Геодезія та картографія, обмінні файли

Землеустрій базується на достовірній інформації про ділянки місцевості і їхні площі; рельєф місцевості; обліку інфраструктури об'єкта; наявності підземних і наземних комунікацій і інших об'єктів місцевості. Актуальні і достовірні зведення про топографічні умови місцевості можна одержати різними методами зйомок. Результати зйомок можуть бути представлені у виді топографічних або кадастрових планів. Результати зйомок для землевпорядкування відображаються у виді кадастрових планів різних масштабів.

Топографічний план - великомасштабне (звичайно в масштабах 1:500–1:2000) знакове зображення невеликої ділянки Землі, побудоване без обліку їхньої кривизни і зберігає постійний масштаб у будь-якій крапці і в усіх напрямках. Кадастровий план - великомасштабне зображення частини земної поверхні (адміністративно-територіальної одиниці), побудоване без обліку їхньої кривизни і зберігає постійний масштаб у будь-якій крапці і в усіх напрямках, призначене для відображення місця розташування земельних ділянок і їхніх меж. Як видно з визначень, топографічні і кадастрові плани мають схожі і відмінні риси. Схожість полягає в тім, що топографічні і кадастрові плани мають визначений, постійний масштаб (як правило, лінійка масштабів в обох випадках збігається: 1:500–1:10 000), разграфку, систему координат, систему умовних позначок і характеризуються точністю відображення об'єктів і контурів, а також повнотою змісту (ступенем генералізації). При складанні топографічних і кадастрових планів використовуються ті самі методи: геодезичні, фотограмметричні і картографічні. Розбіжності полягають у призначенні, статусі, точності інформації, видах розграфки, систем координат, умовних позначок, особливостях зйомки, складу робіт, повноті змісту (ступеня генералізації). Відповідно, застосування топогеодезических методів також має свої особливості.

У період з початку проведення Земельної реформи в Україні, через відсутність чітких, обґрунтованих вимог і відповідних нормативно-технічних документів, що регламентують склад і порядок створення кадастрових планів, встановлених твердих строків проведення інвентаризації земель, відсутності необхідних знань і досвіду у співробітників виконавчих органів з питань земельних ресурсів в подібних роботах, увагу фахівців, на першому етапі, було звернено до існуючих картографічних матеріалів і, як наслідок, - технологіям, вимогам і нормативно-технічним документам в області геодезії і картографії. Зокрема, при інвентаризації земель проводилися, в основному, обмірювання ділянок рулеткою, а кути між сторонами оцінювалися візуально. Площі ділянок обчислювалися за допомогою палеток. Найчастіше, правовстановлюючи документи готувалися по дрібномасштабним (1:2000) або застарілих планах, ксерокопіям і т.п., що в наслідку приводило до численних конфліктних ситуацій і судових розглядів. Щоб підвищити якість кадастрових робіт, більшість фахівців висловлювалося за виконання нових топографічних зйомок, списуючи помилки, в основному на наявний у містах застарілий картографічний матеріал. Але, оскільки, на цей момент ще не існувало узагальненого досвіду кадастрових робіт і відповідних для них вимог - нові знімальні роботи, на другому етапі, велися також відповідно до вимог до топографічних планів. Основна нормативно-технічна документація проведення зйомок - «Будівельні норми і правила» і, трохи рідше, «Інструкція з топографічної зйомки в масштабах 1:5000–1:500». Основними підрядчиками були аэрогеодезичні і проектно-дослідницькі підприємства, фахівці яких також не розуміли повною мірою суті задачі кадастрових робіт. У результаті подібних явищ відбулося змішання понять топографічної і кадастрової інформації. Частково топографічна інформація підмінювала кадастрову, а кадастрова - топографічну. Масовий характер здобувало дублювання робіт, що негативно впливало на витрату матеріальних засобів, крім того, нерідко оберталося протистоянням окремих відомств по частині володіння інформацією і щодо їхньої ролі в організації кадастрових робіт.

З розвитком земельних відносин, зростає обсяг кадастрової інформації. Збільшуються також темпи росту обсягу інформації. Паралельно розвиваються відомчі кадастри. Змінюються існуючі і виходять нові закони. Змінюються економічні умови. З'являється необхідність у гнучкому, оперативному реагуванні, інтеграції земельного кадастру в системі міста і держави. У зв'язку з цим, зростає роль сучасних топографо-геодезичних методів і технологій, що дозволяють гнучко й оперативно реагувати на будь-які зміни. Одним з, відносно, простих методів гнучкого й оперативного реагування на можливі ситуації стало ведення кадастру в цифровій формі. Поштовхом до цього послужив швидкий розвиток сучасних топографо-геодезичних методів і комп'ютерних технологій. Таким чином, можна позначити черговий етап розвитку, як створення електронного кадастру (кадастрових планів) на базі цифрових топографічних планів. Дослідження в області підвищення якості електронних планів, отриманих методом оцифровки, показують, що вплив більшості помилок можна усунути або звести до мінімуму застосуванням різноманітних програмних продуктів і організаційно-технологічних заходів, але усунути вплив помилок вихідного картографічного матеріалу поки не належне. Висновок: Застосування цифрових методів картографії дозволило підвищити інформативність, гнучкість, оперативність земельного кадастру, його інтеграцію з відомчими кадастрами, але не підвищило точність визначення площ земельних ділянок. Необхідні методи і технології, що зберігають позитивні якості електронних планів й які забезпечують високу точність визначення площ земельних ділянок. Крім того, виникає необхідність створення класифікаторів, які б дозволили, не змішуючи кадастрову інформацію з топографічної, не дублюючи об'єкти, забезпечували надійною інформацією земельний кадастр. У сукупності топографічні і кадастрові електронні плани повинні стати основою створення інтегрованою міською системою кадастру, причому основну правову роль грає кадастровий електронний план, а роль сполучної ланки (обмінного формату) - топографічні електронні плани.

Установи та підприємства, які проводять землевпорядні та кадастрові роботи, включаючи роботи по видачі державних актів, інвентаризації земель та інші які відносяться до державного земельного кадастру України обов’язковим є передача до ДЗК файлу обміну земельно-кадастрових даних. Призначенням обмінного формату є уніфікація набору даних та способів представлення земельно-кадастрової інформації, з подальшим її накопиченням і занесенням до єдиного земельно-кадастрового банку даних на територію України. Обмінний формат структурно описує земельно-кадастрові дані, розподіляє їх на метричні, семантичні і службові для спрощення їх автоматизованої обробки та зберігання. Така організація даних повинна прискорити обробку інформації та підвищити якість проведення земельно-кадастрових робіт. Представлений обмінний формат є похідною від формату обмінного файлу IN4.

Обмінний формат являє собою текстовий файл в кодах ASCII з використанням тільки кодової таблиці 1251 (Code Page 1251). Використання кодової сторінки 866 не припускається. При формуванні обмінного формату необхідно суворо дотримуватись правила, що ціла частина числа повинна відокремлюватися від дрібної частини символом “.” (крапка). В разі використання русифікованих операційних систем (Russion relеаse) необхідно внести зміни до відповідних регіональних установок. В процесі становлення та дослідно-виробничої експлуатації структура даних обмінного формату може зазнавати змін в кількості та складі кадастрової інформації. Тому основною вимогою структури даних є забезпечення незалежності та наслідування даних при можливих змінах, пов’язаних з розвитком прикладного програмного забезпечення. Вся семантична інформація обмінного формату повинна подаватися українською мовою.

Інформаційно-логічний інтерфейс даних складається з текстових форматів, які дозволяють реалізувати такі вимоги:

· вільне форматне положення полів в межах блоків даних, що дозволяє використання необмеженої кількості символів “пробіл” та “пустих” строк;

· використання строк різної довжини;

· доступ до даних за “ключовим” словом;

· можливість перегляду та редагування обмінного формату текстовими редакторами та електронними таблицями.

Обмінний формат має наступну структуру:

· службова інформація;

· блоки;

· записи і реквізити.

Службова інформація містить дані про журнал обміну та джерела походження кадастрової інформації. Службова інформація починається з першої строки файлу і закінчується перед початком першого блоку даних.

В обмінному форматі виділяються такі блоки (об’єкти): “квартал”; “ділянка”; “угіддя”; “бордюр”; “суміжник”.

Реквізити визначаються ключовим словом, з’єднаним (конкатенація) з символом “=”. Дані реквізитів обмежуються символами “ (“лапки”). В якості роздільника полів використовується символ “,”.

Якщо дані реквізиту містять символи “ (“лапки”), наприклад, назва організації, то перед символами “ повинен знаходитися символ “\”.

Ознакою закінчення реквізиту є наявність символу “,”. Відсутність символу “,” вказує на останній реквізит блоку.

Символ “#” на початку строки перед ключовим словом перетворює строку в коментар.

Ієрархічна структура обмінного формату

№	Відношення об’єктів	Тип відношення
1.	Територія місцевих рад – Кадастрові зони	1: Декілька
2.	Кадастрові зони – Кадастрові квартали (блоки)	1: Декілька
3.	Кадастрові квартали (блоки) – Земельні ділянки	1: Декілька
4.	Кадастрові квартали (блоки) – Суміжні землекористувачі	1: Декілька
5.	Кадастрові квартали (блоки) – Бордюри кадастрових кварталів	1:1
6.	Земельні ділянки – Угіддя землекористування	1: Декілька

Метрична інформація обмінного формату повинна подаватися виключно в умовній системі координат 1963 року (СК-63) з описом району (прописна українська буква) СК-63 в блоці “Квартал”. Наприклад, CS=”2, Х”.

Прямокутні координати СК-63 повинні надаватися в повному форматі, без скорочення, тобто 7 знаків (цифр), ордината повинна містити номер зони СК-63. Наприклад, X=5593523.45, Y=3382152.12.

Використання кодів 0, 1, 3 на період впровадження припускається виключно після узгодження з Центром ДЗК

Якщо координата Н визначалась з GPS спостережень без урахування висоти квазигеоїда, то в блоці “Квартал” треба вказати параметр SH=”2”.

Координати X, Y метричної інформації повинні подаватися до обмінного формату з точністю до сантиметрів (два знаки дрібної частини). Обчислення площ полігонів блоків “Квартал”, “Ділянка”, “Угіддя”, “Бордюр” повинно виконуватися по координатах з вказаною точністю для виключення розбіжності у площах, що подаються в обмінному форматі та контрольним обчисленням за координатами метричної інформації.

Кадастрові квартали обов’язково повинні мати метричні дані для обчислення контрольного балансу земельних ділянок, що входять до кварталу. Назва файлу обмінного формату кадастрового кварталу повинна містити код КОАТУУ населеного пункту, код кадастрової зони, кадастрового кварталу. Наприклад назва файлу для 01 кварталу 00 кадастрової зони населеного пункту 3221432401, буде 32214324010001.in4.

Якщо земельні ділянки кадастрового кварталу не утворюють взаємозв’язаної структури, тоді замість одного кварталу створюються декілька частин (блоків), що об’єднують декілька суміжних ділянок одного кадастрового кварталу. Назва блоків містить повний код кадастрового кварталу та додатковий символ, наприклад, “a” (322143240100 01_a. in4). При цьому поле BC не повинно містити цей додатковий символ. Наступний блок цього кадастрового кварталу буде мати код 32214324010001_b.in4 і так далі. При об’єднанні декількох блоків в один блок зайві (об’єднані) блоки повинні знищуватися. Цей процес повинен продовжуватися до моменту, поки всі блоки не з’єднаються в єдиний кадастровий квартал. Для об’єднання земельних ділянок до блоку допускається створення земельних ділянок з довільними метричними даними. Нумерація таких ділянок повинна починатися з коду 700. Ділянки повинні мати семантичні дані поля NM, необхідний коментар в полі СМ та форму власності (державна), наприклад, NM=”землі міста, не надані у власність чи користування”, СМ=”внутриквартальний проїзд”, PF=”0.4,державна”. Блоки, як і кадастровий квартал, обов’язково повинні мати метричні дані для обчислення контрольного балансу земельних ділянок, що входять до блоку. Метричні дані кадастрових зон (бордюрів) для блоків до обмінного формату не подаються.

Кожна земельна ділянка повинна мати власником юридичну або фізичну особу (групу осіб). Не допускається поєднання фізичних та юридичних осіб для одної ділянки. Семантична інформація земельної ділянки повинна вводитися з урахуванням фізичної або юридичної особи. Поля семантичної інформації, що не відносяться до відповідного типу особи не заповнюються.

Земельна ділянка повинна мати тільки одне цільове призначення. Необхідно подавати частини єдиної на місцевості ділянки як окремі ділянки за цільовим призначенням, додержуючись нормативних площ для кожного цільового призначення. Наприклад, 1.8. – 0.2500 га та 1.2. – 0.6100 га не повинно перевищувати нормативу 0.8500 га.

Метричній інформації блоку “Угіддя” повинно належати тільки одне поле семантичної інформації, тобто полігон може належити або угіддю за формою 6 зем. або сервітуті або якомусь одному іншому полю семантичних даних.

Якщо фізична особа громадянин України не має ідентифікаційного коду, наприклад, дитина, що стала власником земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу, свідоцтва про спадщину по заповіту або іншого юридичного документу, то в полі KF блоку “Ділянка” необхідно надати ідентифікаційний код однієї з осіб, яка представляє інтереси цієї особи.

Якщо згідно з чинним законодавством фізичній особі не присвоюється ідентифікаційний номер (про що зроблена відповідна відмітка в паспорті), цей реквізит заповнюється умовним позначенням KF=”000000001”. Дані паспорта (номер, серія) обов’язково заносяться до поля PP.

Вимога щодо подання ідентифікаційного коду поширюється лише на резидентів України. Якщо платник відповідно до чинного законодавства є нерезидентом, то реквізит містить цифровий тризначний код за Класифікатором країн світу (ДК007-96) тієї країни, в якій нерезидент зареєстрований як юридична особа (для фізичних осіб - країни постійного проживання). У цьому разі реквізит починається із символу “#”.

Для кожної земельної ділянки повинні бути описані метричні та семантичні дані угідь за формою 6 зем. з урахуванням балансу угідь. Сума площ угідь повинна точно дорівнювати площі земельної ділянки. Дисбаланс угідь земельної ділянки не допускається. Сервітути, обмеження, оренда та інші дані повинні подаватися як угіддя – в блоці “Угіддя”, передбачені обмінним форматом, якщо їх площа не співпадає з площею земельної ділянки.

Якщо проїзди, щодо обмежують кадастровий квартал, мають бордюр, надається метрична інформація про площу полігону кадастрового кварталу в межах бордюру. Для кадастрових кварталів населених пунктів, що не обмежені бордюрами проїздів, допускається подавати метричну та семантичну інформацію кадастрової зони, до якої належить кадастровий квартал.

Метрична інформація про суміжних землекористувачів кадастрових кварталів (блоків) повинна подаватися полілінією (блок “Суміжник”). Подання суміжного землекористувача окремою ділянкою с кодом PF=”0,суміжник” блоку “Ділянка” не допускається.

 

Містобудівна документація

Містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

При здійснені землеустрою використовується:
- генеральна схема планування території України - містобудівна документація, яка визначає концептуальні вирішення планування та використання території України;
- схема планування території - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення планування, забудови та іншого використання відповідних територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин;
- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
- детальний план території - містобудівна документація, яка розробляється для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів;
- червоні лінії - визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення.
Генеральна схема повинна містити:

· аналіз стану використання території України та функціонування систем розселення;

· аналіз намірів та потреб використання окремих територій, визначених у загальнодержавних програмах соціального, економічного розвитку, інших державних програмах, схемах розвитку галузей економіки;

· аналіз санітарно-епідеміологічного та екологічного стану регіонів і реалізації відповідних цільових програм, а також аналіз заходів, спрямованих на поліпшення стану довкілля;

· аналіз диспропорцій використання територій;

· визначення територій за видами переважного використання;

· напрями вдосконалення систем розселення та сталого розвитку населених пунктів;

· комплекс заходів по її реалізації.

За рішенням Кабінету Міністрів України можуть розроблятися схеми планування окремих частин території України - кількох областей, узбереж Чорного та Азовського морів, міжнародних транспортних коридорів, прикордонних територій тощо.
Схеми планування територій на регіональному рівні
полягає у розробленні та затвердженні схем планування територій Автономної Республіки Крим, областей, районів, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації відповідно до Закону.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради в межах своїх повноважень приймають рішення про розроблення схем планування територій відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також їх окремих частин.
У схемах планування територій на регіональному рівні визначаються заходи реалізації державної політики та враховуються державні інтереси під час планування цих територій, їх історичні, економічні, екологічні, географічні і демографічні особливості, етнічні та культурні традиції.
Схеми планування територій на місцевому рівні визначають:

- потреби у зміні меж населених пунктів, потреби в територіях, передбачених для містобудівних потреб;

- зонування територій для забудови та іншого використання;

- планувальну структуру території;

- інші питання, визначені державними будівельними нормами.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах своїх повноважень вирішують питання планування, забудови та іншого використання територій згідно із схемою планування територій відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Схемами планування територій на місцевому рівні в разі необхідності може визначатися доцільність розроблення генеральних планів окремих населених пунктів.
Генеральний план населеного пункту визначає:

	потреби в територіях для забудови та іншого використання;
	потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій;
	межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій;
	планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту;
	загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану;
	території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання;
	інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених Законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами:

	готують обгрунтовані пропозиції щодо встановлення та зміни меж населених пунктів;
	готують вихідні дані для розроблення планів земельно-господарського устрою території населеного пункту та іншої землевпорядної документації;
	вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій;
	вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування;
	організують розроблення та затвердження місцевих правил забудови, детальних планів території, планів червоних ліній, іншої містобудівної документації та проектів;
	організують проведення грошової оцінки земель;
	розробляють і затверджують місцеві містобудівні програми та програми соціально-економічного розвитку населених пунктів;
	організують роботу з проведення оцінки впливу діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності на стан довкілля та визначають шляхи та засоби зменшення цього впливу;
	узгоджують питання забудови та іншого використання територій, в яких заінтересовані територіальні громади суміжних адміністративно-територіальних одиниць;
	встановлюють на відповідних територіях режим використання земель, передбачених для містобудівних потреб
	вирішують інші питання.

Детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає:

	розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови;
	розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови;
	розташування інженерно-транспортної інфраструктури;
	принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови;
	інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Рішення про розроблення детальних планів території приймаються відповідними радами за поданням їх виконавчих органів, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Планом червоних ліній відповідно до генерального плану населеного пункту, детального плану, даних Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру населеного пункту визначається розташування червоних ліній.
План червоних ліній є складовою частиною генерального плану населеного пункту (детального плану території) або може бути окремою містобудівною документацією.
Відповідно до планів червоних ліній сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених Законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень:

	· встановлюють межі земель загального користування населених пунктів;
	· вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок, встановлюють на відповідній території єдині умови та обмеження використання земель, визначених для містобудівних потреб;
	· визначають технічні умови для розміщення та утримання інженерно-транспортної інфраструктури.

 

Державний земельний кадастр

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів та ведення містобудівного кадастру.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.
Державний земельний кадастр включає:
а) кадастрове зонування;
б) кадастрові зйомки;
в) бонітування ґрунтів;
г) економічну оцінку земель;
ґ) грошову оцінку земельних ділянок;
д) державну реєстрацію земельних ділянок;
е) облік кількості та якості земель.
Всі ці складові частини державного земельного кадастру мають різне застосування в загальній системі управління земельними ресурсами.

 

Кадастрове зонування

Кадастрове зонування передбачає встановлення:
а) місця розташування обмежень щодо використання земель;
б) меж кадастрових зон та кварталів;
в) меж оціночних районів та зон;
г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).

О бмеження прав на земельну ділянку - це встановлення обмеження (обтяження) на використання власником земельної ділянки або її частини в обсязі, передбаченому законом або договором.
Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого обмеження (обтяження).
Обмеження прав на земельну ділянку передбачає:
а) заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого строку;
б) заборони на передачу в оренду (суборенду);
в) права на переважну купівлю у разі її продажу;
г) умови прийняття спадщини тільки визначеним спадкоємцем;
ґ) умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;
д) заборони на провадження окремих видів діяльності;
е) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього виду нерухомого майна;
є) умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;
ж) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;
з) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;
и) інших зобов'язань, обмежень або умов.
Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого законом або договором.

Обмеження прав у використанні земельної ділянки можуть бути встановлені й на інших підставах правового і господарського характеру. Зокрема, за необхідності регулювання інтенсивності використання земель, підданих процессам деградації при підвищеному рівні забруднення грунтів, допустимих навантажень на ландшафт та інших причин, а також з метою гарантування безпеки населення або створення необхідних умов для експлуатації інженерних та інших об’єктів, збереження від забруднення, виснаження і знищення особливо цінних природних територій встановлюються для власників та користувачів земельних ділянок особливий правовий режим використання кожної категорії земель. Це охоронні зони, в межах яких встановлюються для власників земельних ділянок чи землекористувачів визначені законодавством України обмеження у використанні земельних ділянок. Водночас юридичним особам чи фізичним, у власності, користуванні яких перебувають режимоутворюючі об’єкти, надається право доступу до цих об’єктів для їх експлуатації або контролю за поточним станом (земельний сервітут).
Охоронні зони
а) навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів;
б) уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.
Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.
Зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені Правовий режим земель зон санітарної охорони визначається законодавством України.
Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.
Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.
Зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.
Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель.

 

Межі кадастрових зон та кварталів, межі оціночних районів та зон.

Кадастрова зона – це сукупність (об’єднання) земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів, або об’єднання кадастрових кварталів у населених пунктах.

Територіальна зона (ТЗ) – частина території, яка характеризується особливим правовим режимом використання земельних ділянок, межі якої визначені при зонуванні земель.

Формування та складання територіальних зон впроваджується для організації здійснення контролю при проведенні робіт із землеустрою, вишукувальних, топографо-геодезичних, картографічних, землеоціночних, проектних та проектно-вишукувальних робіт, а також вирішення питань у сфері землеустрою, запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації, створення баз даних складових частин державного земельного кадастру.

Територіальні зони розрізняються відповідно до орієнтовного класифікатору територіальних зон (далі - класифікатор) - додається.

Дані по територіальних зонах створюються в електронному вигляді у форматі обмінного файлу.

Межі територіальних зон (далі - ТЗ) формуються на підставі наявної або окремо розробленої документації із землеустрою.

Документація із землеустрою розробляється на основі виконаних топографо-геодезичних, картографічних, землеоціночних робіт, з використанням існуючих планово-картографічних матеріалів та отриманих при виконанні робіт метричних даних (координати меж ТЗ в єдиній геодезичній системі координат). При відсутності документації із землеустрою, зокрема, проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів, що визначають геодезичні координати меж ТЗ у єдиній геодезичній системі координат, та неможливості або недоцільності проведення пректно-вишукувальних робіт, дані про межі ТЗ можуть визначатися по матеріалам планів формування територій сільських, селищних, міських рад та населених пунктів, спеціальних тематичних карт і атласів стану земель та їх використання, здійсненням дигіталізації планово-картографічних матеріалів та фотограмметричним методом, з обов'язковим урахуванням вже існуючих даних про суміжні або вкраплені земельні ділянки або ТЗ по даних державного земельного кадастру.

ТЗ - межі адміністративно-територіальних утворень - формується відповідно до затвердженої в установленому порядку землевпорядної документації. В разі відсутності такої документації можливе використання в роботі проектів формування територій сільських, селищних, міських рад та населених пунктів.

ТЗ розподілу земель за їх цільовим призначенням формується відповідно до наявної документації із землеустрою.

ТЗ містобудівної цінності формується для міст державного, обласного та районного значення, відповідно до ДБН 360-92 (із змінами), при цьому додатково повинні вказуватися території за межами населених пунктів, які мають містобудівну цінність на підставі прийнятих генеральних планів розвитку територій.

ТЗ архітектурно-планувального зонування земель формується на основі даних управлінь містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства.

ТЗ дії санітарно-гігієнічних факторів формується на основі виконаних землевпорядних та топографо-геодезичних робіт. При цьому визначаються:

- санітарно-захисні зони вздовж промислових та комунальних підприємств, розміри яких визначаються проектом землеустрою та ДБН 360-92 (із змінами);

- санітарно-захисні зони інженерно-технічних споруд і комунікацій, розміри та межі визначаються нормативними вимогами до відповідних споруд та комунікацій, відповідно до ДБН 360-92 (із змінами);

ТЗ економіко-планувального зонування, оціночні райони формується на основі землеоціночних робіт (економічна та грошова оцінка). Виділяються окремі території в межах адміністративно-територіальних одиниць, на яких проведено економічну та грошову оцінку земель. Дані вносяться по виконаним роботам.

ТЗ агровиробничих груп формується на основі виконаних робіт по бонітуванню ґрунтів. Вихідними даними можуть виступати схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї), схеми формування територій.