Охарактеризуйте поняття зовнішньополітичних комунікативних технологій у сучасних міжнародних відносинах (визначення, класифікація, мета та практика застосування).

Визначення:

Зовнішньополітичні комунікативні технології (ЗКТ) – це особливий системнйи процесс обміну інформаційними потоками на міжнародному рівні. ЗКТ є важливим засобом формування політичного іміджу держави у системі міжнародних відносин, невід’ємним компонентом внутрішньої та зовнішньої політики.

Класифікація:

1) за методами впливу (психологічні, інформаційно-технологічні, соціальні, соціокультурні тощо);

2) за інтенсивність впливу (слабоінтенсивні та гіперінтенсивні)

3) за функціональністю (спрямовані на забезпечення радикальних змін у свідомості або на створення сприятливого контексту для можливих майбутніх дій);

4) за характером впливу (технології прямого та непрямого впливу)

5) за спрямованістю (контентні та фонові)

Мета:

ЗКТ забезпечують:

А) політичну систему міжнародних відносин,

Б)оперативне реагування на зміну ситуації,

В)прогнозування розвитку подій на основі аналізу інформаційних масивів, адекватний вплив на небажані зміни.

Розвинені держави створюють розгалужену структуру організацій, що забезпечують ефективність застосування зовнішньополітичних комунікацій, зокрема преса, радіо, телебачення. Також використовуються виставкова діяльність, публічне представництво, видавнича справа, кіно та аудіовізуальні засоби тощо.

Об‘єкти впливу ЗКТ:

світові держави, міжнародні та регіональні організації, транснаціональні корпорації, лідери країн та особи, які приймають політичні рішення, політична та бізнес еліти країн світу, а також світова громадськість.

ВИСНОВОК:

ЗКТ як інструмент іміджевої політики держави визначають ексклюзивні риси країни та технології її активного просування у політичній системі міжнародних відносин. Аналіз різних поглядів на комунікативні технології як чинників політичної культури в системі міжнародних відносин свідчать, що зовнішньополітична стратегія з одного боку виступає як інструментальний засіб, а з іншого – як ефективна складова частина реалізації політичного курсу держави.

Комунікативні технології формування міжнародного іміджу держави базуються на діяльності із захисту та просування інтересів держави на міжнародній арені, а також на інформуванні світової громадськості про геополітичні, економічні, географічні особливості держави, стан її розвитку та досягнення тощо.

Охарактеризуйте особливості використання новітніх зовнішньополітичних комунікативних технологій у сучасних міжнародних відносинах (публічна дипломатія, медіадипломатія, електронна дипломатія, культурна дипломатія, іміджева дипломатія, державний брендінг, церковна дипломатія тощо). Наведіть приклади з практики дипломатичної діяльності.

 

Публічна дипломатія - це цілеспрямоване інформування міжнародної громадськості з створення позитивної думки про країну, а також підтримання контактів з іншими народами в сфері освіти і культури, націлене на створення привабливого образу своєї країни.

Приклади публічної дипломатії: программа на 5 каналі «Голос Америки», Гьоте Інститут, Brіtіsh Councіl.

Медіа дипломатія – передбачає утвердження і проведення ЗП держави шляхом використання ЗМК та медіа впливу на світову громадську думку. Вперше використали МД у Великорибританії. поняття виникло у середині 1970-х рр..

Приклад: Особливу роль у розвитку медіа-дипломатії відіграла перша глобальна телевізійна мережа новин – CNN (Cable News Network, початок функціонування – 1980 р.), яка запровадила прямі репортажі з місця подій двадцять чотири години на добу в режимі кризового стану у майже невідредагованому форматі “відео веріте”, (нові глобальні актори - Sky News, BBC World та інші). Попри дієвість, мобільність та емоційний вплив, який притаманний медіа-посланням, піддаються сумніву авторство і контроль над образами, вибір кута зору під яким ведеться репортаж з місця подій і навіть автентичність події.

Для медіа-дипломатії використовуються і значно менші за обсягом національні або комерційні канали, які можуть оприлюднювати звернення опозиційних сил у конфліктах, демонструвати відеоплівки із записами вимог дійових осіб (державних діячів, голів церков, видатних суспільних діячів, терористів тощо).

Також мас-медіа стали використовуватися як носії глобально оприлюднених дипломатичних послань.

 

Віртуальна або мережева дипломатія – використання глобальної інформаційної мережі в проведенні державами своєї ЗП в умовах «інформаційного суспільства», коли кордони між внутрішньою і зовнішньою політикою стають менш чіткими, ступінь відкритості інформаційних джерел зростає.

 

Культурна дипломатія існувала на практиці століттями. Будь-яка особа, взаємодіючи з різними культурами, як в минулому так і сьогодні, сприяє важливій формі культурного обміну. Цілі: Популяризація культурного надбання, поширення мови, пропаганда досягнень країн, їх способу життя. Але ця «м'яка» дипломатія використовується для більш вагомих цілей: зміцнення геополітичних позицій, вирішення зовнішньополітичних і економічних задач.

Приклад: «Альянс Франсез» - просування мови та культури Франції; Німеччина - просування мови та культури - Інститут Гете; В Англії - Британська Рада; Іспанія - Інститут Сервантеса. Італія: Виділяються значні фінансові кошти, які йдуть на утримання коледжів, кафедр італійської мови та літератури в університетах країн світу.

 

Іміджева дипломатія– вид дипломатичної діяльності, спрямований на формування бажаної громадської думки.

В розумінні структурного підходу імідж держави складається з наступних базових компонентів:

- імідж демократії – оцінка міжнародною спільнотою рівня демократичних прав та свобод в країни та як наслідок, прирахування її до коло демократичних чи недемократичних держав;- імідж влади – відношення міжнародної спільноти до якості влади (рівень корумпованості) та суб’єктивне сприйняття лідерів політичного керівництва країни;

- імідж економіки – особливо важливе поняття для іноземних інвесторів, з точку зору стабільності, ролі держави та рівня корумпованості;

- імідж збройних сил – характеризується такими типами ставлення міжнародної спільноти як нейтральне, підкорення чи домінування;

- імідж інформаційної політики держави – оцінка міжнародною спільнотою рівня свободи слова (взаємопов’язаний з іміджем демократії)

Основними суб’єктами формування політичного іміджудержави є її основні інститути влади: президент (адміністрація президента), законодавча гілка влади (парламент), виконавча гілка влади (уряд), судова гілки влади, політичні партії, органи місцевого самоврядування. Слід зазначити, що вони цілеспрямовано не працюють над створенням свого позитивного іміджу, проте від їх діяльності, реалізації ними політичних програм залежить їх власний імідж, так і імідж держави в цілому. Позитивний імідж проявляється у вигляді високого рейтингу популярності його носія, так і в можливості впливу на громадську думку. Крім того, значно впливають на формування іміджу держави засоби масової інформації, діяльність громадських об’єднань і рухів.

Іміджева дипломатія розробляється адміністраціями президента, урядовими структурами та галузевими зовнішньополітичними відомствами. Приклад: Велика Британія - зовнішньополітичне відомство Форін Офіс за сприяння національної британської телерадіокомпанії BBC, зокрема, її Всесвітньої служби, яка пропагує британські національні цінності, забезпечує позитивний імідж держави, охоплюючи приблизно 150-мільйонну аудиторію 45 мовами світу (з червня 1992 року в її складі працює і українська служба).

 

Брендінг держави - репутаційно-іміджева стратегія суб’єктів міжнародних відносин, спрямована на формування позитивного іміджу держави на світовій арені. Завдання уряду - займатися політичним маркетингом. Сукупність асоціацій, що вшановуються громадянами власної країни, дбайливо успадковуються та презентуються, допомагають ідентифікувати країну на світовій арені.

Наприклад, Китай та Іран - потужний ВПК; Японія – це високотехнологічний бренд; Франція є брендом високої моди та вишуканого смаку(вина, аромати, модельєри,

Лувр); «світовий сейф» – Швейцарія; Нідерланди -країна розвинутої демократії із високим рівнем особистої свободи; Країною музики називають Австрію, «казковою» країною – Данію.

 

Церковна дипломатія спрямована, передусім, на захист інтересів церкви в світі.

Приклад: Папська дипломатія. Завдання дипломатів Ватикану: з одного боку, вони мають просувати взаємодію на міждержавному рівні методами класичної дипломатії; з іншого боку - міжцерковне співробітництво та міжрелігійний діалог, тобто йдеться вже безпосередньо про церковну дипломатію.

 

 

4. Проаналізуйте перспективи інноваційного науково-технологічного розвитку.

 

Основні перспективи науково-технологічного розвитку:

· оскільки ІТ вступають у нову епоху, швидкісні канали стануть більш доступними,електронні мережі забезпечать глобальний доступ,

· зростатиме двосторонній «потік мізків», зайнятих у сфері високих технологій,

· технологічні прориви у сфері дослідження генетично змінених організмів призведуть до підвищення продуктивності в с\г, що стане основною стратегією подолання загрози голоду в бідних країнах,

· у сфері охорони здоров’я збільшить тривалість життя і середній вік населення у всьому світі,

За десять років Китай та Індія може досягнути паритету з США у науковому та людському капіталі. Розвиток інформаційних технологій і надалі здійснюватиме колосальний вплив на зростання економічної продуктивності і поліпшення якості життя у світі. Одночасно соціальні мережі і кібербезпека стануть набагато більш динамічними ринками світової економіки.

Серед негативних тенденцій:

· Небезпека переходу під контроль майбутніх Інтернет-магнатів значної кількості даних,

· загроза виникнення відкритого доступу до високоточного озброєння, інструментів кібератак і біотероризму.

Країни, що активно використовуватимуть досягнення науково-технологічного прогресу, отримають можливість «перестрибувати» з одного етапу розвитку до іншого, тому підтримка і розвиток Національної інноваційної системи перетвориться на пріоритетний напрям внутрішньої політики держав. Нині найпотужнішою інноваційною системою світу вважається США, при цьому Китай та Індія вже сьогодні володіють усіма можливостями щоб стати технологічними лідерами. Разом з тим країни, що зволікають з переходом до інноваційного розвитку, можуть становити серйозну загрозу для світової безпеки, адже інформаційні технології дозволяють не тільки об'єднатися і організуватися, а й завдати потужного удару по розвинених високотехнологічних країнах.

 

Інформаційний розвиток держави зумовлюється насамперед її науково-технічним потенціалом, наявністю передових інформаційних та комунікаційних технологій, а також самої інформаційної політики, яку дотримується та чи інша держава. Зокрема це також і рівень інформаційного розвитку країни, який впливає на її місце в системі міжнародних відносин. На даний час велике значення у цьому відношенні набуває інноваційний розвиток держави. Основні її чинники- інноваційні високі технології, нова техніка, нова організація праці і виробництва, нова мотивація підприємницької діяльності.

Для визначення інноваційного розвитку країни та її місця серед інших країн світу застосовують глобальний індекс інновацій, складений з 80 різних змінних, які детально характеризують інноваційний розвиток країн світу, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку розраховується як зважена сума оцінок двох груп показників:

·Наявні ресурси та умови для проведення інновацій.

·Досягнуті практичні результати здійснення інновацій.

Підсумковий Індекс являє собою співвідношення витрат і ефекту, що дозволяє об'єктивно оцінити ефективність зусиль з розвитку інновацій в тій чи іншій країні.

У рейтингу країн світу перше місце обіймає Швейцарія. У трійку лідерів як і раніше входять Швеція та Сінгапур. Сполучені Штати продовжують залишатися інноваційним лідером. Серед країн з низьким рівнем доходу лідером стала Кенія. Серед країн колишнього СРСР лідирує Естонія. Україна посіла 63 місце в загальному рейтингу.

Варто також зазначити, що статус країни все більше визначається її здатністю до розвитку, а вона, у свою чергу, визначається можливостями країни нарощувати свої інформаційні ресурси і керувати ними. Інформація перетворюється на найважливіший ресурс держав. Тому інформаційні революції відіграють важливу роль в інноваційному розвитку країн. На даний час провідне місце в інформаційній революції займають США, адже мають 1)добре розвинену інфраструктуру і людський капітал;2)сильну економіку і суспільству, які легко адаптуються до різних змін; розвинене правове поле, що захищає інтелектуальну власність.

Щодо подальших прогнозів інформаційної революції у світі, то є всі підстави вважати, що країни АТР - Японія, Сінгапур, Тайвань, Південна Корея, Малайзія, Таїланд і Філіппіни і особливо Китай - стануть головними виробниками високотехнологічних продуктів на світовій арені і швидко інтегруються в глобалізований світ.

Так, головним гравцем на ринку високих технологій не тільки в Азії, але і в світі може стати Китай, який в останні роки вже став основним виробником високотехнологічної продукції. Насамперед це пов’язано з наявністю у даної країни резерву висококласних фахівців в галузі високих технологій. Можна допустити, що Китай обжене Індію, незважаючи на те що вона вже має в своєму розпорядженні велику кількість фахівців в галузі інформаційних технологій, а також навіть стане головним конкурентом США у світі в даній сфері.

Разом з тим країни, що зволікають з переходом до інноваційного розвитку, можуть становити серйозну загрозу для світової безпеки, адже інформаційні технології дозволяють не тільки об'єднатися і організуватися, а й завдати потужного удару по розвинених високотехнологічних країнах.