Різні сфери роботи ПР в комунікативному просторі 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Різні сфери роботи ПР в комунікативному просторі




Ми можемо виділити наступні сім областей ПР, де застосування цих методів отримало найбільший розвиток: державні, фінансові, лобіювання, виборчі (політичні), благодійні та робота з внутрішньої аудиторією. Розглянемо їх докладніше, але спочатку згадаємо ще одну область, в яку можуть потрапити всі перераховані. Це ПР в період кризи.

Команди для кризи готуються заздалегідь. Кожен керівник повинен мати докладну інструкцію, определеяется його поведінку в разі кризи: чи це виявиться аварія літака, або вибух нефетепровода, або раптова продаж акцій інвесторами. При цьому дуже важливо налагодити безперебійну і чесну зв'язок із засобами масової інформації, про що ми вже говорили вище. Слід надавати їм найсвіжішу інформацію, в іншому випадку, наприклад, телебачення буде крутити картинку пожежі, хоча в реальності він буде вже загасили. Але в ЗМІ не було іншої інформації. У результаті доводиться переходити до найчеснішим варіантів спілкування з журналістами. Слід також робити досить відверті висновки з минулих криз, щоб навчитися вести себе по-іншому в майбутніх ситуаціях. Наприклад, А. Пригожин в статті "Соціодинаміка катастроф" робить досить цікаві висновки по "неправильній поведінці" після землетрусу у Вірменії (Пригожин А.І. Соціодинаміка катастроф / / Соціологічні дослідження. - 1989. - № 3). Психологічно ситуація була такою: сталося три поштовху.І третій, найслабкіший з них, виявився самим страшним психологічно: у людей в результаті третього поштовху виникло відчуття безперервності катастрофи. При цьому відразу виникла проблема бездіяльності влади. Цивільні влади, громадянська оборона після півтора годин бездіяльності звернулися до військових, і лише тоді з'явилися якісь ситуації управління. Звичайно, уповільнена мобілізація і доставка груп порятунку поза сферою ПР. У кризовій ситуації не сработіалі наступні варіанти комунікації. Кризовий штаб не міг оповіщати про місця і правила отримання продуктів та одягу, надруковані листівки в основному лунали руковдітелям для розповсюдження, а не розклеювалися по місту, що в результаті створювало явний вакуум інформації. Екстремальні умови відразу ж почали породжувати чутки, оскільки не було системи розповсюдження реальної інформації. Арешти мародерів в переказах перетворювалися відразу в "розстріли на місцях". "В цілому зв'язок" штаб - населення ", - пише А. Пригожин, - була налагоджена переважно зверху вниз, реакція мешканців на дії влади до останніх практично не доходила".

Західні дослідники пропонують такі умови прийняття ефективних рішень в кризі


1. Остаточна відповідальність лежить на одній людині.
2. На провідні позиції призначається особа, найкраще підготовлене до роботи, при цьому характеристики віку, статі, соціального статусу не приймаються до уваги.
3. Не існує альтернативи успіху: прийняті рішення повинні бути правильними і повинні працювати.
4. Не може бути нічого святого: не можна скасовувати рішення через звичаїв, ритуалів, прийнятої в звичайній ситуації нормі.
5. Але одночасно не може бути й нікого святого: рішення не можуть блокуватися через особистісних ускладнень, від людей, що заважають проведенню в життя рішень, потрібно негайно позбавлятися.
6. Час є вирішальним фактором: необхідно виносити і проводити в життя рішення по строгому плану.
7. Криза застрагівает всіх і від усіх вимагає самовідданої роботи за межами нормальних зусиль.
8. Позитивні результати щодо виходу з кризи повинні відразу ж широко розповсюджуватися, щоб показувати працюючим результати їх праці.
Як бачимо, криза намагаються пустити як одну з рутинних операцій, що дозволяє працювати з меншим стресом, оскільки зменшується тиск часу, так як ми намагаємося йти по заздалегідь розробленому сценарію.

 

Комунікація – основа соціального життя. Вважають, що комунікація виконує функцію життєзабезпечення як у суспільстві в цілому, так і в окремих його складових – соціальних організаціях, соціальних спільностях, соціальних інститутах. Як тільки припиниться комунікація між складовими соціальних підструктур, соціальне перестане існувати. На думку вчених, саме комунікація є засобом залучення соціальних організацій у зовнішнє середовище, забезпечує необхідний рівень їх взаємодії з соціальним оточенням, без спілкування з якими неможливе або безглузде існування соціальних організацій.

Що таке комунікація? У науковій літературі цей термін з’явився на початку ХХ століття і досі трактується по-різному. Існує величезна кількість її визначень, які розрізняються в різних науках досить суттєво. Вважають, що слово “комунікація” походить від латинського – повідомлення, передача. Можна виділити кілька основних підходів до розуміння комунікації в сучасній науці.

Комунікація розглядається:

а) як засіб зв’язку будь-яких об’єктів матеріального чи духовного світу;

б) як спілкування, передача інформації від людини до людини або від одного соціального суб’єкта до іншого (соціальна інформація);

в) як передача інформації від однієї системи до іншої з використанням спеціальних матеріальних носіїв.

Коротким, але досить точним і зрозумілим, на наш погляд, є таке визначення, яке пропонуємо використовувати як робоче в нашому курсі:

У людському суспільстві комунікація здійснюється з використанням певних знакових систем (насамперед мов). Вона відбувається у формі спілкування.

Соціальна комунікація – це обмін між людьми або іншими соціальними суб’єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо.

Вважають, що соціальна комунікація виконує кілька основних функцій (їх іноді називають базовими).

Інформаційна функція означає, що завдяки соціальній комунікації в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та процеси. Наприклад, коли ми повідомляємо, що колір предмета чорний чи світлий, ми інформуємо про властивості цього предмета.

Експресивна функція визначає здатність соціальної комунікації передавати оціночну інформацію про предмети або явища. Наприклад, коли ми повідомляємо, що в когось чорна душа або золоті руки, ми прагнемо передати оцінку душі (маємо на увазі її злобний або якийсь інший негативний характер) або рук (умілі).

Прагматична функція означає, що соціальна комунікація є засобом, що спонукає людину до певної дії та реакції. Передача інформації про певні позитивні якості якогось товару спонукає споживачів до придбання та вживання цього товару. І навпаки, розповідь про використання конкурентами неякісної або шкідливої речовини підштовхує споживача відмовитися від використання відповідного товару.

Названі функції не вичерпують усіх функцій соціальної комунікації. Про інші йтиметься пізніше, коли будуть розглядатися окремі засоби соціальної комунікації.

Кожний новий стрибок розвитку комунікації мав значний вплив на суспільні відносини, на структуру суспільства та характер його розвитку. Проте засоби комунікації, із якими ми пов’язуємо всі комунікаційні революції, характеризують лише один бік соціальної комунікації. Для того щоб зрозуміти її сутність, потрібно з’ясувати, що, окрім засобів комунікації, поняття соціальної комунікації містить, яким чином вона здійснюється, які форми соціальної комунікації існують у сучасному суспільстві.

 

 

Структура комунікації

Питання про структуру комунікації цікавить дослідників давно. Уже Арістотель, як зазначають сучасні вчені, зробив спробу структурувати комунікації. Він виділив не менше трьох елементів: того. хто говорить; повідомлення, що перший стверджує; того, кому це повідомлення призначене.

Пізніше структура комунікації стала розглядатися трохи по-іншому: у ній почали виділяти не тільки суб’єкти комунікації та повідомлення, а й засоби комунікації, її результати. Сучасна наука виділяє як мінімум сім складових комунікації.Суб*єкти комунікації,Засоби комунікації,Предмет комунікації,ефекти комун.,бар*єри комун.,зворотний зв*язок,середовище комун.

Суб’єкти комунікації – це активні учасники комунікаційного процесу. Можна говорити про три основні різновиди суб’єктів комунікації:

Джерело інформації – це творець інформації, той, хто створює повідомлення.

Комунікатор, адресант – той, хто передає інформацію.

Реципієнт, комунікант, адресат – той, хто отримує інформацію.

Усі вони можуть бути представлені людиною, групою людей або організацією.

На думку деяких учених, особлива роль у комунікаційному процесі належить комунікаторові. Вони вважають, що це – та функціональна позиція, із якої починається комунікація. Американський учений Е.Гоффман запропонував розрізняти три різновиди комунікаторів: аніматор, автор та принципал (“винуватець”). Аніматор – той, хто озвучує створений кимсь текст повідомлення (це, наприклад, диктор телебачення, радіо). Автор – той, хто складає повідомлення, обирає, що і як сказати (наприклад, журналіст, письменник і т.д.). Принципал (“винуватець”) – той, чиї позиції викладені в певному повідомленні [85, 61]. Ці ролі можуть об’єднуватися в одній особі. Лектор та викладач майже завжди виконують усі три комунікативні ролі – він завжди викладає не тільки свою думку, а й позиції, думки інших людей, він обирає, що і як сказати, він озвучує створений текст. Людина може виконувати лише одну роль або об’єднувати лише деякі ролі.

Проте було б неправильно недооцінювати в комунікаційному процесі і значення інших суб’єктів комунікації – джерела інформації та отримувача інформації. Без першого комунікація була б безпредметною, а без другого – безглуздою.

Засоби комунікації – це те, завдяки чому стає можливою передача інформації. Вони класифікуються по-різному. Передусім це:

код, що використовується для передачі інформації в знаковій формі (мова, символи, знаки тощо). Як зазначають науковці, “код – це система відповідностей між формою і значенням, які використовуються при кодуванні повідомлення автором і декодуванні його адресатом. Попереднє знання коду необхідне для цих процесів” [85, 60];

канал, яким передається повідомлення (усне мовлення, письмо, газета, радіо тощо) або отримується нова інформація людиною. Дослідники зазначають, що органи чуттів людини є такими каналами комунікації, які дозволяють отримувати різну за кількістю та якістю інформацію. Зокрема вважається, що зір дозволяє сприйняти приблизно 75% інформації, слух – 13% інформації, дотик – 6%, нюх – 3%, смак – 3% (і, як наслідок, у системі зв’язків з громадськістю дуже важливе значення має візуалізація інформації).

Перша комунікаційна революція – виникнення мови, вербальної комунікації. Як відомо, мова в нашому сучасному розумінні була створена людьми лише на певному етапі їхнього розвитку. Тривалий час свого існування люди обходилися без неї, здійснюючи комунікацію невербальними засобами – жестами, знаками, звуками. Поява слова стала такою важливою подією в житті суспільства, якої до того часу суспільство не знало.

Другою комунікаційною революцією вважають перехід від пануючого в первісному суспільстві безпосереднього усного міжособистісного спілкування до писемності як основи предметно-опосередкованих контактів, які не вимагали обов’язкового особистого спілкування людей.

Виникнення писемності сприяло виникненню таких соціальних інститутів, які спеціально почали займатися створенням, збиранням, збереженням і розподілом інформації, “законсервованої” у вигляді письмових повідомлень.

Третя комунікаційна революція пов’язується зі створенням засобів друкарського розмноження та зародженням преси (ХVІІ ст.), радіо і телебачення.

Четверта комунікаційна революція, як вважають деякі західні вчені (Белл, Тоффлер та інші), пов’язана з ерою комп’ютерів, загальнодоступними інформаційними базами та комп’ютерними мережами, роботами. На думку японського вченого Йонези Масуди, основою виникнення нового виду людини є поява комп’ютерів, нового способу комунікації й роботів. Він вважає, що “комп’ютер є соцієтальним виробничим засобом, який людина розвинула за часів писаної історії”. Першим і другим він вважає кам’яну сокиру і парову машину. На відміну від першого та другого комп’ютер, як зазначає вчений, є епохальним засобом інтелектуального виробництва тому, що продукується велика кількість нової інформації, а не матеріальних речей.

Предмет комунікації – повідомлення, що містить у собі необхідну інформацію. Класичним визначенням інформації в сучасній науці вважається визначення Н.Вінера, який розглядав інформацію як позначення змісту, отриманого із зовнішнього світу в процесі пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів.

Повідомлення можуть бути різними за змістом та призначенням. На думку американських дослідників Р.Акоффа та Ф.Емері, інформацію можна розподілити за типом змін, до яких вона призводить, на три види:

повідомлення, що інформують;

повідомлення, що інструктують;

повідомлення, що формують мотиви поведінки [37, 13].

Бар’єри комунікації – це певні перешкоди, які заважають контакту між комунікатором і комунікантом, адекватному прийому, розумінню та засвоєнню повідомлення в процесі комунікації. Вони бувають різними. PR-мен повинен знати сутність і специфіку кожного з них, ураховувати їх наявність у різних ситуаціях здійснення комунікації, уміти їх уникати або долати.

 

Ефект(и) комунікації – виражені в поведінці, у внутрішньому стані чи у відносинах суб’єктів комунікації наслідки комунікативної діяльності.

Фахівці називають три основні типи ефектів комунікації: зміни в знаннях комуніканта; зміни установок реципієнта; зміна поведінки. Приклади ефектів комунікації: студент почув від викладача, що отримав за відповідь на іспиті “5”, він посміхається і задоволений іде додому. Людина отримала сумну звістку (телеграму) – вона заплакала. Дитина почула від матері: “Цього не можна робити...”, і продовжує все робити, як і раніше (ефект комунікації матері й дитини – нульовий).

 

На думку вчених, факторами ефективності комунікації є природа джерела інформації та характер суб’єктів комунікації, особливості форми та змісту повідомлень, що є предметом комунікації, особливості тієї обстановки, у якій здійснюється комунікація, відсутність комунікаційних бар’єрів.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 105; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.220.131.93 (0.038 с.)