Стаття 26. Початок примусового виконання рішення

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:

стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;

обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;

стягнення аліментів;

відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Слід звернути увагу, що при пред’явленні для примусового виконання судового рішення про забезпечення позову стягувач повинен сплачувати авансовий внесок у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Звертаємо увагу, що в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов’язок боржника подати декларацію, доцільно в постанові посилатися, що форма декларації передбачена додатком 1 (про доходи та майно боржника фізичної особи) чи додатком 2 (про доходи та майно боржника юридичної особи) до Інструкції з організації примусового виконання рішень. При направлені боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець може направляти бланк декларації.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону (тобто у розмірі 10 відсотків від суми, яка зазначена у виконавчому документі та яка повинна бути стягнута (чи повернута) у повному обсязі на користь стягувача).

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

У разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному ст. 56 цього Закону, яка передбачає, зокрема, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

 

Стаття 27. Виконавчий збір

 

Положеннями вказаної статті визначено поняття виконавчого збору, порядок стягнення виконавчого збору та випадки нестягнення виконавчого збору.

Ч.1вказаної статті Закону визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Слід звернути увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону ( у розмірі 10 відсотків від суми, яка повинна бути стягнута (чи повернута) на користь стягувача за виконавчим документом у повному обсязі). При цьому постанова про стягнення виконавчого збору як окремий виконавчий документ виноситься у випадках передбачених ч.3 ст. 40 цього Закону).

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, сума виконавчого збору зазначається в розмірі 10 % з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Положеннями вказаної статті Закону визначено випадки коли виконавчий збір не стягується, а саме:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем.

У разі наступних пред’явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Необхідно також зазначити, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

У зв’язку з цим необхідно зазначити наступне.

Якщо кошти виконавчого збору знаходяться на депозитному рахунку органу державної виконавчої служби на стадії розподілу державним виконавцем, то державним виконавцем надається відповідальній особі з ведення обліку коштів виконавчого провадження розпорядження про повернення на рахунок боржника коштів виконавчого збору з підстав передбачених п.7 ст.27 Закону.

Платіжне доручення підписується начальником відділу та відповідальною особою. Копія платіжного доручення про перерахування коштів виконавчого збору долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

У разі якщо кошти виконавчого збору з депозитного рахунку органу державної виконавчої служби перераховано на відповідний казначейський рахунок Державного бюджету України, але підлягають поверненню на рахунок боржника, то державний виконавець в такому випадку керується Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 787 від 03.09.2013 (далі - Порядок).

У відповідності до п.5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації:

- обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету,

- найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті),

- сума платежу, що підлягає поверненню,

- дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

У разі потреби в поверненні помилково або надміру зарахованих коштів готівкою фізичним особам, які не мають рахунків у банках (більше ніж одному одержувачу), органом, що контролює справляння надходжень бюджету, в доповнення до подання до відповідного органу Казначейства подається реєстр одержувачів коштів, в якому зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» згідно із Переліком кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету за виконавчими документами, які перебувають/перебували на виконанні за кодом бюджетної класифікації 22070000 (виконавчий збір) контролює Міністерство юстиції України.

Згідно з п. 5.7 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 р. за № 759/19497 (із змінами) Головне територіальне управління юстиції контролює надходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та їх облік.

Відповідно до наказу Мін’юсту від 25.04.2016 № 1216/5 «Про визначення відповідальних підрозділів за здійснення контролю за справляння надходжень до державного бюджету» визначено відповідальними за здійснення контролю за справлянням надходжень до державного бюджету за кодом 22070000 (виконавчий збір) - Департамент державної виконавчої служби, управління державної виконавчої служби, відділи державної виконавчої служби (у регіоні) головних територіальних управлінь юстиції в областях та місті Києві. При підготовці відповідних документів необхідно враховувати вищезазначені нормативні акти.

Подання в довільній формі подається платником (органом державної виконавчої служби) до органу Казначейства разом із заявою боржника про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця також стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати на момент відкриття виконавчого провадження.