Завдання і функції аеропорту.

Уразі вибору схеми внутрішньої організації основ­ною метою є створення такої структури, за допомо­гою якої аеропорт якнайкраще реалізує свої завдання:

—виконання робіт і послуг щодо наземного обслу­говування в аеропорту ПС авіапідприємств (авіакомпа­ній) та інших власників (організація регулювання повіт­ряного руху в зоні аеродрому, обслуговування пасажи­рів, обробка вантажів, багажу, поштових відправлень, заправлення пально-мастильними матеріалами (ПММ) і спецрідинами, забезпечення бортхарчуванням, поста­чання тепла, електроенергії тощо);

—забезпечення виконання в зоні аеропорту вимог, які висуваються чинними законодавчими і нормативни­ми актами щодо безпеки і регулярності польотів, назем­ного обслуговування ПС, пасажирів, обробки багажу, поштових відправлень і вантажів;

—забезпечення авіаційної безпеки (створення і функціонування служби авіаційної безпеки, охорони аеропорту, ПС і об'єктів цивільної авіації, ог­ляд членів екіпажів, обслуговуючого персоналу, пасажирів, багажу, по­штових відправлень, вантажів і бортових запасів, запобігання спробам та припинення захоплення і викрадення ПС);

—контроль і безпосереднє забезпечення планування, експлуатації, роз­витку, удосконалення та упорядкування земельних ділянок, усіх основних та допоміжних об'єктів, будівель і споруд на території аеропорту та в межах його відповідальності;

—розширення сфери сервісних послуг пасажирам і клієнтурі аеропорту;

—раціональне використання наявних трудових, матеріальних, фінансо­вих ресурсів, залучених кредитів та коштів інвесторів з метою забезпечен­ня економічної ефективності поточної діяльності і перспективного розвитку аеропорту;

—придбання на правах власності або на орендних, лізингових, кон­цесійних та інших умовах майна, будівель, споруд, земельних ділянок, ліцензій, майнових прав, фінансових активів та цінних паперів, необхідних для ефективної організації виробничої діяльності;

—будівництво та експлуатаційне утримання необхідних споруд із метою забезпечення зльоту, посадки, руління та стоянки ПС, а також для забезпе­чення діяльності служб аеропорту;

—контроль за будівельними роботами на території аеропорту та в межах його відповідальності з дотриманням вимог із безпеки польотів, за­борона будівництва об'єктів, які можуть бути висотними перешкодами, кон­троль за дотриманням вимог щодо встановлення маркувальних знаків і радіотехнічних пристроїв, огорож у межах приаеродромної території та ін.;

—участь у розслідуванні за встановленим порядком аварій, пошко­джень ПС в аеропорту, авіаційних пригод із повітряними суднами в межах відповідальності аеропорту;

—організація і проведення аварійно-рятувальних робіт та робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

—узагальнюючий збір та аналіз інформації щодо авіаційних пригод в аеропорту та їх передумов, відмов і несправностей авіаційної наземної техніки (АНТ) відповідно до встановленого порядку;

—проведення заходів щодо посилення внутрішньооб'єктного режиму аеро­порту у взаємодії з правоохоронними органами;

—капітальне будівництво, реконструкція та капітальний ремонт об'єктів аеропорту згідно з генеральним планом розвитку;

—організація підготовки та перепідготовки кадрів;

—організація згідно із встановленим порядком технічного нагляду за станом об'єктів і ведення обліку та звітності з виробничо-господарської, ек­сплуатаційної та іншої діяльності на території аеропорту;

—ведення зовнішньоекономічної діяльності, складання комерційних, технічних та інших договорів (угод), контрактів з іноземними юридичними та фізичними особами згідно з чинним законодавством;

—здійснення на договірній основі співробітництва з іншими аеропорта­ми, авіаперевізниками, підприємствами, організаціями, асоціаціями тощо;

—ефективне забезпечення існуючих і перспективних потреб розвитку авіасполучень та аеропорту;

—здійснення заходів щодо охорони навколишнього природного середо­вища на території аеропорту та приаеродромній території.

Частина із наведених завдань може бути виконана спеціалізованими підприємствами відповідно до договорів з аеропортом, в окремих випадках на основі оренди (суборенди) в аеропорту відповідних будівель, споруд, обладнання та іншого необхідного майна (ширше це питання розглядати­меться далі). Функції аеропорту залежать відповідно від обсягів перевезень та сфер відповідальності. Наприклад, деякі аеропорти відповідають за ке­рування повітряним рухом, а також за метеорологічне забезпечення. У більшості інших аеропортів такі послуги надають окремі самостійні органі­зації. Багато аеропортів надають устаткування для митної, імміграційної та медико-санітарної служб, а окремі забезпечують авіакомпаніям наземне обслуговування, включаючи розміщення їхніх структурних підрозділів в ае­ровокзалах або на території. В інших випадках такі послуги здійснюються авіакомпаніями або спеціалізованими агентствами і компаніями. Загальни­ми функціями аеропорту є організація:

—наземного обслуговування і забезпечення польотів ПС;

—системи комплексного обслуговування пасажирів і клієнтів аеропорту;

—повітряного руху або зв'язку із державними органами щодо забезпе­чення керування повітряним рухом (КПР);

—служб безпеки, імміграційної, медико-санітарної і митної;

—управління і забезпечення фінансами;

—інженерних і будівельних робіт, проведення ремонтно-технічних заходів;

—розвитку інформаційних систем;

—маркетингу та зв'язку з громадськістю.

У невеликих аеропортах деякі з цих функцій здійснює тільки один підрозділ, у великих вони можуть бути розподілені між кількома. Основними з них є адміністративно-фінансовий, експлуатації аеропортових служб, інженерно-будівельних і ремонтно-технічних робіт та ін.

Адміністративно-фінансовий підрозділ звичайно здійснює загальне керівництво персоналом і вирішує загальні адміністративні питання, вклю­чаючи експлуатацію аеропортових споруд наземної інфраструктури, а та­кож матеріально-технічне забезпечення. Цей підрозділ може відповідати за бухгалтерський облік, бюджети, контролювати виконання кошторисів, виз­начати і стягувати збори, здійснювати інші види фінансової діяльності. Крім цього, він може контролювати виконання умов оренди, контрактів на кон­цесії, упорядкування проектів необхідних угод, інші юридичні питання.

Визначення довгострокових цілей аеропорту, розробка планів розвитку і програм капіталовкладень також входить у сферу діяльності адміністра­тивно-фінансового підрозділу.

Управлінський контроль (який включає порівняння та аналіз фактичних результатів із прогнозами, бюджетами і планами) може бути відділений від фінансової функції. Управлінські інформаційні системи, що суттєво вплива­ють на рівень управління, звичайно входять у структуру адміністративно-фінансового підрозділу. Вони можуть належати до підрозділу обробки даних аеропорту або бути сформованими в окремий відділ. Що ж стосується підрозділу внутрішньої ревізії, то він є незалежним і повинен бути підзвітним вищому ешелону адміністративного управління з метою забезпечення не­упередженості перевірок.

Підрозділ експлуатації аеропортових служб відповідає за експлуатацію аеродрому, пасажирського і вантажного терміналів. У такому підрозділі звичайно задіяна велика кількість техніки і персоналу для забезпечення охорони, виконання різноманітних робіт та інших відповідних функцій. Ок­ремі послуги можуть надаватись субпідрядниками.

Підрозділ інженерно-будівельних робіт і ремонтно-технічних служб здійснює технічне обслуговування аеропортових споруд і устаткування, а також виконує інженерні роботи в аеропорту. Обслуговування полягає в підтриманні в експлуатаційному стані аеропортової інфраструктури, до якої належать внутрішнє устаткування аеровокзалу (наприклад, багажні транспортери, ескалатори, ліфти, системи опалення і кондиціювання повітря та енергозабезпечення), устаткування аеродрому (наприклад, світлосигнальне устаткування ЗПС, обладнання інструментальної системи заходу на посадку, електрозв'язок і метеорологічне устаткування), а також авіаційна наземна техніка.

Інженерне обслуговування полягає у визначенні нових видів робіт і про­грам, у тому числі в розробці технічних вимог до попередніх і остаточних варіантів проектів. Важливим завданням є розробка генерального плану розвитку аеропорту. Генеральний план, базуючись на оптимальній про­пускній спроможності аеропорту, повинен вказувати місце розташування додаткових ЗПС і пасажирських аеровокзалів.

Підрозділи інженерного обслуговування виконують частину або всі за­вдання з управління перевезеннями, планування і контролю за роботами, пов'язаними з будівництвом і експлуатацією наземних споруд і аеровокзалів. Інженерне обслуговування аеропортової інфраструктури і будівельні роботи часто здійснюються сторонніми організаціями або підрядниками в тих аеропортах, які не мають в своїй структурі власних інженерних та ре­монтно-будівельних підрозділів.

Підрозділ маркетингу і зв'язку з громадськістю забезпечує рекламу аеро­порту авіакомпаніям, громадськості і потенційним користувачам аеропор­тових послуг. Він визначає типові характеристики користувачів аеропорту та їхніх потреб, суспільні зв'язки і зв'язки з пресою, провадить екскурсії, роз­глядає скарги і публікує для широкого загалу інформаційний матеріал.

Даний підрозділ також може займатись питаннями розробки і керівництва комерційними концесіями, особливо в невеликих аеропортах.

Розширення комерційних концесій і управління ними та іншою неавіаційною діяльністю стає особливо важливим у разі росту обсягу переве­зень через аеропорти. Тому у великих аеропортах є виправданою ор­ганізація для таких цілей окремого підрозділу.

Забезпечення наземного обслуговування польотів ПС стосується тільки тих аеропортів, які надають частину або усі види наземного обслуговування повітряних перевезень. Такі функції можуть полягати в аеровокзальному (реєстрація пасажирів, обробка багажу і вантажів), перонному (наземне обслуговування повітряних суден) обслуговуванні та розробці планів по­льотів. Якщо для цих цілей не організовано окремого функціонального під­розділу, то вказані послуги можуть надавати підрозділи, що функціонують при аеропорту. Звичайно, даний підрозділ потребує значної кількості пер­соналу, який може частково або цілком працювати на договірній основі.

Організація повітряного руху пов'язана з польотами суден у визначених межах відповідальності аеропорту і полягає в керуванні цим рухом і відповідними процедурами. До неї належать протипожежна, порятунку, ме­теорологічна служби, інструктаж пілотів і забезпечення їх аеро­навігаційною та метеорологічною інформацією та документацією. Ці служ­би, як правило, є державними.

Служби безпеки, імміграційна, медико-санітарна і митна також є дер­жавними, їм створюються умови для тісного співробітництва з керівництвом аеропорту. У деяких аеропортах аеропортова поліція, підрозділи міліції або служба безпеки можуть відповідати за окремі або всі функції забезпе­чення безпеки аеропорту.

Вибір адекватної схеми організації функціонування аеропорту (або гру­пи аеропортів) повинен проводитись з урахуванням таких чинників:

—функцій і завдань аеропорту (аеропортів);

—кількості аеропортів і їх географічного розташування, якщо вони функціонують як група;

—обсягів перевезень аеропорту;

—видів перевезень (міжнародні, внутрішні, цивільні, військові);

—ступеня фінансової автономії аеропорту або відповідних аеропортів.
Можуть бути використані різноманітні види організаційної структури для забезпечення ефективного керівництва і внутрішнього зв'язку експлуа­таційних підрозділів.

В організаційній структурі аеропорту (або групи аеропортів) указується зв'язок певних аеропортових функцій. Вони залежатимуть від структури керівництва підрозділами або органами управління.

Функціональна залежність різноманітних органів управління повинна відповідати ряду принципів таким чином, щоб кожен підрозділ був зосере­джений на виконанні однієї або кількох функцій. Об'єднані функції мають бути взаємозалежні і відповідати загальній меті.

У разі коли обсяг перевезень незначний, кількість підрозділів може бути обмеженою.

Із розширенням аеропорту його організаційна структура значно ус­кладнюється, однак велика кількість підрозділів не має бути причиною для дублювання відповідальності. Незалежно від внутрішньої організації, аеропортом, як правило, керують головна виконавча посадова особа (директор-розпорядник або генеральний директор) і рада керівників (рада директорів), що відповідають за всі важливі рішення щодо стратегії аеро­порту.

 

Лекція №

Тема лекції: Основні частини та технологічні процеси аеропорту.

План лекції

1. Основні частини аеропорту.

2. Елементи летовища.

3. Технологічні процеси в аеропортах.

 

Література: Л1, Л2, Л4; додаткова: Л2.

 

Зміст лекції

 

Основні частини аеропорту

Територію аеропорту умовно поділяють на дві взаємопов’язані частини: аеродром і службово-технічну територію (СТТ). До них примикає приаеродромна територія.

Аеродром (від грецьк. Аеr - повітря, dromos - біг, тобто місце для бігу в повітря) є головною частиною аеропорту і являє собою земельну ділянку, спеціально обладнану ділянку, для зльоту, посадки, руління, стояння та обслуговування літаків, на якій розташовані літовище і регламентовані зони, радіосвітлотехнічних засобів, що входять в межі основного землевідводу, використовується для господарських потреб. Таким чином, аеродром призначено для злітно-посадкових операцій (ЗПО), наземного пересування і деяких видів ТО літаків, а також доставки до них і назад пасажирів та вантажів.

Службово-технічна територія - частина аеропорту, де розміщені будинки та споруди, необхідні для виконання технологічних операцій з усіх чотирьох потоків: обслуговування пасажирів, переробка вантажів, певні види ТО літаків і внутрішня господарська діяльність аеропорту.

Приаеродромна територія обмежена регламентованими розмірами і місцевість навколо аеродрому для якої встановлено спеціальні вимоги до розташування різних об’єктів, висотне положення яких контролюють, враховуючи умови безпеки зльоту та заходження на посадку ПС. На цій території знаходяться також відокремлені майданчики для деяких споруд, комунікацій та устаткування, які умовно відносять до аеродрому (наприклад, РТЗ) або СТТ (наприклад, перевалочний склад ПММ).

Повітряний простір над аеродромом і прилеглою до нього місцевістю з установленими розмірами у плані та по висоті, в якому відбувається маневрування ПС, називають районом аеродрому. Мова йде про маневрування під час зльоту та різних заходженнях на посадку, уходу на друге коло посадки, в зони очікування, вихідні коридори і т. ін. Районом керують диспетчери СР.

Іноді сусідні при аеродромні території накладаються одна на одну периферійною частиною таким чином, що це перешкоджає використовуванню одного аеродрому незалежно від сусіднього. Район в установлених на місцевості та у повітряному просторі межах з двома і більше аеродромами, польоти з яких вимагають спеціального погодження та координування, називають аеродромним вузлом.

Елементи летовища

До складу літовища входять одна або декілька літних смуг (ЛС), руліжні доріжки (РД), перон, місця тривалого стояння (МТС) ПС і майданчики спеціального призначення. Ділянку літовища, призначену для зльоту та посадки ПС, на які розміщено ЗПС, бічні смуги безпеки (БСБ) та прикінцеві смуги гальмування (ПКСГ), називають літною смугою.

ЗПС — ділянка ЛС, підготовлена безпосередньо для зльоту та посадки ПС. Вона буває ґрунтовою (ГЗПС) або з твердим (штучним) покриттям (ТЗПС). Традиційний термін "штучна ЗПС" слід розглядати як умовний, бо ґрунт на ГЗПС попередньо ущільнюють природним. До ГЗПС відносять і ґрунтові поверхні, укріплені дерном, гранулометричними домішками (крупними фунтовим частинками), в'яжучими або хімічними речовинами (смолою, бітумом, цементом, маслами, вапном, органічними і неорганічними розчинами і т. ін.) Злітно-посадкова смуга з твердим покриттям забезпечує цілорічні польоти і часто має радіосвітлотехнічне обладнання, яке дозволяє виконувати ЗПО в умовах поганої видимості. Ґрунтову злітно-посадкову смугу іноді використовують для легких літаків, у випадку ремонту ТЗПС, коли вона зайнята (а черговий літак вимагає аварійної посадки), при обмерзанні ТЗПС, у сніговий період для літаків на лижах. Іншими словами, ГЗПС часто виступає як запасна.

У вітчизняній практиці ЛС великих аеропортів здебільшого розташовані ТЗПС і ГЗПС, які називають робочою площею ЛС. Але одна з цих смуг може бути відсутньою (що особливо характерно для практики), або віддаленою від іншої на деяку відстань. Літна смуга повинна забезпечити зліт - посадку, як правило, у двох взаємно зворотних напрямах. Якщо місцевість не дозволяє цього, то створюють умови для уходу літака на друге коло посадки при першій невдалій спробі.

Бічна смуга безпеки — це спеціально підготовлена ділянка ЛС прилягає до бічної межі ЗПС і призначена для зменшення ризику пошкодження ПС, якщо він викотився за бічну межу під час розбігу або пробігу. Таке викочування можливе при порушенні гальм, систем керування ПС, при поривах бічного вітру, неточній посадці, наявності шару води або нерівностей на поверхні ЗПС і т. ін. Прикінцева смуга гальмування (традиційний термін ПКСБ або "прикінцева смуга безпеки") прилягає до торцевої межі ЗПС. Тут закінчують екстрене гальмування ПС, що невдало приземлився, або після його перерваного зльоту.

Руліжна доріжка — це ділянка літовища, спеціально підготовлена для руління (на тязі власних двигунів) або буксирування ПС. Перон — спеціально обладнана ділянка літовища для стояння ПС на час посадки та висадки пасажирів, завантаження й розвантаження вантажів та оперативного ТО ПС. Місце тривалого стояння — це спеціально обладнана ділянка літовища для "зберігання" (багатогодинного або багатоденного стояння між рейсами) та виконання деяких видів ТО приписаних ПС. Приписане ПС — це корабель, який базується в даному аеропорту. Спецмайданчик — спеціально обладнана ділянка літовища для виконання певних видів обслуговування ПС. Місце стояння (МС)г будь-яке місце стояння ПС.

Літні смуги можуть бути поодинокими і паристими. Найтиповіші схеми їх розташування на аеродромі показані на рис. 1.1. Взаємне розташування СТТ і ЛС здійснюють за фронтальною, вхідною, острівною або тангенціальною схемами, деякі варіанти яких показані на рис.1.2. Кожний з них має свої достоїнства і недоліки.

Рис. 1.1. Схеми розташування ЛС на аеродромі: а – поодинокі; б - паристі

Рис. 1.2. Схеми взаємного розташування ЛС і СТТ:

а, б, в, г – фронтальна; д – вхідна; є – острівна; ж, і – тангенціальна; 1 – ТЗПС; 2 – РД; 3 – перон і МТС; 4 – СТТ.

 

 

Приблизна схема генерального плану аеропорту з односмуговим аеродромом:

1 – ТЗПС; 2 – ГЗПС; 3 – БСБ; 4 – ПКСГ; 5 – магістральна РД; 6, 7 – сполучні РД відповідно швидкісного та звичайного сходів; 8 – допоміжна РД; 9 – допоміжна РД, з’єднана із спец майданчиком для запускання двигунів; 10 – перон; 11 – МТС; 12 – девіаційний майданчик; 1 – 12 – елементи літовища; 13 – ділянка ЦЗЛ; 14 – КРМ; 15 – ГРМ; 16 – СДП; 17 – ПРЛ; 18 – межа земле відводу аеропорту з огорожею; 19 – патрульна дорога; 20 – регламентовані зони (заштрихована площа); 1 – 12, 20 – елементи аеродрому; 21 – поздовжня вісь ТЗПС; 22 – СТТ (заштрихована площа); 23 – залізнична колія; 24 – головна під’їзна автомобільна дорога.