Аналітичний і синтетичний облік витрат виробництва та собівартості готової продукції.

Як уже зазначалось у п.2.1. дипломної роботи до прямих витрат відносяться:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати.

 

До складу прямих матеріальних витрат відносяться наступні складові– аглоруда, вапняк, коксовий дріб’язок, щебінь, штиб, вугіль, тверде паливо. Найбільшу питому вагу в собівартості готової продукції на комбінаті займають матеріальні витрати, що і визначає актуальність їх обліку. Завдання полягає в тому, щоб правильно оцінити їх та віднести на певну продукцію.

Відповідно до П(С)БО 16 кожне підприємство відповідно до особливостей технології виробництва самостійно встановлює перелік калькуляційних статей. В нашому випадку ПАТ «ЦГЗК» користується методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт та послуг) на гірничо видобувних підприємствах ДАК «Укррудпром». Згідно з цими рекомендаціями встановлений наступний перелік прямих матеріальних витрат:

1. по концентрату:

- руда;

- шари;

- електроенергія;

- вода технічна.

2. по агломерату:

- концентрат;

- аглоруда;

- вапняк;

- шлами;;

- паливо технологічне;

- газ коксовий;

- каз природний;

- електроенергія;

- вода технічна.

На документи, які підтверджують витрачання матеріалів (сировини, матеріалів, палива, запчастин, малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо) складається реєстр видаткових документів.

Реєстри виписуються у двох примірниках: один залишається на складі, а другий, з прикладеними до нього документами, здається на обробку в бухгалтерію.

Здані реєстри обробляються в бухгалтерії таким чином: прикладені первинні документи групуються за окремими ознаками, які визначаються в бухгалтерії. Наприклад, основні, допоміжні матеріали, паливо, запасні частини та ін. Документи групуються за видами матеріалів, після чого за кожною з груп документів підраховується загальна сума і запи­сується на зворотному боці реєстру.

Оброблені реєстри записуються в накопичувальну відомість руху матеріалів. У відомість записуються лишки з відомості за попередній місяць, а потім робляться записи з реєстрів по витрачанню та надходженню того ж періоду. Після запису реєстрів за місяць виводяться обороти з надходження і витрачання, а також лишки на кінець місяця. Інформація про залишок на початок періоду, надходження, вибуття та залишок на кінець періоду. Враховуючи потреби працівників бухгалтерії, звіт деталізовано в розрізі об’єктів витрачання виробничих запасів, тобто структурних підрозділів, зокрема за вересень відбувався рух запасів по рахунку 2012 до РОФ-2, РУ.

Враховуючи те, що на підприємстві використовується велика кількість матеріалів, а як наслідок і звіт може бути громіздким, на підприємстві до звіту по складу включають лише ті запаси, по яких був рух впродовж звітного місяця. Звіт про витрати матеріалів на виробництво та розподіл послуг надає інформацію про витрати матеріалів на виробництво по переділам виробничого процесу. Звіт про рух матеріальних цінностей складається у двох екземплярах. Перший із підписом завідуючого складом і прикладеними до нього документами по надходженню і вибуттю матеріалів передається до бухгалтерії, а другий із підписом бухгалтера, який відповідає за облік матеріалів, повертається завідуючому складом і виступає як підтвердження щодо здачі ним звіту.

Для систематизації даних про використання запасів на підприємстві є необхідним регістр бухгалтерського обліку, в якому відображаються такі дані: дата, номер документа та найменування матеріалу, номер видаткового документа, кредит синтетичних рахунків матеріаль­них цінностей, сальдо на початок місяця. Облік використання виробничих запасів на ПАТ „ЦГЗК” ведеться у журналі-ордері 10 (додаток Р). Протягом місяця записи в журналі-ордері робляться на підставі документів, що фіксують витрачання запасів і надходять до бухгалтерії та відповідним чином обробляються. Ведення журналу-ордеру 10 на ПАТ „ЦГЗК” здійснюється при застосуванні комп'ютерної техніки – тому вони мають вигляд машинограм, які необхідні для потреб управлінців, які використовують їх для аналізу даних та прийняття управлінських рішень.

Також важливим моментом обліку використання виробничих запасів є їх оцінка при вибутті. Методи, використовувані підприємством були зазначені раніше. Для найбільш чисельної групи запасів, а саме – аглоруди, вапняку, коксового дріб’язку, вулю, що використовуються для агломераційного виробництва використовується метод середньозваженої собівартості. Тому доцільним буде зробити розрахунок саме за цим методом.

Оцінка за середньозваженою собівартістюпроводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких за­пасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. При цьому середня вартість запасу визначається за формулою:

Всер = (Впоч+Впр)/(Кпоч+Кпр), (2.1).

де Всер – вартість запасів на початок періоду;

Впр – вартість придбаних запасів в обліковому періоді;

Кпоч – кількість запасів на початок періоду;

Кпр – кількість придбаних запасів в обліковому періоді.

Метод розрахунку за середньозваженою собівартістю унаочнює таблиця 2.2.

 

Таблиця 2.2.

Розрахунок середньозваженої собівартості одиниці „аглоруда”

 

Період	Залишок на початок періоду	Придбано за період
Кількість, тонн	Ціна, грн.	Вартість, грн	Кількість, тонн	Ціна, грн.	Вартість, грн
Лютий 2011 року

 

Отже, за наведеними даними середньозважена собівартість одиниці „аглоруда” становитиме:

Всер = (26475+69930)/(25+63) = 1095,51 (грн.)

Таким чином, при застосуванні цього методу вартість запасів, що знову надійшли протягом періоду, усереднюється з вартістю наявних запасів. Не дивлячись на те, що цей метод використовується для багатьох запасів, його недоліком є складність визначення середньої ціни в умовах, коли виробничі запаси надходять або витрачаються щоденно. А також, якщо в період з дати останнього вибуття відбулось зростання цін порівняно із середнім рівнем, то оцінка запасів за цим методом дає більшу вартість вибуття запасів.

Для накопичення інформації про витрати на виробництво призначений рахунок 23 «Виробництво», до якого відкриваються субрахунки за окремими виробництвами та видами продукції. Цей рахунок активний, основний, витратний, призначений для обліку господарських засобів. Представимо списання прямих матеріальних витрат у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Відображення в обліку операцій з витрачання виробничих запасів на ПАТ “ЦГЗК” за лютий 2011 року

 

Зміст господарської операції	Проводка	Сума
Дебет	Кредит
Списані в цехи основного виробництва:
- основні матеріали			1340775,00

 

Істотним елементом собівартості продукції на будь-якому підприємстві є витрати на оплату праці. Для обліку таких витрат відповідно до Рекомендацій № 47 призначені наступні статті калькуляції: “Основна заробітна плата” та “Додатково заробітна плата”.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється в вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми за трудові успіхи й за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань.

Оплата праці виробничих робітників-відрядників здійснюється на основі первинних документів на виробіток, а тому такі витрати завжди можна віднести на певний виріб безпосередньо. У рапортах на виробіток, нарядах, актах та інших документах вказується, що виконується робітником і на яку суму. Відхилення від норм оформлюються спеціальними документами: доплатними листами та нарядами з особливою смугою.

Всі первинні документи по нарахуванню заробітної плати обробляються у відділі „Розрахунків та обліку заробітної плати” по структурним підрозділам і по підприємству в цілому. На підставі нарядів на відрядну роботу, табелів обліку робочого часу складаються дві книги. Перша має назву „Книга замірів для робітників-відрядників” у якій відображаються обсяги виконаних робіт і розподіл заробітної плати згідно тарифу, розряду, коефіцієнта трудової участі та відпрацьованого часу за прізвищами. У другій книзі на основі табелю обліку робочого часу, який ведеться за прізвищами складається розрахунково-платіжна відомість для робітників з погодинною оплатою праці. Крім того, при розрахунку заробітної плати враховуються: лікарняні листи, отримані додаткові відпустки працівниками, виклики до суду та військові комісаріати. Вся інформація групується по напрямкам витрат у зведених відомостях та розшифровках до журналу 10. Ця інформація передається у відділ “Праці та заробітної плати”, а також до відділу „Формування витрат та калькулювання собівартості” у вигляді відомості до рахунка 23 (додаток Ш).

Відповідно до чинного законодавства від нарахованої заробітної плати виробничих робітників проводять нарахування на соціальне страхування. Ці витрати належать до інших прямих витрат, оскільки вони прямо залежать від фонду оплати праці та встановлених державою розмірів нарахувань на різні види страхування.

На сьогодні діють диференційовані ставки нарахувань єдиного соціального внеску на фонд оплати праці. До 01.01.2011р. проводились соціальні відрахування з фонду заробітної плати підприємства:

- до Пенсійного фонду – 31,8%,

- на обов’язкове соціальне страхування – 2,9%,

- на страхування на випадок безробіття – 1,3%,

- на страхування від нещасних випадків на виробництві – 4,3%.

Відповідно до цього в бухгалтерському обліку суми нарахувань на різні види страхування відображаються наступним чином:

Таблиця 2.4

Синтетичний облік нарахувань на соціальні заходи на ПАТ «ЦГЗК» за лютий 2011 року

Нарахований ЄСВ			211987,30
- допоміжних цехів			207531,87
- соціальної сфери			4096,60

 

Таким чином, визначивши порядок аналітичного та синтетичного обліку прямих витрат, і оскільки базове підприємство виробляє по переділам один вид продукції, то всі прямі витрати безпосередньо списуються на собівартість виготовленої продукції.

Загальновиробничі витрати як складова частина виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) не мають безпосереднього зв’язку з технологічним процесом основних і допоміжних структурних підрозділів підприємства, а пов’язані лише з його організацією, обслуговуванням і створенням для підрозділів необхідних умов виробництва та здійснення управління.

Орієнтовний перелік статей загальновиробничих витрат наводиться у стандарті бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. До таких витрат належать:

1.Витрати на управління підприємством;

2.Амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;

3.Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

4.Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів;

5.Витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;

6.Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

7.Витрати на обслуговування виробничого процесу;

8.Витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища;

9.Інші витрати.

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також втрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання ведеться на рахунку 911 “ Загальновиробничі витрати ”. Цей рахунок активний, витратний, збірно-розподільчий, сальдо не має.

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями витрат або елементами у журналі довільної форми „911 Загальновиробничі витрати. А, також у відомості № 12 „Відомість обліку загально виробничих витрат”, де відображаються кореспондуючі рахунки та статті аналітичного обліку загальновиробничих витрат (додаток Щ).

Первинними документами при відображенні накопичення загальновиробничих витрат є накладна, рахунок, ВКО, виписка банку, авансовий звіт, рахунок бухгалтерії тощо. Щомісячне списання цих витрат за відповідним розподілом оформлюється довідкою бухгалтерії. Протягом місяця всі первинні документи заносяться до комп’ютера, де в кінці місяця за допомогою спеціально розробленої програми отримують документ „Оборот рахунку 911 – загальновиробничі витрати ш., за лютий 2011 року, крім того бухгалтер веде журнал 911, в довільній формі, для перевірки правильності розрахунків комп’ютера. Для синтетичного обліку загальновиробничих витрат використовується журнал-ордер № 10(додаток Р)

Використовуючи суми, наведені в документі „ Оборот рахунку 911 – загальновиробничі витрати за лютий 2011 року відобразимо віднесення витрат до загальновиробничих за допомогою бухгалтерських проводок і покажемо їх у розробленій таблиці. 2.6, яку наведено нижче.

П(С)БО 16 встановлено особливий порядок віднесення загальновиробничих витрат до складу собівартості продукції. До неї можуть входити не всі загальновиробничі витрати, а тільки їх частина залежно від співвідношення граничного випуску продукції та нормальної виробничої потужності, а решта визначається витратами в період їх виникнення. Іншими словами, такі витрати повинні щомісячно розподілятися між рахунками 231 та 90.

Визначені підприємством за переліком і складом загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.До змінних належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. При чому змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (обсягу виробництва, прямих витрат), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Отже, змінні витрати прямо й повністю включаються до складу собівартості продукції, тобто списуються в дебет рахунку 231.

До постійних загальновиробничих витрат відносять витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу виробництва. Постійні витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції у повному обсязі у випадку, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність. В даному випадку постійні витрати списуються в дебет 231 рахунку.

В разі, коли фактичний обсяг виробництва не досяг нормальної потужності, включається лише частина постійних загальновиробничих витрат. Решта таких витрат, які називаються нерозподіленими й визначаються витратами звітного періоду, включаються до складу собівартості реалізованої продукції, тобто списуються на рахунок 90.

Крім того, важливим є те, що загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Таким чином, розподіл загальновиробничих витрат проводиться у наступній послідовності:

· Обрати базу розподілу загальновиробничих витрат.

· Визначити очікуваний середній обсяг діяльності при звичайних умовах господарювання (нормальну потужність).

· Визначити загальну величину загальновиробничих витрат, в тому числі постійних і змінних за умови досягнення підприємством нормальної потужності.

· Визначити норматив змінних і постійних загальновиробничих витрат.

Оскільки на ПАТ «ЦГЗК» фактичний обсяг виробництва перевищує нормальну потужність, загальновиробничі витрати повністю списуються на 23 рахунок.

Включення постійних витрат до собівартості продукції відображено у таблиці 2.7

Таблиця 2.7

Кореспонденція рахунків з обліку загальновиробничих витрат на за лютий 2011 року

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит	Сума, грн.
Включення суми загальнови
робничих витрат до складу ви			6271095,40
робничої собівартості продукції

 

Отже, можна зробити наступний висновок, що списання загальновиробничих витрат залежить від особливостей організації виробництва та результатів виробничої діяльності підприємства. Тобто в залежності від фактичної потужності за звітний період, яка може відрізнятися від нормальної як у бік збільшення так і в бік зменшення.

Завдання обліку витрат на виробництво продукції полягає в накопиченні даних для розрахунку собівартості одиниці продукції. Мета зведення даних - встановити величину витрат по двох напрямах об’єктів – по продукту і за центрами відповідальності.

Оскільки собівартість готової продукції накопичується по дебету калькуляційного рахунку 231 „ Виробництво ”, то доцільно розглянути збирання витрат на цьому рахунку. Таке формування можна здійснити в кілька етапів.

На першому етапі на рахунок 231 списуються прямі технологічні витрати. Відобразимо це на рахунках бухгалтерського обліку, які наведемо у таблиці 2.8.

На другому етапі після збору та розподілу списується частина загальновиробничих витрат. Слід відзначити, що на рахунок 231 списується вся сума загальновиробничих витрат, так як фактична потужність видобутку корисної копалини більша за нормативну потужність.

На третьому та четвертому етапі списуються витрати виробництва продукції майбутніх періодів та витрати в наслідок технологічного браку. Оскільки на базовому підприємстві таких витрат не було, то записи не відображаємо.

Всі витрати по виробничим рахункам накопичуються в журналі-ордері №10 (додаток Р), який заповнюється на підставі наступних документів: відомості 12 (зведення дебетових оборотів по 911 рахунку); чи „ Оборот рахунку 911 «загальновиробничі витрати за лютий 2011 року ”, або відомість 15 (зведений облік дебетових оборотів по рахункам 39, 92, 93). Окремо на підставі розрахункових таблиць в журналі 10 збирається дебетовий оборот по рахунку 231 „ Виробництво ”.

Після складання журналу 10 в кінці місяця розраховується фактична собівартість готової продукції (С/в):

С/в = НЗВп + витрати – НЗВк, (2.2)

де, НЗВп – незавершене виробництво на початок місяця,

НЗВк – незавершене виробництво на кінець місяця.

Оскільки на даному підприємстві незавершеного виробництва немає, то всі витрати, зібрані на 231 рахунку, становлять фактичну собівартість готової продукції, яка списується наступним записом на рахунок 261 „ Готова продукція ”:

Таблиця 2.8

Облік витрат на виробництво ПАТ «ЦГЗК» за лютий 2011 року

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит	Сума, грн.
1. Оприбутковано на склад готову продукцію			86428813,25

Таким чином, всі витрати по виробництву товарної руди прямим шляхом списуються на собівартість готової продукції, яка за підсумками становить 86428813,25 гривень.