Визначте місце М.Носова в дитячій літературі. Розкажіть про його автобіографічні твори, дослідження духовного росту сучасної дитини.

Є книги про дітей і для дітей. Ці жанри схожі, але є істотна різниця: книги про дітей можуть бути досить цікавими, але все написано без розуміння сутності дитини. Інша справа — книги для дітей. Герої на їх сторінках — живі і справжні. Пригоди, які з ними трапляються, — надзвичайні. Чудовиська (якщо це казка) — страшні, а чарівники — всемогутні. Саме таким критеріям відповідають твори Миколи Миколайовича Носова.
М. М. Носов - найбільший із письменників-гумористів дитячої літератури. У його творчій біографії щасливо зійшлися захоплення технічними знаннями і дар гумориста. Його книги виховали не одне покоління хлопчиків і дівчаток. Повага до праці, знань, професіоналізму, чесне й доброзичливе ставлення до людей — усі ці людські якості розкриваються у творах Носова з теплим, співчутливим гумором. Відкривайте будь-яку сторінку — без усмішки, а то й нестримного сміху читати неможливо.
Напевно, майже кожен знайомий з героями Носова: паливодами, непосидами, фантазерами, які завжди потрапляють у смішні й найнеймовірніші ситуації. А казковий Незнайко і його друзі-коротунчики із Квіткового міста стали улюбленими героями в усьому світі. Адже оповідання й повісті М. Носова не лише перекладалися майже 100 іноземними мовами. За їх сюжетами створено багато мультиплікаційних і художніх фільмів. Один з них, а саме мультфільм «Незнайко на Місяці», у 1997 р. завоював Гран-прі на престижному кінофестивалі в Каннах.
Найперше оповідання «Витівники» було опубліковане в 1938 р. У наступні роки автор став писати для всесоюзних періодичних дитячих видань, таких, як: «Костер», «Мурзилка», «Піонерська правда». Саме там уперше були надруковані улюблена всіма «Весела сімейка» про те, як нерозлучні друзі Мишко і Коля задумали змайструвати інкубатор і вивести курчат, та «Мишкова каша», в якій ці ж друзі намагаються зварити собі на вечерю кашу, а та, капость така, лізе й лізе з каструлі. Там же побачили світ «Телефон», де Мишко і Коля купують собі практично справжні телефонні апарати, а потім псують і ламають їх, причому винятково з дослідницьких цілей: дуже вже хотілося їм подивитися, як вони влаштовані; а також «Щоденник Миколи Синіцина» — про школярів, що стали бджолярами.
Однією із найвдаліших у творчості М. Носова вважають повість «Вітя Малєєв в школі і вдома». Не дивлячись на досить звичайний вихідний матеріал (піонерські збори, шкільні уроки, розмови вчителів з учнями), у ній надзвичайно реалістично описано щоденне життя хлопчаків, причому зроблено це настільки цікаво й природно, що будь-який читач упізнає в них себе. І це не дивно. Адже дуже багато сюжетів Микола Носов не вигадував, а брав з життя, спілкуючись із сином і його приятелями, знаходячи всюди: на вулиці, у гостях, у школах, куди його запрошували на творчі зустрічі...
Микола Носов нічого не описував. Він розповідав. Пропонував читачеві свою, любов’ю зігріту аналітичну інформацію про свого героя і запрошував його намалювати, уявити, створити свою «суб’єктивну копію».
Письменник увів у дитячу літературу нового героя — наївного й розсудливого, бешкетного й допитливого непосиду, який постійно потрапляє у незвичайні, найчастіше комічні ситуації.
На початку 50-х рр. прийшов час «Незнайка» - жанр її автор визначив як «науково-фантастичну повість про останні досягнення і перспективи розвитку радянської науки в галузі ракетоплавання і телемеханіки». Усього про Незнайку і його друзів-коротунчиків вийшло три книги: «Пригоди Незнайка і його друзів», «Незнайко в Сонячному місті» і «Незнайко на Місяці». В них ніяк не пояснюється походження цього забавного народу — коротунчиків, не позначено місце їхнього перебування (хто знає, у якому вимірі перебувають Квіткове, Зелене й Сонячне міста?), і не відомо ні їхній точний вік, ні їхня тривалість життя. Проте у цей придуманий світ відразу ж починаєш вірити. За своєю суттю Незнайко та інші персонажі — діти, які впевнені, що будуть жити вічно, а будь-яка складна ситуація в житті неодмінно розв’яжеться, й усе закінчиться добре. Це взагалі головний принцип дитячого мистецтва — обов’язковий «хеппі-енд». Незнайко, Гвинтик і Шпунтик, Пончик і Сиропчик, Пілюлькин, Знайко й Гусля та й інші персонажі — всі вони змушують читача повірити у своє існування, тому що живуть «по правді», по-справжньому, мислять і поводяться, як справжні діти.
Головний герой Незнайко — типовий непосида, хвалько й фантазер через свою невгамовну енергію й цікавість постійно потрапляє в безглузді ситуації, з яких його (знову ж, за законом жанру!) виручають всі друзі. Життя у Квітковому, Зеленому й Сонячному містах — справедливе й природне з дитячої точки зору: ніхто не зазіхає на волю іншого; якщо з друзями трапилася неприємність, всі приходять на порятунок; немає ані бідних, ані багатих — усі рівні, і навіть товарно-грошові відносини, як такі, відсутні.
Добрі, допитливі, чарівні герої книг М. Носова втілюють вічну мрію людства про справедливий устрій світу, актуальну за всіх часів і для будь-яких суспільних формацій. Широкою популярністю користувалися й гумористичні новели «Пригоди Толі Клюквіна» (1961). У них висміюють не тільки дитячі недоліки, але й дорослі пороки.
У 70-х роках головним творчим принципом письменника стала достовірність у зображенні світу дитинства. До цього періоду відносяться дві автобіографічні повісті: «Повість про мого друга Ігоря» (1971) і «Таємниця на дні колодязя» (1977). Для обох повістей характерні м'який, співчутливий гумор і повагу до особистості дитини. Автор виокремлює дитячі проблеми з хаосу дорослої дійсності, робить акцент на процесі формування характеру.
«Повість про мого друга Ігоря» написана у формі коротких щоденникових записів дідуся про життя онука дошкільного віку. Оповідання розділене на «епохи»: «Між роком і двома», «Від двох до двох з половиною років» і т.д. Ненав'язлива позиція оповідача проявляється головним чином у заголовках і полягає в утвердженні принципів вільного виховання, не стиснутої повчаннями життя дитини. При дотриманні цих принципів тільки й можуть природно утворюватися дитяча мова, розум і моральне почуття. Микола Носов пояснював своє завдання в листі до письменника С. А. Баруздіна: «Мені хотілося показати, яке це чисте, чудова істота - дитина, як воно схильне до добра, скільки в ньому від самої природи людської закладено прекрасного, розумного, серцевого, поетичного, як воно потребує уваги і співчуття, ніжності».

 

47. Обґрунтуйте питання вибору між добром і злом у казці Вільгельма Гауфа «Карлик Ніс».

Казка Карлик Ніс справедливо вважається одним з кращих творів В. Гауфа. Основна ідея казки - піднесення багатства внутрішнього світу над зовнішнім, значення дружби і відданості в житті людини. Казка має величезне виховне значення для дітей, оскільки вчить їх дружбі, взаємодопомозі і вказує на возвеличення справедливості.

Центр казки Гауфа Карлик Ніс - Яків, хлопчик, вкрадений чаклункою і перетворений нею в карлика з відразливою зовнішністю. Втікши від злої відьми, хлопчик намагається повернутися до батьків, які, однак, не в силах впізнати свого сина як незнайомого карлика. Від відчаю Яків влаштовується на роботу кухарем до короля, де і рятує гуску, яка опинилася зачарованою дівчинкою Мімі. Саме їх дружба і дозволяє подолати всі перешкоди і чари до один одного.

Через всю казку автор проносить оптимізм, віру в краще, і в кінцевому підсумку все закінчується торжеством добра. Особливе значення дана казка має також і при вихованні в дітях любові до своїх батьків, так як підкреслює значення сім'ї в житті людини.
Питання зла у казці:

· Жив без батьків 7 років у вигнанні (Служба у відьми)

· Страждав від глузувань і образ оточуючих; втратив привабливу зовнішність, якою хвалилась перед торговцями мати (Перетворення в карлика)

· отримав сильний удар від найближчих і дорогих йому людей, які не визнали в ньому свого сина (Зустріч з розгніваними батьками)

· побоювання за своє життя (Служба у герцога)

· знайомство і прощання з казковим світом (Позбавлення від чародійства)

Питання добра у казці:

· навчився натирати підлоги, пекти сонячний хліб, чудово і смачно готувати (Служба у відьми)

· зберіг душу, врятував гуску, став терпимішим (Перетворення в карлика)

· зрозумів і усвідомив причину свого перетворення, але не образився на батьків, а став мудрішим і терпимішим (Зустріч з розгніваними батьками)

· знайомство з гускою, перевірка кухарських вмінь. (Служба у герцога)

· став милим і привабливим юнаком, отримав "уроки життя" і запам'ятав їх, став цінувати життя як таке, навчився бути вдячним за випробування, які подарувала доля. (Позбавлення від чародійства)