Близнюківці, які відзначились на фронті та звершили подвиги.

В.М.Мовчанов з села Богданівка командував винищувально-протитанковою батареєю, а наприкінці війни-танковим батальйоном. Разом з особовим складом цих підрозділів хоробро захищав Москву, Сталінград. Брав участь у боях на Орловсько-Курській дузі, за Харків, Суми, Київ та інші міста і села України. Двічі форсував Дніпро. Визволяв Польщу і Чехословаччину. Кілька разів був поранений, контужений. За виявлені в запеклих боях сміливість і відвагу, командирський хист В.М.Мовчанов був удостоєний звання Героя Радянського Союзу, нагороджений орденом Леніна, Червоного прапора, двома-Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Олександра Невського, польським орденом «Визволення» та чехословацьким орденом Бойового Хреста, багатьма медалями [2].

Уродженець села Надеждине капітан М.С.Горкунов, заступник командира авіаескадрильї 367-го бомбардувального авіаполку, за два роки війни здійснив 144 бойових вильоти, переважно у нічний час, що вимагало особливо високої майстерності, витримки, безмежної мужності. На бойовому рахунку льотчика-17 знищених літаків, 13 гармат, 16 танків, 94 автомашини з вантажем, переправи, мости, склади, багато живої сили противника. Йому теж було присвоєно звання Героя Радянського Союзу [26].

На різних фронтах громив ворога М.І.Сербіненко з хутора Савчинського нашого району, командир ланки 707-го штурмового авіаполку. До літа 1944 р. безстрашний льотчик здійснив на ІЛ-2 понад 600 бойових вильотів. Діючи у складі 3-го Українського фронту, він знищував бойову силу і техніку противника в Румунії, Болгарії, Угорщині, Югославії. Війну закінчив у Австрії. За мужність і відвагу, високу льотну майстерність йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він удостоєний також трьох орденів Червоного Прапора, трьох-Вітчизняної війни, ордена Червоної Зірки та одинадцяти медалей [2].

Уродженець села Ганно - Рудаєве І.А.Геращенко - учасник багатьох операцій. Воював у складі 694-го стрілецького полку 383-ї стрілецької дивізії 33-ї армії 1-го Білоруського фронту. На його рахунку значиться не один десяток знищених гітлерівців. На землі нацистської Німеччини у жорстокому бою за населений пункт Керигк 28 квітня 1945 р. загинув смертю хоробрих. За мужність і подвиги, здійснені у боротьбі з німецько-нацистськими загарбниками. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 р. І.А.Геращенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Нагороджений також орденом Леніна, Вітчизняної війни 2-го ступеня, Слави 3-го ступеня, медаллю. Похований у м. Цибинка (Польща) [2].

І.П.Петренко, що з с. Цеглярівка у травні 1942 р. добровольцем пішов до лав Червоної Армії. Воював на 4-му і 1-му Українських, Ленінградському і 3-му Білоруському фронтах. Указом Президії верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 р. за вміле керування вогнем під час відбиття контратаки противника, мужність і відвагу командиру вогневого взводу 659-го артилерійського полку 221-ї стрілецької дивізії 3-го Білоруського фронту лейтенанту І.П.Петренку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, медалями.

Колишній тракторист МТС колгоспу «Колос» М.І.Мясніков у 1939 р. призваний до лав Червоної Армії. Проходив службу у прикордонних військах 17-го Червонопрапорного прикордонного загону. У 1942 р. закінчив Орловське бронетанкове училище. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 р. за вміле керівництво батальйоном під час прориву оборони противника на підступах до Севастополя, мужність і відвагу заступнику командира танкового батальйону 63-ї танкової бригади окремої Приморської армії старшому лейтенанту М.І.Мяснікову присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями. Після війни ще багато років служив у Радянській Армії. Полковник у відставці [2].

Уродженець села Берестового П.Т.Ткаченко з 1943 р. у лавах Червоної Армії. На фронтах Другої світової війни був декілька разів поранений, контужений. Пройшов шлях від солдата до командира взводу. За мужність і героїзм, виявлені при форсуванні Дніпра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 р. командиру відділення 1118-го стрілецького полку 333-ї стрілецької дивізії 3-го Українського фронту сержанту П.Т.Ткаченку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна, медалями. Демобілізувався в кінці 1944 р. після кількох поранень. Помер у 1946 р. Поховали його біля Меморіалу загиблих воїнів у районному центрі Близнюки, спорудили йому пам’ятник й одну з кращих вулиць селища назвали його іменем.

Кавалер трьох орденів Червоної Зірки танкіст Микола Бугар з села Уплатне воював під Москвою, Воронежем, на Сталінградському фронті. У боях на підступах до Котельниково його танк одним з перших вийшов на залізничне полотно, відрізавши шлях ворожому бронепоїзду. Гармата бронепоїзда встигла вистрілити шістнадцять снарядів - майже всі вони потрапили у лобову частину машини, але жодний не прошив броню наскрізь. Танк одержав пошкодження, два опорні котки заклинило, але перемогли танкісти.

«Було й таке у Білорусії, - згадує Микола Бугар. – З Борисова на Тлочин рухалася величезна колона нацистських військ. Сили були явно нерівні. Але командир танкового батальйону харків’янин П.В.Фещенко вирішив вступити в бій. Тріщали ворожі автомашини, горіли бронетранспортери і танки на шосе. Розбили ми цю колону, ще й полонили генерала. За цю сміливу операцію нашому комбатові було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а багатьох танкістів нагороджено орденом Червоної Зірки».

Героїчно билися з нацистами й артилеристи Микола Грабовський, Микола Голубничий та Митрофан Дураков. Вони кавалери трьох орденів солдатської Слави.

Микола Титович Грабовський з села Шевченкове - 1. У роки війни входив до 226-го стрілецького полку. У запеклих боях з ворогом виявив мужність і героїзм. Обслуга протитанкової гармати, якою командував Грабовський, знищила чимало вогневих точок противника, ворожих танків, піхоти. У Потсдамському плацдармі був тяжко поранений. Санітари винесли його з поля бою і відправили до госпіталю. Гвардії старшина М.Т.Грабовський пройшов з боями від Сталінграда до Берліна. На той час груди відважного командира уже прикрашали орден Слави 3-го ступеня та медаль «За відвагу». Орден він одержав за визволення м. Люблін, а медаль-за визволення Запоріжжя. За бої на підступах до Берліна у квітні 1945 р. Грабовського нагороджено орденом Слави 2-го ступеня, а в травні 1946 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР - орденом першого ступеня [2].

Уродженець села Добровілля Микола Іванович Голубничий із серпня 1941 р. у діючій армії. Воював на Центральному і 1-му Українських фронтах. Героїчно захищав Москву. Брав участь у параді Перемоги на Красній Площі. За мужність і відвагу нагороджений трьома орденами Солдатської Слави, орденом вітчизняної війни, медалями «За відвагу», «За взяття Берліна», іншими бойовими нагородами.

Гвардії старший сержант Митрофан Антонович Дураков з села Водяного під час Другої світової війни командував обслугою протитанкової гармати. Пройшов великий і славний шлях від Сталінграда до Берліна. Брав участь у форсуванні Дніпра, Вісли, Одера. Груди його прикрашали три ордена Слави, медалі «За відвагу», «За визволення Варшави», «За взяття Будапешта», «За взяття Берліна» та інші. Перший орден Слави він здобув за бої під Сталінградом, другий - за взяття Будапешта, третій - за штурм Берліна. Був тричі поранений, контужений.