Інформаційна діяльність як об’єкт правового регулювання 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Інформаційна діяльність як об’єкт правового регулювання



Правові основи ІД знайшли відображення в Законі України «Про інформацію». Закон встановлює загальні правові основи отримання, використання, поширення і зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію у всіх галузях суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації і забезпечує її охорону, захищає особу і суспільство від неправдивої інформації.

Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх галузях життя і діяльності суспільства і держави при отриманні, використанні, поширенні і зберіганні інформації.

Стаття 5закріплює основні принципи інформаційних відносин, до яких відносять:

Ø Гарантованість права на інформацію,

Ø Відкритість, доступність інформації і свобода її обміну,

Ø Об’єктивність, достовірність інформації,

Ø Повнота і точність інформації,

Ø Законність отримання, використання, поширення і зберігання інформації.

У відповідності зі статтею 12 Закону під ІД розуміють сукупність дій направлених на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

НІД у відповідності з Законом України «Про науково-технічну інформацію» визначено як сукупність дій, напрямлених на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави в НТІ, яка полягає в її збиранні, аналітико-синтетичному опрацюванні, фіксуванні, зберіганні, пошуку і поширенні.

Держава гарантує свободу ІД в цих напрямках всім громадянам і юридичним особам у межах їх прав і свобод, функцій і повноважень.

Стаття 14 Закону регламентує основні види ІД,до яких відносять отримання, використання, поширення і зберігання інформації.

Отримання інформації – це придбання і накопичення у відповідності до діючого законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами чи державою. Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Поширення інформації – це обнародування, реалізація в установленому законом порядку документованої або публічно оголошеної інформації. Зберігання інформації – це забезпечення належного стану інформації і її матеріальних носіїв. Отримання, використання, поширення і зберігання документованої або публічно оголошеної інформації здійснюють у порядку, який передбачено Законом «Про інформацію» й іншими законодавчими актами у галузі інформації.

Стаття 17 Закону визначає поняття «галузь інформації», як сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про відносно самостійні галузі життя і діяльності суспільства і держави. Основними галузями інформації є: політична, економічна, духовна, науково-технічна, соціальна, екологічна, міжнародна.

 

5. Роль права у галузі регулювання інформаційних відносин і розвиток законодавства
України про інформатизацію та інформаційні процеси

Зростання ролі права у процесі регулювання суспільних відносин у галузі використання інформаційних систем обумовлено, перш за все, загальною тенденцією зростання ролі та ефективності розвитку ринкових відносин в Україні.

Глибина та динамізм змін, що відбуваються в суспільному виробництві, обумовлюють посилення ролі права в цих процесах, викликають
необхідність інтенсифікації використання його засобів, які б мали забезпечувати високий рівень і якість цих змін.

Критерієм. що дозволяє зробити висновок про значення права а регулюванні суспільних відносин, є розширення меж правового опосередкування тих чи інших суспільних відносин, глибина проникнення права в соціально-економічну дійсність. Виявляється це, перш за все,
в змінах предметної характеристики діяльності суб’єктів суспільних відносин, включеного до правового обігу.

Союзне законодавство, присвячене інформатиці, було представлене декількома постановами Ради Міністрів СРСР і актами тимчасового характеру, прийнятими на відомчому рівні. Воно не забезпечувало цілеспрямованої, комплексної регламентації цих стосунків, враховуючи необхідність випереджувальних темпів розвитку нормативної бази в даній галузі суспільних відносин.

Сьогодні можна стверджувати, що в Україні існує законодавство про інформацію, інформаційні процеси, та спроби регулювання відносин у галузі інформаційних систем. Неоднаковою є глибина регулювання суспільних відносин, які складаються на різних етапах процесу інформатизації, вона пояснюється переважно часом їх включення до сфери впливу права, ступенем відповідності прийомів і правового регулювання, що застосовуються, природі цих відносин.

Уважний аналіз законодавства в цій галузі, динаміка його розвитку дозволяють виявити також й інші риси, що свідчать про підвищення активної ролі права.

Регулятивна функція права має різні форми виявлення. Сьогодні крім визначення суб’єктів і об’єктів, характеру відносин між ними, функцій, прав, обов’язків, мету правового впливу переносять на функціонування всієї структури.

Необхідно, між тим. враховувати, що навіть у країнах з розвинутою економікою в умовах широкого застосування інформаційних систем і накопиченого практичного досвіду у цій сфері, ефективного механізму розроблення, обговорення за прийняття законодавчих актів,
постійної суспільної увага до цих процесів, значних інтелектуальних зусиль юристів, спеціалістів у галузі комп’ютерної техніки, не завжди вдається одразу встановити ефективне правове регулювання тих чи інших відносин, пов’язаних з використанням інформаційних систем.

Не можна не враховувати й ту обставину, що формування законодавства пов’язаного з інформаційними системами, ми змушені були починати практично з нуля. До середини 80-х років в СРСР було прийнято мінімальну кількість нормативних актів, які мали відношення до інформаційних процесів. Слід зазначити, що об’єктивні та суб’єктивні передумови для початку процесу активного розвитку інформаційних систем та становлення правового регулювання цих питань склались в Україні на початку 90-х р. Сьогодні інформаційне законодавство потребує
розв’язання ряду нагальних проблем як теоретичного, так і практичного характеру. Питання місцезнаходження відповідного нормативного масиву в системі законодавства України, а також його внутрішня будова знаходяться серед найважливіших теоретичних проблем.

Ефективність дії нормативних регуляторів поведінки людини визначається своєчасністю їх появи. Йдеться, по-перше, про ступінь зрілості, внутрішньої підготовленості суспільства, окремих індивідів та їх об’єднань до сприймання таких регуляторів, по-друге, про об’єктивну
обумовленість виникнення саме цих регуляторів і наявність саме такої їх взаємодії.

Право, будучи діючим засобом рішення завдань розвитку інформаційних систем і технологій, повинно являти собою об’єктивне відображення глибинних процесів, які характеризують сучасний етан соціально-економічного розвитку суспільства. Якщо до середини 80-х р. економіка в основному розвивалась на екстенсивній основі, то право було зорієнтовано на відповідні методи управління нею. Рішення завдань створення цілісної системи ринкових відносин орієнтовано на інтенсивний розвиток економіки, потребує не тільки впорядкування й оновлення,
а й створення нової нормативної основи правового регулювання відносин у галузі інформатизації, а, відповідно, й у галузі використання інформаційних систем.

Саме під цим кутом зору слід підходити сьогодні до оцінки ефективності дії права в даній галузі. При цьому необхідно пам’ятати, що будь-яка реконструкція передбачає збереження і врахування елементів всього прогресивного, що характеризує якісно новий рівень розвитку того чи іншого явища, враховуючи досвід інших країн. Говорячи про створення ефективної правової
системи, слід перш та все мати на увазі необхідність збереження в ній того, що відповідає закономірностям розвитку об’єкту правового впливу і розвитку того, що не отримало свого завершеного оформлення і широкого використання. Створення правової системи передбачає винаходження нових методів впливу на об’єкт, які б максимально враховували особливості, мету, завдання, напрям розвитку, причини і умови його існування.

В теорії права поняття ефективності пов’язують з результативністю правового впливу і характеризують перш за все як відношення між фактичним результатом дії юридичних норм і тією соціальною метою, для досягнення яких ці норми створюють.

Визначення цільової спрямованості законодавства, її програмування передбачає, перш за все чітке визначення предмету правового регулювання, його меж і методів впливу. Відповідь на це запитання слід шукати у з’ясуванні й розкритті змісту суспільних відносин, що регулюються нормами цивільного права в заданій галузі. Визначення ж кола цих відносин,
у свою чергу, дозволить окреслити й предмет регулювання.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 197; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.80.131.164 (0.095 с.)