Схема земельно-оціночного (кадастрового) районування України

Пояс	Підпояс	Зона, підзона, гірська область	Провінція	Кількість
Окру гів	Агро-грунт. р-н	Оцін. р-н
	Помірний	Південно-тайгова /поліська/	Поліська Західна - “ - Правобережна - “ - Ліавобережна
		Лісостепова	Лісостепова Західна -Правобережна -Ліавобережна
Помірний природно-сільсько-господарський		Степова	Степова Придунайська -Правобережна -Ліавобережна
	Помірний Чорноземно-степовий	Степова засушлива	Степова засушлива Придунайська Степова засушлива Правобережна Степова засушлива Ліавобережна Степова засушлива Північно-кримська
		Сухостепова	Сухостепова Присивашська
		Карпатська гірська область	Прикарпаття Карпати Закарпаття
		Кримська гірська область	Кримські гори Піваденний берег Криму

 

 

Отже, основна мета оціночних районів – виділення невеликих територій з максимально подібним природним станом, на яких існують рівні економічні умови сільськогосподарського виробництва і достатньо чітко проявляються відмінності у рівнях родючості окремих грунтів. Ці території можуть бути названі природно-економічними мікрорайонами області природної зони.

По матеріалам природно-сільськогосподарського районування території України складено перелік особливо цінних груп ґрунтів (додаток 2)

 

Оцінка якості земель

Відповідно до Закону України „Про оцінку земель”, оцінка якості земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів та економічна оцінка земель.

Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Бонітування грунтів проводиться з метою отримання показників для порівняння оцінки якості грунтів за їхніми основними природними властивостями на підставі отриманих при грунтових обстеженнях якісних показників грунтів та відповідно до державних стандартів, норм і правил, а також інших нормативно-правових актів на землях сільськогосподарського призначення та лісового фонду.
Дані бонітування грунтів використовуються при здійсненні землеустрою з метою розробки комплексу заходів із землеустрою щодо використання та охорони земель, збереження і підвищення родючості грунтів.

Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Залежно від того, наскільки правильно будуть оцінені грунти за природними властивостями, настільки правильним буде розроблений земельний кадастр взагалі. Отже, бонітування грунтів, яке дає вихідний матеріал для економічної оцінки земель, повинно дати правильну відповідь – наскільки одні грунти за своєю природною правоздатністю кращі або гірші від інших, тобто дати порівняльну оцінку якості грунтів.

На території України бонітування грунтів проводиться за такими трьома основними природними ознаками, як глубина гумусових горизонтів, вміст гумусу і вміст фізичної глини. При цьому в межах земельно-оціночного району для кожного з цих ознак визначаєтьсч дольовий вплив на урожайність коефіцієнт кореляції.

Бали бонітету за гумосом і потужністю гумусових горизонтів обчислюютьсч за формулою:

П і

Б = ¾ ‧ 100

П еіј

 

Де П і - і -тий показник властивості (ознаки) агровиробничої групи грунтів, за яким визначається бонітет;

П еіј – аналогічний показник агровиробничої групи грунтів, прийнятий за еталон для j – тої культури

Еталонна агровиробнича група грунтів, яка вибрана для кожної культури приймається за 100 балів. Бали бонітету за вмістом фізичної глини визначаються за допомогою таблиць.

Якщо в межах природно-сільськогосподарського округу (групи районів) зустрінеться грунт, що має будь-який із показників вище еталонного, він також прирівнюється до 100 балів.

Якщо за бонітувальну ознаку приймається кислотність грунтів, то еталоном вважаються грунти з нейтральною кислотніст. (рН 7,0). Бал бонітету визначають за формулами:

Для слабокислих і кислих грунтів

рН і – 7,0

Б = 100+ ------------------ ‧ 100

7,0

для слаболужних і лужних грунтів

7,0 - рН і

Б = 100+ ------------------ ‧ 100

7,0

де рН і - показник рН сольової витяжки оцінюваної агрогрупи грунтів.

Бали бонітування грунтів за кожною природною властивістю порівнюють з балом за урожайністю с/г культур для даного грунту. При цьому вибирають такі властивості або їх поєднання, числові показники яких корелюють із показниками урожайності культур. Коефіцієнт кореляції (r_ху ) може коливатися в межах від +1 до -1. Знак „плюс” вказує на прямий, а знак „мінус” на зворотній звязок. Враховуючи, що окремі ознаки (властивості) грунтів по різному впливають на урожайність сільськогосподарських культур, його значення визначають виходячи з коефіцієнта детермінації (Кä_³¼). Поправкою на кліматичні і місцеві умови є коефіцієнт К_е.

Пропонується два підходи до розробки шкал загального бонітування грунтів:

- розробка шкал загального бонітування грунтів на основі єдиних стандартів діагностичних показників, що беруться в якості критеріїв продуктивної здатності грунтів.

- розробка шкал загального бонітування грунтів на основі часткових балів бонітету;

У першому випадку за основу прийнято такі показники: запаси гумусу в метровому шарі грунту, максимально можливі запаси продуктивної вологи, вміст рухомих форм фосфору і обмінного калію. З врахуванням дольового впливу кожної природної ознаки на урожайність відповідних с/г культур по кожній агровиробничій групи грунтів земельнооціночного району визначаються остаточні бали бонітету за формулою:

Б _{1 ³¼ *} К _{ä1 ³¼} + Б _{2 ³¼ *} К _{ä2 ³¼} +.... + Б_{п³¼ *} К _{ä п³¼}

Б_{з ¼}-----------------------------------------------------

К _{ä1 ³¼} + К _{ä2 ³¼} +.... + К _{ä п³¼}

Де Б_{з ¼} - загальний бал бонітету і-тої агрогрупи грунтів;

Б _{1 ³¼,} Б _{2 ³¼}, Б_п³¼ - бал бонітету грунтів за окремими властивостями;

К _{ä1 ³¼}, К _{ä2 ³¼}, К _{ä п³¼} - коефіцієнт детермінації за окремими властивостями грунтів і-тої культури.

У другому випадку в основу шкал загального бонітування використовується метод інтеграції балів часткового бонітування грунтів за культурами через структуру посівних площ:

 

 

Б _{1 *} Р ₁ + Б _{2 *} Р ₂+.... + Б_{п *} Р_п

Б_заг --------------------------------------

Р ₁ + Р ₂+.... + Р_п

 

де Б_{заг –} загальний бал бонітету; Б₁, Б₂,... Б _п – часткові бали бонітету, вирощуваних культур; Р₁, Р₂,...Р _п – площі посівних цих культур.

Проведення бонітування грунтів має практичне значення для вирішення завдань сільськогосподарського виробництва, особливо таких, як розміщення посівів сільськогосподарських культур або їх екологічних груп на території і планування урожайності культур.

Економічна оцінка землі - оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва у сільському та лісовому господарствах і як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Основна відмінність економічної оцінки землі від бонітування ґрунтів полягає в тому, що бонітування вивчає ґрунт як природне тіло, без врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва. Воно встановлює відносну придатність ґрунтів за основними чинниками природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур, забезпечує виді­лення груп ґрунтів, які підлягають економічній оцінці. Економічна ж оцінка відображає відмінності в якості земель з точки зору економічної родючості при досягнутому рівні інтенсивності землеробства. Вона проводиться з урахуванням природних та економічних умов виробництва, затрат праці на одержання сільськогосподарської продукції, місця розташування ділянок, пунктів реалізації продукції, промислових центрів, шляхів сполучення.

Бонітування та економічна оцінка тісно пов'язані між собою спільністю мети, спираються на єдині земельно-кадастрові дані обліку кількості та якості земель, матеріали обстеження і джерела статистичної інформації про виробничі показники використання оцінюваних земель. Основне їх завдання - це визначення виробничої придатності земель, але у першому випадку до мети наближаються, досліджуючи властивості верхнього прошарку земель, а у ругому - через урахування технологічних умов виробництва на цих землях. Особливість оцінки сільсько­господарських земель виходить з того факту, що земля у сіль­ському господарстві, на відміну від інших галузей, є не лише умовою, але водночас і головним засобом виробництва. Економічна оцінка землі відіграє важливу роль у регулюванні земельних відносин, має багатоцільове призначення. Вона є основою:

Загальна оцінка земель передбачає визначення об'єктивних показників родючості та показників, які характеризують ефектив­ність використання землі при досягнутому рівні інтенсивності землеробства.

Часткова економічна оцінка земель передбачає визначення ступеня ефективності вирощування конкретних сільсько-госпо­дарських культур на різних ґрунтах.

 

Табл.4