Охарактеризуйте вплив інформаційних революцій на розвиток сучасного суспільства.

Охарактеризуйте вплив інформаційних революцій на розвиток сучасного суспільства.

Інформаційна революція – сукупність якісних змін у всіх сферах життєдіяльності суспільства, що відбулися внаслідок впровадження нових засобів передачі інформації.

 

Перша інформаційна революція – винайдення писемності.(Відбулося відчудження інформації від носія, інформація перетворилася на знання, які накопичуються в певних носіях→збільшення обсягів інформації) Як наслідок, утворення держав (час розвитку Стародавніх імперій- політичний чинник,у торговій діяльності люди почали виходити за межі держав-економічний чинник, поступове поширення освіти в світі-культурний).

Друга інформаційна революція – винайдення друкарського верстату(було забезпечено тиражування інформації, →з’явилися книги, зміни у свідомості людини:поступове від’єдання церкви від влади, держава перетворилася на просвітницьку монархію→епоха Відродження, поштовх до НТР(так як одна людина не може охопити такий великий обсяг інформації, з’являються галузі науки), змінилася концепція науки: книга перестаа бути дорогоцінністю, почали друкувати книги вульгарними мовами,з’явилися перші ЗМІ, наука перестала бути хобі для багатих) Як наслідок, буржуазні революції.

Третя інформаційна революція – (енергія)винайдення телеграфу, телефону та радіо, телебачення→з’явилися компанії та корпорації, що можуть виносити підприємства у інші країни(прототип ТНК): швидкий обмін інформацією, зміна процесів прийняття рішень, зміна характеру ведення воєн та конфліктів, суспільство стає більш комунікативним.

Четверта інформаційна революція – винайдення комп’ютерів та телекомунікаційних систем. Уся інформація переводиться в цифровий формат(обсяг інформації не має значення),з’являються мережеві структури(відбувся інформаційний вибух, що призвів до інформаційної крии) – відбувається глобалізація комунікацій

П’ята інформаційна революція є прогностичною. це перехід від автоматизованої обробки інформації до комп’ютерного представлення та обміну чистими знаннями, перехід від зберігання та обміну інформацією до представлення усіх накопичених цивілізацією знань.(«завантаження інформації у підсвідомість», штучний інтелект, формування баз і банків даних, зміна концепції освіти: вчитися все життя) В основі – теорія “штучного інтелекту” та ПМ-текстами (ПМ – природна мова, наприклад, українська, російська, англійська, китайська тощо).

Ознаки п’ятої інформаційної революції:

§ Переведення накопиченої текстографічної інформації у структури знань

§ Об’єднання структур знань в публічні і корпоративні бази даних, публікація в Інтернеті та корпоративному Інтранеті

§ Використання баз даних для швидкої, миттєвої і гарантованої (з погляду засвоєння індивідом) передачі знань

Тобто, технологічні зрушення – це один з найважливіших компонентів сьогоднішнього розвитку суспільства, що ведуть до подальшої глобалізації, полегшують побудову інформаційного суспільства, але, з іншого боку, несуть з собою ряд загроз, з якими необхідно ефективно боротися.

АКТОРИ МІВ

v держави та міждержавні об’єднання

v міжнародні міжурядові організації

v міжнародні компанії та транснаціональні корпорації (ТНК)

v міжнародні засоби масової інформації та комунікації

v транснаціональні неурядові об'єднання

v індивіди

Міжнародні організації як актори МІВ

Міжнародні міжурядові організації виступають сталою, чітко структурованою формою міжнародного співробітництва у сфері інформації та комунікації, яка дозволяє у неконфронтаційному, деполітизованому ключі здійснювати пошук рішень глобальних або регіональних проблем інформаційного розвитку.

Індивіди як актори МІВ

Роль індивідуалізованого політичного актора, який активно залучається до світових політичних процесів, наприклад, як “громадянин світу”.

Приклади

Тед Тернер виділив 1 млрд. доларів США Організації Об’єднаних Націй і цим практично підірвав зусилля одного з найбільших боржників цієї організації – самих США – пов’язати питання сплати внеску з реформуванням ООН за їх моделлю

Мережу руху за заборону протипіхотних мін було створено за ініціативи Джоді Уільямс для боротьби за законодавчу заборону застосування протипіхотних мін на міжнародному рівні. Мережі вдалося організувати ефективну лобістську кампанію одночасно на національному та міжнародному рівнях, залучаючи різноманітні громадські організації, і подолати супротив США, які протидіяли ухваленню даного законопроекту

Внаслідок науково-технологічної та інформаційної революцій формується глобальне інформаційне середовище.

До глобального інформаційного середовища переносяться найважливіші складові політичної, економічної, соціальної та культурної діяльності, для якої кордони держав вже не є перешкодою і яка може відбуватися у міжнародному масштабі Глобальна мережа Інтернет перетворюється на геополітичну комунікацію, а інформація в Інтернеті – на стратегічний ресурс, що не має територіально-державної організації. Внаслідок науково-технологічної та інформаційної революцій виникло глобальне мережеве суспільство. Особливо високими темпами розвиваються соціальні мережі (наприклад, Фейсбук, Твіттер та інші), де формується нова мережева ідеологія і опозиція «світовому уряду» і державним інститутам. Лідером в глобальному інформаційному просторі стали не традиційні ЗМІ, а мережевий проект. Нова доба в сучасній геополітиці - доба панування віртуальних технологій в боротьбі за простір. Інформаційна революція принесла в сферу геополітики новий, віртуальний вимір простору, змусивши переосмислити всі норми і правила геополітичного протиборства

Інформаційний простір в своєму розвитку досягнув такого якісного рівня, який дозволяє розглядати його поряд з традиційними географічно детермінованими геополітичними просторами як вид життєвого простору, що впливає на стан і зміни соціально-політичного життя.

США

Починаючи з 1994 року в США проводяться офіційні наукові конференції по «інформаційній війні» за участю відомих представників військово-політичного керівництва країни.

У січні-червні 1995 року в США була проведена командно-штабна військова гра (КШВІ) за участю представників всіх силових структур. Її мета - розробка концепції стратегічної інформаційної війни.

У ході КШВІ її учасники відзначили, що при стратегічної інформаційній війні традиційні кордони розмиваються, відсутня лінія фронту. Особливо цікаво те, що різко підвищуються можливості ведення ефективного інформаційно-психологічного протиборства.

У серпні 1995 року Національний інститут оборони США публікує роботу Мартіна Лібікі «Що таке інформаційна війна?». У ній автор визначив сім форм інформаційної війни:

1. Командно-управлінська.

2. Розвідувальна.

3. Психологічна.

4. Хакерська.

5. Економічна.

6. Електронна.

7. Кібервійна.

В кінці 1998 року Комітет начальників штабів ВС США видав документ «ДОКТРИНА ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ» (JOINT DOCTRIN OF INFORMATION OPERATION).

У ньому вперше офіційно підтверджується факт підготовки американців до проведення наступальних інформаційних операцій. Раніше представники Пентагону завжди підкреслювали оборонну спрямованість заходів США в інформаційній сфері.

Новим документом передбачається можливість проведення наступальних інформаційних операцій не тільки у воєнний, але й у мирний час. При цьому представники США, коментуючи ці положення, стверджують, що використання наступальної інформаційної зброї буде проводитися при повному дотриманні відповідних міжнародних норм і договорів.

Можна простежити еволюцію поглядів військового керівництва США на становлення поняття «інформаційні операції». При цьому слід виділити два періоди їх виникнення, становлення і розвитку.

У першому періоді (1947-1985 рр.) Два етапи: на першому етапі (1947-1973 рр.) Зародилися основоположні підходи до майбутніх інформаційних операцій.

Змістом другого етапу (1973-1985 р) стало комплексне вивчення досвіду інформаційних складових бойових дій в ході локальних війн і збройних конфліктів.

Другий період.

Перший етап (1985 р - грудень 1992) - використання новітніх інформаційних технологій, психологічних операцій, радіоелектронної боротьби на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях (Панама, війна в Перській затоці).

Другий етап (грудень 1992 - лютий 1996) характеризується активною теоретичною розробкою при великій різноманітності підходів єдиної концепції інформаційної боротьби в масштабі збройних сил, а також відповідних видових концепцій в сухопутних військах, ВПС і ВМС.

Третій етап (лютий 1996 - жовтень 1998) - завершення розробки теоретичних основ інформаційної боротьби, підготовка та проведення інформаційних операцій. У ці роки з усією очевидністю проявилася обмеженість застосовуваних форм і методів інформаційної боротьби, що зажадало продовжити подальшу розробку її теорії, у тому числі стосовно мирного часу, а також у всьому діапазоні військових дій і в так званих військових операціях, відмінних від війни.

Четвертий етап (жовтень 1998 - по теперішній час) - затвердження погляду на інформаційну боротьбу як стратегічний засіб досягнення цілей національної військової стратегії і стратегії національної безпеки США допомогою проведення інформаційних операцій.

Розглядаючи проблему інформаційного протиборства тільки в масштабах збройних сил США, слід підкреслити, що теорія інформаційної боротьби під впливом комплексу об'єктивних і суб'єктивних факторів пройшла складний еволюційний шлях - від воcпріятія її як допоміжний засіб, що застосовується при вирішенні бойових завдань на тактичному рівні, до надання їй глобальної функції управління збройними конфліктами на стратегічному рівні.

Аналіз матеріалів американської доктрини дозволив виявити, що військово-політичне керівництво США розрізняє інформаційні операції в широкому і вузькому (військовому) сенсі слова. Так, розуміються в широкому сенсі інформаційні операції - це форма боротьби, що представляє собою використання спеціальних (політичних, економічних, дипломатичних, військових та інших) методів, способів і засобів для впливу на інформаційне середовище протилежної сторони і захисту власної в інтересах досягнення поставлених цілей.

США створюють найпотужніші центри глобального інформаційного впливу на світову інформаційно-психологічну середу.

У документі Комітету начальників штабів збройних сил США «Єдина перспектива-2010», який визначив основні напрямки розвитку оперативно-стратегічних концепцій застосування збройних сил в XXI столітті, підкреслювалося, що головною рисою збройної боротьби буде перенесення акценту в сферу інформаційного протиборства і досягнення інформаційного панування стане обов'язковим умовою перемоги над будь-яким супротивником.

Сформована до початку XXI століття система інформаційних операцій американської армії дозволила істотно розширити спектр вирішуваних завдань у всіх фазах військових дій. Модульна система комплектування сил і засобів інформаційних операцій дала можливість оперативно реагувати на зміни військової та соціально-політичної обстановки, зростання потреб у відповідних спеціалістах.

Операції збройних сил США на території колишньої Югославії стали експериментом з моделювання створення нових держав, який включав в себе:

! зміна чинного законодавства;

! перегрупування політичних сил;

! формування нових інститутів влади;

! нав'язування колишнім конфліктуючим сторонам своєї моделі реформування збройних сил;

! контроль над демографічними процесами, зміна курсу зовнішньої політики держав і т. д.

По суті, американці за допомогою інформаційних операцій здійснили акції по зміні існуючих політичних режимів на проамериканські режими.

Цю роботу забезпечувало велику кількість державних і неурядових організацій США і НАТО, координувати проведення інформаційних операцій.

В даний час США порівняно з іншими країнами володіють значною перевагою в області розробки і використання інформаційних, телекомунікаційних технологій, а також різного роду радіоелектронних систем. Грунтуючись на сформованій практиці інформаційних операцій, американське військово-політичне керівництво прагне всіляко закріпити за США домінуючу роль не тільки в політичній, економічній та військовій сферах, а й у світовій інформаційній інфраструктурі.

Визначте особливості діяльності акторів міжнародних інформаційних відносин. Наведіть приклади з практики міжнародних інформаційних відносин (держава, міжнародні організації, міжнародні компанії та транснаціональні корпорації (ТНК), міжнародні засоби масової інформації та комунікації, транснаціональні неурядові об'єднання, індивіди).

Акторами МІВ є:

· держави та міждержавні об’єднання

· міжнародні міжурядові організації

· міжнародні компанії та транснаціональні корпорації (ТНК)

· міжнародні засоби масової інформації та комунікації

· транснаціональні неурядові об'єднання

· індивіди

 

Держава - провідний актор МІВ

· виступає власником державних інформаційних ресурсів і технологій,

· формує інформаційну політику країни,

· забезпечує її єдиний інформаційний простір,

· вирішує проблеми міжнародного інформаційного обміну урядовими, адміністративними, правовими, культурними, освітніми та науковими матеріалами у будь-якій формі,

· виступає гарантом інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки країни,

· обстоює національні інтереси та забезпечує їх гідне представлення на міжнародній арені.

Приклад: держава розбудовує інформаційну політику, спрямовану на забезпечення національних інтересів. Так, в США, інформаційна політика входить до воєнної доктрини та американської стратегії безпеки. Держава контролює внутрішній і зовнішній аспекти цієї політики. Держава займається створенням інформаційної інфраструктури, що забезпечує доступ до загальнонаціональних інформаційних ресурсів з будь-якої точки країни, державою приймається низка федеральних програм з інформатизації суспільства («Нова комп‘ютерна ініціатива», «Стратегічна комп‘ютерна ініціатива» тощо).

Міжнародні міжурядові організації виступають сталою, чітко структурованою формою міжнародного співробітництва у сфері інформації та комунікації, яка дозволяє у неконфронтаційному, деполітизованому ключі здійснювати пошук рішень глобальних або регіональних проблем інформаційного розвитку.

Приклад: концепція міжнародної інф. політики реалізується за допомогою ММО ЮНЕСКО. Концепція універсальної участі країн-членів ЮНЕСКО в процесах трансформації, що мають одночасно політичний, економічний і соціальний виміри, визначає ряд пріоритетів міжнародної політики Організації, спрямованих на створення умов для становлення глобального інформаційного суспільства, тобто забезпечує: міжкультурний діалог цивілізацій; розвиток інтелектуального потенціалу людства; етику інформаційного суспільства; етику живого світу; освіту для всіх протягом всього життя.

Міжнародні інформаційні та комунікаційні компанії і транснаціональні корпорації відіграють провідну роль у розвитку інформаційної економіки, що базується на широкому застосуванні нових технологій; у створенні й пропонуванні нових видів інформаційного бізнесу та інформаційних продуктів, наприклад, CNN, ВВС, Reuters, BritishTelekom, France Télécom, Deutsche Telekom, Microsoft, Apple, Intel, Vodafone, AOL, Nokia, Ericsson, DoCoMo, Bosch, Siemens, Samsung, Google, Yahoo та ін.

Приклад: в 2010 р. компанія Google заявила про виведення бізнесу з Китаю через промисловий шпіонаж, необхідність здійснювати цензуру в пошуковій системі Google, вторгнення в поштові аккаунти правозахисників. Виведення бізнесу з Китаю не вирішило цих проблем з технічної точки зору, однак дозволило компанії зберегти обличчя і посилити «м‘яку владу», яка засновується на підтримці свободи слова і самовираження, що забезпечує репутацію компанії у сфері інформаційної безпеки. В вищезазначеній ситуації, уряд США, втрутившись, підтримав Google як компанію, що забезпечує права і свободи людини в інформаційній сфері.

Міжнародні ЗМІК забезпечують централізоване поширення тиражованої друкованої, звукової і візуальної продукції через засоби електрозв’язку (телерадіомовлення, комп’ютерні мережі тощо); виступають невід’ємною складовою зовнішньої політики держав та важливим засобом формування національної і міжнародної громадської думки, міжнародного іміджу держави у світових інформаційних потоках, інформаційно-роз’яснювальної роботи та зовнішньополітичної пропаганди. ЗМІ включені до мереж, через які здійснюється безперервний взаємообмін інформацією та постійний взаємний моніторинг.

Приклад: ефект CNN - здатність телеканалу впливати на рішення, що приймаються політиками. У 1990-1991 рр.. численна міжнародна коаліція зробила операцію «Буря в пустелі» з метою примусити Ірак вивести війська з Кувейту. Громадськість країн-учасників у цей момент користувалася єдиним джерелом інформації - CNN. Американський канал перетворився на телебачення, призначене для світової аудиторії, нав'язавши всьому світу концепцію «безперервної інформації». Ефір CNN служив засобом комунікації між урядами США та Іраку, і резонанс у колах міжнародної громадськості від показу війни в реальному часі був величезний.

Транснаціональні неурядові об'єднання – потужна економічна сила. Вони можуть заміщувати державні органи у наданні цілої низки послуг (наприклад, у сфері охорони здоров'я або освіти), можуть суттєво впливати на поведінку держав та міждержавних об'єднань, впливати на процеси ухвалення політичних рішень, на розробку та здійснення політики відповідно до власних програмних цілей тощо. Це транснаціональні актори, транснаціональні групи тиску, транснаціональні соціальні рухи, мережі глобального громадянського суспільства, приватні добровільні організації, третій (або “незалежний”) сектор. Негативний аспект – терористичні угруповання та їх мережі.

Приклад – футбольна федерація ФІФА при прийнятті рішення щодо проведення наступного футбольного чемпіонату керується рейтингом країни в Amnesty International, внутрішньополітичною ситуацією, а також наявністю гарантій від уряду країни. (сюди відносяться терористичні угруповування, соціальні рухи, третій сектор)

Що стосується автономності прийняття рішень, то, Червоний Хрест абсолютно самостійно приймає рішення про сам факт і масштаби участі в тому чи іншому конфлікті.

Індивіди - особистості, які володіють можливістю силових дій, мобілізації та управління, для того щоб впливати на події в сфері політики, економіки, культури і науки. Архетипами цієї категорії є великі промисловці, кримінальні авторитети, фінансисти, власники медіа, знамениті громадські діячі, релігійні лідери та терористи. Важливою стає роль індивідуалізованого політичного актора, який активно залучається до світових політичних процесів, наприклад, як «громадянин світу».

Приклад: у вересні 1997 р. Тед Тернер пожертвував частину належних йому цінних паперів корпорації Time Warner на загальну суму 1 мільярд доларів в спеціальний фонд, щоб той конвертуючи їх у готівку передавав ООН рівними частками протягом десяти років для використання виключно в інтересах гуманітарних програм по знешкодженню протипіхотних мін, запобігання епідемій та допомоги біженцям, а також на конкретні програми дитячого фонду ЮНІСЕФ. Цим він практично підірвав зусилля одного з найбільших боржників цієї організації – самих США – пов’язати питання сплати внеску з реформуванням ООН за їх моделлю.

Проаналізуйте особливості об’єктів (міжнародні інформаційні ресурси, міжнародний інформаційний простір, міжнародна інформаційна інфраструктура, міжнародні інформаційні потоки, міжнародна інформаційні діяльність, міжнародний інформаційний обмін) міжнародних інформаційних відносин. Наведіть приклади з практики міжнародних інформаційних відносин.

 

Міжнародні інформаційні відносини визначаються інфор­маційними процесами і мають суб’єкти і об’єкти міжнародного співробітництва.

 

До основних об’єктів міжнародної інформації відно­сять саме поняття «міжнародна інформація» і його складові компоненти:

§ міжнародні інформаційні ресурси;

§ інформаційний потенціал;

§ інформаційна могутність;

§ інформаційний продукт;

§ міжнародний інформаційний простір;;

§ міжнародна інформаційна політика.

Інформаційні ресурси - окремі документи і масиви документів, результати інтелектуальної, творчої та інформаційної діяльності, бази даних, всі види архівів, бібліотеки, музейні фонди та інші, які містять дані й знання, зафіксовані на відповідних носіях інформації, є об`єктами права власності всіх суб`єктів міжнародного інформаційного простору і мають споживацьку вартість (політичну, економічну, соціокультурну, оборонну, історичну, інформаційну).

Інформаційний потенціал - це сукупність інформаційних засобів країни, що включають комп'ютерні мережі, національну систему інформації (національну інфраструктуру), сукупність самої інформації а також різновиди інформації. Сюди входять також інформаційно-аналітичні служби, видавництва, кіно, засоби масової комунікації і електронні видання.

 

Інформаційні ресурси — це засоби, можливості і джере­ла інформації, які визначають роль і місце держави в світі і виступають показником національного багатства країни. До поняття «інформаційні ресурси» входять: фундаментальна інформація, поточна інформація, докумен­тована і зафіксована на документальних носіях інформація, новітня інформація або ноу-хау.

Міжнародний інформаційний простір - визначається як система спільного використання міжнародних інформаційних ресурсів за узгодженими сферами і напрямками.

Властивості МІП:

v континуальність (безперевність) простору, що охоплює всі території та усі сфери життєдіяльності спільноти;

v висока технологічність;

v демократичність;

v інтернаціональний характер.

Характеристики міжнародного інформаційного простору:

- Наявність території,

- Інфраструктура,

- Наявність урядової інформаційної політики,

- Наявність міжнародних угод між суб'єктами які регулюють санкції щодо порушень,

- Наявність механізму контролю за здійсненням міжнародної комунікації. [2, 30]

Національний інформаційний простір — сукупність інформаційних потоків як національного так і закордонного походження, що функціонують на території держави.

Основною цінністю для суспільства й окремої людини по­ступово стають інформаційні ресурси. За цих обставин про­блеми формування інформаційного простору як фактора за­безпечення національних інтересів, безумовно, виходять на перший план. Особливої важливості це набуває в сучасних умовах швидкої глобалізації інформаційних процесів і праг­нення розвинутих країн досягти безперечного інформаційно­го домінування заради розв’язання своїх національних завдань.

ГЛОБАЛЬНА ІНФОРМАЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА - – сукупність інтерактивних електронних мереж, телекомунікаційних систем та мереж загального користування, які уможливлюють використання нових комунікаційних засобів, інформаційних послуг та міжнародний інформаційний обмін для транскордонної передачі інформації та забезпечення доступу користувачів до інформації і знань.

(за функціональним підходом) – перетин низки базових індустрій, зокрема, комп'ютерної, телекомунікаційної, індустрії побутових електронних приладів (consumer electronics) і індустрії інформаційних змістів або додатків (content або application industry).

ГІІ складається з таких рівнів:

§ мережева інфраструктура (Network infrastructure);

§ програмне забезпечення середнього рівня (Middleware);

§ рівень додатків (Application).

 

Інформаційна інфраструктура уразлива для атаки, і тому, що поширюється на більше число країн з кожним роком, що уразливість є проблемою для міжнародних відносин. Будь-яка інформація, яка зберігалася на папері, тепер можуть бути збережені на комп’ютері, але й інформаційна інфраструктура більш вразлива, ніж картотеки коли-небудь були. Комп’ютери інтерпретують інформацію.

Інфраструктура національного інформаційного потоку на базі сучасних комунікаційних технологій має такий вигляд: телеграф, телефон, факс, персональний комп'ютер, сканер, супутник, оптичні волокна зв'язку, кабелі, аудіо-відеоматеріали, бази даних. На сьогодні на території України в інформаційному просторі працює 300 ретрансляторів, які передають міжнародну і національну інформацію безпосередньо у пам'ять комп'ютерів, а потім - у локальні системи

Глобальні виклики третього тисячоліття спричиняють нові тенденції та перерозподілміжнародних інформаційних потоків. Унаслідок сучасних геополітичних змін, інтеграційних процесів, соціально-політичних трансформацій суспільств, розширення певних політичних систем виникає потреба в налагодженні нових комунікативних каналів обміну інформацією. Активізація новостворених інформаційних потоків впливає на формування і зміни у зовнішній політиці держав, інформаційних стратегій політичних систем.

Міжнародний інформаційний обмін – обмін інформацією, інформаційними послугами та продуктами через кордони держав.

МІО – це глобальний процес, що впливає на зовнішню політику міжнародного співтовариства, виступає каталізатором суспільних процесів, стимулює розвиток економіки та обмін досягненнями.

Метою МІО є забезпечення міжнародних та національних інтересів у всіх сферах життєдіяльності спільнот.

Міжнародний інформаційний потік– сукупність інформації в усній, документованій або електронній формі, яка переміщується у просторі і часі через державні кордони (по горизонталі та вертикалі).

Організація міжнародних інформаційних потоків є пріоритетом зовнішньої політики держави, яка в багатьох країнах, наприклад, здійснюється за допомогою всесвітніх служб мовлення. Наприклад, Велика Британія – Бі-Бі-Сі, Німеччина – “Німецька хвиля”, Українська всесвітня служба радіомовлення. Такий типологічний ряд можна продовжити з огляду на культурний і мовний аспекти: Франція – Альянс-Франсез, Велика Британія – Британська Рада, Німеччина – Гетте Інститут, тощо. Таким чином, діяльність культурних центрів за кордоном можна вважати одним із видів організації міжнародних інформаційних потоків.

Матеріальні показники: країни Півдня мають лише 4% комп'ютерів. У дев'яти найбагатших країнах світу сконцентровано 75% телефонів, в Японії телефонів більше, ніж в 50 країнах Африки. У 39 країнах, що розвиваються немає жодної газети, ще в 30 - тільки одна, тоді як у Японії - 125 щоденних газет, в США -1687. У багатих країнах 911 радіоприймачів на 1000 чоловік населення, у бідних - 142 на 1000. Відповідно вони мають 447 і 36 телевізорів на 1000 чоловік населення.

Таке насичення технікою одночасно відображає і напрямок інформаційних потоків: з Півночі на Південь йде в 100 разів більше інформації, ніж у зворотному напрямку.

Отже, сучасні тенденції міжнародних інформаційних потоків дозволяють стверджувати, що:

– сучасні міжнародні інформаційні потоки вирізняються своєю прозорістю, відкритістю, а також відповідністю міжнародним нормам і стандартам обробки і поширення інформації;

– посилився вплив “громадянської журналістики” на міжнародному рівні завдяки новітнім видам комунікації. Це пояснюється тим, що темп повсякденного життя зростає, за браком часу більшість інформаційних повідомлень сучасна людина сприймає через інтернет, а також призму власних фільтрів: електронна пошта, певна вибірка посилань в інтернеті, спеціалізовані портали, сайти тощо;

– трансформаційним суспільствам (йдеться передусім про пострадянські країни), які вже почали розвивати власні міжнародні інформаційні потоки, притаманний вплив моделей національної ідентичності. Зовнішня ж політика країн, які наразі володіють потужними інформаційними системами, спрямована на забезпечення права на інформацію кожного громадянина за умов дотримання етнотолерантності в суспільстві.

– бурхливий економічний розвиток спричинив інтенсивну активізацію східноазійського інформаційного потоку, який став конкурентоспроможним на рівні західноєвропейського. Міжнародний інформаційний потік з країн арабського світу також визначено як пріоритетний. Науковці вбачають перспективу розвитку цих напрямів, які має забезпечити сучасний комунікативний зв’язок різних цивілізаційних систем світу.

Міжнародна інформаційна діяльність полягає в забезпе­ченні громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій офіційною документованою або публічно оголо­шуваною інформацією про зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а також у ціле­спрямованому поширенні за межами України державними органами і об’єднаннями громадян, засобами масової інфор­мації та громадянами всебічної інформації про Україну.

Міжнародний інформаційний обмін — це передача і отримання інформаційних продуктів та надання інформаційних послуг одній країні через державний кордон іншої країни.

Об´єктами міжнародного інформаційного обміну є: документована інформація; інформаційні продукти та інформаційні ресурси; інформаційні послуги, засоби інформаційного обміну.

Документована інформація — це інформація, зафіксована на матеріальному носії з реквізитами, що дозволяють її ідентифікувати. Вона буває масовою або конфіденційною.

Інформаційні ресурси — це окремі документи і окремі масиви документів у інформаційних системах (архівах, фондах, бібліотеках тощо).

Інформаційні продукти — це документована інформація, підготовлена відповідно до потреб користувачів.

Інформаційні послуги — це дії власників інформації з забезпечення користувачів інформаційними продуктами.

Засоби інформаційного обміну — це інформаційні системи та мережі, мережі зв´язку, що використовуються для міжнародного інформаційного обміну.

 

Одним із поширених видів послуг на міжнародних ринках є інжиніринг. Об´єктами інжинірингу можуть бути цілі проекти або окремі заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва. Складовими його є: проектно-консультаційний інжиніринг (передбачає надання послуг у проведенні техніко-економічного обґрунтування проекту, проектуванні об´єкта, розробленні планів будівництва і контролю за проведенням робіт,), технологічний інжиніринг (це надання замовнику технології або технологій для будівництва та експлуатації об´єктів), будівельний (загальний) інжиніринг (надання консультаційних послуг при підготовці і здійсненні проекту: здійснення від імені замовника нагляду за будівництвом; проведення переговорів з проектантами і підрядниками;), управлінський інжиніринг. (послуги з організації виробничої структури і системи управління підприємством).

Визначити сутність поняття «інформаційний розрив». Проаналізуйте проблеми інформаційно-комунікаційного розвитку для країн світу. Охарактеризуйте специфіку впливу рівню інформаційного розвитку на позиції країн у міжнародних відносинах.

 

Інформаційний розрив -– нерівність доступу до інформаційної інфраструктури через незбалансованість або асиметричність інформаційного розвитку, неспроможність або свідому відмову від інформаційного розвитку як складової національної стратегії розвитку держави

Цифровий розрив(нерівність засобів комунікації в країні), або цифровий розкол, це соціальне питання з посиланням на різні кількості інформації між тими, хто має доступ до Інтернету і тих, хто не має доступу. Термін став популярним серед зацікавлених сторін, таких як вчені, політики, і групи підтримки, в кінці 1990 року.

Власне інформаційний - невідповідність кількості інформаційних ресурсів попиту на цю інформацію

“Інформаційна ізоляція” (“інформаційне гетто”) – результат “цифрового розриву”, що означає відсутність доступу не тільки до інформаційного контенту, а й до мереж і систем взагалі (відсутність міжнародної взаємодії).

Самоізоляція – держава не готова.

Когнітивний цифровий розрив – неспроможність головних сфер знання внаслідок відсутності доступу до інформації.

• “Інформаційний імперіалізм” – глобальне домінування окремих націй в інформаційній сфері, яке здійснюється за рахунок потужної інформаційної та фінансової бази шляхом нав'язування певної ментальності та світогляду (країни, яка прагне домінувати) і одночасне руйнування самобутності держав - ”жертв” такої політики (країни, на які спрямовано політику інформаційного імперіалізму).
• Інформаційна асиметрія: Між континентами, Між країнами одного континенту, Між регіонами країн, Між територіями, Між групами населення
Чинники, що сприяють розриву: економічні ресурси, географічні, вікові обмеження, статева рівність(гендерні проблеми), мова, освіта, культура та релігія, зайнятість, особливі фізичні потреби
Розміри
Взагалі кажучи, різниця не обов'язково визначається доступом до Інтернету, а й доступ до ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій), а також ЗМІ, що різні сегменти суспільства можуть використовувати. Що стосується Інтернету, доступ є лише одна сторона, і інші чинники, такі як якість зв'язку та супутні послуги повинні бути розглянуті. Сьогодні найбільш обговорюваною темою є наявність доступу за доступною ціною.
Проблеми часто обговорюються в міжнародному контексті, з зазначенням деяких країнах, таких як США набагато більше можливостей, ніж іншим країнам, що розвиваються використовувати вигоди від швидко зростаючого Інтернету.
Цифрового розриву, не ясно, чи дійсно один пробіл, який ділить суспільство на дві групи. Дослідники повідомляють, що нестача може приймати такі форми, як нижня продуктивність комп'ютерів, більш низької якості або високих цін з'єднання (тобто вузькосмугових або комутоване з'єднання), складність отримання технічної допомоги, і менший доступ до передплати на утримання.