Стиль спілкування з вихованцями

Усі засоби, форми, норми, правила спілкування виражають незаперечну повагу гідності співбесідника в цілому. Постійно, навіть у дрібницях, виявляйте максимум турботи і прагніть до взаєморозуміння Співрозмовник має постійно відчувати розуміння та довіру, які, до речі, не дають права на те, щоб без дозволу «лізти в душу», звинувачувати або виправдовувати. Моральне спілкування як вищий рівень спілкування відрізняється добровільною взаємоповагою, рівністю і справедливістю. Важливо дати партнеру по спілкуванню впевненість у вашій надійності, він не повинен вагатися, що його особисті таємниці ви зберігатимете краще ніж свої. Ставтеся терпляче до особливостей характеру іншого, навіть тоді, коли ці особливості не дуже для вас приємні. Намагайтеся бачити ті якості характеру, які вам імпонують, і акцентуйте на них увагу. Називайте всіх знайомих, навіть у їх відсутності і навіть якщо у вас до них неприязнь, на ім’я, яке намагайтеся запам’ятати.

Критика, як і ліки, має бути вчасною і в міру. Не припускайтеся моралізаторства; критикуючи, висловлюйте конструктивні пропозиції, ставте менше нав’язливих запитань. Повага до людини не повинна мати суто абстрактний гатунок, вона виявляється у повазі до праці, думок, планів, прав, якостей і гідності, одягу, речей тощо.

Намагайтеся якомога менше турбувати довколишніх своїми проблемами, виявляйте більше уваги до їхніх справ і проблем. Намагайтеся не бути категоричним в судженнях і не давати «ствердних» або «заперечних» оцінок щодо конкретних подій та окремих дій. Шануйте у спілкуванні не лише свою свободу, а й свободу іншого. Не втручайтеся у внутрішній світ іншого. Пам’ятайте, що несправедливість не виправдовується ані важким характером, ані складними обставинами, а грубощі й нетактовність не є прагненням до творчості.

ЗАПОВІДІ ПЕДАГОГАМ

1. Не втрачайте довіри дітей, будьте компетентним, чесним педагогом.

2. Умійте тримати «у co6i» дитячі таемниці.

3. Добре знайте можливості кожного учня.

4. Не дивіться на учня «зверху».

5. Успіх справи залежить від спільних колективних дій учителя та учня (педагогіка співпраці).

6. Підлеглість дуже рідко буває приємною. Тому примус слід використовувати лише тоді, коли вci інші засоби виявилися марними.

7. Якомога більше ставте вимог до учня i більше виявляйте поваги до нього.

8. Сліпа згода, що не грунтується на особистому переконанні, не має сили.

9. Будь ворогом керівництва за принципом: кого хочу — милую, кого хочу — караю.

10. Умій керувати своїми почуттями. Не порушуй педагогічної етики.

11. Умій побачити й оцінити ситуацію очима дітей.

Закономірності спілкування

Кожен з нас знає, що є спілкування і не спілкування. «Не можу дійти з ним згоди», - говоримо ми. Або навпаки: «Оце так поспілкувалися!».

Одним з найтяжчих покарань у стародавній Греції був остракізм, який передбачав, крім позбавлення громадських прав, ще й заборону спілкування з винним. Дефіцит спілкування дружніх стосунків викликає труднощі і навіть напруженість, конфлікти між людьми, а часто й захворювання, часто у взаєминах спілкування з людьми ми пізнаємо себе. Але чи існують якісь індивідуальні властивості людини, важливі для її позиції у спілкуванні для самого спілкування? Психологічна наука говорить про особливості темпераменту і характеру, основні норми ділових та особистих стосунків, що дає змогу зберігати стабільні особистісні контакти, підняти на вищий рівень ефективність і культуру ділових взаємин.

У сучасній психології є напрям, який називається інтеракціонізм – взаємодія. Суть його полягає в тому, що всі соціально-психологічні дії та явища можна безпосередньо або опосередковано звести до взаємодії людей, перетину їх впливів один на одного. На прикладі байки «Лебідь, Щука і Рак» можна простежити, до чого призводить неефективна стратегія міжособистісної взаємодії та розуміння.

Зіставляючи класифікації рівнів спілкування, можна звести їх до трьох основних «ліній спілкування»:

1. Маніпулювання (від грубого до розумного).

2.Конкуренція, змагання, суперництво (від жорстокого «Людина людині вовк» до конструктивних форм).

3.Співпраця (від безкорисної уваги й сердечності до глибоких, на все життя, взаємин: дружби, любові, суперництва).

У світі людських взаємин стосунки, як правило розвиваються не лише за однією лінією, а реалізуються у взаємодії. Так, у сім’ї є управління дітьми і спроби дорослих керувати одне одним, є суперництво між братами й сестрами, між дорослими (за домінування).

У школі можна командувати колективом, учнями, стимулюючи боротьбу за першість, і співпрацювати, чого так не вистачає нам. Недарма з’явилася педагогіка співпраці.

Спілкування часто вважають діалогом або обміном інформації. У процесі спілкування люди реалізують свою людяність, індивідуальність і неповторність. Широке філософське розуміння дає змогу висунути формулювання: спілкування є основою, і змістом виховання.

Спілкуючись з учителем, з батьками, психологом учень засвоює вміння жити серед людей, розуміти інших. Чим сильніший дух гуманного педагогічного спілкування, тим менше конфліктів виникає з вихованцями, тим легше їх розв’язати.

Позитивне, емоційне забарвлення між особистісних взаємин, яке викликає симпатію, почуття наближеності до іншої людини називається атракцією.