, їхні території не були ареною бойових дій.

Щодо інших втрат слід зазначити, що в середині 1918 р. змучені й голодні народи Європи були вражені епідемією гри­пу — іспанки. То був найстрашніший убивця війни. Хвороба забрала понад 25 млн життів у всьому світі.

 

Людські втрати у війні:

Росія — 2 млн 300 тис.;

Німеччина — понад 2 млн;

Австро-Угорщина — 1,440 млн;

Франція — 1,383 млн;

Велика Британія — 743 тис.;

Італія — 700 тис.;

Туреччина — 325 тис.;

Болгарія — 100 тис.;

 

Війна дошкульно вразила промисловість, транспорт, фінансову систему, сільське господарство воюючих країн.

 

Отже, війна принесла безмірні страждання людству. Безробіття, інфляція, зростання податків, голод, злидні, зубожіння мас призвели до загострення соціальних протиріч і революційних вибухів у Росії, Австро-Угорщині, Німеччині.

 

 

ВСТУП

ГОЛОВНІ РИСИ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ в 1914—1939 рр.

 

Визначальними тенденціями світового розвитку в 1914-1939 рр. були: прискорення економічного, технічного та ін­телектуального прогресу, виникнення тоталітаризму та протистояння його демократії, посилення національно-виз­вольного і соціального рухів.

Економічний розвиток того періоду визначався станов­ленням системи державного регулювання економіки в різ­них варіантах, швидким упровадженням у виробництво новітніх досягнень науки і техніки, появою нових галузей виробництва, систем транспорту і зв'язку, синтетичних матеріалів тощо. Бурхливий технічний прогрес став мож­ливим завдяки використанню геніальних наукових відкрит­тів, зроблених ученими різних країн у галузях природни­чо-математичних наук.

У 20-30-ті рр. змінилась якість життя людей у цивілізо­ваних країнах. Автомобіль став не розкішшю, а засобом пересування. До побуту людей увійшли такі речі, як електропраска, пральні машини, пилосмоки, радіоприйма­чі. Першу систему телебачення було продемонстровано в 20-ті рр. Джоном Лоджі Бердтом у Великій Британії, а вже наприкінці 30-х рр. у Німеччині, Великій Британії, а потім і в США розпочалися регулярні телепередачі.

Водночас провадилися модернізація систем озброєння, укріплення військових сил, було винайдено засоби масово­го знищення людей. Особливо це стосувалося тоталітар­них держав.

Тоталітаризм (від фр. totalitаіге — всеохопний) є анти­подом демократії й гуманізму, громадянського суспільст­ва і правової держави. Він виник у міжвоєнний період; найбільш характерним його втіленням були фашистська Італія, гітлерівська Німеччина і Радянський Союз. Стано­влення громадянського суспільства відбувалось у демо­кратичних державах Західної Європи, США та Канаді. Між тоталітарними та демократичними державами виникло гостре протистояння, що завершилося світовою війною.

Другим важливим явищем у політичній сфері була на­ціонально-визвольна боротьба народів колоніальних і за­лежних країн Азії та Африки, які прагнули досягти сувере­нітету і стати повноправними членами світового загалу.

Ще однією важливою ознакою епохи були суспільно-по­літичні течії та рухи, зокрема робітничий, соціалістичний, комуністичний, антивоєнний рухи, а також лібералізм, кон­серватизм, фашизм, нацизм. Особливістю було й те, що такі течії, як фашизм, нацизм, комунізм, дістали реальне втілення у практиці державного будівництва Італії, Німеччини, Радян­ського Союзу, а лібералізм і консерватизм становили підва­лини державного устрою демократичних країн Заходу.

У культурній сфері відбувалася боротьба течій реаліс­тичного та модерністського напрямів мистецтва, які відо­бражали різне бачення життя поколінням художників, ко­трі на своїх плечах винесли тягар Першої світової війни. У той період жили і творили видатні митці, чиї роботи по­повнили скарбницю світової культури. Найбільш визначні наукові відкриття й літературні твори було удостоєно найпрестижнішої у світі Нобелівської премії.

Водночас у 20-30-ті рр. формувалося таке явище, як масова культура. Специфіка її полягала в тому, що фільм, книга, пісня ставали культурною продукцією, яка вироб­лялася й тиражувалася в масовому порядку. Ця продукція повинна була відповідати потребам аудиторії в проведенні дозвілля, розвагах, "легкому" читанні у вагонах підземки або поїздів. З'явилися нові жанри літератури, такі як де­тектив, музичних творів — джаз, мюзикл і т. ін. Масова культура балансувала між високими критеріями мистецтва і рівнем його масового сприйняття. Отже, період всесвіт­ньої історії 1914-1939 рр. — один із найскладніших, тра­гічних, суперечливих в історії людства. Його вивчення та усвідомлення допоможе нам глибше зрозуміти сучасні проблеми.