Еталонна модель взаємодії відкритих систем. Програмне забезпечення комп’ютерних мереж

Під відкритими інформаційними системами на сьогоднішній день розуміють такі цифрові інформаційні системи та мережі інформаційна місткість яких та їх операційні можливості щодо числа підключення користувачів є необмеженими з одного боку, а із іншого – відкритими системами називають системи штучного інтелекту для яких із математичної точки зору характерні немонотонність виведення, та відсутність строгої аксіоматичності, як наслідок - подання знань про предметні галузі.

У класичних логічних системах аксіоми описують "вічні" логічні істини, істинні для будь-якої предметної галузі. На відміну від цього в відкритих інформаційних системах кожна предметна галузь використовує власні, специфічні, істинні лише в ній твердження. Тому такі системи (відкриті) є по суті квазіаксіоматичними, в яких у процесі тривалого формального виведення можлива зміна вихідних аксіом, і, як наслідок, зміна результату виведення.

Починаючи із середини 70-х років у рамках багатьох міжнародних регіональних і національних організацій планомірно ведуться роботи зі стандартизації зв’язку між ЕОМ у тих чи інших прикладних областях. У число цих організацій входять, наприклад: 1.Міжнародна організація стандартизації – МОС (ISO); 2.Міжнародний консультативний комітет з телеграфії і телефонії - МККТТ (CCІTT); 3.Європейська асоціація виробників ЕОМ - ЕАВЕ (ЕСМА); 4.Інститут інженерів електроніки і радіоелектроніки. США - ІІЕР (ІEEE).

Усі роботи зі стандартизації зв’язку між ЕОМ базуються на так званій Еталонній моделі взаємозв’язку відкритих систем (ВВС) Міжнародної організації стандартизації, що скорочено іменується модель ВВС/МОС і описана в документі МОС ІS 7498. Тотожну ВВС/МОС рекомендацію Х.200 випустив МККТТ.

Еталонна модель ВВС/МОС

Зупинимося на основних архітектурних і функціональних аспектах 7-ми прошаркової еталонної моделі ВВС/МОС.

У моделі OSI (рис. 4.6) засоби взаємодії поділяються на сім шарів: прикладний, представницький, сеансовий, транспортний, мережний, канальний, фізичний.

Рис. 4.6. Прошарки еталонної моделі ВВС/МОС та їх програмне забезпечення (Служби та протоколи)

Для кожного шару визначаються стандарти протоколу і служби. У стандарті протоколу даного шару фіксуються формати і семантика елементів даних (протокольних одиниць обміну даними) і припустимі послідовності обміну протокольними одиницями. У стандарті служби фіксуються елементи взаємодії двох суміжних шарів чи функцій даного шару (N), що забезпечують роботу протоколу обміну більш високого шару (N+1).

Прошарки еталонної моделі ВВС/МОС можна розділити на три класи;

1) клас шарів, характерних для кінцевих систем;

2) клас шару маршрутизації;

3) клас шарів, характерних для суміжних систем.

У перший клас входять прикладний, представницький (подання), сеансовий та транспортний прошарки. Для них властиве виконання таких функцій, як надання послуг прикладним системам, трансляція адрес, захист від несанкціонованого доступу, узгодження форматів та процедур обробки даних. Для кожної пари взаємодіючих прикладних систем в кінцевих системах повинна бути забезпечена узгодженість протоколів даного класу.

Другий клас містить тільки мережний шар, що має наскрізну узгодженість у всіх транзитних системах, що сполучають локальні і (чи) великомасштабні мережі зв’язку. За допомогою класу шару маршрутизації досягається незалежність споживачів від кожного конкретного виготовлювача обчислювального і зв’язкового устаткування.

У третій клас входять фізичний і канальний прошарки. У даному класі повинна бути забезпечена погодженість у кожній парі суміжних систем, що також дозволить уникнути залежності від виготовлювачів устаткування.