Тема 14. Методика організації та проведення хореографічних занять.

 

План

 

1.Структура танцювального заняття.

2. Типи та форми танцювальних занять.

3. Методичні вимоги до проведення хореографічного заняття.

4. Орієнтовний зміст хореографічної роботи з учнями молодших класів.

 

Стислий зміст лекції

 

Танцювальні заняття можна проводити як у груповій, так і в індивідуальній формі. Як правило вини проводяться два-три рази на тиждень у другій половині дня. Їх тривалість не повинна перевищувати 45-60 хвилин, інакше це призведе до фізичної та психологічної перевтоми учнів.

Структура танцювального заняття повинна включати в себе три частини: вступну, основну та заключну, кожна з яких вирішує специфічні навчально-виховні завдання. Вступна частина має на меті створеня емоційного позитивного настрою, підготовка, зосередженості на наступній діяльності. Доцільно зміст цієї частини будувати на сюжетній (ігровій) основі і включати до неї побутові рухи та танцювальні елементи. Основна частина спрямована на розвиток окремих груп м’язів, оволодіння та вдосконалення навичок танцювальної діяльності, розвиток творчості та музикальності, розуування танцювального репертуару і може варіюватися в залежності від тематики, мети, ступеня готовності учнів до танцювальної діяльності. Заключна частина заняття спрямована на поступове зниження навантаження релаксацію, а також аналіз танцювальної діяльності учнів. До змісту цієї частини слід добирати ігрові та творчі завдання, нескладні улюблені дітьми танці, вправи на дихання та розслаблення.

У роботі з учнями молодшого шкільного віку доцільно використовувати декілька типів занять (тренінгові, корекційно-профілактичні, музично-ритмічні, творчі, комбіновані). Кожен з типів має свою мету і завдання. Тренінгові заняття спрямовані на удосконалення техніки виконання танцювальних рухів. Корекційно-профілактичні – вирішують завдання розвитку сили та еластичності окремих м’яз, профілактики і корекції незначних анатомо-фізіологічних недоліків. Музично-ритмічні – сприяють розвитку почуття ритму, музично-рухової координації, музичної пам’яті, уваги та уяви. Творчі – допомагають активізувати діяльність учнів, розкрити їх творчий потенціал, формують вміння знаходити нові виразні рухи й використовувати знайомі в новій інтерпретації.

Більш змістовним і ефектним є комбіноване заняття, що поєднує в собі завдання вищеназваних типів занять та забезпечує багатобічний педагогічний вплив на учнів молодшого шкільного віку.

Всі заняття з хореографії бажано проводити в сюжетній або ігровій формі. Добираючи сюжет, лід ураховувати рівень знань, коло інтересів дітей. Джерелами сюжетних ліній можуть бути: дитяча література (розповіді, казки, вірші); навколишній світ (побутова, спортивна, трудова та ігрова діяльність; об’єкти і явища природи); дитячий пісенний матеріал, мультфільми та дитячі фільми. На їх основі можна проводити різноманітні форми хореографічних занять: заняття-казка, заняття-екскурсія, занаття-подорож, заняття-змагання, заняття-розвага, заняття-концерт. Такі форми захоплюють учнів, підвищують їхню активність, стимулюють творчу уяву, збагачують емоційний досвід. Кожна частина хореографічного заняття повинна вирішувати конкретні завдання.

Важливе значення на танцювальному занятті має музичний супровід, який повинен відповідати віку учнів, бути емоційно виразним, доступним для сприймання, чітко передавати характер рухів, ритм та темп.

Якщо в одному зі структурних компонентів заняття переважають класичні танцювальні рухи, то слідвикористовувати репертуар класичної музики; якщо педагог використовує лексику народних чи сучасних танців, відповідно добирається й музичне оформлення.

Отже, під час організації та проведення хореографічних занять зучнями, слід дотримуватися наступних методичних вимог:

- постановка перед кожним заняттям навчальних, виховних, розвиваючих та оздоровчих завдань;

- добір змісту заняття відповідно його тематиці, меті й завдань;

- використання різнохарактерного, образного музичного матеріалу, що відповідає завданням певної частини заняття;

- повторення попереднього й подача нового матеріалу з обов'язковим його закріпленням шляхом багаторазового, варіативного використання;

- зміна видів діяльності, місця розташування учнів, оптимальне дозування припустимого навантаження;

- поєднання репродуктивного й продуктивного видів діяльності, надання дітям свободи у виборі способів рішення творчих завдань;

- здійснення індивідуально-диференційованого підходу (урахуванняфізичних можливостей, психічних та статевих особливостей, інтересів дитини;

- використання різноманітних методів і прийомів, що стимулюють рухову, розумову, пізнавальну й творчу активність учнів;

- створення цікавої ігрової атмосфери, що сприяє підвищенню інтересу до заняття;

- створення атмосфери захищеності й комфорту під час заняття, доброзичливий характер спілкування з педагогом;

- особиста участь педагога у виконанні танцювальних рухів;

- підведення підсумків з аналізом діяльності учнів,повідомлення мети наступного заняття для підвищення інтересу тамотиваційної готовності.

Для зручності матеріал поділено за напрямками, які віпповідають звданням хореографічної роботи. Дотримуючись їх змісту, педагоги можуть творчо підходити до проведення занять, керуючись загальними навчально-виховними завданнями.

Перший напрямок роботи «казкова ритмопластика» має на меті музично-руховий розвиток дітей. Його зміст складають музично-ритмічні вправи, спрямовані на розвиток емоційного сприйняття музики та передачу ритмічного малюнку.

Другий напрямок «Танцювально мозаїка» полягає у формуванні навичок виконання нескладних танцювальних рухів (побутові форми рухів, елементи класичного, народно-сценічного, бального та історико-побутового танців), ознайомлення з термінологією, розвитку первинних основ культури сценічного руху (вміти тримату спину, знати правильне положення рук та ніг, передавати образну та ритмічну структуру руху).

Найбільш доступними та близькими життєвому досвіду дітей є побутові форми рухів (крок, біг, стрибки та їх різновиди). Тому перевага на початковому етапі віддається саме їм.

При ознайомленні учнів з елементами народно-сценічного танцю доцільно дибирати рухи різного характеру. На цьому матеріалі необхідно дати уявлення про широкий діапазон національних танців: від спокійних, ліричних до запальних та темпераментних, від сюжетних та ігрових до загальних та тренінгових. Доцільно народні танці наближати до дитячої тематики, збагачувати їх казковими, побутовими або ігровими сюжетами. Поряд із стилізованими формами композицій народного танцю слід також відтворювати справжній самобутній фольклорний танок, доступний для дітей даного віку. Особливу увагу бажано приділяти ознайомленню учнів з танцювальним колоритом свого народу та регіону.

Вивчення елементів бального та історико-побутового танців допоможе розвитку музикальності, почуття пози, познайомить дітей у доступній формі зі стилями та манерами різних епох. У роботі можна використовувати основні рухи таких танців, як менует, полька, падеграс у класичному та сучасному музичному супроводі. Щодо бального репертуару, то в роботу доцільно включити всі форми дитячого бального танцю, які мають ігровий напрямок та складаються з доступних для виконання всіма дітьми рухів.

Третій напрямок хореографічної роботи «Загадковий лабіринт» включає колективно-порядкові вправи, які мають на меті ознайомлення літей з фігурним шикуванням та різними видами композиційних малюнків танцю.

Четвертий напрямок «Весела гімнастика» сприяє загальному фізичному розвитку учнів, підготовці тіла до виконання танцювальних вправ та профілактиці окремих анатомо-фізіологічних відхилень. У зміст включено партерні та корегуючи рухи, які спрямовані на розвиток гнучкості, сили окремих груп м’язів та еластичності зв’язок, виворітності тазостеглових суглобів та гомілкостопу, почуття рівноваги.

П’ятий напрямок «Танцювальні фантазії» передбачає розкриття творчого потенціалу учнів, розвиток фантазії та почуття художньо-хореографічного образу. Основний зміст завдань на імпровізацію складають теми, близькі дитячі уяви, сюжети та настрої, пов’язані з природою, казковими героями улюблених книжок, мультфільмів тощо.

 

Побутові форми рухів.

Ходьбу та біг називають побутовими рухами, по-перше, саме вони виступають природними засобами пересування, по-друге, за допомогою їх людина здатна передавати свій фізичний та духовний стан.

Значна частина хореографічної роботи з дітьми відводиться саме знайомству з танцювальними видами ходьби та бігу, які не тільки виступають самостійними виразними танцювальними рухами, а й частиною багатьох більш складних елементів танцю.

Побутові рухи за своєю природою дуже багатозначні. У поєднанні з виразними рухами рук вони дозволяють імітувати деякі природні явища, поведінку звірів та птахів, трудові процеси, що розкриває широкі можливості та перспективи для їх використання у танцювальній творчості й підтверджує ідею існування мови рухів.

Особливу увагу слід приділяти правільній поставі, яка характеризується прямим положенням голови та тулуба (збереження нормального шийного, грдного, поперекового і крижового вигинів), розкритим положенням плечей та грудної клітини, постановкою ніг з носками, трохи розставленими назовні.

У зміст хореографічних занять можна включати наступні танцювальні форми побутових рухів: танцювальний крок з носка, крок на півпальцях, крокз високим підніманням стегна, дрібний крок, приставний крок, легкий біг, біг з викиданням прямих ніг уперед та назад, біг із підніманням стегна та закиданням гомілки назад, різні види стрибуів, перескоків та ін.

Подачу матеріала слід здійснювати за принципом ускладнення або зміни. Різновиди кроку, бігу та стрибків можна об’єднувати в серії ігрових вправ та етюдів, в основі яких лежить один і той же рух, але в різних варіантах, що передають різний зміст.

Наведемо приклади техніки виконання деяких побутових форм рухів:

- танцювальний крок з носка;

- крок на півпальцях;

- дрібний крок;

- високий крок;

- м’який пружний крок;

- приставний крок;

- легкий біг;

- високий біг;

- біг із закиданням гомілки назад;

- біг із викиданняммпрямих ніг уперед;

- стрибки та ін. (стр.21-24)