Правопис слів іншомовного походження

 

Значну частину словникового складу сучасної української літе^ ратурної мови становлять слова іншомовного походження. Пра­вописні особливості їх визначаються орфографічними нормами української літературної мови.

 

ОСНОВНІ ОРФОГРАМИ У СЛОВАХ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

 

Букви и — і — ї, е — є	Подвоєні букви	Апостроф	М'який знак
директор, символ, тріумф, мозаїка, декан, феєрія	брутто, нетто, тонна, вілла	прем 'єра, кар 'єра, інтерв'ю	віньєтка, альбом, стиль

 

ОРФОГРАМИ и — і— ї

и

1. У загальних назвах після букв д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед буквами, що позначають приголосні звуки: диплом, стимул, позиція, силует, цифра, режим, ширма, риф (правило дев'ятки). 2. У власних назвах: а) у географічних назвах з кінцевими -ида, -ика: Флорида, Америка, Мексика; б) у географічних назвах після букв, що позначають шиплячі, і букви ц: Вашингтон, Алжир, Сан-Франциско, Лейпциг, Чикаго, Чилі; в) у географічних назвах із звукосполученням -ри-: Рим, Париж, Крит, Рига; г)в окремих словах згідно з традиційною вимовою: Ватикан, Бразилія, Сирія, Аргентина, Братислава. 3. У деяких словах відповідно до вимови: лиман, спирт, химера, кипарис, миля

і

1. На початку слова у загальних і власних назвах: ідея, інститут, Іспанія, Індія. 2. Усередині слів, після букв, що позначають приголосні звуки, перед буквами на позначення голосних та перед є, й: матеріал, аудієнція, фіалка (але: диякон, християнство). 3. У кінці невідмінюваних слів після приголосних: таксі, мерсі, поні. 4. Після букв, що не входять до правила дев'ятки, перед буквами на позначення приголосних звуків: бізнес, академік, хімія, література. 5. У власних назвах після букв на позначення приголосних звуків перед наступними буквами на позначення приголосних і в кінці слова: Лісабон, Міссісіпі. Капрі, Поті

ї

Після букв, що позначають голосні звуки: наївний, руїна, прозаїк

 

ОРФОГРАМА є — є

 

є	с
1. Після букв, що позначають тверді приголосні: легенда, теле­фон, декан. 2. На початку слова: етап, екза­мен, енергія. 3. Після а, о, у всередині слів: си­лует, проект, поет (але: траєк­торія). 4. У префіксах де-, ре-: реконст­рукція, денаціоналізація	1. Після апострофа, м'якого знака, букв є, і, й: п'єдестал, портьєра, феєрія, абітурієнт, Фейєрбах (але: діез). 2. На початку слова, коли ін­шомовне е вимовляється в українській мові як звукоспо­лучення й + е: Європа, єгер, єнот, Євпаторія

 

ОРФОГРАМА — АПОСТРОФ

 

Пишеться

Перед я, ю, є, ї 1. Після букв, що позначають губні приголосні звуки [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш], задньоязикові [г], [к], [х], та після р: інтерв 'ю, прем 'єра, мит 'як, Х'юстон, бар 'єр. 2. Після префікса, що закінчується буквою на позначення приголосного звука: суб 'єкт, ін 'єкція, ад 'ютант

Не пишеться

1. Після букв б, п, в, м, ф, шиплячих ж, ч, ш, задньоязикових г, к, х та після р, якщо я, ю, є позначають м'якість попереднього приголосного: бюро, бюджет, пюре, бязь. 2. Перед йо: серйозний, курйоз

 

ОРФОГРАМА — М'ЯКИЙ ЗНАК

 

Пишеться

1. Після букв, що позначають м'які приголосні звуки [д'], [т'], [з'], [с'], [л'], [н'] перед я, ю, є, ї, йо: конферансьє, ательє, більярд, досьє, мільярд, бульйон, Віньї.

2. Після л перед наступним приголосним (відповідно до вимови): фільм, Нельсон, альбом. але: залп 3. У кінці слів після букви л (відповідно до м'якої вимови при­голосного): магістраль, автомобіль, стиль але: метал, бал

Не пишеться

Перед я, ю, якщо вони пом'якшують попередній приголосний і позначають звуки [а], [у]: маляр, малярія, нюанс.

 

ПОДВОЄННЯ БУКВ

 

Подвоєні приголосні	Неподвоєні приголосні
1. В окремих загальних назвах: брутто, нетто, манна, ванна, вілла, бонна, пенні, панна, тонна, білль. 2. У власних назвах та їх похідних: Гол­ландія, Марокко, Шіллер, Діккенс, Руссо, марокканець. 3. При збігу однакових приголосних пре­фікса й кореня, коли в мові вживається непрефіксальне слово: ірреальний (є ре­альний), імміграція (є міграція), ірраціо­нальний (є раціональний)	У загальних назвах: група, клас, колектив, граматика, інтермецо, сума, грип, бароко