Основні закони та правила фітоекології 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Основні закони та правила фітоекології



Фітоекологія це досить молодий напрямок природничих наук, який зародився на основі досягнень багатьох наук. Але вже зараз існує низка законів і правил, які безпосередньо торкаються екології рослин або є універсальними і їх дія поширюється на рослини та їх угрупування. Перші були встановлені на основі вивчення закономірностей розвитку, поширення, функціонування флори і рослинності, другі перейшли з загальної екології або базових природничих наук. Найбільший перелік законів та правил наведено М.Ф.Реймерсом (1990).

- Закон біогенетичний (Е.Геккеля і Ф.Мюллера) – організм (особина) в індивідуальному розвитку (онтогенезі) повторює у скороченому і закономірно зміненому вигляді історичний (еволюційний) розвиток свого виду (філогенез).

- Закон біогенної міграції атомів – міграція хімічних елементів на земній поверхні і в біосфері у цілому здійснюється або при безпосередній участі живої речовини (біогенна міграція) або відбувається у середовищі, геохімічні особливості якого (СО2, О2, Н2) обумовлені живою речовиною, тією що в теперішній час населяє біосферу та що діяла на Землі протягом усієї історичної історії.

- Закон внутрішньої динамічної рівноваги – речовина, енергія, інформація-2 і динамічна якість окремих природних систем і їх ієрархій взаємопов’язані настільки, що будь-яка зміна одного з цих показників викликає супутні функціонально-структурні кількісні та якісні зміни, що зберігають загальну суму речовинних, енергетичних, інформаційних і динамічних якостей систем, де ці зміни відбуваються, або у їх ієрархіях.

- Закон генетичного різноманіття – все живе генетично різне і має тенденцію до збільшення біологічної різнорідненості. Двох генетично абсолютних особин (крім одно яйцевих близнюків, немутуючих клонів, вегетативних ліній та деяких інших виключень), а тим більше видів живого у природі бути не може.

- Закон гомологічних рядів у спадковій мінливості (М.І.Вавилова) – види і роди, що є генетично близькими, характеризуються схожими рядами спадкової мінливості з такою вірністю, що при знанні форм у межах одного виду, можна передбачити находження паралельних форм у інших видів і родів.

- Закон константності (В.І.Вернадського) – кількість живої речовини біосфери (для даного геологічного періоду) є константа.

- Закон кореляції – в організмі, як цілісній системі, всі його частини відповідають одна одній як за будовою, так за функціями. Зміна однієї частини організму або окремих функцій безумовно викликає зміни інших частин і функцій.

- Закон максималізації енергії – у суперничестві з іншими системами виживає (зберігається) та з них, яка найкращим чином забезпечує надходження енергії і використовує максимальну її кількість найкращим чином.

- Закон максимума біогенної енергії (В.І.Вернадського) – будь-яка біологічна і біокосна система (система з участю живого), у випадку знаходження “стійкої рівноваги” з оточуючим середовищем, і при умові еволюційного розвитку, збільшує свій вплив на середовище.

- Закон мінімума (Ю.Лібіха) – витривалість організму визначається найслабшою ланкою у низці його екологічних потреб, тобто життєві можливості лімітуються екологічними факторами, кількість і якість яких наближається до необхідного організму мінімуму; подальше їх зменшення веде до загибелі організму або деструкції екосистеми.

- Закон направленої еволюції – загальний хід еволюції завжди направлений на пристосування до умов існування, що хронологічно змінюються, і обмежений ними.

- Закон необоротності еволюції (Л.Долло) – організм (популяція, вид) не може повернутись до попереднього стану, що вже був у низці його предків.

- Закон нерівномірності розвитку систем – системи одного рівня ієрархії за звичай розвиваються не суворо синхронно: в той час коли одні з них сягають високого рівня розвитку, другі ще зостаються у менш розвинутому стані.

- Закон збідніння різнорідної живої речовини в острівних її згущеннях (Г.Ф.Хільми) – індивідуальна система, що працює у середовищі з більш низьким рівнем організації, ніж рівень самої системи, приречена: поступово втрачає свою структуру, система через деякий час розчиняється в оточуючому середовищі.

- Закон оптимальності – з найбільшою ефективністю будь-яка система функціонує в деяких просторових і часових межах (або: ніяка система не може звужуватися чи розширятись до безмежності).

- Закон періодичний географічної зональності (А.А.Григорьєва, М.І.Будико) – із зміною фізико-географічних поясів аналогічні ландшафтні зони і їх деякі загальні властивості повторюються. Встановлена законом періодичність проявляється у тому, що величини індексу сухості змінюється у різних зонах від 0 до 4 – 5, три рази між полюсом і екватором вони близькі до одиниці – цьому значенню відповідає найбільша біологічна продуктивність ландшафтів (рис. 99).

- Закон піраміди енергій – з одного трофічного рівня екологічної піраміди переходить на другий її рівень у середньому не більше 10 % енергії

- Закон послідовності проходження фаз розвитку – фази розвитку природних екосистем можуть наставати лише у еволюційно визначеному (історично, екологічно обумовленому) порядку, за звичай від відносно простого до складного, за правило без вилучення проміжних етапів.

- Закон рівнозначності всіх умов життя – всі природні умови середовища, що необхідні для життя, грають рівнозначну роль.

- Закон розвитку природної системи за рахунок оточуючого середовища – будь-яка природна система може розвиватись тільки за рахунок використання матеріально-енергетичних і інформаційних можливостей оточуючого її середовища.

- Закон системогенетичний – численні природні системи в індивідуальному розвитку повторюють у скороченій формі еволюційний шлях розвитку своєї системної структури.

- Закон сукупної дії природних факторів (Е.Мітчерліха-А.Тінемана-Б.Бауле) – величина врожаю залежить не від окремого, навіть лімітуючогофактору, а від всієї сукупності екологічних факторів одночасно (табл. 68).

- Закон погодження ритміки частин – у системі як само організованій едності індивідуальні характеристики підсистем погоджені між собою.

- Закон сукцесійного уповільнення – процеси, що відбуваються у зрілих врівноважених системах, які знаходяться в стійкому стані, за звичай, мають тенденцію до уповільнення.

- Закон толерантності (В.Шелфорда) – лімітуючим фактором, що визначає процвітання виду, може бути як лімітуючий, так і максимум екологічного впливу, діапазон між якими визначає витривалість організму до даного фактору.

- Закон зменшення родючості – у зв’язку з постійним зніманням врожаю і порушенням природних процесів ґрунтоутворення, а також при тривалій монокультурі у результаті накопичення токсичних речовин, що виділяються рослинами, на закультивованих землях постійно відбувається зниження природної родючості грунтів.

- Закон збільшення розмірів і маси організмів у філогенетичній гілці (Копа і Денера) – по мірі ходу геологічного часу виживають ті форми, які збільшують свої розміри, а потім вимирають.

- Закон прискорення еволюції – швидкість формоутворення в ході геологічного часу збільшується, а середня тривалість існування видів в середині більш великої систематичної категорії знижується (більш організовані форми існують менше часу, ніж більш низькоорганізовані).

- Закон ускладнення організації організмів – історичний розвиток живих організмів (а також всіх інших природних систем) призводить до ускладнення їх організації шляхом зростаючої диференціації функцій і органів (підсистем), що виконують ці функції.

- Закон фізико-хімічної єдності живої речовини – вся жива речовина Землі фізико-хімічно єдина.

- Закон популяційного мінімума (Одума) – популяція еволюціонує нижче потенційної ємності місцезростання.

- Закон еволюційно-екологічної незворотності – екосистема, яка втратила частину своїх елементів і змінилася іншою в результаті дисбалансу компонентів, не може повернутися до першопочаткового свого стану, якщо в ході змін відбулися еволюційні заміни екологічних елементах.

- Закон екологічної кореляції – в екосистемі, як і в будь-якому іншому природно-системному утворенні, особливо у біотичному угрупуванні, всі види живого і абіотичні компоненти, що входять до неї, функціонують відповідно одна одній.

- Закони екології Б.Коммонера – 1. все пов’язано з усім; 2. все повинно кудись дітися; 3. природа “знає” краще; 4. ніщо недається даром.

- Правило об’єднання організмів у популяції (С.С.Четверикова) – всі живі організми об’єднуються в популяції.

- Правило кореляції живлення (Уіні-Едвардса) – в ході еволюції збереглися лише ті популяції, швидкість розмноження яких корелює з ресурсами живлення і життя.

- Правило коливання (циклічності) чисельності – ніяка популяція не може бути абсолютно урівноваженою із зовнішніми умовами.

- Принцип мінімального розміру популяції – генетична, статева, вікова, фенотипічна структура мають забезпечувати реальне існування, еволюції і стійкість популяції.

- Принцип територіальності популяції – популяція займає певну територію.

- Принцип агрегативності (Оллі) – скупчення особин підсилює конкуренцію між індивідумами, але сприяє виживанню популяції в цілому.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; просмотров: 402; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.212.99.208 (0.025 с.)