До 1 року з моменту операції

Розбіжність країв рани (3,29%), утворення гематом (2,68%), некроз і секвестрація (0,86%), часткове оголення внутрікісткової або субпериостальной частини імплантатів (0,69%), переломи імплантатів (0,17%).

Відслідковуючи виникнення ускладнень у ранній термін, у більшості випадків, при активному хірургічному й медикаментозному лікуванні, можливо купировать ранні післяопераційні ускладнення.

Від 1 року до 5 років після операції

Часткове оголення внутрікісткової або поднадкостничной частини імплантатів (1,04%), переломи протезів (0,43%), расцементировка мостовидних протезів (0,78%), руйнування опорних зубів під мостоподібни протезами (0,61%), рухливість імплантатів і болю в зоні його локалізації (0,52%), рецидив запального процесу й резорбція кісткової тканини навколо імплантату (0,61%).

Від 5 років до 12 років після операції

Часткове оголення внутрікісткової або поднадкостничной частини імплантатів (2,25%), переломи протезів (0,52%), руйнування опорних зубів під мостоподібни протезами (1,45%), расцементировка мостовидних протезів (1,47%), рухливість імплантатів і болю в зоні їхньої локалізації (2,42%), рецидив запального процесу й резорбція кісткової тканини навколо імплантатів (1,65%).

 

Ускладнення синусліфтингу

 

Ускладнення можуть бути розділені на наступні групи:

- интраопераційнні, що розвиваються в момент проведення операції;

- ранні післяопераційні в період в 1 - 10 доби після операції;

- пізні, що розвиваються від другого тижня й пізніше.

До интраопераційнним ускладнень ставиться, у першу чергу, ушкодження мембрани гайморової пазухи. Воно, на жаль, має місце досить часто, особливо в тих випадках, коли візуалізація операційного поля утруднена.

Причиною його, у першу чергу, є недостатні розміри вікна, формованого в передній стінці гайморової пазухи, що пов'язане з недостатньою мобілізацією м'яких тканин, що покривають передню стінку верхньої щелепи.

Інша причина перфорації слизової оболонки гайморової пазухи пов'язана з більше щільним з'єднанням між мембраною й кістковою тканиною в місці, де протікав або протікає запальний процес. Там розвиваються спайки сполучної тканини, які перешкоджають відшаровуванню мембрани.

Третьою причиною перфорації є анатомічні особливості верхнечелюстного синуса, особлива наявність кісткових гребенів усередині гайморової пазухи, додаткових її бухт і т.д. У зв'язку із цим необхідно дуже уважно відслідковувати контур кісткової тканини, що, втім, у ряді випадків утруднено через порушення візуалізації.

Интраопераційнним ускладненням може з'явитися кровотеча.

По-перше, його причиною може бути підвищення в пацієнтів під час операції артеріального тиску. Цьому може спріяти зайва емоційна напруга пацієнта до операції й використання великої кількості анестезуючих препаратів, що містять вазоконстриктори. У зв'язку із цим необхідно ретельно збирати анамнез й особам з високим артеріальним тиском при підготовці до операції треба рекомендувати проконсультуватися з терапевтом із приводу гіпотензивної терапії.

По-друге, воно може бути пов'язане з порушенням системи, що згортає, крові, що особливо часто проявляється при використанні антикоагулянтів пацієнтами з ішемічною хворобою серця. У зв'язку із цим, у передопераційний період необхідно провести розширений аналіз крові й, при віявленні коагулопатїї зі збільшенням часу згортання крові більше 3 - 4 хвилин, рекомендується відкласти операцію, провести відповідні коригувальні процедури й призначити лікарські препарати для поліпшення агрегаційнних здатностей крові.

У третіх, причиною интраопераційнного кровотечі є ушкодження поперечної щелепної артерії, що проходить на рівні проекції верхівок корінь бічних зубів верхньої щелепи. Вона, у ряді випадків, досить легко визуализируется через тонкий кортикальний шар кісткової тканини як судина, що проходить паралельно альвеолярному гребеню на відстані до 1,5 див до нього (мал. 5.7.1). Ризик ушкодження досить великий, тому що розташування артерії збігається із планованим місцем трепанації кісткової тканини. Щоб не допустити цього, необхідно особливо обережно препарувати кісткову тканину в цьому місці, уникаючи її руйнування в безпосередній близькості від артеріального стовбура. Збереження тут кісткових містків не буде перешкоджати сламиванию кортикальної пластинки. За умови трепанації кісткової тканини у всіх інших відділах формованого кісткового вікна, у цьому місці кістка ламається досить легко.

При ушкодженні цього артеріального стовбура рекомендується здавити кісткову тканину або закрити хірургічним воском ушкоджена судина або ушкоджена кісткова тканина разом з перфорованою судиною.

До числа ранніх післяопераційних ускладнень можна віднести надлишковий набряк м'яких тканин у щічній області й розвиток запального процесу в гайморової пазусі. Вони, насамперед, пов'язані з типом реакції пацієнта на проведене операційне втручання.

Дуже часто розвитку надлишкового набряку спріяє неправильна тактика асистента, що травмує м'які тканини зайвим їхнім натягом, невміло втримує слизисто-надкостничний лоскут й ущемляє його хірургічними гачками.

Використовувані анестезуючі препарати можуть викликати як уповільнену алергійну реакцію, так і прямий токсичний вплив на м'які тканини. Щоб не допустити цього, необхідно зібрати аллергологический анамнез. Навіть при відсутності алергійної реакції на введення лікарських препаратів, але при наявності її на харчові продукти, а також при зайво активному плині гострих респіраторних захворювань із інтоксикацією й високою температурою, варто припустити можливість розвитку такого набряку м'яких тканин. При плануванні оперативного втручання, намагаються уникати введення таким пацієнтам великої кількості препаратів для проведення місцевої анестезії.

До ускладнень, пов'язаних із загостренням або розвитком запальних процесів у гайморової пазусі, варто віднести й недостатнє функціонування природного соустья між гайморової пазухою й середнім носовим ходом. Про можливе порушення його функцій можна припускати ще до проведення операції на підставі консультації в лор-фахівця. Також це можна пророчити й під час проведення операції, якщо після формування вікна в передній стінці гайморової пазухи й відшаровування мембрани не спостерігається переміщення ділянки кісткової тканини синхронно з дихальними рухами пацієнта.

 

Частина 6. Додаткові питання

6.1. Юридичні питання дентальної імплантації

 

Одне з найбільш важливих питань взаємодії стоматолог^-стоматолога-лікаря-стоматолога з пацієнтом є юридичне обґрунтування його практичної діяльності. Насамперед, він повинен мати диплом про закінчення стоматологічного факультету медичного університету й сертифікат лікаря-фахівця. У цей час після закінчення стоматологічного факультету можна одержати сертифікат фахівця із шести спеціальностей: терапевтична стоматологія, ортопедична стоматологія, хірургічна стоматологія, дитяча стоматологія, ортодонтія й стоматологія.

Сертифікатом лікаря-фахівця є свідчення про інтернатуру або первинну спеціалізацію по одній із цих шести спеціальностей, а також свідчення про присвоєння кваліфікаційної категорії.

У кваліфікаційній характеристиці лікарів-стоматологів зазначено, що вони мають право займатися дентальною імплантацією. Хірурги-стоматологи також можуть робити установку імплантатів але без права робити протезування, що є областю інтересів стоматолог^-стоматологів-ортопедів-стоматологів.

Таким чином, існує два варіанти роботи з пацієнтом.

У першому випадку, ним займаються два лікарі - хірург-стоматолог й ортопед-стоматолог. Для ідеального проведення дентальної імплантації необхідно їхня гарна взаємодія.

У другому випадку, лікар-стоматолог ставить імплантати й згодом може самостійно проводити протезування. Однак необхідно відзначити, що він не має права робити складні оперативні втручання, такі як синуслифтинг або транспозиція судинно-нервового пучка нижньої щелепи. У подібних випадках необхідне втручання саме хірурга-стоматолога.

Всі ці питання дуже важливі, тому що у випадку виникнення після операції спірних ситуацій з пацієнтом, у випадку відсутності в лікаря відповідних документів він попадає під статтю кримінального кодексу про несертифіковану лікарську діяльність. Це може привести до судового розгляду й карного покарання, аж до дворічного перебування під стражів.

Необхідно також пам'ятати, що сертифікат лікаря-фахівця, згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України №359, дійсний протягом п'яти років і по витіканню цього строку він повинен підтвердити його або атестуватися на більше високу категорію. Якщо в нього була перерва в роботі більше трьох років, то він повинен підтвердити свою кваліфікацію шляхом проходження стажування, після якої йому видають сертифікат лікаря-фахівця, що дозволить йому займатися лікарською діяльністю.

Оперативне втручання по установці імплантатів може проводитися або в державних стоматологічних поліклініках першої й вищої категорії, або в приватних кабінетах з ліцензією на хірургічну стоматологію або стоматологію, причому що мають, аналогічно, першу або вищу категорію. Неприпустиме проведення імплантації в стоматологічних кабінетах, що не розташовують цією ліцензією.

 

Додатка

 

Додаток 1

Рекомендації пацієнтові після проведення дентальної імплантації

 

1. Для профілактики ускладнень, у день після операції не можна вживати гарячу їжу, а протягом перших 3 - 6 днів необхідно вживати тільки рідку їжу - супи, бульйони, рідкі каші, фруктові соки й т.д. Крім того, необхідно уникати паління й алкоголю. Протягом наступних 3 - 6 днів бажано вживати рідку й м'яку їжу - пюре, кашу, яйця, рибу й т.д.

2. Необхідно проводити ретельну гігієну порожнини рота. До зняття швів необхідно чистити зуби три рази в день після прийому їжі, за винятком зубів, що прилягають до зони імплантації. Необхідно використати зубочистки, флосси.

3. Для поліпшення відтоку крові від місця проведення імплантації, перші два дні після операції бажано підкладати додаткову подушку для сну.

4. Рани м'яких тканин гояться протягом двох тижнів, а рани кісткової тканини протягом 4 - 6 місяців. Імплантат повністю приживається через рік після проведення операції.

5. Після прийому їжі й чищення зубів ротову порожнину необхідно полоскати протягом однієї хвилини розчином хлоргексидина биглюконата (випускається у вигляді 0,05% розчину у флаконах по 100 мол), “Метрогил дента” або Гивалекс по тій же схемі (на вибір, підкреслити). Полоскати треба обережно, без створення надмірного тиску в порожнині рота.

6. Антибіотики:___________________________________________

 

7. Протизапальні:_________________________________

 

8. Антигистаминні:_______________________________________

 

9. Знеболюючі: __________________________________________________

 

10. Зняття швів _______________ [дата] (6 - 7 днів після імплантації або через 10 - 12 днів після синусліфтингу або транспозиції).

 

11. Контрольні огляди через 3, 7, 14, 30 днів після операції

 

Увага! У післяопераційний період при необхідності консультації ви можете зв'язатися з лікарем по телефоні:_________________

 

Дата:_________________

 

Підпис лікаря___________

 

 

Додаток 2

Згода на установку імплантату

(варіант А)

 

Я, _______________________________________________________ одержав необхідну інформацію й розумію мету й зміст цієї хірургічної процедури. Мені пояснили, що імплантат установлюється в кісткову тканину щелепи.

Лікар провів ретельне обстеження моєї ротової порожнини. Мене проінформували про альтернативні методи протезування, але я волію встановити імплантати для заповнення відсутніх зубів.

Мене попередили про можливий ризик, а також ускладненнях, що виникають під час і після операції, анестезії й прийому лікарських препаратів. Мова йде про гематому, нагноєння, оніміння губи, підборіддя, щік і зубів. Я розумію, що не виключається ушкодження сусідніх зубів, перелом кістки, перфорація гайморової пазухи, хронічне запалення, алергійні реакції на використовувані медикаменти й інші ускладнення.

Я розумію, що якщо не почну лікування, то може відбутися атрофія кості і ясна, перевантаження зубів й інші ускладнення. Також можливе виникнення патології височно-нижнечелюстного суглоба.

Лікар пояснив мені, що не існує можливості прогнозування виникнення запальних процесів на яснах і кістковій тканині після проведення операції й що, у ряді випадків, імплантати не приживаються й вимагають видалення.

Я розумію, що паління й прийом алкоголю знижують успіх операції й підвищують імовірність запальних явищ у яснах.

Я згодний на виконання рекомендацій мого лікаря по догляду за ротовою порожниною, як у післяопераційний період, так і протягом усього часу знаходження імплантатів у ротовій порожнині.

Я згодний приходити на регулярні профілактичні огляди з метою контролю за станом імплантатів й ясен.

Я згодний на вибір типу анестезії по розсуду мого лікаря.

Я готовий відмовитися від керування автомобілем і не мати справи з небезпечною технікою протягом 24 годин після операції, до повного відновлення мого стану після використання анестезуючих й інших медичних препаратів.

Я надав повні дані про своє психічне й фізичне здоров'я, а також про алергійні реакції й інші захворювання.

Я згодний на використання моїх фотографій і рентгенівських знімків у навчальних і наукових цілях.

Я розумію необхідність обов'язкової стадії установки ортопедичних конструкцій на встановлені імплантати.

Я знаю, що у випадку невдалої імплантації на кожному етапі (як хірургічному, так й ортопедичному) клініка бере на себе зобов'язання до повторної установки або видалення імплантату. Однак фінансові витрати на протезування з використанням імплантатів не повертаються, і я повністю оплачую ці витрати у відповідність із новим лікувальним планом.

Мене проінформували, що фірма дає гарантію ____________ на встановлений у мене імплантат.

Я чітко розумію, що в процесі лікування мій стан може змінитися, що приведе до зміни плану лікування і його вартості. Даю згоду на будь-які зміни, які підуть мені на користь.

Я уважно ознайомився з даним документом, розумію, що він має для мене юридичну чинність, несе правові наслідки й даю свою згоду на проведення операції.

Даний документ є невід'ємною частиною історії хвороби.

 

Дата______________________ Підпис пацієнта____________

 

 

Додаток до Історії хвороби №______ від “_____”_________________200__м.

Додаток 3