На території України існує три форми власності : державна, комунальна та приватна.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.
Підприємства та товариства можуть мати землю на праві власності, користування а також вони можуть орендувати земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб. Державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям земельні ділянки надаються у постійне користування..
У разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.

Юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;
в) прийняття спадщини;
г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Громадяни України (фізичні особи) набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) рішення органів влади щодо безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, а також приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

б)рішенням суду,

в) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Безоплатна передача земельних ділянок із земель державної або комунальної власності здійснюється в таких розмірах:

За цільовим призначенням	Площа, га
1. Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)
у селах	не більше 0,25
в селищах	не більше 0,15
в містах	не більше 0,10
2. Для ведення особистого селянського господарства	не більше 2,0
3. Для ведення фермерського господарства	в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільсько-господарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільсько-господарських підприємств, роз-мір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підпри-ємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району
4. Для ведення садівництва	не більше 0,12
5.Для індивідуального дачного будівництва	не більше 0,10
6.Для будівництва індивідуальних гаражів	не більше 0,01

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно фізичній особі для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Підставою набуття права власності та права користування земельними ділянками громадян та юридичних осіб є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України та іншими законами.

Іноземні громадяни та особи без громадянства а також іноземні юридичні особи можуть набувати права власності за цивільно-правовими угодами на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, іноземними юридичними особами, протягом року підлягають відчуженню.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну
власність, належать:
а) землі атомної енергетики та космічної системи;
б) землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення;
в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення;
г) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення а також землі під береговими смугами водних шляхів, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони об'єктів водного фонду загальнодержавного значення за межами населених пунктів;
ґ) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
д) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
е) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;

ж)землі лісового фонду за межами населених пунктів.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:
а) землі атомної енергетики та космічної системи;
б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту;
в) землі оборони;
г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;
ґ) землі лісового фонду, крім випадків, визначених Земельним кодексом України;
д) землі водного фонду, крім випадків, визначених Земельним кодексом України;
е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ж) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами.
Держава набуває права власності на землю у разі:
а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
в) прийняття спадщини;
г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами;
ґ) конфіскації земельної ділянки.