Флективні мови. Мови аналітичного і синтетичного ладу.

Виділяти тип флективних мов почали на початку XIX ст. Усі флективні мови поділяються на:

синтетичні — мови, у яких відношення між словами виражаються завдяки формам слів, оскільки словоформа у них передає і лексичне, і граматичне значення, зокрема значення відмінків, форми яких відтворюють граматичні відношення слів. Синтетичні мови: українська, російська, польська, литовська, мертві: латинська, готська, давньогрецька.

аналітичні — мови, у яких відношення між словами у реченні виражаються з допомогою службових слів і порядком розташування повнозначних слів. В аналітичних мовах або зовсім немає відмінкових форм, або вони слабко виражені. До аналітичних мов належать англійська, французька, болгарська і деякі інші індоєвропейські мови.

Полісинтетичні мови

Полісинтетичні, або інкорпоруючі — мови, у яких різні частини речення у вигляді аморфних слів-основ об'єднуються в єдині складні комплекси, схожі на складні слова. Так, у мові ацтеків (індіанської народності, що живе в Мексиці) слово-речення пинакапілква, яке означає «Я їм м'ясо», утворилося від складання слів пи — я, накатл— м'ясо і квя — їсти. Таке слово відповідає нашому реченню. Пояснюється це тим, що в полісинтетичних мовах різні об'єкти дії і обставини, в яких відбувається дія, можуть виражатися не окремими членами речення (додатками, обставинами), а різними афіксами, які входять до дієслівних форм. Почасти до складу дієслівних форм входить підмет

 

Питання 18. Основні функції мови.

Основною ф-єю мови є комунікативна і мислетворча. Не випадково один із найвидатніших мовознавців XIX ст. Гумбольдт назвав мову "органом, який творить думку"

Обидві ці ф-ії дуже тісно пов'язані між собою: для того, щоб спілкува­ тися, потрібно мислити й уміти передавати свої думки за допомогою мовних засобів. Усі інші функції мови, про які йдеться в мовознавчій літературі, похідні від головних, вони є ніби уточнен­ням, детальнішою видовою класифікацією їх. Так, з ко­мунікативною функцією пов'язані такі конкретні функ­ції:

фатична (від гр. рНаібз "розказане"), тобто контактоустановлювальна;

репрезентативна (від фр."представництво") — функція позначення світу ре­чей;

емотивна — функція вираження почуттів, емоцій;

експресивна (від лат. ехpresіо "вираження") — функція самовираження, створення образу мовця, автора;

волюнтативна — функція волевияв­лення;

прагматична — функція, що вказує на ставлення мовця до висловленого;

естетич­на — функція вираження прекрасного, вихо­вання естетичного смаку;

метамовна — функція використан­ня мови, для опису іншої мови, тобто спеціальної науко­вої мови (метамова фізики, хімії, кібернетики, логіки тощо).

Із мислетворчою функцією пов'язані когнітивна, або гносеологічна (від гр, "знання, пізнання"), тобто пізнавальна,

аку­мулятивна. Мислячи з допомогою мови, людина пізнає навколиш­ній світ, нагромаджує (акумулює) знання про нього. Мова зберігає всі інтелектуальні здобутки попередніх поколінь, фіксує досвід предків. Так, зокрема, у словнику відобра­жено результати розумової діяльності людства, класифі­кований і систематизований весь навколишній світЗасвоюючи мову, людина засвоює знання про світ, що значно скорочує і спрощує шлях пізнання, оберігає людину від зайвих по­милок.

Деякі функції, наприклад, інформативна, або референтна, по­в'язані з обома головними. Інформація спершу осмис­люється (формується і формулюється), а відтак передає­
ться. Усі функції, як правило, реалізуються не ізольовано, а в різноманітних поєднаннях, бо кожне висловлювання здебільшого є багатофункціональним. У кінцевому резуль­таті всі функції працюють на комунікацію, і в цьому сенсі комунікативну функцію якоюсь мірою можна вважати про­відною.

Функції мови не можна сплутувати з функціями мов­них одиниць (фонем, морфем, лексем, речень), про які йтиметься у відповідних розділах.

Обов'язковим учасником спілкування, крім мовця, є та­кож слухач (реальний чи уявний), адресат висловлюваної думки. Вплив мови на слухача — це ще одна її функція. Цю функцію мови називають імпресивною або апелятивною (лат. арреііаііо — звертання). До спеціальних мовних засобів, що сприяють виконанню імпресивної функції, нале­жать звертання, наказовий спосіб дієслів, деякі частки тощо. Імпресивна функція, як і експресивна, притаманна кожному висловлюванню, тому що завжди слухач (читач) якось ставить­ся до почутого, якось на нього реагує.

Крім цих функцій іноді виділяють ще певні факультативні, необов'язкові функції мови. До них належить, наприклад, магічна функція (у заклинаннях тощо). - У деяких лінгвістичних працях можна зустріти також поділ функцій мови на дрібніші різновиди. Так, емоційну функцію можна розділити на власне емоційну (вираження емоцій мовця) і волюнтативну (волевиявлення мовця) У Маслова виділено іще 2 функці

констатирующую — служить для простого «нейтраль­ного» сообщения о факте (средство повествовательнне предложения),

вопросительную — служить для запроса о факте (средство вопросительнне пред­ложения, вопросительнне слова).

 

Мовна політика