Рухи народно-сценічного танцю.

Народні танці відображають особливості характеру й плбуту різних народів. Вони виникли з народних ігор і розваг, тісно пов'язані з трудовими процесами, релігійними обрядами та сімейними святами.

Учнів, насамперед, доцільно знайомити з танцювальним мистецтвом свого народу, але не слід включати можливість засвоєння хореографічної лексики інших націй. Найбільш близькими до українського танцю за походженням, темпераментом,, добором рухів можна вважати російський і білоруський. Незважаючи на багатогранні композиційні форми, музичні ритми і темпи хореографічна лексика цих народів наближається до української. Тому в зміст хореографічної роботи слід включати доступні рухи російського та білоруського танців.Багаторічний досвід роботи показує, що лексика українського народного танцю (крім гуцульського) достатньо складна для виконання, тому рекомендується розпочинати знайомство з народним танцювальним мистецтвом із засвоєння рухів російського танцю.

Визначаючи зміст навчання народного танцю, враховується диференційований підхід до хореографічної лексики. Перш ніж знайомити дітей зі сценічними рухами, слід засвоїти основні положення рук і ніг народно-сценічного танцю, а вже потім звертати увагу на характерні особливості рук того чи іншого народу.

Український танок, як і інші види народної творчості, розвивався протягомусієї історії нашого народу, збагачуючись новим змістом і своєрідними виразними засобами. Залучення учнів до національного танцювального мистецтва може здійснюватись як через фольклорний танок, так і стилізовані форми українського танцю (з використанням елементів сучасної хореографії та музики). Завдяки цьому разом з історичними формами народного танцю діти можуть знайомитися з сучасною лексикою, яка базується на національній основі.

Найбільш доступною художньою формою народного танцювального мистецтва можна вважати хороводи. Переважна більшість хороводів – це драматизована гра з використанням танцювальних рухів, тому діти із задоволеннямїх сприймають та виконують. Отже, слід добирати хороводи,виконання яких пов'язане, по-перше, з обрядовими діями:традиційна зустріч весни (веснянки,гаївки), ознаменування літа (купальський цикл танців), осінні свята (збір врожаю), Рздвяні свята; а, по-друге, хороводи, у яких відображаються трудові процеси та природознавча тематика. Головне, щоб тематика та змістцих хороводів були доступнідля сприйняття учнів.

З хороводів бере свій початок і більш складний танцювальний жанр – побутові танці, до яких належать гопак,козачок, метелиця,коломийки, гуцулка та полька. Їх спрощені форми також доступні для засвоєння учнями молодших класів.

Цікавими для дітей єсюжетні народні танці. Введення в танок художніх образів чи життєвих ситуацій, знайомитх дітям, дозволяє їмтанцювати для свого задоволення, розкривати свій внутрішній стан та емоційно знайомитисяз культурою свого народу. Наявність сюжету чи включення ігрових елементів у танок роблять рухи дітей свідомими та виразними, що благодійно впливає на розвиток дитячої танцювальної творчості.

Головне завдання при ознайомленні учнів з елементами російської народної лексики – пізнання її характеру, у якому поєднується весілля і запал з сором'язливістю і стриманістю. Цей характер особливо виражається в притаманній російському танцю поставі. Вона близька до нормальної постави: голова піднята,плечі відведені назад, тулуб прямий, тобто дитина здається «вищого на зріст».

Найбільш легкою та доступною для виконання формою російських танців є хороводи як повільні, так і швидкі, які будуються на простих танцювальних рухах (перемінний крок, простий крок, припадання та ін.). Композиції хороводів бувають різні, нагадують дивовижні візерунки мережива. Вони виконуються не тільки по колу, а й будують «хвилі», «ланцюжки», «зірочки», «ворітця», «вісімки та ін.

Учням також доступні нескладні танці-кадрилі, танці-змагання (російською мовою – перепляси), уу композиційну основу яких може бути покладено цікавий сюжет чи ігрову ситуацію.

Білшість рухів російського танцю в повній формі важкі для дітей 1-го класу. Тому вони вивчаються в дещо спрощеній формі, але зі збереженням їх характеру та виразності.

Білоруські танці мають свою багато вікову історію. Вони були однією із складових і необхідних усіх народних свят та гулянь.народом були складені і зараз продовжують розвиватися такі танці, як «Кружачок». Усі танці були складені на основі народних ігор та розваг. Трудовий процес був зображений у танцях «Бульба», Качан», «Лєнок». У танцях «Коза», «Горобець» виконавці імітували рухи звірів та птахів. Майже всі ці танці є масовими і парними. Іноді танцювали тільки дівчата або тільки хлопчики.

Характер постави і рухів у білоруських танцях відрізняється від характеру російського та українського танців: тулуб дещо відхилений назад; рухи виконуються легко, пружно, дівчата часто танцюють на пів пальцях (носочках). Все це в поєднанні з жвавою, динамічною музикою складає загальний характер веселощів.

Нескладні рухи класичного танцю вводяться у зміст хореографічних занять поступово. Ознайомлення учнів з класичним танцем сприяє правильній поставі тулуба, рук та ніг, зміцненню м’язів тіла, розвитку музично-рухової координації, усвідомленню естетики і краси хореографічних рухів. У зв’язку з недоступністю сприймання і засвоєння багатьох класичних елементів вивченя їх дається в обмежено,обов’язково в незакінченій формі, тобто без збереження повної виворітності.

Отже, педагог послідовно протягом року може ознайомити учнів з рухами та вправами, елементами класичного танцю.

Практичне заняття (1 год.)