Проаналізуйте тематику оповідань для дітей І.Франка.

В дитинстві Франко чув перекази про колишні солеварні промисли в селах Нагуєвичі, Ясениця Сільна та інших, де топили з ропи сіль і формували в так звані «товпки» (є документальні свідчення про солеварні в цих місцевостях у 17 і 18 століттях); запам'ятав легенди про замок панів Туркулів; наслухався оповідань і пісень про гірських месників – опришків, на чолі з славним на весь край Довбушем, про таємничі печери з повними бочками червінців, призначених для бідноти…

Згадуючи ті «найщасливіші й найприємніші хвилі» свого дитинства, І.Франко відзначив, що батьки і трудове середовище рідного села запалили в його серці ті перші вогники, що потім розгорілися великим полум'ям посвяти всього його життя боротьбі за щастя трудового народу. Тобто маємо вже картину формування основної лінії психологізму творів—їх інтервертної направленості.

Поет назавжди зберіг у серці ніжну вдячність батькові за його мудру школу виховання, з гордістю згадував його як мужню натуру, що не зломилася під тиском нестерпної панщини і змогла промінитись душевною теплотою та щедрістю. Тобто письменник наголошує про вплив архетипу поведінки батька на своє життя і в першу чергу на свою творчість, який висвітлив як найточніше саме у дитячих оповіданнях.

Отже, письменник широко узагальнював типові явища тодішньої дійсності. Питання народної освіти, навчання і виховання дітей у школі і поза нею глибоко хвилювало письменника. В художніх творах і публіцистичних статтях він викривав антинародну реакційну систему навчання й виховання молодого покоління Галичини в умовах подвійного гніту – цісарської монархії і польської шляхти. Боротьбу за народну освіту революціонер - демократ Франко поєднував з боротьбою проти соціального і національного гніту. Він підкреслював, що освіта для трудящих стане доступною при справедливому, без експлуататорів, суспільному ладові.

У своїх автобіографічних оповіданнях-спогадах Франко реалістично відобразив антинародну політику в системі навчання й виховання в цісарській школі, яка калічила дитячі душі, створив хвилюючи образи своїх юних героїв.

Темі навчання і виховання дітей молодшого шкільного віку письменник присвятив низку творів, позначених рисами автобіографізму. Серед них були «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «У кузні».

Яскрава тема школи та її впливу на формування особистості виявляється в таких оповіданнях: «Отець-гуморист», «Красне писання».

У цих оповідання зображено людське ставлення вчителів до учнів. Цим самим автор стверджує, що такі відносини не приведуть ні до чого доброго, бо жорстокість породжує жорстокість. Звернемося перш за все до образу вчителя в даних оповіданнях. Це людина тиран, яка здебільшого не має не те що відповідної освіти, а й задатки та здібностей до виховання та навчання. Досить колоритно зображується зовнішність учителів. Вони вирізняються з натовпу своїми нелюдськими очима та непривабливою зовнішністю. Що до образу дітей, то можна виділити один узагальнений тип – учні 2-3-х класів. Хоча й серед них автор здебільшого виділяє кілька головних героїв, які піддаються жорстоким покаранням. Цей загальний збірний образ дітей характеризується ще не сформованим внутрішнім світом, тобто це ті діти які перебувають на шляху становлення своїх морально-ціннісних та духовних життєвих орієнтирів. Діти що навчалися у школах, змальованих Франком, були бідними. Їхні батьки не мали коштів та особливого соціального становища. Тому вчителі-тирани не боялися бити та знущатися з учнів. Наприклад, в оповіданні «Красне писання» пан Валько, побивши одного з хлопчиків спочатку злякався, але коли довідався про його походження то заспокоївся. Ще одним атрибутом оповідань про школу є тростинка, що супроводжує «навчання». Епізоди з цим предметом, який потрапив до рук учителя, займають чи не основну частину оповіді. Діти, бачачи тростинку, уже знають, що покарання не уникнути. Хоча, як ми бачимо часто катування є невиправданими та безпідставними. Іван Франко намагається змалювати те, що болить не лише йому, а й усьому Українському суспільству кінця ХІХ ст. Іван Якович стверджував, що освіта та школа має важливе значення в житті країни, бо ця система формує свідомість майбутнього покоління, на якому буде базуватися матеріальне та духовне благополуччя рідної держави. Саме тому реформацію суспільного життя слід починати зі школи.

В оповіданні «Грицева шкільна наука» відсутній образ учителя-ката. Тут основну роль належить простому сільському хлопцю, якого віддали в науку. У даному оповіданні оригінально скомпоновані художній простір і час. Простір: Гриць на вигоні (де він є «володарем гусей») та у класі («туман»). Час: один день на толоці – урок у школі – розмова з батьком після школи – рік навчання – повернення Гриця до гусей. Тут проміжки часу є не співвідносними між собою: рік промину в швидко, а епізод на вигоні зображений докладніше це зроблено з тією метою, щоб показати що для головного героя займає дійсно пріоритетне значення. Гриць не створений для науки, а вона для нього. Це у першу чергу виявляється в тому, що весь час, описаний у творі, на Грицеві не позначився, не змінив його.

Усе вивчене Грицем за рік виявляється лише в трьох словах: а баба галамага. У даному оповіданні Франко не акцентує увагу на те, чому Гриць так і не зміг увійти в науку. Але читачеві зрозуміло напевно, що призначення Гриця – пасти гусей.

Таким чином, можемо відстежити, що тематика оповідань є надзвичайно різноманітною, але в більшості випадків вона стосується шкільних часів, вчителюванню. Все це пояснюється відгуками з дитинства. Але це аж ніяк не робить оповідання однотипними, а навпаки, приносить в кожне з них різні почуття та емоції.