Шкільні дидактогенії, їх природа та профілактика. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Шкільні дидактогенії, їх природа та профілактика.



Для формування психічного здоров’я особистості важливо знати причини, що зумовлюють відхилення в розвитку особистості:

· Небажання вчитись, відраза до навчальної праці, уникання процесу підготовки домашніх завдань, прогули уроків, обдурування учителів та батьків.

· Грубість, нотації, моралізаторство учителя, відсутність педагогічного такту, незнання вікових та індивідуальних особливостей дітей та неврахування їх у педагогічному процесі.

· Неприязнь з боку однокласників, глумління, призвіська, виштовхування школярів, що погано навчаються із соціального середовища.

· Стан учня на межі норми-патології.

· Негаразди у родинних взаєминах.

· Порушення психогігієнічних основ педагогічного процесу.

· Гіподинамія – (штучне обмеження руху дитини викликає затримку її психічного розвитку і гальмує розвиток розумових здібностей, таланту. Особливо страждає мислення, яке пов’язане з руховою діяльністю).

· Дидактогенії.

Зупинимось більш детально на характеристиці, причинах виникнення та шляхах усунення дидактогеній у навчально –виховному процесі школи.

«Парадоксальність дидактогеній полягає в тому, що вони бувають тільки в школі – в тому священному місці, де гуманність повинна бути важливою рисою, яка визначає взаємовідносини між дітьми та вчителями» (В.О.Сухомлинський).

Дидактогенії виникають внаслідок нетактовних (брутальних) слів педагога, які ранять самолюбство учнів і заважають їхній впевненості. В ній не завжди проявляється почуття образи, але завжди пригнічення, втрата впевненості і часто розгубленість.

Н.В.Жутікова зазначає, що «це несприятливі наслідки педагогічних помилок і негативного впливу …, наслідки порушень педагогічної етики, моральних обов’язків учителя».

І.Шварц та Л.Гашева назмвають дидактогенні стани травмою «психічним зрушенням», в основі яких «необережний вплив учителя», його «низька педагогічна культура».

Причини дидактогеній.

1) Дидактичні:

- види педагогічної системи, в якій діти навчаються;

- перевантаження учнів;

- неправильне, необ’єктивне оцінювання;

- неврахування принципів навчання, вікових особливостей учнів;

- недостатня організація роботи вчителя на уроці.

2) Психологічні:

- мікроклімат у школі, класі;

- психологічне насильство;

- стиль роботи вчителя;

- індивідуальні особливості учнів;

- шкільні фобії;

- конфлікти;

- психологічна культура вчителя, його психічне здоров’я;

- стиль роботи керівництва закладу на рівні «адміністрація –вчитель»;

- система підготовки вчителя у вищих навчальних закладах.

3) Сімейні причини.

4) Порушення педагогічного такту (І.В.Страхов, В.Жутікова):

- надмірна суворість звертання, брутальність, різкість висловлювання, іронія;

- спілкування наказним тоном, авторитарність;

- приниження гідності, зневажання, різні «висміювання», «викриття», покарання соромом;

- багатослів’я у спілкуванні, надмірність зауважень, недоречна причепливість;

- сухість звертання, слабкість емоційного контакту вчителя з учнями;

- одноманітність педагогічних впливів, шаблонність у використанні будь-яких з них;

- непослідовність у спілкуванні;

- захвалювання окремих школярів, часте і надмірне відзначення їхньої гідності, зниження вимог до них;

- приниження гідності окремих дітей, часто підкреслення їхніх недоліків, підвишена вимогливість до таких дітей;

- помилкове уявлення про учня;

- перевантаження учнів;

- залякування;

- нетерпіння дорослих;

- порівняння дитини з іншими;

- покарання за фізіологічні потреби;

- невміння вчителя контролювати свій психічний стан.

5) Не сформованість довільності психічних процесів.

6) Наявність специфічних особистісних особливостей дитини:

- темперамент;

- тривожність (1) надто уважні до оцінок, їх завжди цікавить, що про них говоритимуть, як оцінять; з іншого – не довіряють оцінкам, сумніваються, що їх оцінюють правильно; 2) їм характерне специфічне ставлення до вибору завдань або доручень: вони обирають такі завдання, які є досить важкими й виконання яких принесе їм повагу, але можуть вибрати і легші, які гарантують успіх; 3) виявляють підвищений інтерес до порівняння себе з іншими, але водночас уникають ситуацій, де таке порівняння може бути явним);

- емоційність (підвищена чутливість до різноманітних проблем, емоційних взаємин);

- вразливість (запам’ятовування неприємних подій);

- імпресивність (схильність до внутрішньої переробки почуттів, переживань);

- накопиченість відстрочених емоційних реакцій, несподіване виявлення їх;

- внутрішня нестійкість;

- схильність до хвилювання, неспокою;

- незахищеність, чутливість до конфліктів, погроз, застосування сили і диктату;

- виразні почуття «Я», підкреслення власної гідності.

 

Прояви дидактогеній.

- За загальному гальмуванні (блокування активної уваги) пригнічення здатності сприймати, міркувати;

- Лінощі (дитину від особистої діяльності щось відштовхує – зароджується почуття неможливості, недосяжності бажаного результату);

- Зниження або втрата спонуки до занять, бажання ухилитись від них. Часто породжується відчуття безсилля, відчаю, нескінченності занять.

- Виснаження розумової працездатності.

- Неуважність, забудькуватість, розсіяність.

- Втрата імпульсу, блокада самостійності.

- Нерішучість, невпевненість, почуття постійного незадоволення, тривожності, провини.

- Негативізм та інші способи дитячого самозахисту (плач, свавілля, впертість у різних проявах: пасивна образа, ігнорування, обурення).

- Розгубленість (при мінімальному підвищенні інтонації, при нагнітанні поспішності, при звичайному шумі).

- Постійні страхи.

- Заїкання.

- Тики.

- Стани реактивного психозу.

- Аутизм (як форма ігнорування вчителя або ситуації).

- Пасивність дитини в діяльності і спілкуванні (як наслідок навіювання або заниженої самооцінки).

 

Наслідки дидактогеній.

1.Можуть стати причиною неврозів різного типу.

2.Викликають блокаду само актуалізації у формі невротичних проявів, нестійкого настрою, примхливість, свавілля, впертість, що не сприяє соціальній адаптації школярів.

3.Заважають шкільній адаптації дитини, що призводить до відставання у навчанні.

4.Спричиняють зміну характеру дитини, появу в неї грубості, непевності, інших небажаних рис, сприяють затримці розвитку рис характеру, відповідних віку.

5.Викликають стійку напругу (емоційно-моторну нестійкість), що виявляється в скутості учня під час виконання нових для нього або загрозливих будь-якою небезпекою дій (незграбна поза, «скуте обличчя»).

6.Створюють смисловий бар’єр, який перешкоджає взаєморозумінню між вчителем та учнями.

7.Спричиняють підвищене нервово-психічне виснаження й ретардацію (відставання) рівня захисту.

8.Викликають страх деяких ситуацій, що може супроводжувати людину впродовж усього життя.

9.Порушують у дитини сон і апетит.

Корекція дидактогеній.

1.Корінні зміни у ставленні вчителя до учнів. Школяр повинен відчувати любов і турботу до нього з боку вчителя.

2. Навчання дітей саморегуляції (психічній). Під час навчання діти мають:

- засвоїти чітко і конкретно мету своєї діяльності;

- створити в себе правильний настрій, не чекати швидких і негайних результатів;

- вірити в кінцевий позитивний результат;

- пам’ятати, що успіх залежить від власних зусиль, налагодження взаємодії.

Профілактична робота.

1. Підвищення психологічної культури вчителя, знання причин виникнення дидактогеній, уміння аналізувати свою поведінку, знаходити правильний стиль спілкування.

2. Створення сприятливого мікроклімату в педагогічній діяльності, виключення конфліктних ситуацій.

3. Проведення психологічних тренінгів спілкування.

4. Особистісно орієнтована система навчання (не акцентувати увагу тільки на технологічних аспектах педагогічного процесу, центром педагогічного процесу повинна бути особистість дитини).



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 674; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.205.2.207 (0.015 с.)