Правопис особових закінчень дієсл

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС

 

Особа	Однина	Множина
	І дієвідміна	II дієвідміна	І дієвідміна	II дієвідміна
1-ша	-у, -ю ід-у, сі-ю	-у, -ю крич-у, сто-ю	-емо (-ем), -смо (-єм) ід-емо, сі-емо	-имо (-им), -їмо (-їм) крич-имо, сто-їмо
2-га	-еш, -єш ід-еш, сі-єш	-иш, -їш крич-иш, сто-їш	-ете, -єте ід-ете, сі-єте	-ите, -їте крич-ите, сто-їте
3-тя	-е, -є ід-е, сі-є	-ить, -їть крич-ить, сто-їть	-уть, -ють ід-уть, сі-ють	-ать, -ять крич-ать, сто-ять

 

П р и м і т к а. У дієсловах обох дієвідмін можуть відбуватися чергу­вання кінцевих приголосних звуків дієслівних основ:

 

[г] — [ж]: могти — можу, [ст] — [щ] (шч): пестити — пещу,

[к] — [ч]: плакати — плачу, плачеш; [зд] — [ждж]: їздити — їжджу;

[х] — [ш]: дихати — дишу; [б] — [бл]: вабити — ваблю;

Ід] — [дж]: водити — воджу; [в] — [вл]: ловити — ловлю;

[т] — [ч]: світити — свічу; [м] — [мл]: ломити — ломлю;

[з] — [ж]: лазити — лажу, [п] — [пл]: топити — топлю;

[с] — [ш]: косити — кошу; [ф] — [фл]: графити — графлю

МАЙБУТНІЙ ЧАС

 

Число	Особа	Доконаний вид	Недоконаний вид
		Проста форма	Складна форма	Складена форма
Одни­на	1-ша   2-га   3-тя	знайду, посолю знайдеш, посолиш знайде, посолить	шукатиму, солитиму шукатимеш, солитимеш шукатиме, солитиме	буду шукати, солити будеш шукати, солити буде шукати, солити
Мно­жина	1-ша   2-га   3-тя	знайдемо, посолимо знайдете, посолите знайдуть, посолять	шукатимемо, солитимемо шукатимете, солитимете шукатимуть, солитимуть	Будемо шукати, солити будете шукати, солити будуть шукати, солити

 

 

НАКАЗОВИЙ СПОСІБ

 

Особа	Однина
2-га   3-тя	говор > И стереж   хай (нехай) говорить, стереже	стій > Й гра   хай (нехай) стоїть, грає	ріж сип   хай (нехай) ріже, сипе	сяд > Ь Стан   хай (нехай) сяде, стане
	Множина
1-ша   2-га   3-тя	говор > ІМО стереж   говор > ІТЬ стереою   хай (нехай) говорять, стережуть	Стій > МО грай   стій > ТЕ грай   хай (нехай) стоять, грають	ріж > МО сип   ріж > ТЕ сип   хай (нехай) ріжуть, сиплять	сядь > МО стань   сядь > ТЕ стань   хай (нехай) сядуть, стануть

 

ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ

 

Разом пишуться

1. Прислівники, утворені поєднанням прийменників з повно­значними частинами мови: надвечір, вручну, вгорі, злегка, вдвічі, внічию. 2. Прислівники, утворені складанням основ: повсякчас, праворуч, привселюдно, босоніж, мимохід. 3. Прислівники, утворені за допомогою часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як-: абикуди, аніскілечки, деколи, щодня, якнайкраще

Окремо пишуться

1. Прислівникові сполучення, утворені від іменника з приймен­никами (без, в, до, з, на, під, по): без упину, без відома, без жалю, в міру, в разі, уві сні, до вподоби, до діла, до краю, з розгону, з переляку, на віку, на зло, під силу, по правді, по можливості. 2. Прислівникові сполучення, утворені поєднанням іменника, числівника, займенника в називному відмінку з іменником, числівником, займенником в орудному відмінку: кінець кінцем, одним одна, сама самотою. 3. Прислівникові сполучення, в яких повторюються основи, роз­ділені прийменниками: рік у рік, раз у раз, з боку на бік, день за днем, з року в рік

Через дефіс пишуться

1. Прислівники, утворені повторенням того самого слова або спо­ріднених слів: давно-давно, далеко-далеко, зроду-віку. 2. Прислівники, утворені поєднанням прийменника-префікса по-і прикметника чи займенника на -ому, -ему (-єму), -ки: по-родинному, по-батьківськи. 3. Прислівники, утворені з допомогою часток будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна-, -но, -то, -от, -таки: будь-коли, де-небудь, казна-де, тільки-но, якось-то, як-от. 4. Прислівники, в яких повторювані основи розділені приймен­никами та частками: всього-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, будь-що-будь, пліч-о-пліч. 5. Прислівники, утворені прийменником-префіксом по- та по­рядковим числівником: по-перше, по-друге, по-третє

 

ПРАВОПИС ПРИЙМЕННИКІВ

Разом пишуться

1. Складні прийменники, утворені з двох простих: поміж, поперед, напроти, попід, поза, задля. 2. Похідні прийменники, утворені від прислівників та іменників: навкруги, внаслідок, напередодні

Окремо пишуться

Складені прийменники: незалежно від, під час, незважаючи на, слідом за, поряд з, згідно з

Через дефіс пишуться

Складні прийменники, першою частиною яких є з, із: з-під, із-за, з-поміж, з-над

 

ПРАВОПИС СПОЛУЧНИКІВ

Разом пишуться

Складні сполучники, утворені від інших частин мови: адже, зате, начебто, отож, ніж:, якщо, якби, мовбито, неначебто, нібито, тобто, неначе

Окремо пишуться

Складені сполучники: так що, через те що, замість того щоб, незважаючи на те що, дарма що, після того як, в міру того як

 

П р и м і т к а. Сполучники проте, зате, притому, причому, тож, теж, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова з часткою або прийменником: 1. Якби я турбувавсь завжди про себе, вже б онімів давно від самоти (Павл.). 2. Як би йому, Данилові, хотілося зараз із веслом у руці сісти у свій вербовий човен (Стельм.).

 

ПРАВОПИС ЧАСТОК

Разом пишуться

1. Частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як-, -ся (-сь) у складі будь-якої частини мови: абиде, анітрохи, деколи, чимало, щодня, якщо, колись, будуватись (ся).   2. Частки би (б), же (ж), то, що в складі сполучників: якби, нібито, немовбито, щодо

Окремо пишуться

1. Частки, якщо вони виконують підсилювально-видільну або формотворчу функцію (творять форми наказового (хай, нехай) і умовного (би, б) способів): прийшов же, нехай заспіває, спочив би, прийшла б.   2. Частки у складі сполучних слів: хіба що, дарма що, тільки що, що ж до.   3. Частка то в експресивних сполученнях: що то за, що то, чи то

Через дефіс пишуться

1. Частки бо, но, то, от, таки,коли вони підсилюють значення окремого слова: пиши-бо, неси-но, якось-то, як-от, дістав-таки.   2. Частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна-, які виступають префіксами або суфіксами у складі займенників і прислівників: будь-хто, який-небудь, казна-коли, хтозна-що, бозна-як

 

П р и м і т к а. Якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: казна в чому, будь із ким, аби з ким, ні з якими.

НАПИСАННЯ ЧАСТОК не, ні З РІЗНИМИ ЧАСТИНАМИ МОВИ

 

Написання не, ні разом чи окремо з різними частинами мови залежать від того, чим виступає не, ні — часткою при певній частині мови чи префіксом у слові. Якщо не є заперечною часткою, то вона з усіма частинами мови пишеться окремо, а якщо пре­фіксом — то разом.

 

Написання ні
Пишеться разом: 1) у заперечних займенниках і прислівниках: ніхто, ніякий, нічий, ніде, ніколи; 2) якщо слово без ніне вжива­ється: нікчемний, нічліг, нікчема	Пишеться окремо: 1) якщо вживається для запере­чення наявності предмета чи ознаки, а також у стійких спо­лученнях слів: ні краплини, ні риба ні м'ясо, ні живий ні мертвий; 2) якщо виступає у ролі повто­рюваного сполучника: Ні собі, ні вам я спокою не дам
Написанняне
Пишеться разом: 1) з усіма частинами мови, якщо слово без не не вживається: не­года, ненависть, негайний, нево­лити, невтомно; 2) з іменниками, прикметника­ми, прислівниками, займенника­ми, дієприкметниками (без за­лежного слова), якщо з не вони набувають протилежного зна­чення (його часто можна замі­нити синонімом): доля — недоля (лихо), швидкий — нешвидкий (повільний), добре — недобре (погано), абиякий — неабиякий, підписаний — непідписаний до­кумент; 3) у складі префікса недо-,який означає неповноту дії, стану чи ознаки: недобачати, недоїдок, недоказаний, недоладно; 4) з деякими службовими части­нами мови: неначе, немов, не­вже, нехай	Пишеться окремо: 1) з дієсловами, дієприслівника­ми, займенниками, числівника­ми, службовими частинами мо­ви: не співав, не писав; не ма­люючи, не збираючи; не ти, не мої; не п ’ять, не сорок; не завт­ра; не лише; 2) з іменниками, прикметника­ми, прислівниками, дієприкмет­никами при наявності проти­ставлення: не друг, а ворог; не глибокий, а мілкий; не далеко, а близько; не позичений, а влас­ний; 3) з дієприкметниками, якщо во­ни мають при собі залежні слова або коли виконують функціюприсудка: не спростований ні­ким факт; робота не виконана

 

ПРАВОПИС ВИГУКІВ

І ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНИХ СЛІВ

Спосіб написання	Правило
Через дефіс пишуться	Вигуки й звуконаслідувальні слова, що повто­рюються або вимовляються протяжно: Еге-ге! То ж то цілий ключ журавлиний (Коц.); В саду зо­зуленька — куку-куку (нар. тв.).