Інформаційне законодавство Австралії

Перші законодавчі акти у галузі інформаційних правовідносин в Австралії було прийнято в 1979 р. До Законодавчого Акта від 1914 р. «Про злочинність у Федерації» в 1989 р. було введено спеціальний розділ VIA. Ст. 76А—76F цього розділу регламентують склади злочинів проти комп’ютерної мережі та комп’ютерних засобів Федерації, комерційних організацій, компаній, банків, фірм, приватних осіб, яким згідно з Актом про телекомунікації (1991 р.) та ліцензії дозволено користуватися системами та комп’ютерними мережами.

Ст. 76А визначає перелік термінів, які використовують при розгляді комп’ютерних злочинів.

Сектор комп’ютерних злочинів (CCS) Австралійської федеральної поліції (AFP), організований у 1989 p., виконує дві функції. Перша — збирання розвідувальної (оперативно-розшукової) інформації про спеціальні комп’ютерні злочини та розслідування їх. Друга — забезпечення технічної підтримки інших підрозділів щодо дослідження комп’ютерних засобів, які пов’язані зі злочинами або допомогли у їх вчиненні.

Згідно з чинним законодавством Австралії комп’ютерні злочини поділяють на три види:

1) специфічні комп’ютерні злочини;

2) злочини, пов’язані з комп’ютером;

3) злочини, вчинені за допомогою комп’ютерів.

Специфічні комп’ютерні злочини охоплюють правопорушення, в яких комп’ютерна система є об’єктом злочинного посягання. Приклад цього виду злочинів — протизаконний доступ до комп’ютерної системи. До злочинів, пов’язаних з комп’ютерами, належать правопорушення, в яких комп’ютер виступає в ролі предмета або інструмента включення правопорушення. Одним з прикладів цієї категорії злочинів є крадіжка грошей з банку з використанням комп’ютера як інструмента вчинення злочину.

Третій вид злочинів — правопорушення, в яких інформаційну технологію використовують як допоміжну у вчиненні їх. Наприклад, використання синдикатами, які займаються поширенням наркотиків, спеціальних комп’ютерів або комунікаційних засобів для безпечного зв’язку між собою. Законодавство Австралії охоплює чотири категорії комп’ютерних злочинів:

Перша категорія — злочини, пов’язані з несанкціонованим доступом до банків даних державних та недержавних комп’ютерних мереж особами, які не мають доступу до ПК (ч. la, lb ст. 76В), або особами, які мають доступ до ПК (ч. 1ст. 76D). Максимальне покарання — 6 місяців ув’язнення.

Друга — несанкціоноване втручання до банків даних державних та недержавних комп’ютерних мереж з метою обману (підлогу) даних особами, які не мають доступу до ПК (ч. 2а ст. 76В), або особами, які мають доступ до ПК (ч. 2а ст. 76D). Покарання — до 2 років ув’язнення.

Третя — несанкціоноване втручання до захищених банків даних державних і недержавних комп’ютерних мереж, які вміщують інформацію стосовно:

Ø безпеки, оборони та міжнародних відносин Австралії;

Ø перевірки й ідентифікації конфіденційних джерел інформації служб безпеки та поліції;

Ø захисту населення;

Ø особистих справ кожної людини;

Ø торгових та комерційних таємниць;

Ø записів фінансових організацій, з метою отримання, вивчення та використання інформації (комп’ютерне шпигунство) особами, які не мають доступу до ПК (ч. 2b, 3а, 3b, 3с ст. 76В), або особами, які мають доступ до ПК (ч. 2b, 3а, 3b, 3с ст. 76D). Покарання — до 2 років ув’язнення.

Четверта категорія визначає два типи злочинів, пов’язаних:

з протиправним втручанням до банків даних державних та недержавних комп’ютерних мереж з метою несанкціонованого руйнування, стирання, заміни або доповнення даних (комп’ютерне шахрайство) особами, які не мають доступу до ПК (ст. 76С, а, b, с), або особами, які мають доступ до ПК (ст. 76Е, а,);

протиправним втручанням до державних та недержавних комп’ютерних мереж та систем ПК з метою блокування роботи їх (комп’ютерний саботаж) особами, які не мають доступу до ПК (ст. 76С, d), або особами, які мають доступ до ПК (ст. 76Е, с). Покарання — до 10 років позбавлення волі.