Не пов'язаних з членами речення

Просте речення може ускладнюватися не тільки однорідними та відокремленими членами, а й словами, які не є членами речення. До них належать звертання, вставні і вставлені конструкції, які ускладнюють речення додатковим повідомленням і використову­ються для того, щоб привернути увагу до повідомлення або вира­зити своє ставлення до нього.

Слова, граматично не пов'язані з членами речення, на письмі видшяються розділовими знаками (кома, тире, дужки), а в усному мовленні — відповідною інтонацією.

 

1. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ЗВЕРТАННІ

 

Звертання — це слово або сполучення слів, що називає особу

або предмет, до яких звертаються: Ой сніги, мої сніги, срібні ти пухнасті, наче все, що навкруги, потонуло в щасті (Сос).

 

Звертання найчастіше виражається іменником у кличному від­мінку (земле, батьківщино) або іменником чи іншою частиною мови у формі називного відмінка: Червона калина, чого в лузі стоїш? Чи суки боїшся, чи ягід жалкуєш? (нар. п.).

Звертання може бути непоширеним (без залежних слів) і поши­реним (з пояснювальними словами). Вживається звертання на по­чатку, всередині або у кінці речення.

 

Кома ставиться

1. Після звертання (поширеного і непоширеного), якщо воно сто­їть на початку речення: Україно, ти моя молитва. Ти моя розпука вікова... (Сим.). Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обер­нуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям (В. Стус). 2. З обох боків звертання, якщо воно стоїть всередині речення: Ах вернися, молодосте, Раз до мене в гості! Визирати тебе буду на кедровім мості (Вороб.). 3. Перед звертанням, якщо воно стоїть у кінці речення: В світ широкий навпростець ти веди мене, надіє! (Майс), 4. Між однорідними звертаннями: Україно моя мила, краю пам'ятливий, Там любив я дівчиноньку, Там я був щасливий (нар, п.)

Знак оклику ставиться

Після звертання, що стоїть на початку речення і вимовляється з окличною інтонацією. Після знака оклику наступне слово пи­шеться з великої літери: Україно! Україно! Оце твої діти, Твої квіти молодії. Чорнилом политі... (Шевч.).

Якщо перед звертаннями стоять вигуки о, ой, то вони від звер­тання комами не відділяються: О краю мій,найкращий між: кра­ями. Зруйнований та знищений катами! (Граб.)

 

2. ВСТАВНІ ТА ВСТАВЛЕНІ СЛОВА І РЕЧЕННЯ

 

Вставними називаються такі слова, словосполучення і речен­ня, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до змісту висловленого.

Вставленими називаються слова, словосполучення або речен­ня, що вводяться в основне речення з метою пояснення, уточнення або побіжного доповнення його змісту. Такі конструкції збагачу­ють, урізноманітнюють зміст основного висловлювання.

 

3. НАЙУЖИВАНІШІ ВСТАВНІ СЛОВА

І СПОЛУЧЕННЯ СЛІВ

 

Виражають	Приклади
Упевненість	безсумнівно, безперечно, дійсно, безумовно, само собою зрозуміло, без сумніву, зрозуміло
Невпевненість	очевидно, напевно, здається, мабуть, слід гадати, сподіваюсь
Почуття радості, жалю, здивування, обурення	на щастя, на радість, на жаль, на превеликий жаль, на сором, як на біду, як навмисне, чого доброго, дивна річ, нічого гріха таїти, грішним ділом
Джерело повідомлення	по-моєму, по-твоєму, кажуть, за словами.., на думку.., як відомо, за даними.., як мені думається, за визначенням...
Порядок викладу думок	по-перше, по-друге, по-третє, нарешті, отже, таким чином, одним словом, можна сказати, між іншим, наприклад, проте, крім того, передусім
Привернення уваги до повідом­люваного	розумієте, уявіть собі, зрозумійте, вірите, послухайте, погодьтеся, бачиш, дозвольте, даруйте, пробачте, прошу Вас, вибачте

 

4. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ВСТАВНИХ

І ВСТАВЛЕНИХ СЛОВАХ І РЕЧЕННЯХ

 

Розділові знаки, що виділяють речення, слова, граматично не пов'язані з членами речення	Приклади
1. Кома ставиться після встав­ного слова на початку речення або перед ним в кінці речення, перед вставним словом і після нього всередині речення	Певно, буде злива. Тінню вкрита нива (Тер.). Така вже його доля щербата, мовляв (Коц.). Я Ук­раїни не знайшов на карті. Може душі її я віднайду (Леп.)
2. Комами виділяються невеликі за розміром вставні речення, пе­редусім коли вони приєдну­ються за допомогою сполучни­ків.	І золотої, й дорогої, мені, щоб знали ви,не жаль моєї долі молодої (Шевч.)
3. Дужками виділяються встав­лені слова, словосполучення та речення, коли вони становлять принагідні авторські зауважен­ня, пояснення окремих слів або уточнюють зміст основного ре­чення	Де взять часу? (Риторика гір­ка) Щоб наздогнать вас, розду­ми хороші... (Крищ.). Відцвів во­ронець, облетіли на вітрах маки польові (рано вони зацвітають і швидко гаснуть), зате літо смагляве вже виглядає із-за ку­чугур (Гонч.)
4. Тире ставиться з обох боків при вставленому реченні, коли воно має характер важливого до­даткового повідомлення і є по­треба виділити його з основного	Там є чудове озеро — привілля для рибалок— з піщаним пля­жем, станцією прокату човнів і палатковим містечком (з газ.)

 

П р и м і т к а. Не є вставними й, отже, не виділяються комами такі слова: ніби, нібито, мовби, мовбито, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, навіть, між тим, у кінцевому результаті, буквально, при цьому, при тому, як-не-як, тим часом, до того ж та ін.