Адсміністративно - територіальні утворення

Адміністративно-територіальні утворення України - це обумовлена географічними, історичними, економічними, етнічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на складові частини - адміністративно-територіальні одиниці, відповідно до яких будуються система державних органів і система місцевого самоврядування.

Адміністративно-територіальна одиниця - це частина території України, що є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

За соціально-територіальними ознаками адміністративно-територіальні одиниці поділяються на населені пункти (села, селища, міста) та регіони - райони і області. Автономна Республіка Крим є автономною адміністративно-територіальною одиницею у складі України.

Населений пункт - це частина комплексно заселеної території України, яка склалася внаслідок господарської та іншої соціальної діяльності, має сталий склад населення, власну назву та зареєстрована в порядку, передбаченому Законом. Невеликі поселення, що мають тимчасове значення і несталий склад населення, хутори та одиночні двори, а також поселення, що є об'єктами службового призначення в системі певної галузі господарства (будівлі залізничних служб, будинки лісників, шляхових майстрів, бакенщиків, польові стани, тощо) не є самостійними населеними пунктами і включаються до тих адміністративно-територіальних одиниць, на території яких вони розташовані. Населені пункти поділяються на сільські та міські. До категорії сільських населених пунктів належать села, міських - селища і міста. Села - це сільські населені пункти зі сталим складом населення, переважна частина якого зайнята в сільськогосподарському виробництві. Селища - це міські населені пункти, що розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах по виробництву і переробці сільськогосподарської продукції та інші населені пункти, які мають комунальну і соціальну інфраструктуру, переважна частина населення якого зайнята у промисловому виробництві чи соціально-культурній сфері. До категорії міст районного значення відносяться міста, на території яких розміщені промислові підприємства, комунальне господарство, житловий фонд, мережа соціально-культурних закладів і підприємств з кількістю населення понад 10 тисяч жителів, переважна частина якого зайнята в промисловості чи соціально-культурній сфері. До категорії міст республіканського (Автономної Республіки Крим), обласного значення відносяться міста з кількістю населення понад 50 тисяч жителів і які є економічними і культурними центрами, мають розвинуту промисловість, комунальне господарство, значний житловий фонд. До категорії міст республіканського (Автономної Республіки Крим), обласного значення можуть бути також віднесені населені пункти з кількістю населення менше 50 тисяч жителів, якщо вони мають важливе промислове, соціально-культурне, історичне, оборонне значення, перспективу економічного розвитку, або населені пункти, які включені до курортних зон і на їх території розташовані санаторії, стаціонарні лікувальні та оздоровчі заклади, туристичні бази, інші заклади відпочинку. Місто, що має спеціальний статус, відповідно до Конституції України, є місто Київ та місто Севастополь та є окремою адміністративно-територіальною одиницею. Населені пункти мають закріплену за ними територію, яка складається з місць проживання (територія, що забудована, включаючи присадибні ділянки), частин природного ландшафту, у тому числі зон відпочинку (територія парків, скверів, озер, річок тощо), промислової зони (територія, забудована виробничими об'єктами) та зони очисних споруд (територія очисних споруд, сміттєзвалищ тощо), об'єктів інфраструктури (доріг, інших комунікацій тощо), а також входять землі сільськогосподарського, лісогосподарського, рекреаційного, водогосподарського та іншого призначення. Межами населених пунктів є межа їх земель, що відокремлює територію населених пунктів від земель іншого призначення. Межі населених пунктів визначаються на підставі проекту планування та забудови населених пунктів, землеустрою або техніко-економічного обгрунтування їх розвитку. Зміна меж населеного пункту проводиться у разі: 1) зміни генерального плану забудови населеного пункту; 2) включення населених пунктів до складу міста, селища; 3) об'єднання кількох населених пунктів в один населений пункт; 4) включення до складу населеного пункту земель промисловості, транспорту, зв'язку; 5) надання земельних ділянок для потреб населеного пункту; 6) виділення з меж міста, селища, села, територій інших населених пунктів. Межі адміністративно-територіальних одиниць, встановлюються: 1) на суші - по характерних точках і лініях рельєфу; 2) на судноплавних річках - по середині головного фарватеру або тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) - по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з'єднує виходи меж адміністративно-територіальних одиниць до берегів озера або іншої водойми. Межі, що проходять по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщуються як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік; 3) на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах відповідно до лінії меж, що проходили на місцевості до їх заповнення; 4) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), - по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від проходження меж на воді; 5) за межами землекористувачів; 6) по лінії Державного кордону України. У містах з кількістю населення не менш як 300 тисяч жителів, можуть утворюватися адміністративно-територіальні одиниці - райони в містах. Територія міста, селища, села може поділятися на окремі мікрорайони та інші мікроструктури (вулиці, квартали, дільниці, житлові масиви та ін.), що є відповідно до Конституції та законів України територіальною основою для створення органів самоорганізації населення. Область - це складова частина території України, яка історично склалася і характеризується певним організаційним відособленням, цілісністю, економічною та соціальною самодостатністю, місцевими особливостями і традиціями. Область складається з районів та міст обласного значення. Відповідно до Конституції до складу України входять: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області.

Район - це частина території області переважно з агропромисловим характером економіки, транспортною, інформаційною та іншою соціальною інфраструктурою, спрямованою на забезпечення зв'язків між населеними пунктами, що знаходяться на його території.

Райони складаються з сіл, селищ, міст районного значення.

До складу інших територіальних утворень відносяться: сільський, селищний округ, який утворюється на основі добровільного об'єднання територіальних громад кількох сусідніх сіл в одну територіальну громаду; селищний округ утворюється на основі добровільного об'єднання територіальних громад кількох сусідніх селищ або селищ і сіл в одну територіальну громаду; міський округ - це адміністративно-територіальне утворення, що сформувалося внаслідок об'єднання міста з навколишніми селами, селищами чи іншими містами зі збереженням їх статусу як самостійних адміністративно-територіальних одиниць та органів місцевого самоврядування, з метою більш ефективного соціальноекономічного та культурного розвитку цих населених пунктів.

У межах території України можуть утворюватися інші спеціальні територіальні утворення - військові, судові округи, прикордонні, екологічні, спеціальні (вільні) економічні зони, адміністративно-територіальні утворення з особливим режимом функціонування та інші територіальні утворення.

На території України для всіх без винятку адміністративно-територіальних одиниц присвоїно код одиниці адмістративно-територіального устрою України (КОАТУУ), який є першою частиною кадастрового номера земельної ділянки і складається з десяти цифр. Він включає: двозначний код областей; тризначний код адміністративних районів і міст обласного підпорядкування; тризначний код сільської ради, міст районного підпорядкування або підпорядкованих міськрад; двозначний код сільських населених пунктів.

Якщо код КОАТУУ має меньше десяти значущих цифр, то решта позицій заповнюється цифрою 0.

 

Цільове використання землі

Усі землі в межах території України поділяються за основним цільовим призначенням (використанням) на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим та охоронний. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни., в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами.

Цільове призначення це - використання земель за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.