Види цін у міжнародному маркетингу

У ціні товару обов’язково міститься певна частка прибутку. Однак ціна, обчислена на основі витрат і запланованого прибутку, не завжди відповідає зовнішньоторговій. За рахунок різниці курсів валют і розбіжностей у вартості витрат на виробництво можна одержати розрахункову ціну, що буде демпінговою, тобто значно нижчою від середньосвітових витрат виробництва товару. Тому держава стежить за рівнями імпортних та експортних цін, запроваджуючи антидемпінгові мита та інші обмеження. Зокрема, однією з умов експорту деяких товарів є відповідність контрактних цін індикативним, які публікує Кабінет Міністрів України.

У міжнародній торгівлі залежно від особливостей ринків, де їх застосовують, розрізняють ціни вільного ринку та ціни закритих ринків.

До цін вільного ринку належать:

1) довідкові ціни – офіційно опубліковані ціни (в економічних газетах і журналах, бюлетенях, каталогах, прайс-листах) товарів у внутрішній оптовій або зовнішній торгівлі зарубіжних країн. Довідкові ціни переважно є базисними (ціни товарів стандартної якості). Вони, як правило, завищені порівняно з цінами реальних угод. На переговорах експортери надають знижки, які сягають 30% і навіть 50%, причому, чим складніше виробляти товар, тим більша знижка, на що необхідно зважати;

2) біржові котирування й аукціонні ціни – ціни реальних угод на біржах та аукціонах, здійснюваних на уніфікованих умовах стосовно якості товару, обсягу та строків поставки, валюти платежу тощо. Їх застосовують у світовій торгівлі щодо сировинних товарів мінерального й сільськогосподарського походження. Об’єктами біржової торгівлі є приблизно 70 товарів, на частку яких припадає до 15-20% міжнародної торгівлі. Об’єктами торгу на міжнародних аукціонах є хутро, немита вовна, щетина, чай, тютюн, овочі, фрукти, квіти, риба, тропічні породи лісу, племінна худоба, твори мистецтва та предмети розкошу. Для кожного аукціонного товару, як правило, діють свої центри аукціонної торгівлі. Ціни аукціонів і біржові котирування відображають фактичні угоди. Їх публікують регулярно, тому такі ціни й котирування слугують орієнтиром для встановлення цін на аукціонні й біржові товари, реалізовані за звичайними контрактами. Навіть якщо продукт не фігурує на біржі, але його складовою є біржовий товар, ціна може бути прив’язана до біржового котирування.

3) ціни міжнародних торгів застосовують при торгівлі готовими виробами, особливо машинами й обладнанням. Міжнародні торги – це спосіб закупівлі товарів, що передбачає залучення пропозицій кількох постачальників або підрядників з різних країн і укладання контракту з тим, пропозиція якого найвигідніша організаторам. Міжнародні торги проводять щодо технічно складної та капіталомісткої продукції машинобудування, що має яскраво виражені індивідуальні характеристики.

4) ціни пропозицій фірм, надані у відповідь на запит покупця, фактично є довідковими і під час переговорів знижуються (як правило, в межах 10%). Вони відрізняються від цін, наведених у прейскурантах і каталогах фірм тим, що орієнтовані на особливості конкретного покупця й умови угоди;

5) ціни фактичних угод (контрактні ціни), як правило, не розголошують. Про них можна довідатись, лише регулярно діючи на вільному міжнародному ринку як незалежний продавець або як покупець. Зіставлення цих цін з довідковими дає змогу точніше встановити рівень ціни в контракті;

6) розрахункові ціни застосовують тоді, коли відсутня цінова інформація, аналіз якої дає змогу обґрунтувати зовнішньоторговельну ціну за конкретною угодою (як правило, для продукції за індивідуальним замовленням). Розрахунок роблять на підставі даних, які публікують регулярно й офіційно. До них належать індекси експортних, імпортних та внутрішніх оптових цін. Індекси цін – це відносні показники, що характеризують зміну цін протягом певного періоду часу. Їх публікують статистичні відомства щодо різноманітних товарів і товарних груп.

Ціни закритих ринків поділяють на:

1) трансфертні (ціни внутріфірмової торгівлі), які застосовують в угодах між підрозділами ТНК, розміщеними в різних країнах, з метою збільшення прибутку за рахунок мінімізації податків і тарифів. Трансфертні ціни залежно від умов оподатковування в конкретних країнах установлюють на мінімальному або максимальному рівні. Мотиви використання трансфертних цін: а) зменшення бази оподаткування податком на прибуток у країнах з високою його ставкою шляхом завищення цін на комплектуючі товари, що поставляються у філії цих країн. А прибутки в цей же час переводяться в країни з низьким рівнем оподаткування; б) зменшення митних витрат шляхом постачання товарів у країни з високим митним тарифом за мінімальною ціною; в) усунення валютних обмежень. Коли в країні не вистачає іноземної валюти, уряд може ввести обмеження, що лімітують суми репатрійованого прибутку. В такому випадку головний офіс може дати вказівку дочірній компанії в країні А купувати комплектуючі в країні Б за ціною, значно вищою від собівартості, що дозволить перевести прибуток з країни А в країну Б.

2) регіональні ціни, які використовують торговельні блоки в угодах між країнами, що до них належать;

3) преференційні (пільгові) ціни, що встановлюються міжурядовими угодами про поставки певних видів товарів. Особливість – мінімальний рівень.

Фірма, що планує вихід на зовнішній ринок, повинна мати цінове досьє на іноземні товари, аналогічні або наближені до тих, які вона має намір експортувати чи імпортувати (конкурентні матеріали).