Способи передачі чужого мовлення

 

У процесі спілкування часто виникає потреба передати слуха­чам або читачам мовлення інших людей. Передається чуже мовлен­ня різними способами: прямою мовою, діалогом, цитатою, непря­мою мовою, невласне прямою мовою.

 

1. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В РЕЧЕННЯХ З ПРЯМОЮ

МОВОЮ

 

Прямою мовою називається точно, без змін передане чуже мовлення. Пряма мова супроводжується словами автора, які вказу­ють, кому належить пряма мова і в який спосіб вона була ви­словлена.

Пряма мова може передаватися на письмі двома способами: в один рядок і так, що репліка кожної особи починається з нового рядка.

 

Правила	Приклади
1. Якщо слова автора стоять перед пря­мою мовою, то після них ставиться дво­крапка, а пряма мова береться в лапки і перше слово пишеться з великої літери. Знак питання, знак оклику або три крап­ки ставляться перед другими лапками, а крапка — після них: А: «П (?)»	Ой співав я: «Буде жи­ти Наше слово, буде» (Кул.). Дивуюсь, радію, у серця питаю: «Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?» (Кул.)
2. Якщо пряма мова стоїть перед сло­вами автора, то вона береться в лапки, після неї ставиться кома (знак питання, знак оклику, три крапки) і тире, а слова автора пишуться з малої літери: «П» (?), — а.	«Піду ж я в сад та зга­даю своє дівування, своє залицяння», — думала Марина (Коц.). «Невже й справді вона яснови­диця?» — міркував Береговець (І. Цюпа)
3. Якщо слова автора стоять всередині прямої мови, то лапки ставляться на по­чатку і в кінці прямої мови. Інші розділо­ві знаки ставляться так: а) якщо на місці розриву прямої мови не повинно стояти жодного розділового знака або повинна стояти кома, крапка з комою, двокрапка чи тире, то слова ав­тора виділяються з обох боків комою й тире, а після них перше слово пишеться з малої літери: «П, — а, — п»; б) якщо на місці розриву повинна стояти крапка, то перед словами автора ста­виться кома й тире, а після них—крапка й тире; друга частина прямої мови пи­шеться з великоїлітери: «П,—а.—П»; в) якщо на місці розриву повинен стояти знак питання, знак оклику або три крап­ки, то ці знаки зберігаються, а після них ставиться тире, після слів автора ста­виться крапка й тире, а друга частина прямої мови починається з великої літе­ри: «П (і?...) — а. — П»; г) якщо одна частина слів автора сто­сується першої частини прямої мови, а друга — другої, що стоїть після слів ав­тора, то перед другою частиною прямої мови ставиться двокрапка ї тире, а пер­ше слово прямої мови пишеться з вели­кої літери: «П, — а: — П»	«Іди, доню, — каже ма­ти, — не вік дівувати» (Шевч.). «А мені це подоба­ється, —знизувала пле­чима Галина. —А ти ні­чого не розумієш, мала ще...» (Коп.). «Ет, хіба з вами серйоз­но поговориш? — гніва­ються уста, очі й брови доньки. — Відпочити вам треба, відпочити хоч кілька днів» (Стельм.). «Ще б ми стільки про­читали, як ти, — доки­нула Василина і поясни­ла подрузі: — Взимку цілі ночі просиджує над книжка'ли» (Гонч.)

 

2. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ЦИТАТАХ

 

Цитата — це дослівний уривок з якогось тексту, твору або дослівно наведені чиїсь слова, що використовуються як автори­тетне підтвердження чи заперечення власних суджень.

Цитата, як і пряма мова, на письмі звичайно виділяється лап­ками.

 

Правила	Приклади
1. Якщо цитата супрово­джується словами автора, то використовуються ті самі розділові знаки, що й при прямій мові	Михайло Драгоманов писав: «Сама по собі думка про національність не може довести людей до волі й правди для всіх і навіть не може дати ради для впо­рядкування навіть державних справ»
2. Якщо цитата наво­диться не повністю, то на місці пропущених слів ставляться три крапки	Микола Хвильовий стверджував: «Митцем взагалі може бути тільки виключно яскрава індивідуальність...»
3. Якщо цитата виступає частиною речення, то вона починається з малої букви	У серці Тараса Шевченка завжди жила велика віра в те, що настане час — і «заговорять і Дніпро, і гори! І потече сторіками кров у синє море...»
4. Якщо після цитати подається вказівка на автора або джерело, то вона береться в дужки, а крапка ставиться після дужок	«Вони (шестидесятники) повернули втрачену вагомість словам і понят­тям, заставили людей знову повірити у реальність духовного світу. Це був справжній подвиг: в атмосфері тотального зневір 'я у щось повірити. І запалити вірою інших» (В. Мороз)
5. Якщо вказівка на авто­ра або джерело цитати стоїть не безпосередньо за нею, а на рядок нижче, то крапка ставиться після цитати	«Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова... Громотить над світом люта битва За твоє життя, твої права». В. Симоненко
6. Цитата, яка є віршова­ним текстом, не береться в лапки тоді, коли вона і слова автора знаходяться на окремих рядках	Посвята І. Драча «Василеві Симоненку» закінчується так: Пахне сонцем наше грішне небо, В сонці — твоє полум’я руде. Всі ми прийдем на той світ до тебе. Тільки Україна хай не йде!

 

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Вороб. — С. Воробкевич

Гл. — Глібов

Гол. — Я. Головацький

Гонч. — О. Гончар

Граб. — П. Грабовський

Довж. — О. Довженко

Донч. — О. Донченко

Збан. — Ю. Збанацький

з газ. — з газети

з журн. — з журналу

з підруч. — з підручника

з посіб. — з посібника

Карп. — М. Карплюк

Коп. — О. Копиленко

Кост. — Л. Костенко

Коц. — М. Коцюбинський

Крищ. — В. Крищенко

Кул. — П. Куліш

Лев.-Хол. — Н. Левицька-

Холодна

Леп. — Б. Лепкий

Майс. — Г. Майстренко

Мал. — А. Малишко

Мирн. —П. Мирний

 

Мов. — Ю. Мова

нар. тв. — Народна творчість

нар. п. — Народна пісня

Н.-Лев. — І. Нечуй-Левицький Олесь — О. Олесь

Олійн. — М. Олійник

Осьм. — Т. Осьмачка

Павл. — Д. Павличко

Підм. — В. Підмогильний

Приг. — М. Пригара

Прих. — М. Приходько

Рил. — М. Рильський

Сим. — В. Симоненко

Соб. — В. Собко

Сос.— В. Сосюра

Стельм. — М. Стельмах

Сух. — В. Сухомлинський

Тер. — М. Терещенко

Тич. — П. Тичина

Тют. — Григір Тютюнник

Укр. — Леся Українка

Фр. — І. Франко

Шевч. — Т. Шевченко

Ян. — Ю. Яновський