Типи економічні оцінки в охороні здоров’я

Сутність економічного аналізу полягає в порівнянні альтернативних можливостей стосовно очікуваних витрат на їх реалізацію і очікуваних результатів від їх впровадження.

Перспектива аналізу може бути різною, і це закономірно. Вона може бути загальною – враховувати недоліки і переваги для всього суспільства, але може бути й більш вузькою. Наприклад, частими є аналізи, обмежені результатом втручань і витрат, які виникають у рамках окремої системи охорони здоров’я чи окремої страхової організації. Результат такого аналізу не може бути поширений на національну систему. Ще більш вузькі щодо врахування витрат і результатів аналізи можуть охоплювати перспективу платників (держави, страховика),і тоді, наприклад, прямі витрати самого пацієнта можуть не братися до уваги. Варіантом такого вузько спрямованого аналізу є аналіз перспектив в інтересах медичного закладу. Розуміння перспектив аналізу дає змогу вирішити дуже важливі питання щодо принципів вибору витрат і результатів та повноти обліку витрат.

Як видно з табл. 1.3.1, економічна оцінка може бути частковою і повною. В графах 1А, 1В і 2 немає порівняння альтернатив. Графи 3А і 3В включають оцінювані ситуації, в яких розглядаються дві чи більше альтернативи, але витрати і результати не вивчаються. Серед граф таблиці, які відповідають частковій оцінці, відзначимо 3 А: оцінка дієвості двох методів за наслідками відповідних контрольованих випробувань медичних процедур. Отже, часткова оцінка є корисним, або проміжним етапом в оцінці медичної процедури. Повний економічний аналіз включає визначення, вимірювання і зіставлення витрат і результатів за двома чи кількома альтернативами, який є основою для кваліфікованого і обгрунтованого вибору адекватних медичних технологій.

 

Таблиця 1.3.1

Класифікація методів економічного аналізу

Запитання	Відповідь	Чи досліджуються обидва елементи запланованих витрат (ціна і результати)?
		НІ	ТАК
		Перевіряються тільки результати	Перевіряються тільки витрати
Пропонується порівнювати дві чи більше альтернатив?	Ні	І А. Метод часткової оцінки: опис вихідних характеристик програми (наслідків) [Outcome decryption]	І В. Метод часткової оцінки: опис витрат на реалізацію програми [Сost decrуption]	2. Метод часткової оцінки витрат на реалізацію програми та її наслідків [ Cost-outcome decryption ]
	Так	3 А Метод часткової оцінки: оцінка дієвості чи результативності (ефективності) [ Efficacy or effectiveness evaluation]	3 В.Метод часткової оцінки: аналіз цін [Cost analysis ]	4. Методи повної економічної оцінки: 1. Мінімізація витрат [Cost-minimization.] 2. Витрати- (результативність) [Cost-effectiveness ] 3. Витрати-корисність [Cost-utility analysis] 4. Витрати-вигода [Cost-benefit analysis]

 

Економічна оцінка – порівняльний аналіз альтернативних способів дій, яка визначає як витрати, так і наслідки цих дій.

Існує кілька основних типів економічної оцінки, кожен з яких пов’язаний з витратами, але відрізняється способом виміру і оцінки результатів програм охорони здоров’я. Основні питання економічної оцінки: чи є діяльність корисною (дієвою), чи існує їй альтернатива (ефективна), чи вигоди перевищують витрати (витратна ефективність) і чи потрібно її розширювати (граничні вигоди перевищують граничні витрати).

Таким чином, у повній економічній оцінці виділяють такі 4 види аналізу.

1. Аналіз мінімізації витрат (CMA): C1; C1 + C2.

2. Аналіз “витрати-вигоди” або вигідність витрат (CBA): B1 + B2 – C1 – C2; (B1 + B2) / (C1 + C2), інколи також включається розгляд С3 і В3.

3. Аналіз “витрати-результативність” або результативність витрат (СЕА): (С1 + С2) / Е; (С1 – В1) / Е; (С1 - В1) / Е + (С2 – В2).

4. Аналіз “витрати-корисність” або корисність витрат (CUA): (C1 + C2) / U; (C1 - B1) / U + (C2 – B2).

 

Аналіз мінімізації витрат (CMA)

Найпростіша для аналізу ситуація, коли дві або кілька пропонованих програм, процедур, послуг призводять до строго однакових результатів (прикладом можуть бути нескладні хірургічні втручання, які здійснюються в стаціонарних і амбулаторних умовах, лікування неускладнених захворювань у денному стаціонарі або в стаціонарі цілодобового перебування). У цьому разі застосуємо метод мінімізації витрат, що зводиться до вибору найбільш дешевої альтернативи. У рамках методу можливий аналіз розподілу витрат (наприклад, дослідження того, якою мірою стаціонарозамінююча технологія перекладає витрати на пацієнта). Однак висновки все одно будуть робитися за витратами у перерахуванні на одну операцію, одного пролікованого хворого, один виконаний аналіз або на іншу одиницю діяльності.

У процесі аналізу мінімізації витрат розглядаються рівні результати або ефективність для альтернативних втручань і порівнюються прямі витрати, пов’язані з цими втручаннями. Такий аналіз проводиться після завершення клінічних випробувань методів лікування чи діагностики, якщо ці випробування не виявляють істотних відмінностей методів, які випробовуються. Цей вид аналізу за відсутності відмінностей в результатах практично ідентичний аналізу цін (табл. 1.3.2).

Метод мінімізації витрат у загальному випадку не зводиться до оцінки витрат. Щоб аналіз був повним, необхідно навести переконливі докази того, що розбіжностей результатів альтернатив немає або вони несуттєві. Тому такий аналіз часто проводиться одночасно з аналізом результативності або відразу після нього.

 

Таблиця 1.3.2

Аналіз мінімізації витрат: окремі характеристики

Переваги	Недоліки	Приклади використання
· Простий для розуміння; · Ефективний інструмент для переконання організацій, що здійснюють фінансування, оскільки дає з­могу оцінити економію коштів	· Ефект для здоров’я не береться до уваги. · Застосування обґрунтоване лише відсутністю доведеної різниці між двома технологіями. · Оцінка часу за середнім доходом - дискримінація на користь бідних	· Вакцинація, що проводиться медичною сестрою в клініці чи за місцем проживання. · Застосування двох знеболюючих препаратів з однаковим ефектом. · Застосування різних видів матеріалу для пломбування зубів чи бормашин

 

Аналіз “витрати – результативність” (CEA)

Тісно пов’язане з поняттям мінімізації вартості медичного втручання і поняття “динамічність”, під яким розуміється досягнення найбільшого ефекту медичної допомоги з найменшими витратами. Він визначається простим відношенням ціни до одиниці ефекту (наприклад, збереженому року життя). У разі проведення вартісного аналізу ефективності медичного втручання під економічною ефективністю розуміють одержання додаткових переваг за рахунок додаткових коштів. Відповідно до цього критерію одне втручання буде більш економічно ефективним порівняно з іншим, якщо воно потребує менше коштів, але при цьому щонайменше є так само ефективним; є більш ефективним, але більш дорогим, але при цьому його додаткові переваги виправдують додаткові витрати; є менше ефективним, але і менше дорогим, але при цьому додаткові переваги конкуруючого втручання не виправдують додаткових витрат.

Цей тип економічної оцінки використовується тоді, коли для вимірювання ефекту застосовується тільки один кількісний показник (наприклад, кількість збережених людино-років життя). Метод, за якого приріст року життя пацієнтів досягається з більшими витратами, вважається гіршим. Якщо лікар (міністерство) виходить з деякого бюджету, то може бути використана обернена одиниця – кількість збережених років життя на витрачену певну суму грошей.

Аналіз результативності витрат – метод порівняння альтернативних медичних технологій чи програм, за якого вартість вимірюється у грошових показниках, а результати лікування – в одиницях результативності, або біологічних показниках. Головна мета цього аналізу – встановити не найдешевший, а найефективніший лікарський засіб, який за оптимальною ціною найкраще діє при певному захворюванні.

Таким чином, співвідношення витрат і результатів в охороні здоров’я є показником досягнення якомога більшого поліпшення стану здоров’я з використанням певного рівня ресурсів чи відносного покращання здоров’я і зниження захворюваності і смертності в результаті застосування певної тактики лікування порівняно з витратами на її проведення. Цей показник дає змогу вибирати найбільш дешеві методики для досягнення бажаного результату, тобто підтримувати певний рівень здоров’я з використанням мінімально можливого рівня ресурсів. Таким чином, порівнюються альтернативні методики. По суті, найбільш економічно виправданою є методика, що забезпечує отримання результату (наприклад одужання хворого) при найменших витратах (наприклад мінімальний час перебування в лікарні).Вибір має здійснюватися між профілактикою і лікуванням захворювання, що на кінцевому етапі приводить до досягнення однієї і тієї самої мети. Потрібно проводити порівняльний аналіз альтернативних методів лікування, наприклад терапевтичного і хірургічного чи амбулаторного і стаціонарного хірургічного лікування.

Важливо зауважити, що в рамках аналізу витрат і результатів можливі порівняння будь-яких процедур, наприклад боротьби з тютюнопалінням і флюорографії грудної клітки, пересадки нирок і обов’язкового використання пасків безпеки в автомобілі. Це зумовлено тим, що використовується єдина одиниця виміру результатів і витрат, а також тому, що вплив процедури на смертність (інвалідність, тривалість непрацездатності) не обов’язково має бути прямим (діагностичні процедури, наприклад, впливають опосередковано). Для проведення аналізу необхідно порівнювати два чи більшеальтернативних видів дій з їх результатами, виражених з допомогою критеріїв, що грунтуються на використанні одних і тих самих натуральних одиниць. Біологічна оцінка ефективності виходить з уявлень про нормальну оцінку соматичного чи психічного стану здоров’я, її значення змінюється у разі захворювання. Біологічні зміни, на думку багатьох дослідників, найбільш об’єктивно відображають не комплексну реакцію організму в цілому, а окремі зміни, які характеризують його функцію, що є релевантними при конкретному захворюванні. Для комплексної оцінки біологічних змін найчастіше використовується визначення ефективності за допомогою збережених років життя або кількість днів непрацездатності.

Аналіз ефективності витрат складається з таких етапів:

· визначення альтернативних програм;

· обчислення чистих витрат на кожну з них;

· встановлення впливу кожної програми на стан здоров’я (запобігання випадкам смертності, збережені роки життя тощо);

· використання правила прийняття рішень;

· проведення аналізу чутливості.

Таким чином, аналіз залежності “витрати-результативність” спрощує порівняння програм, визначає найкраще використання обмежених ресурсів, це кращий спосіб розподілити заданий бюджет між різними програмами оздоровлення. Разом з тим економічна оцінка медичного втручання з допомогою вартісного аналізу ефективності має певні обмеження (табл. 1.3.3).

 

Таблиця 1.3.3

Аналіз витрати-результативність: окремі характеристики

Переваги	Недоліки	Приклади використання
· Наочність · Враховує рівень здоров’я. · Найкращий метод для розподілу заданого бюджету між різними оздоровчими програмами. · Застосування простих натуральних вимірів результату. · Можливість визначити найкраще використання рідкісних ресурсів	· Не дає відповіді на запитання, чи необхідно в принципі певне втручання. · Дані про витрати, результати та вплив на стан здоров’я не завжди наявні. · Немає можливості охопити всі пріорітети людські цінності. · Не дає змоги порівнювати технології, які приводять до різних результатів, в разі запобігання смерті незрозуміла реальна значущість проекту, в разі збережених років життя приводить до дискримінації проти людей похилого віку. · Не дає змоги оцінити раціональність інвестицій у досягнення даного результату	· Аорто-коронарне шунтування або медикаментозне лікування. · Діаліз або пересадка нирки. · Препарати, що знижують артеріальний тиск

 

Вони пов’язані з тим, що часто вимагається комплексна оцінка ефективності лікування, яка враховувала б його вплив не тільки на тривалість, але і на якість життя, що зумовлена станом здоров'я. Крім того, в разі аналізу “витрати-результативність”, особливо коли порівнюються програми охорони здоров’я, що представляють різні типи впливів чи продуктів (наприклад, вакциновані діти чи кількість операцій з видалення катаракти), необхідно мати показники результативності, які можна порівняти між собою. Як можна порівняти єдині витрати програми вакцинації дітей з витратами іншої програми, що дає змогу відновити зір людині похилого віку? Ці два втручання запобігають смертності і захворюваності, але перше стосується смертності і захворюваності у дітей, а друге - людей усіх вікових категорій.

 

Аналіз «витрати - вигода» (CBA)

Результати альтернативних програм не завжди можна звести до єдиного натурального показника. Одні програми ставлять за мету продовження життя, інші – прискорення лікування, а багато програм спрямовані одночасно на отримання кількох результатів. Так, програма вакцинації ставить за мету не тільки збереження життя, але й зменшення кількості днів непрацездатності, хірургічне втручання може продовжити життя, але призвести до інвалідності. Щоб зіставити такі різнорідні програми, необхідно або виділити у всіх програмах, що порівнюються, один пріоритетний показник (що іноді неможливо), або знайти такий показник, що дасть змогу виразити вартість усіх результатів.

Одним з критеріїв вартості медичного втручання є гроші, тому можна спробувати вимірити всі результати програми в грошовому вираженні у вигляді отриманої вигоди, а потім порівняти цю вигоду з витратами. Іноді це зробити дуже складно, але інколи можливо і припустимо. Коли потрібно підсумувати витрати та вигоди альтернативних видів лікування і вибрати той, що забезпечує найбільшу чисту вигоду або, коли результати виміряються за допомогою більш ніж одного показника чи зіставляються за різними критеріями, використовується аналіз витрат та вигод. Предметом аналізу в цьому разі є ефективність розподілу ресурсів і він відповідає на запитання “чи” і “скільки”.

На практиці аналіз “витрата-вигода” зручно застосовувати в тих випадках, коли витрати і результати легко виразити в грошовому вимірі. Наприклад, це один із кращих методів аналізу вигідності платних медичних програм. Однак, виконуючи оцінки витрат і вигід з погляду лікувальних установ, управлінцям варто врахувати і думку пацієнтів, які можуть не захотіти купувати занадто дорогі послуги, і тоді установа буде зазнавати збитків через зменшення обсягів діяльності.

В основу методу покладено зведення всіх результатів медичного втручання до єдиного грошового еквівалента з наступним зіставленням варіантів за критерієм найбільшого грошового ефекту на одиницю витрат. Останнім часом використовується ще одна модифікація методу витрати-вигода, де як грошовий еквівалент результатів реалізації тієї чи іншої програми розглядається бажання пацієнта платити за користування послугами цієї програми (Willingness to pay).

Аналіз вигід і витрат вимагає дисконтування на час і ризик. Витрати і вигоди у різні часові періоди слід дисконтувати до їх поточних цінностей. Можна скористатися реальною ставкою дисконту з постійною грошовою одиницею або номінальною ставкою дисконту з номінальними доларами, щоб одержати величину поточних цінностей. Якщо є можливість виразити свою непевність щодо витрат і вигод з огляду на непередбачені обставини та їх імовірності, можна розрахувати очікувані чисті вигоди.

У реальному житті кожна медична процедура, зумовлює зміни усіх аспектів витрат на медичну допомогу і всіх аспектів результатів цієї допомоги. Однак аналіз (наприклад, в вигляді контрольного випробування) може виявити вимірюване зрушення тільки в тривалості виживання чи інших результатах, які безпосередньо спостерігаються. У процесі зіставлення альтернативних програм часто виникає необхідність, з одного боку, збільшення тривалості життя, а з другого – подовження працездатності до настання інвалідності та зниження тимчасової непрацездатності.

В процесі аналізу витрат і вигод порівнюються витрати на впровадження специфічної програми з її очікуваною економічною результативністю. Витрати бувають прямі і непрямі, пов’язані зі зниженням продуктивності праці і зменшенням корисного внеску в розвиток суспільства.

До прямих (безпосередніх) вигод належать зменшення рівня захворюваності і смертності, що супроводжує їх, зменшення витрат на медичне обслуговування, а також збільшення тривалості життя і пов’язане з цим економічне зростання. До непрямих вигід належать скорочення індивідуальних фінансових витрат пацієнтів і їх сімей, які включають і оплату візиту до лікаря, витрати на транспортування хворого, втрати робочого часу, пов’язані з необхідністю догляду за хворими дитиною чи батьками. Інші непрямі вигоди полягають у скороченні робочого часу через хворобу працівника чи членів його сім’ї.

У процесі аналізу витрат і вигод слід дотримуватися таких правил прийняття рішень:

- робити тільки те, для чого вигоди перевищують витрати;

- за відсутності бюджетних обмежень дотримуватися цього підходу доти, поки граничні вигоди не дорівнюватимуть граничним витратами;

- якщо бюджет обмежений, дотримуватись цього підходу до того моменту, поки:

МВ1/ МС1= MВ2/ MC2=… МВn / MCn, (1.3.1)

де МВ – граничні вигоди; а МС – граничні витрати.

У процесі аналізу витрат і вигод виділяють три стадії: визначення окремих статей витрат і результатів, кількісну оцінка і точний аналіз. Оцінка конкретної медичної методики вимагає кількісних визначень змін стану здоров’я, вартості використаних ресурсів, а також позитивних змін у працездатності пацієнта. Економічна оцінка залежить від медичного визначення факторів захворювання, що потребують вжиття відповідних заходів, і очікуваних витрат у зв’язку з цим. Оцінка вартості проведення таких заходів залежить від визначення економічної цінності цих факторів. Часто слід брати до уваги безліч факторів, які потребують класифікації: отже, йдеться про приблизні оцінки, а не про точні цифри.

Рішення про вжиття тих чи інших заходів може прийматися на основі аналізу витрат і вигод, але найчастіше воно приймається під впливом політичних і соціальних факторів та професійної думки спеціалістів. Цей аналіз може виявитись ключовим фактором у визначенні переваги тих чи інших альтернативних методик, сприяючи процесу прийняття рішень. Визначення переваг програм на основі даних про співвідношення результатів витрат допомагає органам охорони здоров’я вибрати об’єкт для капіталовкладень: лікарні з високотехнологічним обладнанням, служби догляду на дому, розширені програми імунізації чи служби первинного медичного обслуговування.

 

Таблиця 1.3.4

Аналіз витрати-вигоди: окремі характеристики

Переваги	Недоліки	Приклади застосування
· Простий для розуміння · Хороший інструмент для переконання організацій, що здійснюють фінансування, оскільки дає змогу оцінити потенційну економію коштів	· Ефект для здоров’я або не береться до уваги, або оцінюється в грошових одиницях, що завжди спірно · Не завжди зрозуміла абсолютна значущість проблеми або технології, що вивчається	· Різні схеми вакцинація від гепатиту В і лікування · Профілактика через засоби масової інформації і лікування наслідків паління · Програми зниження шкоди і лікування ВІЛ-інфікованих і економічні наслідки епідемії СНІД у

 

Аналізуючи витрати і вигоди, потрібно брати до уваги в розрахунках початкові вкладення і поточні витрати, враховуючи, що вартість грошей в майбутньому менше, ніж сьогодні, тобто відбувається знецінення грошей. Витрати і вигоди, очікувані після завершенні програми, мають обчислюватись з урахуванням того, що ефект частково буде отримано в наступному році та пізніше. Вартість з урахуванням компенсації, що накопичується при очікуванні, називається чистою поточною вартістю.

Вигідність цього аналізу порівняно з попереднім полягає в тому, що виразивши результати в гривнах чи інших грошових одиницях, можна порівняти дуже різнорідні альтернативи, спрямовані на досягнення якісно різних результатів. Цей тип анадізу дає змогу порівнювати проекти в охороні здоров’я з проектами, що належать до інших галузей, наприклад куда вкласти додаткові кошти: в охорону здоров’я чи освіту. Основний його недолік пов’язаний з проблемою переведення в грошовий вираз впливу медичного обслуговування. Тому аналіз витрати-вигода можна застосовувати тільки тоді, коли таке переведення можна достатньо переконливо і чітко обгрунтувати. Для її усунення існують різні методики: підхід з точки зору людського капіталу, що базується на продуктивності робочої сили; згода на оплату на основі грошового вираження величини прибутків від медичної діяльності; DALY; різниця між кількістю років в разі реалізації програми, і без цього. На основі перших двох способів можна обчислити чисту вигоду (або соціальну користь) програми.

Очевидно, що безпосереднє порівняння таких програм неможливе. Можна застосовувати інтегральну оцінку виду QALY і DALY. Тоді будь-які зареєстровані наслідки можна звести до єдиного показника – QALY, а потім порівняти ціну одного року життя, скоригованого за якістю, при різних втручаннях.

Можливе опосередковане порівняння результатів в грошових одиницях. Останнє видається неможливим лише на перший погляд. Багаторічна і загальна страхова практика щодня демонструє можливість вираження медичних і соціальних результатів (втрата працездатності) в грошових одиницях. Результати подібного аналізу виражаються як результати будь-якої діяльності – в гривнях вигід чи втрат. Ці результати можна порівняти в двох чи більше програмах і вибрати оптимальну. Однією з альтернатив може бути стратегія “нічого не робити”, тобто стратегія економії всього, що входить в ціну. У разі її реалізації вигода дорівнює економії. Звичайно ресурси охорони здоров’я фіксовані і йдеться лише про оптимальне їх використання, наприклад для збереження високовартісної системи протитуберкульозних диспансерів чи для навчання спеціалістів загальної ланки лікувальних закладів.

Аналіз “витрати –корисність”(Cost-utility analysis – CUA)

Аналіз “витрати-результативність” не може бути застосований для порівняння технологій, які покращують якість життя і продовжують його. Якщо виникає питання: чи лікування А краще, якщо воно коштує стільки ж, скільки й лікування В, проте дає змогу жити довше, відповідь: не обов’язково, оскільки в цьому разі потрібно зважати не тільки на тривалість, а й на якість життя, взаємозалежність між якими показано на рис 1.3.

 

 

 

 

У цьому разі використовується аналіз “витрати-корисність” або економічний аналіз корисності витрат, коли всі результати альтернативних програм виміряються шляхом коригування з урахуванням спеціальної властивості цих програм для споживачів – корисності, якою можна вважати такі величини, як роки життя, скориговані на якість (QALY – Quality adjusted life years), або еквівалент років здоров'я (HYE – Нealthy years equivalent).

Ці дослідження відрізняються від досліджень ефективності витрат необхідністю оцінки ймовірних показників ефективності. Така оцінка, якщо вона ефективна, є складним завданням і передбачає розв’зання багатьох протиріч, які, до речі, існують не тільки в охороні здоров’я. Так само складним завданням є зіставлення “цінності, вираженої в грошовій одиниці”, з показниками результату, який стосується освітніх програм, будівництва дороги чи впливу на навколишнє середовище промислового центру. І хоча в цьому планів сфера охорони здоров’я не є винятком, в ній трапляються особливо критичні ситуації; як оцінити смерть, якій вдалося запобігти, відсутність болі, зменшення тривоги, підвищення відчуття комфортності тощо.

Для усунення таких обмежень був розроблений метод, який дає змогу проводити економічну оцінку медичних втручань і поєднує дані про витрачені ресурси з даними про тривалість життя і його якість, тобто необхідний грошовий еквівалент одному року життя. Уявлення людей про корисність лікування можуть відрізнятися від “об’єктивних” вимірів результатів у вигляді тривалості життя, працездатності тощо. Корисністю називають оцінку стану здоров’я (чи його змін), яка може бути виражена перевагами суб’єктів або суспільства. Всі люди вище оцінюють найближчі роки життя і нижче - віддалені. За аналогією з грошима це називають інфляцією (для танцюриста втрата ніг більш значуща, ніж для бухгалтера). Відповідно до цих уявлень про корисність люди по-різному оцінять органозберігаючі операції. Зараз розробляють нові підходи, в яких не просто зіставляються роки життя, а роки, скориговані на уявлення людей про їх корисність, повноцінність. Рік життя низької якості є менш цінним, ніж рік життя високої якості. Зважену кількість років, що залишились, називають показником років життя з поправкою на якість чи якісно прожитими роками або повноякісними роками життя (QALY), і цей вимір все більше використовується дослідниками як індикатор відносної цінності чи корисності років життя прожитих людьми, в яких були великі проблеми зі здоров’ям. Рік повного здоров’я оцінюється одиницею, і корисність чи цінність інших станів здоров’я порівнюється з цією величиною. При цьому якість життя визначається як тривалість хорошого стану здоров’я (well-being) і випливає з визначень, прийнятих ВООЗ.

Якість життя - це соматичні, соціальні і емоційні аспекти хорошого стану здоров’я, які є релевантні і найбільш важливі для людина, коли може задовольняти свої потреби і бути цілком корисною суспільству. Оцінка якості випливає з суб’єктивної оцінки соматичних і психічних відчуттів та змін, які відчуває хворий у суспільстві. Звичайно, така оцінка не відображає абсолютної якості життя, а лише її зміну, що залежить від впровадження іншої медичної технології. Оскільки якість життя - змінна категорія, її дуже важко виміряти.

Щоб визначити показник QALY, необхідно кожному стану здоров’я присвоїти певний коефіцієнт корисності. Як правило при проведенні такого аналізу використовується шкала, в якій корисність приймає значення від нуля (смерть) до одиниці (повне здоров’я). Однак в деяких зарубіжних роботах допускаються і від’ємні значення корисності, які відповідають станам «гіршим, ніж смерть». Число QALY отримують множенням кількості виграних років життя на значення корисності отриманого стану здоров’я. Наприклад, якщо очікувана тривалість життя людини після проведення лікування згідно медичних стандартів складає 15 років з корисністю 0,6, то результат таких дій оцінюється як 0,6 х 15 = 9 QALY.

Вимірювання користі доповнює оцінку результатів лікування і здоров’я пацієнта і тим самим - інформацію про терапевтичну ефективність препарату. Цей метод хоча й найбільш складний, сьогодні вважається найдосконалішим, оскільки дає змогу порівнювати різні технології, але найбільше залежить від цінностей в певному суспільстві (табл. 1.3.5).

Таблиця 1.3.5

Аналіз витрати-корисність: окремі характеристики

Переваги	Недоліки	Приклади застосування
· Дає змогу порівняти технології, що призводять до різних кінцевих результатів лікування · Дає змогу проводити уніфіковані порівняння · Наочний · Досконалий спосіб оцінювати здоров‘я з погляду індивіда	· Недосконалість методології. · Необ’єктивність · Дискримінація людей похилого віку та інвалідів	· Дослідження Муррей і Лопеса: глобальний тягар захворювання. · Порівняння соціальної програми для бездомних з апендектомією. · Будь-які інші

 

Головна проблема при оцінці корисності – отримання порівняльних оцінок окремих наслідків хвороби і медичних втручань. Отримати такі оцінки у вигляді QALY, можна і ці оцінки добре легко порівняти в різних країнах. Більш точні оцінки отримати важко. Застосовують підходи, що базуються на оцінці готовності платити (Willingness to pay). При цьому задається низка питань з приводу того, де ця особливість проявляється порівняно з іншими, відомими пацієнтові подіями чи результатами хвороби. Цей підхід не завжди спрацьовує ефективно. Наприклад, навіть якщо пацієнтові добре пояснити, що таке демпінг-синдром, він навряд чи зможе точно визначити своє ставлення до можливих наслідків резекції.шлунку. Проблема існує практично для всіх наслідків захворювань і медичних втручань.