Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:
а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);
б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;
в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;
г) землі лісового фонду, крім випадків, визначених Земельним кодексом України;
ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених Земельним кодексом України;
д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.
Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:
а) передачі їм земель державної власності;
б) примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
в) прийняття спадщини;
г) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюють районні або обласні ради.

3.1. Структура державного керування земельними ресурсами

Державне керування земельними ресурсами забезпечує дотримання земельного законодавства за допомогою державного контролю за використанням й охороною земель, проведення землевпорядкування й моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, здійснення заходів щодо раціонального використання земель та їх охорони.

Державне керування землею підрозділяється на загальне й галузеве.

Загальне державне керування землями здійснюється державними органами законодавчої, виконавчої й судової влади, а також органами місцевого самоврядування.

До компетенції органів законодавчої влади можна віднести:

- прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин;
- визначення засад державної політики в галузі використання та охорони земель;
- затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель;
- встановлення і зміна меж районів і міст;

- розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад;
- погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) особливо цінних земель;
- вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до Конституцією України.

До компетенції органів виконавчої влади відноситься:

- розпорядження землями державної власності в межах, визначених Кодексом;
- реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель;
- викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному Кодексом;

- координація проведення земельної реформи;
- розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;
- організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою;
- встановлення порядку проведення моніторингу земель;
- вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин належить:
- участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;
- організація моніторингу земель;
- участь у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів;
- здійснення державної екологічної експертизи землекористування;
- внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони та раціонального використання земель;
- здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель;
- вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державний комітет земельних ресурсів України до повноважень якого належить:

- внесення пропозицій про формування державної політики у галузі земельних відносин і забезпечення її реалізації;
- координація робіт з проведення земельної реформи;
- участь у розробленні та реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель;
- ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок;
- здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель;
- здійснення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічних обґрунтувань цих програм і проектів;
- розроблення економічного і правового механізму регулювання земельних відносин;
- участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель;
- здійснення міжнародного співробітництва в галузі земельних відносин;
- вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.