Розрізи й лоскути при дистально-необмежених часткових дефектах зубного ряду

Тут не пред'являється особливих вимог косметичного характеру, однак є інші аспекти, які необхідно враховувати. Насамперед, це збереження кератинизированной слизової оболонки альвеолярного відростка. Якщо це не дотримується й кількість кератинізованих м'яких тканин буде недостатнім, то надалі не вдасться уникнути ускладнень, пов'язаних із травмуванням м'яких тканин в області шийки імплантату, що може викликати його передчасну втрату. При значній атрофії альвеолярного відростка, природно, відбувається зменшення ширини кератинизированной слизової оболонки й, у такому випадку, перед проведенням імплантації рекомендується проведення процедур, пов'язаних з її збільшенням.

На верхній щелепі розріз (мал. 3.2.4) може бути сформований по альвеолярному гребені від бугра верхньої щелепи до останнього зуба, що обмежує дефект, з наступним виходом на вестибулярну поверхню. Іноді пропонують мобілізувати лоскути у вигляді букви Y з одночасним виходом на піднебінну й вестибулярну поверхні, що полегшує їхнє відшаровування й проведення імплантації (мал. 3.2.5). Однак таке травмування слизової оболонки не завжди виправдано, тому в більшості випадків обмежуються проведенням розрізів, що поширюються на вестибулярну поверхню альвеолярного відростка.

Слизова оболонка, що безпосередньо прилягає до шийки крайнього зуба, не повинна бути ушкоджена.

Формувати лоскут на верхній щелепі можна й з виходом на вестибулярну поверхню альвеолярного відростка (мал. 3.2.6). Цей варіант переважніше з погляду створення гарного кровопостачання, однак косметичний ефект у цьому випадку буде нижче, ніж при відшаровуванні лоскута з виходом розрізу на піднебінну поверхню. Справа в тому, що формований лоскут може бути частково некротизирован на ділянках, які найбільш вилучені від альвеолярного гребеня. У зв'язку із цим, послу загоєння такої рани вторинним натягом на вестибулярній поверхні альвеолярного відростка буде утворюватися деформуючий рубець. Незважаючи на те, що в цьому випадку формується гарний і досить потужний лоскут, що одержує більше повноцінне кровопостачання з боку неба, цей рубець в області вестибулярної поверхні дуже негативно оцінюється пацієнтами, особливо коли при міміці оголюється вестибулярна поверхня слизової оболонки.

Хоча для дистальних відділів верхньої щелепи естетическі питання не актуальні, однак тут будуть проблеми, пов'язані з утрудненням пережовування їжі й гігієною порожнини рота.

Формування лоскута з виходом на піднебінну поверхню (мал. 3.2.7) сприймається пацієнтом значно легше, ніж на вестибулярну. Це пов'язане з особливостями функціонування зубочелюстной системи. Навіть частковий його некроз, у цьому випадку більше ймовірний, чим при виході на вестибулярну поверхню, внаслідок не цілком оптимального положення стосовно кровопостачання, не супроводжується косметичними дефектами.

При формуванні лоскута, зміщеного убік піднебінної поверхні, необхідно пам'ятати, що в місці переходу альвеолярного відростка у тверде небо розташовується судинно-нервовий пучок. У зв'язку із цим розріз може ускладнитися розвитком кровотечі й після його проведення завжди необхідно пам'ятати про необхідність гемостазу. Необхідність у цьому виникає дуже часто.

При використанні вазоконстрикторів необхідно пам'ятати, що після закінчення дії судинозвужувальних компонентів знеболюючого розчину можливий розвиток вторинної кровотечі. У зв'язку із цим, пацієнт повинен одержати вичерпну інформацію про те, що робити при виникненні кровотечі, а лікар зобов'язаний контролювати ситуацію. При найменших ознаках кровотечі, необхідно провести остаточну його зупинку за допомогою ушивання або коагуляції.