Стаття 37. Повернення виконавчого документа стягувачу

Положення статті передбачають підстави для повернення виконавчого документа стягувачу.

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст. 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Крім того ч.3 зазначеної статті передбачено, що арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа у випадках якщо:

стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника крім рішень немайнового характеру.

Разом з цим відповідно до ч. 2 ст.40 Закону, про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Водночас відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 Закону, у разі повернення виконавчого документа за п. 1 та п. 3 ст. 37 Закону, у випадку якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановлену цим Законом.

З огляду на це, необхідно звернути увагу, що у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ст.37 (за заявою стягувача), якщо виконавчий збір не стягнуто, виконавець одночасно в день повернення виконавчого документа стягувачу виносить постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про арешт в межах суми стягнення виконавчого збору.

Також необхідним слід роз’яснити, що відповідно до п.6 ч.1 ст.34 Закону у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, разом з цим відповідно п.8 ч.1 ст.37 відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася є підставою для повернення виконавчого документа стягувача.

Враховуючи викладене, виконавець у кожному конкретному випадку приймає процесуальне рішення з урахуванням обставин, за яких судом надана відстрочка виконання рішення, а також визначеного строку, протягом якого виконавчі дії не проводяться у зв’язку із існуванням цих обставин.