ТОП 10:

Відродження сільського господарства та розбудова Близнюків і всього району.



У післявоєнний період зросла роль місцевих рад, в тому числі й Близнюківської сільради, як місцевих органів державної влади. Близнюківська сільрада брала активну участь в соціалістичному змаганні сільських рад у всіх галузях господарства та соціально-культурного будівництва на селі, в організації та проведенні виборів до рад всіх рівнів. Разом з партійними та комсомольськими організаціями вона забезпечувала одностайне голосування виборців сільради за обрання депутатом Верховної Ради СРСР у 1947 р. першого секретаря райкому КП України Г.А.Турбая.

Помітне пожвавлення діяльності Близнюківської сільради, як і інших місцевих рад, відбулося після виборів до місцевих рад депутатів трудящих, що відбулися у грудні 1947 р.. Сільська рада на цих виборах наповнилася десяткам народних обранців, які очолили загальну народну боротьбу за відродження економіки та культури Близнюків, сіл сільради та району, за його подальший всебічний розвиток.

Поряд з розширенням промислових підприємств, відродженням цегельного заводу розгорнулося велике індивідуальне житлове будівництво. В результаті виросли нові вулиці: Тельмана, Сталіна ( перейменована на вул. Миру), Карла Маркса, Ватутіна та ін.

У березні 1949 р. відновила роботу бібліотека, в якій налічувалося три тисячі книг. У 1950 р. радіофікований райцентр і ще 9 сіл – 778 радіоточок з протяжністю радіоліній 46 км. У травні 1953 р. в Близнюках відкрито стадіон добровільного спортивного товариства «Колгоспник», побудованого методом народної будови.

Близнюки розширилися та поліпшилися. За допомогою держави всі ці роки йшло у великих масштабах індивідуальне будівництво. Тепер повністю забудовані вулиці Фрунзе, Польова, Підгорна, Ворошилова, Челюскінців та ін.., які до минулих виборів були у заділлі. З’явилася вулиця Крупської, де спорудили собі будинки механізатори Близнюківської МТС. Село збагатилося новими культурно-освітніми закладами. Відкрито дитячу бібліотеку, побудовано дитсадок, розширені дитячі яслі, капітально відремонтовані шкільні приміщення. Закладено парк культури та відпочинку. Зросла торгівельна мережа. В центрі села з’явилися крамниці по продажу культтоварів, продуктовий магазин та раймаг.

У 1950-ті рр. Близнюківщина розвивалася напрочуд стрімко, бурхливо. І як один з наслідків: у 1956 р. район і Близнюківська МТС удостоїлися честі стати учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. Понад 80 близнюківців були нагороджені золотими та срібними медалями, багато хто Дипломами I i II ступенів та цінними подарунками, райвиконком преміювали легковою автомашиною, а МТС-радіоустановою [25].

У березні 1954 р. почалося освоєння цілинних земель. Багато комсомольців-добровольців виявили бажання наперекір усім труднощям допомогти розорати землі, які давно пустували та виростити на них вдосталь зерна для всього СРСР.

Для освоєння цілинних та перелогових земель на постійну роботу в Кустанайську та Петропавлоську області виїхали 14 працівників Близнюківського пункту «Заготзерно». Серед них заст. директора В.А.Нещеретний, електрик М.Забайрацький, лаборант В.Додь та ін.

Серед перших добровольців був ще один наш земляк з села Вільне-2 Петро Зубченко. Навесні 1955 р. він звернувся в Близнюківський райком комсомолу з проханням посприяти виїзду на цілинні землі Казахстану. Роки його на той час вже вийшли з комсомольських, але, як виняток, йому було надано допомогу у здійсненні цього бажання. Він, як механізатор широкого профілю, працював на цілині комбайнером, трактористом, шофером [40].

Рік 1955-й на Україні був неврожайним. З цілини приймали вагони з зерном у Близнюківському «Заготзерно». Сім’ї добровольців одержували зерно, зароблене на цілині нашими комсомольцями. Близько сотні комсомольців району працювали на будівництві нових шахт у Донбасі.

Всі 1950-і рр. первинні комсомольські організації під керівництвом активу райкому комсомолу організовували молодь в гуртки художньої самодіяльності в колгоспах, радгоспах, МТС, школах. Проводились диспути в сільських клубах, бібліотеках, школах. Залучали молодь до благоустрою сіл, висаджували тисячі дерев, кущів, квітників [А.А. Синиця, персональне інтерв’ю].

У той же час райком комсомолу приділяв велику увагу розвитку фізкультури серед молоді, її участі в спортивних змаганнях. Домагались виділення коштів на придбання спортінвентарю, одягу для спортсменів. Створювались футбольні команди в колгоспах і радгоспах. У райцентрі діяла сильна футбольна команда, яка приймала на стадіоні команди сусідніх районів та виїздили на планові ігри в далекі райони Харківщини.

Між трудівниками Близнюківського району і Куйбишевського району Таджицької РСР розгорнулося соціалістичне змагання. Воно відіграло значну роль у подальшому піднесенні господарства Близнюківського району.

Якісні зміни, які сталися в житті райцентру, дали всі підстави для зміни статусу села Близнюки. І в липні 1957 р. Харківська обласна рада депутатів трудящих своєю постановою віднесла Близнюки до категорії селищ міського типу [25]. Село Інтернаціональне було приєднано до Близнюків, а Садове перейменували у селище робітничого типу у складі Близнюківської селищної ради депутатів трудящих.

Після того як у 1959 р. Лукашівську сільраду приєднали до Близнюківської селищної ради, до її складу входили вже 10 населених пунктів: Близнюки, Садове, Інтернаціональне, Миролюбівка, Ганно-Рудаєве, Водяне, Лукашівка, Всеволодівка, Дмитрівка, Ладне. На той час Близнюківська селищна рада була найбільша в районі. У ній проживало 7529 чоловік.

Після реорганізації МТС, утворено об’єднання «Сільгосптехніка», яке перетворилося у справжнє механізаторське містечко. Всі будівлі тут цегляні, споруджені за типовими проектами. До послуг ремонтників – клуб, бібліотека, їдальня, крамниця. Навколо садиби закладено сад. Тут працювало 220 чоловік.

У 1956 р. засновано село Енергетиків Бурбулатівської сільради. У 1957 р. у центрі селища було встановлено пам’ятник В. І. Леніну. У 1958 р. збудовано нову лікарню.

На початку 1950-х рр. на Близнюківщині у повній потужності працював маслозавод. Масло з Близнюківського маслозаводу наші моряки з торгівельного флоту «зустрічали» в одному з африканських портів. Утворився харчокомбінат, хлібозавод.

У Близнюках розташовано радгосп по відгодівлі великої рогатої худоби, свиней, овець та кролів. Він створений у 1948 р. на базі заготскоту. Це господарство мало понад 180 гектарів орної землі, 4 трактори, 3 комбайни, 2 автомашини, зерносховище, тваринницькі ферми.

У 1958 р. у Близнюках було відкрито Будинок піонерів. При ньому стали працювати три гуртки : «Юний технік», «Авіамодельний», «Радіо», в яких протягом багатьох років навчалися школярі. Роботи гуртківців посідали призові місця на обласних, республіканських і навіть всесоюзних виставках [22]. Діючий макет «Автоматична дослідницька станція на Місяці» одержав Диплом III ступеня Всесоюзної виставки досягнень народного господарства СРСР, а його виконавці були нагороджені медалями «Юний учасник ВДНГ СРСР» та іменними наручними годинниками. Учнями гуртка «Юний технік» було виготовлено двомісні аеросани, на яких вони у вихідні дні взимку їздили по території аеродрому. Керівником гуртків до цього часу залишається Остополець Б.І.

У 1958 р. було засновано село Енергетиків поблизу залізничної станції Дубове. З 1955 по 1965 рр. на ст. Дубове існувала військова частина залізничників – будівельників. У 1959 р. встановлено пам’ятник радянським воїнам і підпільникам, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни за визволення Близнюків.

Селище було повністю електрифіковане і радіофіковане. У 1959 р. вступила в дію телефонна станція.

У 1960 р. створено міжколгоспбуд, який здійснював великий обсяг будівельних робіт в селищі та колгоспах району, побудувавши десятки тваринницьких ферм, житлових і виробничих приміщень. У 1964 р. близнюківські будівельники посіли третє місце в області серед міжколгоспних будівельних організацій.

У січні 1963 р. було ліквідовано Близнюківський район, а його територія увійшла до Лозівського району, а через два роки згідно з указом президії Верховної Ради УРСР знову було створено Близнюківський район із центром у Близнюках - селищем міського типу [25]. Після повернення району територія ст.Дубове (с. Енергетиків), села Семенівка, Дубове, Плахтіївка, Алісівка, Безпальцеве, Рижове було приєднано з Барвінківського до Близнюківського району.

У 1964 р. колектив станції Близнюки завоював перше місце у змаганні серед станцій Донецької магістралі. Щороку на станцію надходило понад 7 тисяч тонн вантажів, а відправляли звідти понад 40 тисяч тонн.

Залізниця Донбас-Харків у 1957 - 1958 рр. електрифікована і автоматизована, і 22 грудня 1958 р., нею пройшов перший електропоїзд Слов’янськ-Лозова. Кількість залізничних колій станції Близнюки була розширена, побудовані чотири залізничних відгалуження до підприємств з вантажним обігом.

Відновилася газета, яка виходить і нині під назвою «Нове Життя». У 60-х рр. у селищі споруджено нові житлові будинки, баню, перукарню, новий готель, почали розсаджувати парки, клумби, заасфальтували 18 км. тротуарів. Довжина вулиць селища досягла 35 км. На кожній із з них було електроосвітлення.

Своє дозвілля трудящі Близнюків проводили у районному Будинку культури, в якому працював драматичний, танцювальний, хоровий, музичний та ін. гуртки.

З нагоди 20-х роковин Перемоги у 1965 р. М.О.Гонтаренка посмертно нагороджено орденом Вітчизняної війни I ступеня. Вшановуючи пам’ять юних захисників Вітчизни у селищі було названо вулиці на честь Героя Радянського Союзу Петра Ткаченка, керівника підпільної комсомольської групи М.О.Гонтаренка, партизанів та підпільників В.Складнєвої, Г.Суліми, В.Васильченко, Ю.Старостіна, П.Бруславця, А.Торбіна [22].

Наш земляк, житель с. Богданівка Іван Гордійович Могила, брав участь в операції «Анадир». У вересні 1960 р. Комунарським міським військкоматом він був призваний до лав Радянської Армії і потрапив у війська зв’язку, закінчивши школу радистів. У 1962 р. вся військова частина №27868 була перебазована на Кубу. 22 доби добиралися до острова Свободи на пароплаві «Адмірал Нахімов», за яким на певній відстані пливла техніка, яка обслуговувала штаб дивізії ППО. Спочатку служив старшим радистом, а до кінця терміну служби виконував обов’язки начальника зміни радистів. Нерідко доводилося проявляти солдатську спритність та винахідливість, що давало змогу підтримувати в колективі мир і спокій. У листопаді 1963 р. демобілізувався у званні молодшого сержанта.

У 1965 р. було покладено початок великомасштабному житловому будівництву. Первістки-два 16-квартирні будинки і гуртожиток на 100 чоловік у північно-східній частині селища. Від них і веде свій «родовід» житловий масив, який в народі стали називати «Черемушками». Тоді ж почали споруджувати поліклініку при райлікарні, дещо пізніше-інші корпуси лікарняного містечка.

На території району утворилися нові медичні установи, споруджено нові будинки культури, бібліотеки. Встановлено понад 60 пам’ятників та обеліків.

У 1972 р. на Близнюківщину завітала археологічна група під керівництвом археолога Коленченка Н. Г. Проводилися розкопки курганів у селах району.

У 70-х рр. у Близнюках, крім житлового масиву «Черемушки», споруджувалися районний Будинок культури (1973 р.), нові корпуси школи, комбікормовий завод з житловими будівлями і побутовими приміщеннями, зводилися будівлі різних організацій та підприємств, установ, повним ходом йшло індивідуальне будівництво, виростали нові вулиці, прокладали тротуари тощо.







Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.168.57 (0.006 с.)