Класифікація операційних систем.

Операційна система складає основу програмного забезпечення ПК. Операційна система представляє комплекс системних і службових програмних засобів, який забезпечує взаємодію користувача з комп’ютером і виконання всіх інших програм.

З одного боку, вона спирається на базове програмне забезпечення ПК, що входить в його систему BIOS, з іншого боку, вона сама є опорою для програмного забезпечення вищих рівнів – прикладних і більшості службових застосувань. Для того, щоб комп’ютер міг працювати, на його жорсткому диску повинна бути встановлена (записана) операційна система. При включенні комп’ютера вона прочитується з дискової пам’яті і розміщується в ОЗП. Цей процес називається завантаженням операційної системи. Операційні системи розрізняються особливостями реалізації алгоритмів управління ресурсами комп’ютера, областями використання. Так, залежно від алгоритму управління процесором, операційні системи діляться на:

– Однозадачні і багатозадачні; Однокористувацькі і розраховані на багато користувачів; Однопроцесорні і багатопроцесорні системи; Локальні і мережеві.

По числу одночасно виконуваних завдань операційні системи діляться на два класи: Однозадачні (MS DOS); Багатозадачні (OS/2, Unix, Windows).

У однозадачних системах використовуються засоби управління периферійними пристроями, засобу управління файлами, засобу спілкування з користувачами. Багатозадачні ОС використовують всі засоби, які характерні для однозадачних, і, крім того, управляють розділенням спільно використовуваних ресурсів: процесор, ОЗП, файли і зовнішні пристрої.

Залежно від областей використання багатозадачні ОС підрозділяються на три типи: Системи пакетної обробки (ОС ЄС); Системи з розділенням часу (Unix, Linux, Windows); Системи реального часу (RT11).

Системи пакетної обробки призначені для вирішення завдань, які не вимагають швидкого отримання результатів. Головною метою ОС пакетної обробки є максимальна перепускна спроможність або рішення максимального числа завдань в одиницю часу. Ці системи забезпечують високу продуктивність при обробці великих обсягів інформації, але знижують ефективність роботи користувача в інтерактивному режимі.

У системах з розділенням часу для виконання кожного завдання виділяється невеликий проміжок часу, і жодне завдання не займає процесор надовго. Якщо цей проміжок часу вибраний мінімальним, то створюється видимість одночасного виконання декількох завдань. Ці системи володіють меншою пропускною спроможністю, але забезпечують високу ефективність роботи користувача в інтерактивному режимі.

Системи реального часу застосовуються для управління технологічним процесом або технічним об’єктом, наприклад, літальним об’єктом, верстатом тощо. За числом одночасно працюючих користувачів на ЕОМ ОС розділяються на однокористувацькі (MS DOS) і розраховані (Unix, Linux, Windows 95-XP) на багато користувачів У розрахованих на багато користувачів ОС кожен користувач настроює для себе інтерфейс користувача, тобто може створити власні набори ярликів, групи програм, задати індивідуальну колірну схему, перемістити в зручне місце панель завдань і додати в меню Пуск нові пункти. У розрахованих на багато користувачів ОС існують засоби захисту інформації кожного користувача від несанкціонованого доступу інших користувачів.

Багатопроцесорні і однопроцесорні операційні системи. Однією з важливих властивостей ОС є наявність в ній засобів підтримки багатопроцесорної обробки даних. Такі засоби існують в OS/2, Net Ware, Widows NT. По способу організації обчислювального процесу ці ОС можуть бути розділені на асиметричні і симетричні.

Однією з найважливіших ознак класифікації ЕОМ є розділення їх на локальні і мережеві. Локальні ОС застосовуються на автономних ПК або ПК, які використовуються в комп’ютерних мережах як клієнт. До складу локальних ОС входить клієнтська частина ПЗ для доступу до видалених ресурсів і послуг. Мережеві ОС призначені для управління ресурсами ПК включених в мережу з метою сумісного використання ресурсів. Вони представляють могутні засоби розмежування доступу до інформації, її цілісності і інші можливості використання мережевих ресурсів.