Яке захворювання повинен запідозрити доктор.

А. Урогенітальний герпес.

В. Гонококова інфекція.

С. Бактеріальний вагіноз.

D. Урогенітальний кандидоз.

+ Е. Урогенитальний тріхомоніаз.

6.2.Інформацію, необхідну для формування знань-вмінь можна знайти у підручниках:

Основна:

1. Запорожан В.М. Цегельський М.Р., Рожковська Н.М. Акушерство і гінекологія. Підручник: у 2-х томах. Т.2. – Одеса.Одес.держ.мед.ун-т, 2005.- с.63-72.

2. Запорожан В.М., Міщенко В.П. Акушерство і гінекологія: Збірник тестових завдань за клінічними рисунками: навч. посібник.-Одеса: Одес.держ.мед. ун-т, 2008.-С. 34-40. Мова: укр., анг.

3. Гинекология. Национальное руководство. Под ред.. Кулакова В.И., Савельевой Г.М, Манухина И.Б. – ГЭОТАР-Медиа. – 2009. – С. 394-404.

4. Амбулаторно-поликлиническая помощь в гинекологии / Под ред. Бенюка В.А., Голоты В.Я., Усевича И.А. // Справочник «Библиотека «Здоровье Украины». Гинеколог» - К.: Издательский дом «Здоровье Украины», 2007. – С.149-155.

 

Додаткова:

1. Польова С.П., Плахтій П.Д., Михальський А.В. Репродуктивне здоровя дівчат. – Камянець-Подільський: Кам. – Под. нац. Ун-т ім.. Огієнка, 2012. – С.180-211.

2. Современная контрацепция: / Практическое руководство / А.Я. Сенчук, Б.М. Венцковский, А.А. Зелинский, И.А. Доскоч. – Одесса: Типография ТЭС, 2008. – С.115-117.

3. Комплексный практически-ориентированный государственный экзамен. Специальности 7.110101 «Лечебное дело и 7.110104 «Педиатрия»: Учебное пособие/Н.Л. Аряев, А.К. Асмолов, И.Л. Бабий и др.; Под общ. ред. В.Н. Запорожана.- Одесса: Одесский государственный медицинский университет, 2007.-С. 61-65.

4. Волошина Н.Н., Волошин Н.А. Скрининг и профилактика рака шейки матки. – Запорожье: Изд-во: Печатный Мир, 2010. – С.54-58.

 

6.3.Орієнтуюча карта щодо самостійної роботи з літературою з теми заняття.

№ п/п	Основні завдання	Вказівки	Відповіді
	Запальні захворювання геніталій   Вульвіт     Кольпіт     Баквагіноз   Ендоцервіцит     Ендометрит   Сальпінгоофорит     Параметрит     Пельвіоперитоніт	Назвати класифікацію запальних захворювань геніталій   Назвати етіологію, клініку, принципи діагностики та підходи до лікування   Назвати етіологію, клініку, принципи діагностики та підходи до лікування   Назвати етіологію, клініку, принципи діагностики та підходи до лікування     Назвати етіологію, клініку, принципи діагностики та підходи до лікування   Назвати етіологію, клініку, принципи діагностики та підходи до лікування     Назвати етіологію, клініку, принципи діагностики та підходи до лікування   Назвати етіологію, клініку, принципи діагностики та підходи до лікування   Назвати етіологію, клініку, принципи діагностики та підходи до лікування	Неспецифічні запальні захворювання: Вуль віт Вагініт (кольпіт) БаквагінозБартолініт Специфічні запальні захворювання: Гонорея Трихомоніаз Кандидоз Хламідіоз Сифіліс Запальні захворювання органів малого таза Ендоцервіцит Ендометрит (гострий, хронічний) Сальпінгіт (сальпінгоофорит) – гострий, хронічний Параметрит Пельвіоперитоніт Перитоніт   запалення зовнішніх жіночих статевих органів. Розрізняють первинний і вторинний вульвіт. Виникненню первинної форми сприяють запрілість (при ожирінні), недотримання гігієни статевих органів, хімічні, термічні, механічні подразнення, розчухи, садна, цукровий діабет тощо. Вторинний вульвіт виникає внаслідок інфікування зовнішніх статевих органів патогенними мікроорганізмами, що містяться у виділеннях з піхви при кольпіті, цервіциті, ендометриті. Клініка, При гострому вульвіті є гіперемія і набряк зовнішніх статевих органів, серозно-гнійні нашарування. Хворі скаржаться на біль, свербіння, печію, нерідко — на загальну слабість. Діагностика базується на описаній клінічній картині. Для встановлення збудника доцільно провести бактеріологічне та бактеріоскопічне дослідження виділень. Лікування. У гострий період застосовують відвар квіток ромашки, слабкий розчин калію перманганату, борної кислоти; при бактеріальних, грибкових, паразитарних вульвітах — тержинан по одній піхвовій таблетці перед сном, тривалість лікування — 10 днів. Якщо збудником вторинного вульвіту є гриби роду Candida, то доцільно призначати Гіно-Певарил — по 1 свічці (150 мг) на ніч протягом 3-х днів, при рецидивах — по 1 свічці (50 мг) 2 рази на добу протягом 7 днів, а також нанесення крему на зовнішні статеві органи — протягом 10 днів. інфекційно-запальне захворювання піхви. Може бути спричинене стафілококом, стрептококом, кишковою паличкою та іншими збудниками. Форми перебігу захворювання: гостра, підгостра, хронічна (рецидивна). Запалення піхви найчастіше поділяють на дві форми: серозно-гнійний кольпіт (vaginitis simplex) та дифузний кольпіт (vaginitis granularis). Клінічна картина Основним симптомом захворювання є виділення, які можуть бути пінистими, гнійними, водянистими, рідкими, при сильному злущенні епітелію стають густими, з неприємним запахом. Хворі скаржаться на біль, печію, свербіння у піхві, на неможливість статевого життя, посилення болю і печії під час сечовипускання. Діагностика ґрунтується на даних огляду в дзеркалах. У гострій стадії захворювання слизова оболонка піхви набрякла, гіперемійована, при дотику кровоточить, вкрита гнійним або серозним нашаруванням. Збудника виявляють за допомогою бактеріоскопічного, бактеріологічного дослідження вмісту піхви, каналу шийки матки, сечівника, вивідних проток бартолінових залоз. Лікування неспецифічного кольпіту комплексне: • використання етіотропних протизапальних препаратів; • лікування супутніх захворювань, нейроендокринних, імунодефіцитних станів; • обстеження та лікування статевого партнера, до повного видужання забороняються статеві контакти. дисбактеріоз піхви. Захворювання характеризується появою рясних виділень, що неприємно пахнуть. Візуальні ознаки запалення слизової оболонки піхви при цьому відсутні, патогенні збудники також. Бактеріальний вагіноз виникає при дестабілізації мікробіоценозу в піхві внаслідок порушень гормонального гомеостазу, імунологічного статусу, а також після масивної антибактеріальної терапії. Клініка. Основною скаргою хворих на бактеріальний вагіноз є значні виділення з неприємним рибним запахом. На початку захворювання вони мають рідку консистенцію, білий або сірий колір. У подальшому набувають жовто-зеленого забарвлення, стають густішими, липкими, можуть пінитись. Діагностика. Основними ознаками захворювання є: • скарги на значні виділення з піхви; • наявність "ключових клітин" у вагінальному мазку; • підвищення рН; • позитивний амінотест вагінальних виділень; • наявність піхвових гарднерел. Основним методом діагностики є бактеріоскопічний. Лікування. Завданням першого етапу лікування є оптимізація фізіологічного середовища піхви та корекція місцевого і загального імунітету. На другому етапі лікування слід відновити нормальну мікрофлору піхви. Ендоцервіцит — запалення слизової оболонки каналу шийки матки. Збудниками можуть бути хламідії, гонококи, трихомонади, віруси, гриби роду Candida, мікоплазми, стафілококи, кишкова паличка. Клініка. Для захворювань шийки матки біль не характерний. При гострому ендоцервіциті основною скаргою хворих є слизово-гнійні виділення, які зрідка супроводжуються тупим болем унизу живота, попереку. При огляді в дзеркалах виявляють гіперемію довкола зовнішнього вічка і слизисто-гнійні виділення з каналу шийки матки. Запалення шийки матки призводить до виникнення спочатку справжньої, а згодом несправжньої ерозії шийки матки. Діагностика грунтується на огляді в дзеркалах, кольпоскопії, бактеріологічному дослідженні виділень. При кольпоскопії видно дифузну гіперемію, судинні петлі, особливо їх багато навколо зовнішнього вічка цервікаль-ного каналу. При цитологічному дослідженні виявляють клітини циліндричного та багатошарового плоского епітелію без ознак атипії. Бактеріологічне дослідження необхідне для ідентифікації збудника і призначення еті-отропного лікування. Лікування. У гострій стадії захворювання проводять переважно антибактеріальну терапію, залежно від виду збудника. Місцеві процедури протипоказані (існує ризик висхідного розповсюдження інфекції), їх проводять після вщухання процесу. При хронічних ендоцервіцитах і цервіцитах, що супроводжуються гіпертрофією шийки матки, особливо за наявності псевдоерозій, ерозованих ектропіонів, слід здійснювати оперативне лікування — діатермоконізацію шийки матки, клиноподібну або конусоподібну ампутацію шийки матки. Інфікування внутрішньої оболонки матки відбувається найчастіше як наслідок внутрішньоматкових втручань — діагностичних вишкрібань, абортів або після пологів. Гострий запальний процес ендометрія викликають бактерії, віруси, грибки, мікоплазми, спірохети. Найчастіше зустрічаються асоціації 3-4 анаеробів і 1-2 аеробів. Факторами, що сприяють виникненню запального процесу ендометрія, є наявність у порожнині матки залишків плацентарної тканини, згустків крові, децидуальної тканини, плідного яйця. Важливу роль відіграє імунний статус організму.Розрізняють специфічні та неспецифічні ендометрити. Специфічні ендометрити викликають мікобактерії туберкульозу, гонокок, хламідії, актиноміцети. Клініка гострого ендометриту. Захворювання починається на 3-4 день після інфікування. Підвищується температура тіла, з'являється озноб. При гінекологічному дослідженні виявляють серозно-гнійні виділення, деколи вони бувають сукровичними за рахунок затримки регенерації ендометрія. Цервікальний канал нерідко відкритий. Матка помірно збільшена, чутлива при пальпації, особливо по боках — за ходом великих лімфатичних судин. Захворювання триває 8-10 днів і при правильному лікуванні закінчується видужанням, зрідка гострий ендометрит переходить у хронічний. Лікування ендометриту. У гострій стадії ендометриту призначають антибіотики відповідно до чутливості мікроорганізмів: напівсинтетичні пеніциліни, аміноглікозиди, доксициклін, клацид, цефобід, клафоран, дала-цин С, уназин. Дози і тривалість введення антибіотиків визначаються важкістю захворювання. Оскільки захворювання в переважній більшості випадків викликається асоціаціями аеробних та анаеробних мікроорганізмів, крім антибіотиків, призначають метронідазол. Проводять також детокси-каційну, загальнозміцнюючу, десенсибілізуючу терапію Розрізняють неспецифічні та специфічні сальпінгоофорити. Неспецифічні викликаються патогенними та умовнопатогенними мікроорганізмами — стафілококами, стрептококами, ешерихіями, ентерококами, хламідіями. Нерідко збудниками є також анаероби. Найчастіше у виникненні захворювання відіграють роль мікробні асоціації. Гострий сальпінгоофорит. Запальний процес починається із слизової оболонки, поширюється на м'язову. Труба потовщується, подовжується, стає набряклою. Виникають сальпінгоофорит та періофорит Якщо фімбрії труби склеюються, виникають мішкоподібні утвори із серозним (гідро сальпінкс) або гнійним (піосальпінкс) вмістом. Іноді запальні утвори яєчника склеюються з утворами труби (гідро- чи піосальпінксом) і утворюють так звану тубооваріальну пухлину. Клініка. Розрізняють декілька стадій розвитку сальпінгоофориту. Перша — сальпінгіт без ознак подразнення тазової очеревини, друга — з ознаками подразнення очеревини, третя — з оклюзією маткових труб і розвитком тубооваріальної пухлини, четверта—розрив тубооваріального утвору. Захворювання розпочинається із підвищення температури тіла, появи сильного болю внизу живота, ознобу, дизуричних явищ. Можуть відзначатись напруження живота, болючість його при пальпації. При гінекологічному дослідженні контури придатків матки визначаються недостатньо чітко за рахунок набряку та перифокального запалення, дослідження посилює біль. Придатки пастозні, збільшені, рухомість їх обмежена. З'являються зміни в картині крові: лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво, зниження альбуміно-глобулінового індексу, підвищення С-реактивного білка, підвищення ШОЕ. Діагностика. Базується на даних анамнезу, об'єктивного дослідження, лабораторних даних та даних додаткових методів дослідження. (УЗД). Лікування гострого сальпінгоофориту проводиться виключно у стаціонарі. Створюється строгий постільний режим, призначається легка для засвоєння їжа, адекватна кількість рідини. Слідкують за функцією кишечника та сечовипусканням. Призначають антибіотики з урахуванням чутливості мікрофлори. При підозрі на анаеробну флору призначають метронідазол, у важких випадках — внутрішньовенне. Після нормалізації температури і зникнення симптомів подразнення очеревини антибактеріальну терапію проводять ще протягом 5 днів. Здійснюють детоксикаційну терапію. запалення навколоматкової клітковини. Збудниками можуть бути стафілокок, стрептокок, кишкова паличка тощо. Виникає найчастіше після патологічних пологів, абортів, операцій на статевих органах. Основний шлях поширення інфекції — лімфогенний. Спочатку інфільтрат розташовується біля матки, потім "віялоподібне" поширюється по клітковині допереду, охоплюючи навколоміхурову клітковину. Далі в процес втягується параректальна клітковина. Клініка. До ранніх проявів належать постійний тупий біль унизу живота, у крижах, попереку, який з'являється раніше, ніж об'єктивні зміни, а також підвищення температури тіла до 38-39 °С, тахікардія,головний біль, спрага, сухість у роті, погіршання самопочуття, порушення сну, апетиту. Пальпація живота у нижніх відділах болюча, але немає симптомів м'язового захисту (відсутнє напруження передньої черевної стінки). При піхвовому дослідженні визначають виразну болючість матки; дещо пізніше — збоку від матки, рідше ззаду або спереду від неї виникає інфільтрат. Він щільний, нерухомий. За локалізацією інфільтрату параметрити поділяють на передній, задній та бокові. Лікування проводять, використовуючи антибактеріальні, десенсибілізуючі, загальнозміцнюючі препарати за тими самими принципами, що й при лікуванні запалення придатків матки. запалення всієї очеревини малого таза. Збудниками перитоніту найчастіше бувають мікробні асоціації— патогенна та умов-нопатогенна, аеробна та анаеробна мікрофлора: гонококи, хламідії, стрептококи, стафілококи, мікоплазми, ешерихії, ентерококи, протей, бактероїди.Пельвюперитонгг, зазвичай, виникає вторинно. Практично завжди він супроводжує розвиток піосальпінксу, товару чи гнійної тубооваріальної пухлини. Інфекція може поширюватись каналікулярним шляхом — з маткової труби при сальпінгіті лімфогенним, гематогенним шляхом та за поширенням. За характером запалення розрізняють серозно-фібринозний та гнійний пельвіоперитоніт. У гострій стадії серозно-фібринозного процесу відбуваються розлади мікроциркуляції, гіперемія, набряк очеревини. З'являється серозний ексудат, до якого домішуються фібрин, лейкоцити, альбуміни. Іноді при гнійному пельвіоперитоніті відмежування проходить дуже повільно або не відбувається зовсім — розвивається поширений перитоніт. Клініка, Картина пельвіоперитоніту характерна для гострого запального процесу: висока температура (особливо при гнійному процесі), сильний біль унизу живота, здуття живота, озноб. З'являється нудота, іноді — блювання. При об'єктивному дослідженні виявляють прискорення пульсу, що дещо випереджає температуру; язик вологий, може бути обкладений білими нашаруваннями. Живіт злегка здутий у нижніх відділах, там же виявляється напруження м'язів, позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга. Перистальтика кишечника послаблена, але передня черевна стінка бере участь у акті дихання. Гінекологічне дослідження у хворих на пельвіоперитоніт через різку болючість та напруження передньої черевної стінки провести важко. Відзначаються ригідність та болючість заднього склепіння. У наступні дні тут може виявлятись випинання за рахунок накопичення ексудату. При спробі зміщення шийки виникає сильний біль. Аналіз крові виявляє лейкоцитоз із зсувом уліво, прискорення ШОЕ. У біохімічному аналізі виявляють зміни вмісту білка та електролітів. Діагностика базується на ретельно зібраному анамнезі, клінічній картині, лабораторних даних. Важливе значення мають пункція заднього склепіння, бактеріологічне дослідження пунктату. Проводиться ультразвукове дослідження, проте воно не дає надійних результатів. Лікування проводять у гінекологічному стаціонарі. Призначають суворий ліжковий режим, повний спокій, холод на низ живота. Застосовують антибактеріальну терапію з використанням напівсинтетичних пеніцилінів, уназину, цефобіду, аміноглікозидів, цефалоспоринів, метронідазолу, дезінтоксикаційні і десенсибілізуючі засоби. Проводять корекцію водно-електролітного обміну, кислотно-лужного стану.

7.Матеріали для самоконтролю якості підготовки

А.Питання для самоконтролю.

1.Медична і соціальна важливість проблеми ЗЗГ.

2.Класифікація ЗЗГ.

3.Етіологія і патогенез гострих ЗЗГ.Морфологія, шляхи інфікування, епідеміологія ЗППП.

4.Етіологія і патогенез хронічних захворювань гені талій. Ускладнення ЗППП у жінок.

5.Клініка гострих ВЗ

6.Клініка хронічних ЗЗГ.

7.Сучасні принципи лікування ЗЗГ.

8.Сучасні методи лікування і діагностики гострих і хронічних ЗЗГ.Методи лабораторної діагностики ЗППП. Перерахуйте методи провокації.

9.Профілактика неспецифічних та специфічних ЗЗГ.Критерії вилікуваності при ЗППП.

10.Показання до хірургічного лікування при гострих і хронічних ЗЗГ.

Б.Тестові завдання для самоконтролю

1. Хвору 30 років госпіталізовано до гінекологічного відділення зі скаргами на біль ниючого характеру внизу живота, що ірадіює в поперек, підвищення температури тіла до 37,3⁰С. Об'єктивно: шийка матки циліндричної форми, зів закритий. Тіло матки нормальних розмірів, безболісне, рухливе. Придатки трохи збільшені, обмежені в рухливості, болісні. Склепіння вільні. Виділення – білі. Який найбільш ймовірний діагноз?

А. Кіста яєчника.

В. Ендометрит.

+ С. Хронічний сальпінгоофорит у стадії загострення.

D. Хвороба полікістозних яєчників.

Е. Пельвіоперитоніт.

 

2. Жінка 17 років звернулася зі скаргами на підвищення температури тіла до 38^ос, біль унизу живота. Скарги з'явилися через 3 дні після чергової менструації, що почалася в термін. Живіт м'який, болісний у нижніх відділах. При бімануальному дослідженні матка без особливостей, придатки незначно збільшені, пастозні, обмежено рухливі, болісні при пальпації, екскурсії шийки матки болісні. Ваш діагноз?

А. Кістома яєчника.

+ В. Гострий сальпінгоофорит.

С. Рак яєчників.

D. Ендометрит.

Е. Ендометріоз.

3. Жінка 32 років звернулася зі скаргами на біль внизу живота, підвищення температури тіла, озноб, рясні виділення зі статевих шляхів. 4 дні тому зроблено медичний аборт. При огляді живіт м'який, болісний при пальпації в нижніх відділах, симптоми подразнення очеревини негативні. Матка незначно збільшена, болісна при пальпації, неоднорідної консистенції. Придатки без особливостей, виділення зі статевих шляхів серозно-гнійні. Передбачуваний діагноз:

А. Гострий сальпінгоофорит.

+ В. Гострий ендометрит.

С. Ендометріоз.

D. Бактеріальний вагіноз.

Е. Урогенітальний кандидоз.

 

4. Жінка 26 років звернулася в жіночу консультацію зі скаргами на слизисто-гнійні виділення зі статевих шляхів, тупий періодичний біль внизу живота, прискорене, болісне сечовипускання. При огляді шийки матки в дзеркалах визначається гіперемія навколо зовнішнього зіву, набряклість слизової, а також рясні слизисто-гнійні виділення. Попередній діагноз:

А. Ерозія шийки матки.

В. Кольпіт.

С. Цервіцит.

+ D. Ендоцервіцит.

Е. Ендометрит.

 

5. У гінекологічний стаціонар надійшла хвора 33 років зі скаргами на різкий біль в нижніх відділах живота, підвищення температури тіла до 38⁰С, виділення з піхви гноєподібного характеру. Пологів та абортів не було. Статеве життя безладне. При бімануальному дослідженні шийка матки конічної форми, зів закритий. Матка не збільшена, болісна при пальпації. Придатки збільшені, болісні по обидва боки. Склепіння піхви безболісні. Виділення з піхви рясні, гноєподібні. Для встановлення діагнозу показано:

+ А. Бактеріологічне дослідження виділень зі статевих шляхів.

В. Кольпоскопія.

С. Зондування матки.

D. Вискоблювання слизової оболонки матки.

Е. Пункція черевної порожнини через заднє склепіння піхви.

 

6. Хвору 46 років доставлено до стаціонару зі скаргами на інтенсивний біль внизу живота, нудоту, блювоту, температуру тіла 39,5 °С. Протягом останніх 12 років з метою контрацепції використовує ВМС. Стан середньої тяжкості, пульс 120 за 1 хв, АТ 120/80 мм рт. ст. Язик сухий, обкладений білим нальотом. Живіт роздутий, різко болісний у всіх відділах, симптом Щіткіна-Блюмберга різко позитивний. При бімануальному дослідженні в малому тазі пальпується різко болісний, нерухомий конгломерат розмірами 12-14-I8 см; заднє склепіння піхви нависає, різко болісне. Який діагноз найбільш ймовірний?

A. Ендометрит на тлі застосування ВМС; нагноєння кістоми яєчника.

B. Ендометрит на тлі застосування ВМС, гострий двобічний сальпінгіт; пельвіоперитоніт.

+ C. Ендометрит на тлі застосування ВМС; перфорація тубооваріального абсцесу; розлитий перитоніт.

D. Міома матки з некрозом одного з вузлів; гострий гнійний сальпінгіт; розлитий перитоніт.

Е. Рак яєчників IV стадії.

 

7. Хвору 46 років доставлено до стаціонару зі скаргами на інтенсивний біль внизу живота, нудоту, блювоту, температуру тіла 39,5 °С. Протягом останніх 12 років з метою контрацепції використовує ВМС. Стан середньої тяжкості, пульс 120 за 1 хв, АТ 120/80 мм рт. ст. Язик сухий, обкладений білим нальотом. Живіт роздутий, різко болісний у всіх відділах, симптом Щіткіна-Блюмберга різко позитивний. При бімануальному дослідженні в малому тазі пальпується різко болісний, нерухомий конгломерат розмірами 12-14-I8 см; заднє склепіння піхви нависає, різко болісне. Тактика й обсяг оперативного втручання?

А. Видалення ВМС з наступною комбіновано. антибактеріальною та інфузійно-трансфузійною терапією протягом 7 днів. У випадку відсутності ефекту — череворозтин за Пфаненштилем, двобічна аднексектомія.

B. Дренування патологічного утворення під контролем трансвагінальної ехографії з наступною антибактеріальною та інфузійною терапією.

C. Лікувально-діагностична лапароскопія; санація і дренування черевної порожнини.

+ D. Екстренний череворозтин; нижньосерединна лапаротомія; пангістеректомія; дренування черевної порожнини.

E. Екстренна лапаротомія; череворозтин за Джоелом-Кохеном; надпіхвова ампутація матки з матковими трубами.

 

8. У 36-річної жінки при цитологічному дослідженні мазка-відбитка піхвової частини шийки матки знайдено атипічні клітини на тлі кольпіту. Кольпоскопічне дослідження і гістологічне дослідження зіскрібка слизової оболонки матки і цервікального каналу не виявило патологічних змін. Визначите лікарську тактику:

А. Протизапальна терапія.

В. Не вимагає додаткового спостереження.

С. Повторити фракційне діагностичне вискоблювання слизової оболонки матки.

+ D. Повторити цитологічне дослідження після протизапальної терапії.

Е. Провести діатермокоагуляцію шийки матки.

 

9. У гінекологічному відділенні знаходиться хвора 32 років з приводу гострого бартолініту. Температура тіла 38,2^оС, лейкоцити крові 10,4 Т/л, ШОЕ 24 мм/год. В ділянці великої залози напередодні - гіперемія шкіри, симптом флуктуації, різка болісність. Яка найбільш правильна тактика лікаря?

А. Антибіотикотерапія.

В. Антибіотики + сульфаніламіди.

С. Розкриття, дренування абсцесу залози

+ D. Розкриття, дренування абсцесу залози + антибіотики.

Е. Антибіотики + дезінтоксикація + біостимулятори.

 

10. Жінку 22 років госпіталізовано до гінекологічного відділення зі скаргами на біль в низі живота, підвищення температури тіла до 39,5⁰С. Об'єктивно: пульс 108 уд/хв, АТ 120/80 мм рт.ст. Живіт помірно роздутий, різко болісний у гіпогастральній ділянці. Симптом Щіткіна-Блюмберга позитивний у гіпогастральній ділянці. Піхвове обстеження: матка і придатки не пальпуються внаслідок напруги передньої черевної стінки, заднє склепіння піхви нависає, різко болісний. Який найбільш ймовірний діагноз?

А. Гострий аднексит.

В. Позаматкова вагітність.

С. Апоплексія яєчника.

D. Гострий ендометрит.

+Е. Пельвіоперитоніт.

 

11. Жінка 35 років скаржиться на інтенсивний біль внизу живота, озноб. Біль турбують протягом 3 днів, останнім часом підсилився, температура тіла підвищилася до 38,8^оС. Відзначає, що 6 днів тому зроблено медичний аборт у 10 тижнів вагітності. При огляді шкірні покриви чисті, язик сухуватий, відзначається напруга м'язів передньої черевної стінки, різка болісність у нижніх відділах живота, позитивний симптом Щіткіна-Блюмберга, перистальтика кишечника ослаблена. Можливий діагноз?

+ А. Пельвіоперитоніт.

В. Сальмонельоз.

С. Гастрит.

D. Гепатит.

Е. Холецистит.

 

У жіночу консультацію звернулася 18-річна жінка зі скаргами на патологічні виділення з піхви, що з'явилися після перенесеної ангіни. Статеве життя в шлюбі. Гінекологічний анамнез не обтяжений. При огляді виставлений діагноз вагініту. З чого варто розпочинати лікування?

A. Піхвових ванночок

B. Застосування тампонів з лікувальними засобами

+ C. Спринцювання

D. Уведення порошкоподібних речовин

E. Застосування всіх методів одночасно.

 

В.Задачі для самоконтролю

1.До гінеколога звернулася жінка 28 років зі скаргами на безплідність. З анамнезу: у шлюбі 3 роки. Перша вагітність була на першому році статевого життя і закінчилася мимовільним абортом, що ускладнився гострим ендометритом. Страждає хронічним аднекситом з частими загостреннями, лікувалася в стаціонарі й амбулаторно. Порушення менструального циклу не відзначає.

Визначте подальший план обстеження.

 

2.До гінеколога звернулася жінка 26 років зі скаргами на біль унизу живота з іррадіацією по внутрішній поверхні стегон, у поперек, що з'явилася після переохолодження і підвищення температури тіла до 38 градусів.

При бімануальному обстеженні звертає на себе увагу збільшення, болісність, набряклість придатків матки по обидва боки.

Попередній діагноз?

Складіть план подальшого обстеження і лікування хворої.

 

3.До гінеколога звернулася жінка 26 років зі скаргами на біль унизу живота з іррадіацією по внутрішній поверхні стегон, у поперек, що з'явилася після переохолодження і підвищення температури тіла до 38 градусів.

При бімануальному обстеженні звертає на себе увагу збільшення, болісність, набряклість придатків матки по обидва боки.

Попередній діагноз?

Складіть план подальшого обстеження і лікування хворої.

 

4.До гінеколога звернулася жінка зі скаргами на гострий біль в області зовнішніх статевих органів, підвищення температури тіла до 38 С, погіршення загального стану.

При огляді статевих шляхів виявлено: у нижній третині великої статевої губи визначається утворення овальної форми 4х2 см, еластичної консистенції, різко болісне при пальпації, навколо якого відзначається набряк, гіперемія, інфільтрація тканин.

Попередній діагноз?

Висунути найбільш раціональну тактику ведення хворої.

 

5. Жінка 28 років звернулась зі скаргами на підвищення температури тіла до 38⁰С і біль внизу живота, які з’явились через 4 дні після штучного аборту.

При бімануальному дослідженні визначається незначне збільшене у розмірах тіло матки, болісне при пальпації, яке має м’яку консистенцію. Виділення гнійно-кров’янисті з неприємним запахом.