Зовнішня пам’ять. Класифікація накопичувачів

Для зберігання програм і даних у ПК використовуються накопичувачі різних типів. Накопичувачі - це пристрої для запису і зчитування інформації з різних носіїв інформації. Розрізняють накопичувачі зі змінним і вбудованим носієм. За типом носія інформації накопичувачі розділяються на накопичувачі на магнітних стрічках і дискові накопичувачі. До накопичувачів на магнітних стрічках відносяться стримери та ін. Ширший клас накопичувачів складають дискові накопичувачі. За способом запису і читання інформації на носій дискові накопичувачі розділяються на магнітні, оптичні і магнітооптичні. До дискових накопичувачів відносяться: накопичувачі на флопі-дисках; накопичувачі на незмінних жорстких дисках (вінчестери); накопичувачі на змінних жорстких дисках; накопичувачі на магнітооптичних дисках; накопичувачі на оптичних дисках (CD-R CD-RW CD-ROM) з одноразовим записом і накопичувачі на оптичних DVD – дисках (DVD-R, DVD-RW, DVD-ROM і ін.)

Додаткові пристрої

Периферійні пристрої - це пристрої, що підключаються до контролерів ПК і розширюють його функціональні можливості За призначенням додаткові пристрої розділяються на: пристрої введення (трекболи, джойстики, світлове перо, сканери, цифрові камери, диджітайзери), пристрої виведення (плотери або графічні пристрої), пристрої зберігання (стримери, zip-накопичувачі, магнітооптичні накопичувачі, накопичувачі HIFD і ін.) та пристрої обміну (модеми).

Значення комп’ютерної техніки у галузі економіки та менеджменту

Роль інформаційних технологій в розвитку суспільства полягає в прискоренні процесів отримання, розповсюдження і використання суспільством нових знань.

У історії розвитку цивілізації відбулося декілька інформаційних революцій, коли кардинальні зміни у сфері обробки інформації привели до перетворень суспільних відносин, придбання людським суспільством нової якості.

Перша революція пов’язана з винаходом писемності, що привело до гігантського якісного і кількісного стрибка в розвитку суспільства. З’явилася можливість передачі знань від покоління до покоління.

Друга (середина XVI століття) викликана винаходом книгодрукування, яке радикально змінило індустріальне суспільство, культуру, організацію діяльності.

Третя (кінець XIX століття) обумовлена винаходом електрики, завдяки якій з’явився телеграф, телефон, радіо, що дозволяють оперативно передавати і накопичувати інформацію в будь-якому обсязі.

Четверта (70-і р.р. XX століття) пов’язана з винаходом мікропроцесорної технології і появою персонального комп’ютера. На мікропроцесорах і інтегральних схемах створюються комп’ютери, комп’ютерні мережі, системи передачі даних.

В кінці 60-х років 20-го сторіччя різко інтенсифікувалися інформаційні процеси. Основними складовими цих процесів були збільшення об’єму інформації, що здобувалася, оброблюваної і передаваної. Графічне подання числа публікацій, винаходів, програм для ЕОМ і інших результатів інтелектуальної діяльності залежно від часу показує стрибкоподібне (експоненційне) зростання на рубежі 50-70х років. Ця графічна інтерпретація отримала назву "Інформаційного вибуху".

Програмне забезпечення ПК

2.2.1. Визначення та особливості мов програмування

Існуючі в даний час мови програмування підрозділяють на три великих класи: машинно-орієнтовані, процедурно-орієнтовані і проблемно-орієнтовані. До машинно-орієнтованих мов програмування відносяться мови, у яких, з одного боку, явно виражений зв’язок з конкретною ЕОМ (структура команд, пам’яті, зовнішніх пристроїв тощо), а з іншого боку - у мову введені елементи, що спрощують і автоматизують процес програмування (символьне позначення команд і комірок пам’яті, широке використання звичних для людини позначень тощо). Машинно-орієнтовані мови програмування дозволяють писати програми, що не поступаються за ефективністю програмам, написаним безпосередньо в кодах машини, але в значній мірі полегшують роботу з їх налагодження. Як правило, машинно-орієнтовані мови програмування призначені для системних програмістів, що працюють на обслуговуванні ЕОМ і побудові математичного забезпечення для них. У залежності від ступеня зв’язку людини з ЕОМ, машинно-орієнтовані мови програмування поділяються на:

- машинні мови програмування,

- автокоди (мови символьного кодування, чи асемблерні мови)

- машинно-незалежні мови програмування.

Відмінною рисою машинних мов є цифрове кодування команд (у деякій системі числення) і, отже, відсутність розбіжності між внутрішнім поданням операторів (команд), за допомогою яких у цих мовах описуються програми, і формою подання даних. Останнє є запорукою можливості реалізації на ЕОМ таких програм, які в результаті роботи формують інші програми (транслятори, генератори програм, тощо) чи перетворюють у процесі виконання самих себе. Мови програмування більш високих рівнів цією особливістю машинних мов не володіють і тільки в новітніх мовах з’являються деякі обмежені можливості впливу на програми в процесі їхньої реалізації (наприклад, у мові АЛГОЛ-68).

Уже реалізація найпростіших алгоритмів на перших ЕОМ (циклічних і процесів, що розгалужуються, і підпрограм) приводила до необхідності перетворення команд у процесі їхнього виконання (до так званих команд модифікації). Аналіз програм дозволив пред’явити до структур ЕОМ певні вимоги з метою спрощення виконання програм за рахунок удосконалення внутрішніх мов ЕОМ. Так, наявність у системі команд ЕОМ операцій за адресами 2-го рангу (непрямої адресації) дозволяє реалізувати будь-яку програму без модифікації її запису при виконанні (отже, дає можливість розміщати програми в односторонній пам’яті), зробити так, щоби запис будь-якої програми не залежав від її розміщення в пам’яті ЕОМ, від розмірів оброблюваних масивів, місця розміщення даних тощо.

Тому вже з кінця 60-х рр. у внутрішні мови включаються ті чи інші еквіваленти непрямої адресації (індекс-регістри і покажчики, адреси вищих рангів). Названі особливості машинних мов увійшли в мови програмування більш високих рівнів. Разом із тим уже машинним мовам властиві найбільш характерні риси всіх мов програмування фразової структури: команди мови складаються із символів, що позначають посилання на належну для виконання операцію і на дані, над якими вона повинна бути виконана, чи на команду, що повинна бути виконана після даної, або на пристрій, що повинний бути підключеним для роботи.

Опис процесів автоматичної обробки даних внутрішніми мовами ЕОМ спряжений зі значними труднощами, викликаними малою наочністю цих мов і наявністю специфічних особливостей, що накладаються конкретною технічною реалізацією. Виняток становлять внутрішні мови машин із високим рівнем інтерпретації, тобто машин, внутрішні мови яких є мовами процедурно-орієнтованими (наприклад, мови машин "МІР-1", "МІР-2"), Проте машинні мови знаходять застосування (як правило, за допомогою символьного кодування) при підготовці системного програмного забезпечення ЕОМ. Задача формального опису машинних мов зв’язана з проблемою точного опису можливостей реальних машин, що перебувають в розвитку, (пристроїв уведення – виведення даних, систем переривання ЕОМ, роботи в реальному масштабі часу тощо) і дотепер не може вважатися вирішеною.

Автокоди (чи мови один до одного; 1:1) призначені для заміни двійкових кодів операцій і адреса команд їхніми символьними позначеннями, а в більш розвинутих мовах (макромовах чи автокодах 1: n) - для розширення набору елементарних операцій ЕОМ деякими макрокомандами, що реалізують виконання визначених підпрограм. Використання останніх стало першим реальним кроком на шляху автоматизації програмування і послужило основою для створення мов програмування, які розширяються. У мовах цього рівня запис арифметичних та інших виразів або розщеплюється на ланцюжок більш елементарних записів, або подається в спеціальних мовах, більш близьких до природної (різні варіанти запису бездужкових виразів тощо).

Мови символьного кодування знайшли застосування ще в машинах 1-го покоління, що дозволило спростити процес програмування за рахунок автоматизації розподілу пам’яті, обліку її ступіней тощо Застосування універсальних засобів опису процесів обробки даних, наданих мовами програмування більш високих рівнів, може приводити до менш ефективного використання устаткування і до втрати швидкості виконання програм. Мови символьного кодування є базовими в операційних системах і використовуються як мови збірки, тому їх також називають асемблерними мовами, чи мовами зборки. Оскільки ці мови, як правило, охоплюють усі можливості машинних мов, вони знаходять застосування в машинах наступних поколінь при створенні системного програмного забезпечення - програм, від яких потрібно найбільш висока ефективність.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

1. Iнтелект штучний - 1. Науковий напрям, у межах якого ставляться та розв’язуються задачi апаратного чи програмного моделювання тих видiв людської дiяльностi, якi традицiйно вважаються iнтелектуальними. 2. Властивiсть iнтелектуальних систем виконувати функцiї (творчi), що традицiйно є прерогативою людини.

2. Iнформацiї одиниця кiлькостi - [Information content unit, Единица количества информации]: Одиниця, призначена для вимiрювання кiлькостi iнформацiї у повiдомленнi. Двiйковою одиницею кiлькостi iнформацiї (Information content binary unit) є бiт, десятковою (Information content decimal unit) - Гартлi.

3. Iнформацiйна мережа - [Information network, Информационная сеть]: Сукупнiсть мережi ЕОМ та взаємодiючих через мережу ЕОМ вiддалених реальних кiнцевих систем, що забезпечує доступ прикладних процесiв, якi розмiщеннi в цiй системi, до її iнформацiйних, обчислювальних, комунiкацiйних ресурсiв, та колективне їх використання.

4. Абонент - [1. Abonent, subscriber, user, 2. OSI utility user, Абонент]: 1.Користувач, що має доступ до системи оброблення даних із абонентського пункту. 2.Частина абонентської системи, що відноситься до функцiйної служби.

5. Атрибут - [Atribut, Атрибут]: Iнформацiйний елемент, що позначає деяку властивiсть i приймає значення з окресленої їх множини.

6. Бiт - [Bit, Бит]: Двiйкова одиниця кiлькостi iнформацiї, що вiдповiдає тiй iнформацiї, яка передається отримувачу пiд час приймання одного з двох повiдомлень однакової ймовiрностi.

7. Байт - [Byte, Байт]: Одиниця iнформацiї, що дорiвнює восьми бiтам.

8. Гiгабайт (Гбайт) - [Gigabyte, Гигабайт]: Одиниця вимiру обсягу пам’ятi, яка дорiвнює 2³⁰ чи 10⁹ байт.

9. Данi - [Data, Данные]: Iнформацiя, подана у формалiзованому виглядi, придатному для iнтерпретування, оброблення i переадресування людиною чи технiчними засобами.

10. Даних оброблення - [Data processing, Обработка данных]: Виконання будь-якої операцiї чи комбiнацiйної операцiї з даними.

11. Достеменнiсть - [Validity, adequacy, Достоверность]: Iмовiрнiсть вiдсутностi помилок у даних.

12. Економічна інформація - це перетворена і оброблена сукупність відомостей, що відображає стан і хід економічних процесів.

13. Інформатика - це наука про інформацію, способи її збору, зберігання, обробки і надання за допомогою комп’ютерної техніки.

14. Канал цифровий зв’язковий - [Digit channel, Канал цифровой связи]: Зв’язковий канал для пересилання аналогових даних, закодованих дискретними сигналами.

15. Комiрка - [Cell, location, Ячейка]: Мiнiмальна адресована дiлянка пам’ятi.

16. Мiсткiсть - [Capacity, Емкость]: Максимальна кiлькiсть одиниць даних, що може зберiгатись у запам’ятовувальному пристрої.

17. Модель - Об’єкт (реальний, знаковий чи уявний), що відрізняється вiд вихiдного, але здатний замiнити його в межах завдань, що вирiшуються.

18. Нiт - [Нит]: Одиниця кiлькостi iнформацiї (чи ентропiї), у визначеннi якої використовуються натуральнi логарифми.

19. Одиниця - [Unit, Единица]: Самостiйна частина у складi цiлого.

20. Пам’ять - [Memory, Память]: Загальна назва для довiльних методiв фiксування та збереження iнформацiї.

21. Передавання даних - [Data transmission, Передача данных]: Пересилання даних за допомогою засобiв зв’язку з одного мiсця для приймання їх в iншому мiсцi.

22. Сервер - [Server, Cервер]: Станцiя, що обслуговує iншi станцiї локальної мережi.

23. Сигнал - [Signal, Сигнал]: 1. Матерiальний носiй iнформацiї. 2. В архiтектурi вiдкритих систем - термiновий сеансовий блок даних.

24. Файл - [File, Файл]: 1. Пойменована сукупнiсть логiчних записiв, однотипних за структурою i методом доступу, оформлена як єдине цiле методами мови програмування. 2. Набiр даних на логiчному рiвнi розгляду.

25. Функцiйний блок - [Functional unit, Функциональный блок]: 1. Сукупнiсть логiчно зв’язаних функцiй. 2. Система чи пристрiй (частина системи чи пристрою), що виконує визначену логiчно зв’язану групу функцiй.

26. Чiп - [Chip, Чип]: Кристал разом із нанесеною на ньому iнтегральною схемою.

ПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Питання для самоперевірки

1. Приведіть приклади об’єктно-орієнтованих мов? У чому полягає об’єктно-орієнтованих підхід?

2. Призначення й функції операційних систем?

3. Склад базового комплекту ПК?

4. Структура програмного забезпечення?

5. У чому полягають основні принципи архітектури фон Ноймана для ЕОМ?

6. Що Вам відомо про прикладне програмне забезпечення?

7. Що входить у поняття периферійних пристроїв?

8. Що означає термін «програмне забезпечення ПК»?

9. Що таке принцип відкритої архітектури?

10. Що таке програмування?

11. Яке програмне забезпечення називається системним?

12. Які ідеї закладені в логічне програмування? У яких галузях воно застосовується?

13. Які ідеї закладені в процедурне програмування? Приведіть приклади процедурних мов програмування.

14. Які ідеї закладені у функціональне програмування? У яких галузях воно застосовується?

15. Які існують підходи до створення мов програмування?

16. Які принтери використовуються при роботі ПК?

 

ТЕМА 3