Оцінка позааудиторної роботи

Позааудиторна оцінка самостійної роботи складається із оцінки рівня підготовки до практичних занять. Рівень підготовки до практичних занять оцінюється в аудиторній роботі.

 

Оцінка модульного контролю

Модульний контроль складається з оцінки результатів виконання тесту. Система оцінки тесту передбачає оцінку порівняльних, асоціативних і методологічних знань студентів. Тест складається із завдань різного рівня складності, сформованого за системою Mastery Learning (різнорівневе опитування).

Низький рівень складності (Н) передбачає тільки відкритий тест із варіантами відповіді, матеріал для відповіді поширений у рекомендованих літературних джерелах, тест має просту логіку відповіді (можна здогадатися самостійно навіть без літератури).

Середній рівень складності (С) передбачає як відкритий тест із варіантами відповіді, так і закритий тест на визначення поняття. Матеріал для відповіді потребує присутності студента на заняттях (записи конспекту) або самостійної поглибленої роботи із рекомендованими літературними джерелами (ретельне вивчення).

Високий рівень складності (В) передбачає тільки закриті тести теоретичного (I) або практичного (II) характеру. Рішення тесту потребує обов’язкової присутності на практичних заняттях (із написанням конспекту) та глибокого вивчення із аналізом рекомендованої літератури.

Визначення результатів поточного контролю

Поточний контроль оцінюється за результатами рейтингу модулю. Визначення рейтингу за поточні знання студентів наведено в таблиці А.1.

Таблиця А.1

Вид поточного контролю	Кількість зарахованих балів	Оцінка за шкалою ECTS	Коментарі
мінімум	максимум	мінімум	максимум	Підсумковий контроль складений
Аудиторна робота			Е	А

 

Якщо за результатами поточного модульного контролю студентом не набрано мінімальну кількість балів (55), він обов’язково проходить підсумковий контроль (складання модулю / заліку / іспиту).

Підсумковий контроль

Підсумковий контроль передбачає перевірку знань курсу «Іноземна мова» наприкінці вивчення цього курсу. Підсумковий контроль припускає перевірку теоретичних і практичних знань і умінь студентів з усіх питань курсу. Умови складання підсумкового контролю мають три варіанти дій, які наведені нижче:

1) Підсумок оцінювання знань студентів здійснюється за результа-тами поточного модульного контролю, завдання якого оцінюються у діапазоні від 0 до 100 балів. Підсумковий бал за результатами поточного модульного контролю визначається під час останнього заняття та є осно-вою для виставлення підсумкового контролю по дисципліні «Іноземна мова».

2) Викладач має право виставити підсумковий контроль при умові, якщо студент набрав не менше 55 балів за підсумком поточного модульного контролю.

3) Студент, що не набрав за результатами підсумкового модульного контролю 55 балів, зобов’язаний складати модуль / залік / іспит.

Під час контролю студенту пропонується виконати теоретичні і практичні завдання за системою оцінки Mastery Learning, для чого надаються залікові завдання, що мають типовий характер і повинні оновлюватися не менше, ніж один раз у 2 роки. Оцінювання заліку (навчальних досягнень) студентів при вивченні дисципліни «Іноземна мова» наведено в таблиці А.2.

Таблиця А.2

Оцінка за шкалою ECTS	Оцінка за бальною шкалою	Оцінка за національною шкалою	Коментарі результатів складання заліку
A	90–100	5 (відмінно)	Складено успішно
B	81–89	4 (добре)	Складено успішно
C	75–80	4 (добре)	Складено успішно
D	65–74	3 (задовільно)	Складено успішно
E	55–64	3 (задовільно)	Складено успішно
FX	30–54	2 (незадовільно)	Не складено, але надано можливість повторного складання
F	0–29	2 (незадовільно)	Не складено із обов’язковим повторним вивченням дисципліни)

Дисципліна вважається засвоєною, якщо продемонстровано:

1) задовільні знання у викладі теоретичного матеріалу з вживанням відповідної термінології і лексики та наведенням відповідних прикладів;

2) припускаються мовні помилки, які не спотворюють основний зміст відповіді;

3) враховуються семантична насиченість відповіді, повнота викла-дення, уміння виразити свої думки із наданого питання.

Дисципліна не вважається засвоєною, якщо виявлено:

1) незнання теоретичного матеріалу курсу і невміння виразити свої думки із запропонованого питання;

2) незадовільні уміння і навички практичного застосування іноземної мови та вміння висловити свої думки;

3) значні мовні помилки, що спотворюють зміст відповіді;

Протягом складання заліку при необхідності студенту можуть бути поставлені додаткові питання.

 

Зауваження щодо самостійного опрацювання матеріалу студентами заочної форми навчання

 

Розпочинаючи переклад тексту, необхідно виходити з того, що відношення між словами англійського речення визначаються не зміною закінчень слів, а місцем слів в реченні і наявністю службових слів –– сполучників та прийменників. В англійській мові розповідне поширене речення, за винятком емфатичного, зазвичай має певний, сталий порядок слів. Тому при перекладі англійського речення необхідно виходити з цього «твердого» порядку слів і відповідно знаходити значення і функцію слова в реченні. Це тим більш важливо, що в англійській мові слово без зміни своєї форми може мати різні значення и входити до складу різних частин мови. Більш того, більшість слів у складі однієї й тієї ж частини мови, до якої воно відноситься, може мати декілька значень. При виборі значення слова необхідно виходити з місця слова в реченні, його функції та зв’язку з іншими словами в реченні. Визначивши функцію слова в реченні за його синтаксичними та морфологічними ознаками, необхідно визначити, до якої частини мови воно належить, і лише потім шукати значення цього слова в словнику.

Складні речення бувають складносурядними і складнопідрядними. Складносурядні речення складаються з двох або більше простих речень, які аналізуються згідно зі структурою простого речення. Складнопідрядні речення складаються з головного і підрядного речень. Кожне підрядне речення необхідно розглядати як розгорнутий член головного речення. Отже підрядні речення відповідають членам простого речення.

Перед здійсненням перекладу необхідно прочитати весь текст, або, на крайній випадок, один-два абзаци, з тим, щоб мати загальну уяву, про що йдеться в статті або в уривку. Загальне уявлення про зміст тексту допоможе вибрати зі словника вірне значення слова після того, коли буде визначено, до якої частини мови це слово відноситься.

При перекладі тексту ні в якому разі не можна спочатку виписувати всі незнайомі слова та шукати їх значення в словнику, а потім приступати до перекладу, як це звичайно роблять студенти. Такий метод роботи призводить до вибору випадкових значень слів без залежності від тексту та функцій слів в реченні та має результатом викривлення значення тексту.

Також не можна перекладати текст без граматичного аналізу речень, керуючись лише значенням слів та загальним знанням предмету, з якого написано статтю. Такий спосіб призводить до того, що студент надає реченню такий зміст, який йому підказують знання даного предмету і підібрані згідно з цим знанням значення слів, а не той зміст, який передається автором.

Таким чином, при перекладі тексту необхідно поєднувати граматичний аналіз з вибором значень слів згідно з їх функцією в реченні, виходячи із загального змісту тексту.

При перекладі тексту потрібно також завжди пам’ятати про необхідність викладання правильною літературною мовою, тобто з дотриманням всіх мовних норм.

Навчальне видання

ГОНЧАРОВА Олена Вікторівна,

КОРОТЕНКО Євген Дмитрович,

КОВАЛЬОВА Наталія Іванівна,

КОСОВСЬКА Тетяна Зіновіївна

ГРАМАТИКА сучасної
англійської мови

 

Навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів